Рішення № 86926499, 13.01.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2020 р. Справа № 480/4194/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненка О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що звернувся у серпні 2019 року до відповідача із заявою про повернення помилково сплачених коштів з єдиного внеску за період з січня по квітень 2019 року. Відповідач відмовив у задоволенні заяки. мотивуючи відмову тим, що відсутні підстави для звільнення його від сплати єдиного внеску як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Вважає таку відмову протиправною. З 15.01.2019 був зареєстрований як особа, яка здійснює індивідуальну адвокатську діяльність. 04.02.2019 взятий на податковий облік як адвокат. 16.04.2019 зупинив адвокатську діяльність. Сплатив єдиний внесок за січень - квітень 2019 року. Фактично адвокатською діяльністю не займався. Перебував у цей період у трудових відносинах з філією СОУ ПАТ "Ощадбанк", який сплачував за позивача єдиний внесок. Оскільки роботодавець регулярно нараховував і сплачував за позивача єдиний внесок, це виключало обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем, як особою, що має провадити адвокатську діяльність у періоди, в які він був найманим працівником. Повернення помилково сплачених коштів врегульовано порядком, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6. Згідно порядку питання щодо повернення помилково сплачений коштів вирішується на підставі заяви платника. У разі задоволення заяви підрозділ органу доходів і зборів на підставі заяви з відміткою про підтвердження повернення коштів формує висновок про повернення надміру та\або помилково сплачених коштів, та розрахунковий документ про повернення коштів і направляє його відповідному управлінню ДКСУ, яке перераховує кошти на рахунок платника.

Просить суд визнати протиправною бездіяльність щодо невжиття заходів для повернення помилково сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з січня по квітень 2019 року в розмірі 3672,24 грн., зобов`язати відповідача сформувати та подати до відповідного управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок про повернення ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнобов`язкове державне страхування за період з січня по квітень 2019 року в розмірі 3672,24 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач у спірному періоді був зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. На підставі п.п. 4,5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" був платником єдиного внеску. Тому був зобов`язаний сплачувати єдиний внесок незалежно від того, провадив незалежну професійну діяльність, чи ні. Пільг, передбачених законом, які б звільняли позивача від сплати єдиного внеску, немає. Просить відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що позивач 15.01.2019 був зареєстрований в Єдиному реєстрі адвокатів України як адвокат. 04.02.2019 взятий на податковий облік в ГУ ДФС у Сумській області як платник податків - адвокат (а.с. 17).05.02.2019 - взятий на облік як платник єдиного внеску (а.с. 18).

14.04.2019 та 14.06.2019 сплатив єдиний внесок за січень-квітень 2019 року в загальному розмірі 3672,24 грн. як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) (а.с. 19-20, 25).

З 16.04.2019 право на зайняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" на підставі заяви адвоката (а.с. 21).

23.04.2019 подав до ДПІ в м. Суми заяви про припинення платника податків з підстав відсутності незалежної професійної діяльності та про зняття позивача з обліку як платника єдиного внеску (а.с. 22,23).

Згідно копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 з 02.07.2016 по 22.05.2019 працював на посаді завідувача аналітичного-консультативного сектора юридичного відділу філії Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк" (а.с. 24).

Відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 протягом січня 2019 року - квітня 2019 року отримував заробітну плату від філії Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк" (код ЄДРПОУ 09337356) в розмірі 10859,55 грн. (січень), 16599,41 грн. (лютий), 10348,54 грн. (березень), 11055,94 грн. (квітень)(а.с. 36-37).

29.08.2019 подав до ГУ ДФС у Сумській області заяву про перерахування помилково сплачених коштів в сумі 2754,18 грн. та в сумі 918,06 грн. у зв`язку з тим, що адвокатською діяльністю фактично не займався, в той же час працював головним юрисконсультом завідувачем аналітичного-консультативного сектора юридичного відділу філії Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк". Був застрахованою особою, єдиний внесок за нього регулярно нараховував і сплачував роботодавець (а.с. 33-34).

Листом від 19.09.2019 №252/Д/18-28-54-33 відповідач повідомив, що позивач, як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, повинен був сплачувати єдиний внесок. У разі, якщо платником не було отримано дохід у звітному періоді, єдиний внесок повинен сплачуватися в мінімальному розмірі. Позивач не звільнений від сплати єдиного внеску.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Статтею 13 Закону визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до абз.2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - закон N 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону N 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом N 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону N 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі N 160/3114/19. На підставі ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує вказаний висновок Верховного суду при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач був зареєстрований як особа, яка здійснює незалежну професійну адвокатську діяльність індивідуально у січні-квітні 2019 року і за цей період ним самостійно подано звіт про суми отриманого доходу від такої діяльності, обчислено і сплачено єдиний внесок у мінімальному розмірі, визначеному законодавством (а. с. 25). Разом з цим, позивач у вказаному періоді перебував у трудових відносинах з філією Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк". У цей період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується ГУ ДПС та підтверджується індивідуальною відомістю Пенсійного фонду України про застраховану особу. Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судами не встановлено. Наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору. Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону N 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у спірному періоді нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

За таких обставин, у позивача не виникло обов`язку сплачувати за себе єдиний внесок як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Тому кошти в сумі 3672,24 грн. були сплачені позивачем як єдиний внесок помилково. Враховуючи викладене, у позивача не було підстав відмовляти у задоволенні заяви про повернення помилково сплачених коштів у зв`язку із наявністю обов`язку сплачувати єдиний внесок позивачем, як адвокатом. Суд визнає бездіяльність, яка полягала у невжитті заходів щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого єдиного внеску в розмірі 3672,24 грн. протиправною.

Процедуру повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску врегульовано Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6 (далі - Порядок).

Пунктом 3 Порядку встановлено, що помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного платника.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення Коштів здійснюється у випадках:1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій па невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних, (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Пунктами 6, 7 та 8 Порядку передбачено, що повернення Коштів здійснюються на підставі заяви платника про таке повернення. У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку. У разі надходження заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви проводить перевірку наданої платником інформації.

Заява залишається без задоволення у таких випадках: невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку; недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації; подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.

У разі задоволення Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає Заяву з відміткою про підтвердження повернення Коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.

Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання Заяви з відміткою про підтвердження повернення Коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.

На підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово - економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення Коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).

З наведених вимог Порядку вбачається, що органи доходів і зборів не наділені повноваженнями на повернення помилкового сплаченого єдиного внеску. Проте, контролюючий орган, після надходження відповідної заяви платника, зобов`язаний у строк, встановлений Порядком, сформувати та подати до управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Судом встановлено, що відповідач відмовив у задоволенні заяви про повернення помилково сплачених коштів безпідставно. При цьому наявні передбачені пунктом 5 Порядку підстави для повернення коштів, заява про їх повернення за формою та змістом відповідає вимогам порядку та додатку 1 до нього. Таким чином, позивачем виконано всі визначені законодавством умови для прийняття рішення про повернення помилково сплачених коштів. При цьому відсутні підстави для відмови у поверненні сум помилково сплаченого єдиного внеску, визначені пунктом 7 Порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Для прийняття рішення про повернення помилково сплачених сум єдиного внеску виконано всі умови, прийняття такого рішення не відноситься до дискреційних повноважень відповідача, оскільки вичерпний перелік підстав для відмови у поверненні коштів визначений законом. Таким чином, з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає можливим зобов`язати відповідача сформувати та подати до відповідного управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок про повернення ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнобов`язкове державне страхування за період з січня по квітень 2019 року в розмірі 3672,24 грн.

На підставі ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн., сплачений при зверненні до суду.

Позивачем заявлено клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду. Позивачем не обгрунтовано та не надано доказів, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення. За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Сумській області щодо невжиття заходів для повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з січня по квітень 2019 року в розмірі 3672,24 грн. (три тисячі шістсот сімдесят дві гривні двадцять чотири копійки).

Зобов`язати Головне управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) сформувати та подати до відповідного управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з січня по квітень 2019 року в розмірі 3672,24 грн. (три тисячі шістсот сімдесят дві гривні двадцять чотири копійки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 00 коп.), сплачений при зверненні до суду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко