Рішення № 86926029, 14.01.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2020 р. № 400/838/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2019 № 00013544004 в частині,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) № 00013544004 від 27.02.2019 в частині застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафу в сумі 86 379,14 грн., в тому числі штрафу 69 379,14 грн., застосованого на підставі абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», та штрафу 17 000 грн., застосованого на підставі абзацу 16 частини 2 статті 17 цього Закону.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що Управління неправильно визначило суму штрафу (87 041,64 грн.) за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без ліцензії. На думку позивача, за це порушення правомірним є нарахування штрафу в сумі 17 622,50 грн. (подвійна вартість фактично реалізованого за період відсутності ліцензії товару, а не подвійна вартість отриманої партії товару. Позивач зазначила, що відповідач не довів, до яких партій товару відносяться алкогольні напої, що були реалізовані нею у період відсутності ліцензії. Також позивач заперечила законність застосування штрафу за зберігання тютюнових виробів, посилаючись на те, що суміш для куріння кальяну "Serbetli" у кількості 12 пачок не була призначена для використання у господарській діяльності, а призначалась для власних потреб. Крім того, позивач зауважила, що у приміщенні піцерії (місце проведення перевірки) відвідувачам взагалі не надаються послуги з куріння кальяну. Позивач стверджувала, що перевіркою не встановлено, що виявлена в приміщенні піцерії суміш для куріння кальяну є тютюн для кальяну.

У відзиві (арк. спр. 35-40) Управління просило відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на доведеність факту порушення позивачем вимог Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Закон № 481) та про наявність законних підстав для застосування до позивача відповідних штрафних санкцій. Відповідач заперечив твердження позивача про те, що у приміщенні піцерії не надаються послуги з куріння кальяну, та зазначив, що суміш для куріння кальяну містить тютюн. За інформацією Управління, виробник вказаної суміші - компанія Serbetli LTD не виготовляє суміші для кальянів без вмісту тютюну. Також відповідач зазначив, що у письмових поясненнях, що були надані під час перевірки, позивач визнала як факт наявності у приміщенні піцерії місця для куріння кальяну, так і той факт, що виявлена суміш є тютюном для кальяну.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористалася.

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав, представник відповідача просила відмовити у їх задоволенні.

В судовому засіданні в якості свідків були допитані посадові особи Управління, які здійснили перевірку позивача.

Як встановлено судом, з 01.02.2019 по 07.02.2019 посадові особи Управління провели фактичну перевірку піцерії "ІНФОРМАЦІЯ_1", що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , з метою дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону № 481, Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативно-правових актів, які регламентують порядок здійснення розрахункових операцій, виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

01.02.2019 позивач надала письмові пояснення (арк. спр. 48), в яких, зокрема, зазначила: «… пояснюю знаходження в кальяній «Піцерії ІНФОРМАЦІЯ_1» табаку для куріння кальяну Serbetli кількість 12 пачок без акцизних марок … вказаний табак був принесений мною для власних друзів та власних потреб. Вказаний табак для куріння зобов`язуюсь зберігати для встановлення питання по суті тому що на даний час кальян не робиться та не реалізується …».

За результатами перевірки 07.02.2019 був складений акт № 19/14-29-40-01/3345415705 (надалі - Акт, арк. спр. 44-47), який позивач підписала без зауважень.

Відповідно до викладеного в Акті «… термін дії попередньої ліцензії на право здійснення роздрібної торгівля алкогольними напоями … скінчилась 21.12.2018, діюча ліцензія … термін дії з 05.01.2019, у період з 22.121.2018 по 04.01.2019 суб`єкт господарювання здійснює реалізацію алкогольних напоїв (див. додаток № 1 до першого примірника акту) без наявності відповідної діючої ліцензії, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР … всього реалізовано алкогольних напоїв на суму 8831,25 грн. Факт реалізації алкогольних напоїв підтверджується денними Z-звітами … вартість отриманої партії товару згідно наданих супровідних документів складає 43520 грн. 82 коп. Перевіркою встановлено факт зберігання в кальяній «Піцерії ІНФОРМАЦІЯ_1» табаку для куріння кальяну Serbetli у кількості 12 пачок без марок акцизного податку, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України № 481. Факт зберігання 12 пачок табаку для куріння кальяну без марок акцизного податку підтверджується письмовими поясненнями ...».

Додатками до Акта (27 арк.) вказані: письмові пояснення, фіскальний чек (арк. спр. 48), копії Z-звітів денних на 5 аркушах (арк. спр. 52-55), додаток до першого примірника Акта на 3 аркушах (інформація щодо реалізованих в період з 22.12.2018 по 04.01.2019 алкогольних напоях, арк. спр. 49-51), супровідні документи на товар на 20 аркушах (арк. спр. 62-81).

Згідно з висновком перевірки (розділ 3 Акта), позивач порушила вимоги статей 11, 15 Закону № 481.

Податковим повідомленням-рішенням від 27.02.2019 № 00013544004 (надалі - Рішення, арк. спр. 82-83) Управління, з посиланням на висновки Акта, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення позивачем статті 11 та частини четвертої статті 15 Закону № 481, відповідно до абзаців п`ятого та шістнадцятого частини другої статті 17 Закону № 481, застосувало до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції в сумі 104 041,64 грн., з яких 87 041,64 грн. - за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, 17 000 грн. - за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону № 481, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також ті, що імпортуються в України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Як вказано у пункті 226.11 статті 226 Податкового кодексу України, ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється.

Абзацом шістнадцятим частини другої статті 17 Закону № 481 встановлена відповідальність суб`єктів господарювання за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - штраф в розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Суд відхилив доводи позивача про те, що «… суміш для куріння кальяну … в кількості 12 пачок принесена … для … друзів та власних потреб, а кальян у піцерії … не робиться та не реалізується …».

Як слушно зазначило Управління у відзиві, відповідальність встановлена за будь-яке з порушень, що перелічені в абзаці шістнадцятому частини другої статті 17 Закону № 481, і для настання цієї відповідальності достатньо встановити, як в даному випадку, саме факт зберігання суб`єктом господарювання тютюнових виробів без марок акцизного податку.

Перевірку було проведено за місцем здійснення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ліцензованої діяльності - роздрібної торгівлі тютюновими виробами (арк. спр. 24). Відповідно, піцерія, в приміщенні якої була виявлена суміш для куріння кальяну, згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 381, є місцем торгівлі (місцем реалізації товарів) та місцем зберігання (місцем, яке використовується для зберігання спирту, або приміщенням, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання).

Отже, позивач не мала права зберігати (навіть для власних потреб) в приміщенні піцерії тютюнові вироби без марок акцизного податку встановленого зразка, тим більше, що заборона зберігання тютюнових виробів, не позначених марками, встановлена і підпунктом 2.2.5 розділу 2.2 затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства фінансів України від 16.01.2001 № 4/14 «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва тютюнових виробів, оптової, роздрібної торгівлі тютюновими виробами».

Стосовно доводів позивача про недоведеність відповідачем того, що суміш для куріння кальяну містить тютюн, суд зазначив таке.

Пунктом 80.10 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його представника з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Позивач, як вказано вище, викладені в Акті (носії доказової інформації, на підставі якого було прийнято Рішення) факти не заперечила, більш того, у власних письмових поясненнях зазначила, що виявлена у приміщенні піцерії суміш для кальяну є саме тютюном.

За таких обставин, суд визнав доведеною ту обставину, що позивач зберігала у приміщенні піцерії тютюнові вироби без марок акцизного податку встановленого зразка.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не надала доказів на спростування фактичних обставин, викладених в Акті.

На підставі викладеного, суд визнав безпідставними позовні вимоги в цій частині.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 15 Закону № 481, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Абзацом п`ятим частини другої статті 17 Закону № 481 встановлена відповідальність суб`єктів господарювання за оптову і роздрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - штраф в розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Як вказано вище, факт здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії в період з 22.12.2018 по 04.01.2019 позивач не заперечила.

Проте, на думку позивача, доведена належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами вартість отриманої партії товару дорівнює 8 831,25 грн. Виходячи з цього, відповідач був вправі застосувати штраф в сумі 17 662,50 грн.

Суд визнав ці доводи хибними.

Вказана позивачем сума 8 831,25 грн. є вартістю реалізованих позивачем з 22.12.2018 по 04.01.2019 алкогольних напоїв, що підтверджена Z-звітами. Проте, сума штрафу, згідно із Законом № 481, визначається не від цієї вартості.

Згідно з поясненнями відповідача, при визначенні вартості отриманої партії товару (43 520,82 грн.), він взяв до уваги відомості про загальну вартість отриманих позивачем товарів, зазначену у документах:

товарно-транспортні накладні від 13.04.2018 № 691, від 14.04.2018 № 6771, від 17.04.2018 № 1033, від 13.07.2018 № 2383 - постачальник ТОВ «КІВІТ ПЛЮС»;

видаткові накладні від 05.10.2018 № 114209, від 07.02.2018, від 24.05.2018 № 58294, від 26.04.2018 № 47153, від 09.11.2018 № 131389, від 28.03.2018 № 34898 - постачальник ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ АВ»;

видаткові накладні від 27.09.2018 № 22935/21240, від 06.07.2018 № 15172/14727, від 26.05.2018 № 10974/11564, від 06.12.2018 № 29410/27330, від 18.10.2018 № 24950/23008, від 08.11.2018 № 26709/24743, від 08.03.2018 № 5003/4787 - постачальник ТОВ «Баядера Логістик»;

накладні від 30.08.2018 № 1 038 917, від 08.11.2018 № 1 093 377 - постачальник ТОВ «ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН» (арк. спр. 62-81).

Зазначені накладні були використані Управлінням, оскільки в них наявні, серед інших, товари, найменування яких співпадає з найменуванням товарів, що були реалізовані позивачем в період з 22.12.2018 по 04.01.2019.

Суд зауважив, що ані в Акті, ані в додатках до нього посилання на ці первинні документи відсутні.

При вирішенні питання правомірності застосування до позивача штрафу в сумі 87 041,64 грн. (43 520,82 грн. х 2) суд виходив з такого.

Закон № 481 не містить визначень «партія товару», «отримана партія товару».

Відсутні такі визначення і у Податковому кодексі України.

Визначення терміну «партія товару» надано Державним стандартом України (ДСТУ) 3993-2000 «Товарознавство. Термін та визначення»: партія товару - це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом (товарно-транспортною накладною, накладною на відпуск товару тощо)».

Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивач в період з 22.12.2018 по 04.09.2019 здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями, що були отримані за вказаними накладними у лютому - листопаді 2018 року.

Крім того, зміст норми, на підставі якої відповідач застосував до позивача штраф, на думку суду, полягає в тому, що має бути доведеним зв`язок між реалізованими товарами та товарами, що були отримані. Так, якщо контролюючий орган встановив, що суб`єкт господарювання, за відсутності ліцензії, у певний день продав пляшку горілки певної марки, то для визначення штрафу приймається загальна вартість горілки цієї марки, що була отримана за однією накладною. Проте, у накладних наявні товарні позиції, які позивач взагалі не продавала у проміжок часу між закінченням дії попередньої ліцензії та початком дії нової.

В абзаці п`ятому частини другої статті 17 Закону № 481 не вказаний період отримання суб`єктом господарювання партії товару. Управління не пояснило суду, на підставі якої норми для визначення суми штрафу були враховані саме зазначені вище накладні. Це, на думку суду, свідчить про те, що відповідач не довів, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд визнав, що відповідач безпідставно встановив, що позивач має сплатити штраф в сумі 87 041,64 грн.

Зважаючи на те, що Управління не довело, що визначена ним сума штрафу відповідає розміру, зазначеному у Закону № 481, суд визнав обґрунтованим застосування штрафу в сумі 17 000 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме - про визнання протиправним та скасування Рішення в частині застосування штрафу в сумі 70 041,64 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.

Сума штрафних санкцій, що, на думку суду, були неправомірно застосовані до позивача, складає 70 041,64 грн., що дорівнює 81% від розміру позовних вимог (у грошовому виразі).

З урахуванням цього, на підставі частини четвертої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати (судовий збір в сумі 699,68 грн., що дорівнює 81% від сплаченої позивачем суми судового збору 863,80 грн.) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаціний код 39394277) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 27.02.2019 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 00013544004 в частині застосування на підставі абзацу п`ятого частини другої статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» штрафних санкцій в сумі 70 041,64 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування прийнятого 27.02.2019 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкового повідомлення-рішення № 00013544004 в частині застосування на підставі абзацу шістнадцятого частини другої статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» штрафних санкцій в сумі 17 000 грн. за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 699,68 грн., що був сплачений платіжною квитанцією від 22.03.2019 № СВ01312671/1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна