Рішення № 86926637, 15.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 р. № 520/12997/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (пр. Науки, 17 А, м. Харків) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправною відмову відповідача від 15.11.2019 № Л-1-887/0/309-19.02-39 щодо встановлення позивачу статусу ветерана війни (особу з інвалідністю внаслідок війни); зобов`язати відповідача встановити ОСОБА_1 статус ветерана війни (особи з інвалідністю внаслідок війни) та видати відповідне посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни).

Відповідно до положень ст.ст.171, 257, 263 КАС України розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам за адресами, вказаними в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Згідно п. 9 ч. 2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994р. №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з пунктом 10 цього Положення посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 465133 позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи унаслідок захворювання, пов`язаного із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Група інвалідності встановлена безстроково.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу ветерана війни та видачу відповідного посвідчення на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Листом від 15.11.2019 №Л-1-887/0/309-19.02-39 відповідач відмовив позивачу в наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, у зв`язку із відсутністю підтверджуючих документів, що доводять факт участі у роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно інформаційної довідки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2017 позивача повідомлено про те, що у відповідності до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Тобто, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Суд зазначає, що долучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Водночас, для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

З огляду на наведене вище суд зазначає, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Ця обставина є істотною, оскільки, в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі п. 9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно підпункту 1 частини першої статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Надані позивачем до суду інформаційні довідки, табель врахування робочого часу, роз`яснення щодо інформаційної довідки не підтверджують факту залучення підприємства до складу формувань Цивільної оборони та безпосередньої участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони.

Аналогічний висновок міститься у рішеннях Верховного Суду у постановах від 07.06.2018р. у справі №377/797/17, від 21.08.2018 року у справі №279/2285/16-а та від 25.09.2018 року у справі №806/5085/15, від 18.09.2019 року у справі № 674/450/17, від 10.10.2019 року по справі № 810/4584/18, який враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Згідно ст. ст. 7, 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин та правових норм, суд вважає, позовні вимоги є необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 263 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (пр. Науки, 17 А, м. Харків) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко

Зг