Рішення № 86926444, 14.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14.01.2020 р. справа №520/13223/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області проскасування наказу, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 05.12.2019 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 10.12.2019 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 10.01.2020 р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, платник) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС у Харківській області №2169 від 14.11.2019 р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 )"

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що наказ про призначення податкової перевірки був прийнятий контролюючим органом неправомірно.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі за текстом - контролюючий орган, владний суб`єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що отримана з легального джерела інформація показує на причетність громадянина до обігу значної суми коштів за той період часу, коли декларація про майновий стан і доходи не подавалась. Зміст та характер отриманої інформації викликає потребу у перевірці як джерел походження коштів, так правових наслідків обігу коштів на предмет сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Направлений на адресу платника запит був залишений громадянином без виконання. Стверджував, що за таких обставин рішення про призначення податкової перевірки є цілком правомірним.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області, податкова адреса - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 .

Контролюючим органом була одержана письмова інформація, а саме лист Прокуратури Харківської області від 28.02.2018 р. №04/5-143-16 про те, що заявником у періоді 2015-2016 р. було отримано грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги з ТОВ "СП Зерно-Інвест".

Декларацій про майновий стан та доходи за 2015р. і 2016р. заявник не подавав.

24.07.2018 р. контролюючим органом було складено письмовий запит, яким від заявника витребувано письмові пояснення та документи в їх підтвердження стосовно надання інформації та її документального підтвердження щодо отримання та повернення фінансової допомоги від ТОВ "СП Зерно-Інвест" у періоді 2015 та 2016 років.

У відповідь на цей запит заявник повідомив про відсутність підстав для виконання вимог контролюючого органу.

14.11.2019 р. контролюючим органом було видано наказ про призначення позапланової невиїзної документальної перевірки діяльності заявника у зв`язку із неподанням ним податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 роки.

У спірних правовідносинах приписи наказу були реалізовані контролюючим органом у період 18.11.2019 р. - 22.11.2019 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 29.11.2019 р. №954/20-40-33-05-08/2619500934 (далі за текстом - Акт).

Не погодившись із правомірністю наказу контролюючого органу про призначення податкової перевірки, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011р. таким законом відносно приводів та підстав, обсягу та змісту податкового контролю, а також механізму справляння податку на доходи фізичних осіб і військового збору є, насамперед, норми Податкового кодексу України.

Так, за визначенням п.п. 14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

У розумінні п.61.1 ст.61 цього ж кодексу податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як передбачено п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; 62.1.4. моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з п.п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є: 162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; 162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; 162.1.3. податковий агент.

Відповідно до п.п.163.1 ст.163 названого кодексу об`єктом оподаткування резидента є: 163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; 163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Оскільки нормами Податкового кодексу України не надано чіткого та поза розумним сумнівом достатньо конкретизованого визначення ані терміну «прибуток», ані суміжному терміну «дохід», то суд вважає за можливе керуватись у даному питанні нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до змісту ст.1 згаданого закону доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, отримання особою у власність активів у вигляді майна (коштів як речей матеріального світу) є ознакою ймовірного (потенційного) виникнення доходу.

Підпунктом 176.1 ст.176 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку зобов`язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Як визначено п.п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п.49.18.4 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

У силу правила п.п.179.2 ст.179 Податкового кодексу України відповідно до цього розділу обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об`єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу.

Між тим, матеріали справи не містять об`єктивних даних про існування у спірних правовідносинах запроваджених п.п.179.2 ст.179 Податкового кодексу України винятків (виключень) із загальнообов`язкового правила подання фізичною особою - резидентом декларації про майновий стан і доходи.

За приписами п.п.78.1.2 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав як платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Отже, подія неподання платником декларації (у тому числі і декларації про майновий стан і доходи) зумовлює виникнення окремої підстави для призначення контролюючим органом податкової перевірки безвідносно як до застосування процедури листування стосовно отримання пояснень та документів у справі податкової дисципліни, так безвідносно і до результатів такої процедури.

Тобто, подія неподання особою податкової декларації створює окрему, самостійну і достатню підставу для прийняття контролюючим органом рішення про призначення податкової перевірки без попереднього направлення на адресу платника будь-яких письмових документів.

Водночас із цим, згідно з п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав як: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отже, обов`язковими кваліфікуючими ознаками для прийняття рішення про призначення податкової перевірки у порядку п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України законодавцем визначено одночасну сукупність таких обставин як: 1) отримання податкової інформації з легального джерела; 2) зміст та характер отриманої інформації поза розумним сумнівом здатний спричинити виникнення обґрунтованого сумніву у порушення особою податкової дисципліни; 3) належне складання письмового запиту як за реквізитами, так і за змістом; 4) направлення запиту за належною податковою адресою особи; 5) обізнаність платника з запитом; 6) відмова у виконанні вимог запиту чи виконання вимог запиту у неповному обсязі.

Але у даному конкретному випадку одночасне використання контролюючим органом у якості підстав для призначення податкової перевірки і п.п.78.1.2 ст.78 Податкового кодексу України (положення якого не вимагають попереднього направлення платнику податків письмового запиту), і п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України (положення якого сукупність подій одержання податкової інформації з легального джерела, правильного складання контролюючим органом письмового запиту, одержання платником цього запиту, відмови у наданні відповіді або надання відповіді не у повному обсязі кваліфікують у якості обов`язкових передумов набуття адміністративним органом приводу для реалізації владного повноваження з видання наказу про призначення податкової перевірки) не призводить до порушення суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів платника, позаяк юридичні наслідки факту неподання податкової декларації поглинають і нівелюють усю решту юридично значимих факторів.

Стосовно строків давності на здійснення податкового контролю суд зазначає, що відповідно до запровадженого п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України загального правила такий строк складає період часу у 1095 днів за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Разом із тим, п.п.102.2.1 ст.102 Податкового кодексу України чітко та однозначно передбачено, що грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано.

У спірних правовідносинах має місце факт неподання заявником декларації про майновий стан та доходи за 2015 календарний рік та 2016 календарний рік.

Тому, застосуванню підлягають положення п.п.102.2.1 ст.102 Податкового кодексу України, а не п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Суд констатує, що обрані контролюючим органом мотиви вчинення адміністративного волевиявлення засвідчують юридичну правильність та фактично обґрунтованість тих підстав, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення - наказу про призначення податкової перевірки, позаяк відсутність події подання фізичною особою - громадянином декларації про майновий стан і доходи за той звітний податковий період, коли за участю цієї особи відбувались правочини з обігу коштів, з об`єктивною неминучістю призводять до виникнення потреби у перевірці дотримання цією особою податкової дисципліни.

Наведені ж приватною особою у даному конкретному випадку доводи не доводять ані неправомірності управлінського волевиявлення (рішення та діяння) адміністративного органу, ані наявності порушеного суб`єктивного права (ущемленого законного інтересу).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, адже обставини участі заявника у відносинах з обігу коштів з`ясував з достатньою повнотою, надав попередню юридичну кваліфікацію діянню особи у цих відносинах, котра поза розумним сумнівом не виходить за межі допустимої, норму закону визначив належну, положення цієї норми права витлумачив вірно.

Відсутність порушеного права є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Сліденко А.В.