Рішення № 86926187, 15.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 524/9217/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області про стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2015 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області (надалі - відповідач, виконком Автозаводської райради) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 02.02.2015 по 04.11.2015 в сумі 10908,30 грн.

Позов мотивовано тим, що з 19.01.2006 по 02.02.2015 вона працювала у виконкомі Автозаводської райради на посаді спеціаліста І категорії організаційного відділу. Під час звільнення відповідач не в повному обсязі розрахувався з нею по заробітній платі. Посилаючись на наявність судового рішення щодо покладення зобов`язання на відповідача здійснити нарахування та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, несвоєчасну виплату цих коштів, просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09.12.2015 у задоволенні позову відмовлено /а.с.37/.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.12.2015 змінена в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позову. В іншій частині постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.12.2015 залишено без змін /а.с.83-85/.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.10.2019 рішення попередніх судових інстанцій було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції /а.с.130-139/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні прийнято до провадження /а.с.144/.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у якій останній наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання з розгляду з справи по суті не з`явився, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

У період з 19.01.2006 по 02.02.2015 ОСОБА_1 працювала на посаді спеціаліста 1 категорії організаційного відділу Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.05.2014 по справі №524/2698/14-а зобов`язано виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2012 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати, з урахуванням виплачених сум.

На виконання цього рішення відповідач нарахував ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2012 рік у розмірі 1372,64 грн /а.с.44/.

При звільненні позивача відповідач не здійснив розрахунок по заробітній платі у повному обсязі, оскільки не в повному обсязі виплатив матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2012 рік.

На виконання вказаного судового рішення відповідач 04.11.2015 виплатив позивачу 1166,74 грн (після відрахування комісії за надання банківських послуг - 1160,91 грн) /а.с.5/.

З метою стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2015 по 04.11.2015 позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом положень статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у справі № 524/1714/16-а.

Судом встановлено, що згідно з постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.05.2014 у справі № 524//2698/14-а відповідач повинен виплатити позивачу матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань не в розмірі посадового окладу (як виплатив роботодавець), а в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Цим судовим рішенням зобов`язано виконком Автозаводської райради нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2012 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати, з урахуванням виплаченої суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Повний розрахунок та виплату всіх належних позивачу сум заробітної плати стягнутих за вказаним рішенням суду відповідач провів лише 04.11.2015.

Отже, суд приходить до висновку, що у зв`язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки з 02.02.2015 (день звільнення) по 04.11.2015 (день фактичного розрахунку).

Водночас, суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, дійшов висновку, що суд, ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні, повинен визначити при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку № 100.

Згідно з частиною п`ятою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З метою виконання вказівок Верховного Суду щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На виконання ухвали суду від 11 грудня 2019 року ліквідатором з припинення діяльності Автозаводської районної у м. Кременчуці ради та її виконавчого комітету Бончак С.А. суд повідомлено про неможливість надання інформації про розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 у зв`язку з передачею усіх документів до архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.

Враховуючи не наданням відповідачем інформації про розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 , суд погоджується з розрахунок середньоденного заробітку наданим позивачем. Згідно вказаного розрахунку розмір середньоденного заробітку позивача становить 57 грн. 70 коп., що не оспорюється відповідачем.

Враховуючи те, що середній заробіток працівника за час затримки розрахунку при звільненні, як зазначено судом вище, підлягає стягненню за період з 02.02.2015 року (дата звільнення) по 04.11.2015 року (дата фактичного розрахунку), беручи до уваги кількість робочих днів у цьому періоді (189 дні), суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10 905,30 грн. (189 дні *57,70 грн.).

Оскільки позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10 908,30 грн., а, відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука (пров. Л.Толстого,38, м. Кременчук, 39623, код ЄДРПОУ 05384726) про стягнення середнього заробітку задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука (пров. Л.Толстого,38, м. Кременчук, 39623, код ЄДРПОУ 05384726) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2015 року по 04.11.2015 в сумі 10 905,30 грн (десять тисяч дев`ятсот п`ять гривень тридцять копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко