Ухвала суду № 86926850, 10.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питань залишення позовної заяви без розгляду

10 січня 2020 р. Справа № 520/9632/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі судового засідання - Єрьомкіній К.І.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 .,

представника відповідача1, МВС України - Скригонюка І.В.,

представника відповідача 2 - не прибув,

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати неправомірним наказ № 134 о/с ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.05.2014 у частині присвоєння ОСОБА_1 у спеціального звання "старшина міліції".

- зобов`язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області зібрати вичерпний перелік документів, оформити подання за підписом начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області та надіслати їх для розгляду до МВС України з метою вирішення питання про видання наказу МВС України про присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "старший лейтенант міліції" з 20.05.2014.

- визнати неправомірною бездіяльність Міністра внутрішніх справ України у розгляді мого звернення до Урядового контактного центру Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади № БО-9386456 від 03.06.2019. та зобов`язати Міністра внутрішніх справ України вжити необхідних заходів для підготування, видання та підписання наказу про присвоєння ОСОБА_1 з 20.05.2014 року спеціального звання "старший лейтенант міліції".

- зобов`язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області, оскільки, згідно п.1.6 Розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 р. № 499, "Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби", зробити у розумні строки перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 згідно посадового окладу за спеціальним званням "старший лейтенант міліції" та визначити суму заборгованості по заробітній платі у розмірі різниці грошового забезпечення згідно перерахунку та фактично отриманого за весь час моєї служби у підпорядкуванні Головному управлінню МВС України в Дніпропетровській області. Зобов`язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області надіслати в розумні строки зроблені розрахунки Суду, відповідачу №1 та позивачу.

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити розраховану Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити позивачу ОСОБА_1 компенсацію за завдану неправомірними діями та бездіяльністю Головного управління МВС України в Дніпропетровській області та Міністерства внутрішніх справ України моральну шкоду у розмірі 75156 (сімдесят п`ять тисяч сто п`ятдесят шість) гривень 48 копійок.

Відповідачі направили до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог щодо присвоєння спеціального звання "старший лейтенант міліції" у зв`язку із порушенням строку на звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідачі посилались на те, що враховуючи, що позивач просить суд вирішити питання щодо присвоєння йому спеціального звання «старший лейтенант міліції» з моменту прийняття його на публічну службу (з 20.05.2014), у даному випадку для спірних правовідносин законодавцем визначений місячний строк для звернення до адміністративного суду.

Позивач проти задоволення заявлених клопотань заперечував, посилаючись на те, що оскільки, згідно ч.5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, прошу суд розглянути питання про поновлення строку звернення до суду, або не вважати його, на розгляд суду, пропущеним, оскільки 16.06.2019 позивачем було отримано не повну відповідь на звернення № БО-9386456 від 03.06.2019, а посилання відповідача на переадресування звернення до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, тому просить вважати фактичним строком початку відліку строку звернення до суду дату отримання відповіді від Ліквідаційної комісії - 26.06.2019. Також, просить врахувати той факт, що оскаржуваними неправомірними діями/бездіяльністю відповідачів було також порушено конституційне право на гарантований законодавством розмір заробітної плати, а згідно Рішення Конституційного Суду України № 8-ргі/2013 від 15 жовтня 2013 року, справа № 1-13/2013, не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.

Розглядаючи заявлене клопотання та наведені в його обґрунтування докази суд виходить з наступного.

02.12.1996 року наказом ГУМВС України в Харківській області № 182 о/с позивачу було присвоєно спеціальне звання "старший лейтенант міліції".

У зв`язку зі складною внутрішньополітичною та міжнародною обстановкою, визваною анексією АР Крим та військовим конфліктом в окремих районах Донецької та Луганської областей, позивач висловив добровільне бажання повернутися до органів внутрішніх справ України для забезпечення охорони громадського порядку, конституційного ладу, державного суверенітету.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вступив повторно на службу до органів МВС 12.05.2014 року.

Згідно наказу № 134 о/с ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.05.2014, було присвоєно звання молодшого начальницького складу "старшина міліції".

Як зазначає позивач, вказане звання було присвоєно всупереч приписам наказу МВС № 218 від 21.01.2012 "Про затвердження Порядку присвоєння спеціальних звань та подання матеріалів для їх присвоєння. ". Розділ 1 п. 1.10: "Особи, які раніше проходили службу в органах внутрішніх справ на посадах середньою, старшого начальницького складу, у разі повторного прийому на службу, зараховуються в кадри МВС України Міністром внутрішніх справ України, або особою, яка виконує його обов`язки, у спеціальних званнях, які вони мали перед звільненням, про що видасться відповідний наказ".

Позивач посилається на те, що внаслідок зазначених дій відповідачів було порушено конституційне право позивача на гарантований законодавством розмір заробітної плати, а саме зменшено розмір виплат за спеціальне звання - посадового окладу за спеціальним званням "старший лейтенант міліції", яке є частиною грошового забезпечення військовослужбовця.

Відтак, вимога позивача про виплату заробітної плати у розмірі різниці грошового забезпечення безпосередньо пов`язана із вимогою про визнання неправомірним наказу № 134 о/с ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.05.2014 у частині присвоєння спеціального звання "старшина міліції" та визнання неправомірною бездіяльність Міністра внутрішніх справ України у розгляді звернення позивача до Урядового контактного центру Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади № БО-9386456 від 03.06.2019, та зобов`язання Міністра внутрішніх справ України присвоїти позивачу з 20.05.2014 року спеціальне звання "старший лейтенант міліції", та є похідною від зазначених вимог, а отже не може бути вирішена без вирішення перших двох вимог, що стосуються присвоєння звання позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В даному випадку, вбачається можливість порушення гарантованого Конституцією України та Протоколом № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод на гарантований законодавством розмір заробітної плати.

Захистити зазначене право позивача без вирішення питання про правомірність наказу та дій відповідачів неможливо.

Відтак, у випадку залишення без розгляду позовної заяви в частині зазначених відповідачами вимог, захист такого права на гарантований законодавством розмір заробітної плати, для захисту якого не застосовуються строки звернення до суду буде неможливим, чим буде порушено ст. 43 Конституції України та Протокол № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також ст. 6 зазначеної Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стосовно посилань відповідачів на ст. 123 КАС України щодо звернення позивача за поновленням пропущеного строку та залишення позовної заяви без руху, суд зазначає наступне.

Ухвалою 23.09.2019 року було залишено позовну заяву позивача без руху, якою було надано строк позивачу десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом звернення з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважн6ості причин пропуску строку звернення до суду зокрема щодо вимог про визнання неправомірною бездіяльності Міністра внутрішніх справ України у розгляді звернення позивача та визнання неправомірним наказу № 134 о/с ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.05.2014 у частині присвоєння спеціального звання "старшина міліції".

Позивач в строк встановлений судом подав заяву про поновлення строків з обґрунтуванням поважн6ості причин пропуску строку звернення до суду.

Доводи позивача було прийнято судом як обґрунтовані, у зв`язку з чим було відкрито провадження у справі.

Відтак, зазначене питання вже вирішувалося судом при відкритті провадження, наслідком такого розгляду стала ухвала про відкриття провадження у справі, в якій суд вирішив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, зокрема у зв`язку з наявністю підстав для поновлення строків звернення до суду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідачів задоволенню не підлягає.

На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями ст. 122, 123, 240, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Роз`яснити, що ухвала підлягає оскарженню відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення..

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали виготовлено 15.01.20 року.

Суддя Кухар М.Д.