Рішення № 86926470, 15.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 січня 2020 р. № 520/11574/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Харківського обласного військового комісаріата (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 08166355) , Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (03 168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6,Код ЄДР 00034022) про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який визнаний інвалідом 3-оїгрупи внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.09.2019 року №124, п. 17;

- зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат (61052 м. Харків, вул. Коцарська, 56, Код ЄДР 08166355) повторно подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) , який визнаний інвалідом 3-ої групи внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії з урахуванням висновків суду по даній справі (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ № 530) та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530;

- зобов`язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6,Код ЄДР 00034022) після отримання відповідного висновку Харківського обласного військового комісаріату щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ № 530) призначити, нарахувати та здійснити виплату через Харківський обласний військовий комісаріат одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який визнаний інвалідом 3~ої групи внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 250-куатного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у відповідності до Закону У країни "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пунктом 17 протоколу №124 від 27.09.2019 року рішенням Комісії Міністерства оборони України відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, у зв`язку з тим, що законодавство України не передбачає здійснення виплат військовослужбовцям Збройних Сил інших держав. Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, вважає їх протиправним, оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби у військах колишнього СРСР, а не під час проходження служби у Збройних Силах Російської Федерації, та вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975 від 25.12.2013 року.

Представником відповідача - Харківським обласним військовим комісаріатом, 20.11.2019 р. надано відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивача було звільнено з військової служби з військової частини 40802, Російська Федерація. Також відповідач зазначив, що ним вже були направлений висновок на Комісію Міністерства оборони України.

Від відповідача - Міністерства оборони України, 18.11.2019 р. надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що позивач був звільнений з лав Збройних Сил Російської Федерації, з якою не укладалося міждержавних угод про здійснення виплат одноразової грошової допомоги. Відповідач посилається на положення статті 1 Угоди про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей і державне страхування військовослужбовців держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 15 травня 1992 року встановлено, що обов`язкове державне страхування військовослужбовців Збройних Сил держав-учасниць Співдружності здійснюється на умовах, за нормами і в порядку, що встановлені або будуть установлені законодавством держав-учасниць, на території яких проживають зазначені військовослужбовці та їх сім`ї. Згідно з ст. 1-2 Угоди від 14.02.1992 року, за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу PCP. Тобто законодавцем прямо передбачено збереження прав і пільг за раніше встановленими законами та актами колишнього СОЮЗУ PCP, тобто за законами, які були чинними до набуття чинності Угодою, а саме до 14.02.1992 року. Вважає, що оскільки позивач був звільнений в запас за станом здоров`я 14.04.1994 року, то згідно з ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час звільнення його із служби), військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягали обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначалось у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Виплату страхових сум здійснювала HACK «Оранта». Зазначив, що на час внесення змін до ст. 16 Закону (в редакції статті Закону від 03.11.2006 року) позивач вже не проходив військову службу, тому не мав статусу військовослужбовця і відповідно положення ст. 16 Закону в новій редакції не можуть застосуватись до нього. З урахуванням викладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі. Судове рішення виготовлено та підписано з урахуванням перебування судді Мінаєвої К.В. на лікарняному з 08.01.2020 р. по 14.01.2020 р.

Судом встановлені наступні обставини справи:

Позивач перебував на військовій служби та проходив її у Збройних Силах колишнього Союзу PCP з 01.08.1970 року по 14.06.1994р.

Згідно наказу Командуючого військами Червонознаменного Приволжського військового округу (по особовому складу) від 11.05.1994 року №0117 майора ОСОБА_1 звільнено з дійсної військової служби в запас за станом здоров`я з правом носіння військової форми. Причиною звільнення в наказі про звільнення зазначено висновок ВВК в/ч 63789 від 20.12.1993 року, свідоцтво про хворобу № 11, затверджене 05.01.1994 року, рапорт офіцера від 14.03.1994 року. (а.с.15)

Згідно наказу командира військової частини 40802 від 25.05.1994 року № 96 у зв`язку зі звільненням позивача виключено зі списків особового складу частини з 14.06.1994 року та всіх видів забезпечення з направленням на військовий облік до РВК, що підтверджується довідкою Новобоварського об`єднаного РВК м.Харкова № 3/1546 від 09.04.2019 року. (а.с.19)

Згідно паспорту громадянина України та військового квитка, позивач має громадянство України та перебував на військовому обліку в РВК за місцем проживання, що підтверджено його військовим квитком НОМЕР_2 . (а.с.16, 26)

Згідно довідки Новобоварського об`єднаного РВК м.Харкова № 3/1548 від 09.04/2019 року позивач з 25.05.1984 року по 26.08.1985 р. проходив військову службу і брав участь у бойових діях Республіка Афганістан, у зв`язку з чим має статус учасника бойових дій згідно п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». (а.с.20)

Відповідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 1014 від 22.04.2019 року встановлено, що захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с.21)

З 04.06.2019 р. позивачу вперше встановлено безстроково 3-ю групу інвалідності внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджено довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Харківського обласного центру медико-соціальної експертизи Харківської обласної державної адміністрації Серії 12ААА №989228 від 13.06.2019 р. (а.с.22)

ОСОБА_1 звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 3-ої групи інвалідності внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Харківським обласним військовим комісаріатом було складено висновок та направлено до Департаменту фінансів міністерства оборони України для прийняття рішення по призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», про що позивача повідомлено листом Харківського ОВК від 30.09.2019 року № 365/1/ОГД. (а.с.23)

27.09.2019 року Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовила позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, який визнаний інвалідом 3-ої групи внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оскільки законодавство України не передбачає здійснення виплат службовцям інших країн. (а.с.25)

Не погоджуючись з рішенням МОУ про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи позову, відзивів проти нього, відповідей на відзиви та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів:

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частиною 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, станом на час встановлення позивачеві ІІІ групи інвалідності, а саме: 04.06.2019 р. механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

За приписами пп.1 п. 6 Порядку № 975 (в редакції чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають військовослужбовці, які отримали інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, незалежно від часу настання інвалідності після звільнення особи зі служби.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачеві відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що розрахунок при звільненні з військової служби позивача здійснювався військовою частиною Російської Федерації 14.06.1994 року, а законодавством України не передбачено здійснення виплат військовослужбовцям інших країн.

Відповідно до статей 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14 лютого 1992 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов`язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України від 07 червня 2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.

Відповідно до статті 1 цього Протоколу на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в збройні сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Так, вищезазначеними міждержавними Угодами не встановлено порядку отримання та виплати одноразової грошової допомоги, проте, вказаними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї Держави Співдружності, на якій він проживає.

Відтак, громадяни України мають право, гарантоване Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю внаслідок захворювань, які пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справа № 816/978/16 та від 21 червня 2018 року у справі № 816/958/16.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що, оскільки позивач є громадянином України, отримав інвалідність внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Щодо посилань відповідачів на відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги з тих підстав, що позивач звільнений зі Збройних Сил Російської Федерації, суд не приймає до уваги, оскільки підставою для звернення громадянина України ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату із заявою стосовно виплати йому одноразової грошової допомоги слугував не факт служби в Збройних Силах України або іншої держави, а факт виконання ним обов`язків військовослужбовця, передбачених законодавством колишнього СРСР, а саме: проходження військової служби та участь у бойових діях, зокрема, в Республіці Афганістан в період з 25.05.1984 р. по 26.08.1985 р.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідачем Міністерством оборони України як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності свого рішення та дій у спірних відносинах щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги по інвалідності, з урахуванням цього суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 , який визнаний інвалідом 3-оїгрупи внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.09.2019 року №124, п. 17.

Крім того, суд зазначає, що оскільки Міністерством оборони України безпосередньо відмовлено у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, а не повернуто на доопрацювання документи, складені Харківським обласним військовим комісаріатом, зокрема, висновок про можливість виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності, з метою захисту прав позивача у спірних відносинах, суд вважає наявні підстави для зобов`язання Харківського обласного військового комісаріату повторно подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду по даній справі та належним чином оформлений пакет документів, наданий разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Міністерства оборони України після отримання відповідного висновку Харківського обласного військового комісаріату щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_1 призначити, нарахувати та здійснити виплату через Харківський обласний військовий комісаріат одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими у вказаній статті критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Згідно з Рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи № R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що ключовим завданням суду є здійснення правосуддя, тобто контроль за легітимністю прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зобов`язання Міністерства оборони України призначити, нарахувати та здійснити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, є дискреційними повноваженнями та належать до виключної компетенції Міністерства оборони України, як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в системі виконавчої влади України.

З огляду на зазначене, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 , який визнаний інвалідом ІІІ-ої групи внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.

Враховуючи вищезазначене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір". Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів абз.2 ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст.72-77, 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Харківського обласного військового комісаріата (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 08166355) , Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (03 168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6,Код ЄДРПОУ 00034022) про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який визнаний інвалідом 3-оїгрупи внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.09.2019 року №124, п. 17.

Зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат (61052 м. Харків, вул. Коцарська, 56, Код ЄДРПОУ 08166355) повторно подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який визнаний інвалідом 3-ої групи внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії з урахуванням висновків суду по даній справі (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ № 530) та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 , який визнаний інвалідом ІІІ-ої групи внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 08166355) судові витрати по сплаті судового збору в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири грн.) 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022) судові витрати по сплаті судового збору в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири грн.) 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 січня 2020 року.

Суддя Мінаєва К.В.