Рішення № 86926305, 24.12.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2019 року м. Рівне №460/1981/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Мороза Д.Ю., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник ОСОБА_2,

відповідача1: представник не прибув,

відповідача 2: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у Рівненській області, Відділу державної реєстрації Дубенської міської ради про визнання протиправним та скасування запису, визнання вимоги протиправною, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Відповідач 1), Відділу державної реєстрації Дубенської міської ради (далі - Відповідач 2) про визнання протиправними та скасування вимоги і запису.

Позивач просила суд:

- визнати протиправним та таким, що підлягає скасуванню запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 26051750000004348 від 04.08.1998 про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як фізичну особу-підприємця, з 25 вересня 2003 року;

- визнати незаконною вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області від 8 травня 2019 року №Ф-1819-51 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 5211,36грн;

- стягнути на її користь з Головного управління ДФС у Рівненській області безпідставно нараховану та сплачену згідно з квитанцією від 05.08.2019 №64 суму боргу 5211,36грн.

Позов обґрунтовано тим, що Відповідачем 1 протиправно визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сформовано спірну вимогу, оскільки державну реєстрацію позивача як суб`єкта підприємницької діяльності скасовано рішенням господарського суду.

Ухвалою суду від 12.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання та встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

Головним управлінням ДФС у Рівненській області подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначено, що податкова вимога сформована відповідно до вимог чинного законодавства.

Відділом державної реєстрації Дубенської міської ради відзиву на позовну заяву не подано, надіслано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника. У вказаних клопотаннях зазначено, що Відповідач 2 проти позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує.

Ухвалами суду від 11.11.2019 та 27.11.2019 витребувано у Господарського суду Рівненської області додаткові докази.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та суду пояснив, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.09.2003 було скасовано державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Фактичну підприємницьку діяльність позивач припинила з квітня 1999 року, а з вересня 2003 року - припинила подавати податкову звітність, вважаючи, що більше не є фізичною особою - підприємцем. Саме з цього часу і до червня 2019 року ОСОБА_1 не отримувала від податкових органів жодних податкових повідомлень-рішень, вимог чи іншої інформації.

Вказав, що позивачу не відомо, яким чином і за чиєю ініціативою відомості про неї, як про фізичну особу-підприємця, були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тривалий час ОСОБА_1 перебуває за межами України, жодних доручень щодо підприємницької діяльності, в тому числі й щодо внесення записів до реєстру не давала.

Враховуючи скасування судом державної реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, факт нездійснення нею підприємницької діяльності та відсутність прибутку, обов`язок сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у позивача відсутній.

Звернув увагу суду на те, що сума єдиного внеску, визначена спірною вимогою, була сплачена позивачем у зв`язку з включенням її до Єдиного реєстру боржників України, що позбавляло можливості виїхати за кордон (тривалий час там проживає і працює). Оскільки позивач мала нагальну потребу виїхати за межі України, вона вимушена була, не визнаючи борг, сплатити 5211,36грн.

Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Відповідача 1 у судовому засіданні 11.11.2019 проти позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Пояснила суду, що податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника про невиконання ним податкового обов`язку та виникнення податкового боргу.

Вказала, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Позивач на момент формування спірної вимоги перебувала на обліку як фізична особа-підприємець, зобов`язана була сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування незалежно від фінансового стану.

Згідно з чинним законодавством, після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа зобов`язана забезпечити остаточні розрахунки за податками, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від провадження підприємницької діяльності. Цього позивачем зроблено не було.

Оскільки контролюючий орган діяв в межах чинного законодавства, просила в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

У судове засідання 24.12.2019 представники відповідачів не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином (а.а.с.113-114).

Як зазначено судом вище, від Відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Причини неявки в судове засідання представника Відповідача 1 суду не відомі.

Враховуючи положення п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглянув справу за відсутності відповідачів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності з 04.08.1998 розпорядженням голови Дубенської міської ради від 04.08.1998 №135р, перебуває на обліку у контролюючому органі як платник податків з 04.08.1998.

06.11.2012 відомості про фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійним, - запис щодо реєстраційної дії за номером 26051750000004348.

Ці обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.03.2019 та реєстраційними даними Головного управління ДФС у Рівненській області (а.а.с.19, 59).

08.05.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області для ОСОБА_1 сформовано вимогу №Ф-1819-51 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 5211,36грн (а.с.23).

20.06.2019 ОСОБА_1 звернулася із заявою щодо неправомірності вимоги від 08.05.2019 №Ф-1819-51 до Державної фіскальної служби України.

Зазначена заява листом Державної фіскальної служби України від 23.07.2019 №23617/7/99-99-13-02-01-17 надіслана для розгляду в Головне управління ДФС у Рівненській області (а.с.27).

Листом від 25.07.2019 №211/14з/17-0013-02-04 Головне управління ДФС у Рівненській області повідомило ОСОБА_1 про перебування її на обліку як фізичної особи - підприємця та існування станом на 31.07.2019 боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 7965,54грн (а.а.с.28-29).

Вважаючи запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 26051750000004348 та вимогу від 08.05.2019 №Ф-1819-51 протиправними, ОСОБА_1 звернулася із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У силу вимог пп.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19 ПК України, контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи (п.3-1. ч.1. ст.1 Закону №2464-VI).

Згідно з ч.ч.1-4 ст.25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV).

Відповідно до п.4 ст.1 Закону №755-IV, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Статтею 17 Закону №755-IV (в редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), передбачалося, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Частиною 1 статті 42 Закону №755-IV (в редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), встановлювалося, що для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем та має реєстраційний номер облікової картки платника податків, або уповноважена нею особа (далі - заявник) повинна подати особисто (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) або через уповноважену особу державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;

копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;

нотаріально посвідчену письмову згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю.

01.07.2010 за №2390-VI прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання, який набрав чинності 03.03.2011 та був чинний на момент вчинення реєстраційної дії (далі - Закон №2390-VI).

Відповідно до п.2-4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI, процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

За приписами п.п.7-9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI, спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеного звірення уповноважені органи оприлюднюють у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації та/або на відомчих веб-сайтах відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру.

Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Як встановлено судом, позивач самостійно жодних документів для включення відомостей про неї до Єдиного державного реєстру реєстратору не подавала.

Відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.11.2012 на виконання наведених вимог Закону №2390-VІ.

Проте, виконуючи приписи Закону №2390-VІ, спеціально уповноважені органи (державний реєстратор, тимчасова міжвідомча спеціальна комісія) не врахували той факт, що на момент вчинення реєстраційної дії (06.11.2012) державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було скасовано.

Так, рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.09.2003 у справі №3/284 за позовом Дубенської ОДПІ до підприємця ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації задоволено позов податкового органу: скасовано державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, підприємця ОСОБА_1 , зареєстрованого рішенням Дубенського міськвиконкому №135 від 04.08.1998, за адресою: 35600 , Рівненська область , м.Дубно, вул . Кармелюка, 14 (а.с.116).

За інформацією Господарського суду Рівненської області, зазначене рішення було направлено сторонам у справі та Дубенському міськвиконкому, набрало законної сили 05.10.2003. На виконання рішення Господарським судом Рівненської області було видано наказ "Про примусове виконання рішення"№3/284 від 06.10.2003 (а.а.с.18, 115).

Рішення суду, в силу вимог ст.124 Конституції України (в редакції, чинній до 30.09.2016), є обов`язковим для виконання на всій території України.

За інформацією Дубенської міської ради Рівненської області від 18.06.2019 №2303/05-02-29/19 (відповідь на запит адвоката), жоден з документів щодо суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації Дубенської міської ради не передавався, оскільки державні реєстратори у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розпочали роботу згідно із Законом №755-IV з 01.07.2004 (а.с.25).

Суд зазначає, що невиконання уповноваженими органами рішення суду про скасування державної реєстрації ОСОБА_1 . як суб`єкта підприємницької діяльності призвело до неправомірного закріплення за позивачем упродовж тривалого часу статусу фізичної особи-підприємця, поза волею останньої здійснювати підприємницьку діяльність.

Статус суб`єкта господарювання покладає на фізичну особу, серед іншого, обов`язки щодо подання контролюючим органам звітності та сплати податків і зборів, невиконання яких є підставою для притягнення такої фізичної особи до відповідальності.

Як зазначає позивач, підприємницькою діяльністю вона припинила займатися з квітня 1999 року, а з вересня 2003 року - припинила подавати податкову звітність, вважаючи, що більше не є фізичною особою-підприємцем.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.09.2003 у справі №3/284 встановлено, що даних про підприємницьку діяльність ОСОБА_1 та банківські рахунки немає.

Жодних доказів здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, починаючи з 25.09.2003 відповідачами суду не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 26051750000004348 від 06.11.2012 про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця є протиправним та підлягає до скасування.

Згідно зі спірною вимогою від 08.05.2019 №Ф-1819-51, станом на 30.04.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 5211,36грн.

За даними інтегрованої картки платника єдиного внеску, зазначена сума заборгованості обліковується за позивачем податковим органом, починаючи з 21.01.2019 (а.с.60).

Як зазначено судом вище, у період з жовтня 2003 року дотепер позивачем підприємницька діяльність не здійснювалася, жодної звітності (у тому числі і звітів щодо нарахування та сплати єдиного внеску) нею до контролюючого органу не подавалося.

Будь-яких доказів здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності та отримання від такої діяльності доходу у вказаний період Відповідачем 1 суду не надано.

Обґрунтовуючи правомірність спірної вимоги, Відповідач 1 посилається на положення Закону №2464-VI та Порядку обліку платника податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (далі - Порядок №1588), які зобов`язують фізичну особу забезпечити остаточні розрахунки з податків і зборів від провадження підприємницької діяльності у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, згідно з якими у разі такого припинення фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Суд критично оцінює такі посилання податкового органу з огляду на те, що у даному випадку має місце не припинення підприємницької діяльності, а скасування державної реєстрації фізичної особи-підприємця за рішенням Господарського суду Рівненської області у зв`язку з неподанням протягом року до органів податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно із законодавством.

Позивачем у справі №3/284 був податковий орган - Дубенська об`єднана державна податкова інспекція. Згідно з рішенням суду, представник позивача був присутнім у судовому засіданні. Як зазначено судом вище, рішення суду надсилалося як сторонам у справі, так і органу державної реєстрації.

Зазначені обставини спростовують також посилання Відповідача 1 на відсутність у контролюючому органі відомостей про скасування державної реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця.

Крім того, вказаним рішенням суду встановлено відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед бюджетом станом на 26.08.2003, та перед Пенсійним фондом зі сплати страхових внесків - станом на 15.05.2003.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Отже, зазначена норма зобов`язує контролюючий орган нараховувати єдиний внесок, сформувавши вимогу про його сплату, на підставі: акта перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону №2464-VI нараховується внесок.

Під час розгляду справи судом встановлено відсутність наведених підстав.

Так, позивач звітності не подавала, Відповідачем 1 чи іншим державним органом перевірку щодо позивача проведено не було, бухгалтерські та інші документи у позивача не витребовувалися та, відповідно, нею контролюючому органу не надавалися.

Суд зазначає, що відомості з інтегрованої картки платника єдиного внеску та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не належать до переліку "інших документів", оскільки не підтверджують суми виплат (доходу).

Такі відомості є підставою призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, що становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо формування спірної вимоги не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розумності, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, вчинені без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 згідно з квитанцією від 05.08.2019 №64 було сплачено визначену спірною вимогою недоїмку з єдиного внеску в сумі 5211,36грн (а.с.24).

Проте, за даними інтегрованої картки платника єдиного внеску станом на 30.08.2019 за ОСОБА_1 обліковується недоїмка в сумі 2754,18грн (а.с.60).

З 10.06.2016 набув чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, згідно з яким оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І); З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України.

Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (пункт 1 розділу ІІ). У розділі VII Порядку визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження" підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що при оскарженні платником податків і зборів індивідуального акта, яким контролюючим органом здійснено нарахування такому платнику відповідних податків і зборів, в тому числі і єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, свідчить про наявність у платника матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та зобов`язань платника податків і зборів.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2018 у справі №816/2042/16 (№К/9901/3492/17), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача слід здійснити шляхом зобов`язання відповідача внести коригування до особового рахунку ОСОБА_1 , виключивши з особового рахунку такого платника недоїмку з єдиного внеску у сумі 2754,18грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення на користь позивача з Головного управління ДФС у Рівненській області безпідставно нарахованої та сплаченої суми боргу 5211,36грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №2464-VI, завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону, є страховими коштами (п.9 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №2464-VI, страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках органів доходів і зборів, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду (далі - Накопичувальний фонд), а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до визначених законом пропорцій.

Отже, органи доходів і зборів лише здійснюють адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за такою сплатою. Кошти єдиного внеску, що надійшли від платників, не акумулюються на рахунках органів доходів і зборів, а підлягають автоматичному перерахуванню до Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Процедура повернення помилково сплачених коштів єдиного внеску встановлена Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2016 за №193/28323 (далі - Порядок №6).

У силу вимог Порядку №6, помилково сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного платника, а неналежний платник - платник, з рахунку якого здійснено помилкове списання коштів та/або який не є платником єдиного внеску.

Повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення, поданої до органу доходів і зборів, яка підлягає перевірці органом доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску.

Надалі, за встановленою процедурою повернення коштів відбувається за участі органів Державної казначейської служби України та Пенсійного фонду України та/або фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, у разі стягнення на користь позивача з Головного управління ДФС у Рівненській області безпідставно сплаченої суми єдиного внеску буде порушено визначену Порядком №6 процедуру, позбавлено уповноважені державні органи та фонди скоординувати процес повернення помилково сплачених коштів, можливості внести відповідні зміни до облікових даних позивача.

Крім того, саме даним рішенням суд встановлює, що у зв`язку з протиправністю запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у ОСОБА_1 відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску, тобто вона є неналежним платником.

Відтак, позивач не позбавлена права після набрання даним рішенням законної сили звернутися до Головного управління ДФС у Рівненській області із заявою щодо повернення помилково сплачених коштів єдиного внеску згідно з вимогами Порядку №6.

Отже, вимога позивача про стягнення на її користь з Відповідача 1 помилково сплачених сум єдиного внеску до задоволення не підлягає.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 суд задовольняє частково, при цьому виходячи за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту порушених прав позивача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір позивачем сплачено у сумі 1536,80грн згідно з квитанціями від 19.08.2019 №55 та від 09.09.2019 №14 (а.а.с.3, 45а).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, ч.ч.1,2 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Поряд з цим, ч.3 ст. 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 10.05.2019 із додатковою угодою №1, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Лопухович А.О. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 04.11.2017 серія РН №1303) (а.а.с.32-33); розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу на суму 2500,00грн (а.с.34); копію квитанції від 19.08.2019 №37 на суму 2500,00грн (а.с.35).

Як зазначено позивачем, згідно з умовами договору від 10.05.2019 та розрахунком суми гонорару, адвокатом надано наступні правничі послуги: складання та подання до Дубенської міської ради адвокатських запитів від 10.05.2019 та від 13.05.2019 - всього 1000,00грн (500,00грн кожен), складання позовної заяви до Рівненського окружного адміністративного суду з додатками - 1500,00грн.

Вказані запити та позовна заява містяться у матеріалах справи.

Як зазначено в абз.268 Рішення Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" (заява №19336/04): "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" [ВП], заява N34884/97, п.30, ECHR 1999-V)".

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та наданих представником позивача доказів понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає цілком обґрунтованою вартість послуг адвоката, які є співмірними з наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 10.05.2019.

Враховуючи наведене, суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень, відповідачів, солідарно судові витрати у сумі 3524,53грн, а саме: зі сплати судового збору - 1024,53грн, на професійну правничу допомогу - 2500,00грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217), Відділу державної реєстрації Дубенської міської ради (вул.Замкова, 4, м.Дубно, Дубенський район, Рівненська область, 35603, код ЄДРПОУ 0531063) про визнання протиправним та скасування запису, визнання вимоги протиправною задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 26051750000004348 від 06.11.2012 про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 8 травня 2019 року №Ф-1819-17.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Рівненській області здійснити коригування особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску у сумі 5211,36грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень, Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217) та Відділу державної реєстрації Дубенської міської ради (код ЄДРПОУ 0531063) солідарно судові витрати у сумі 4036,80грн, а саме: зі сплати судового збору - 1536,80грн, на професійну правничу допомогу - 2500,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 грудня 2019 року.

Суддя Дудар О.М.