Рішення № 86925954, 15.01.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005907

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій зобов`язання провести перерахунок пенсії,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФУ у Львівській області, відповідач) з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року у розмірі 70% грошового забезпечення.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» перерахунок пенсії за вислугу років в розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи із 01.01.2018 року.

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області різницю між фактично нарахованим розміром пенсії та розміром пенсії, встановленим відповідно до рішення суду, починаючи з 01.01.2018 по даний час.

Ухвалою від 19.11.2019 суддя відкрив провадження в адміністративній справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.01.2018 відповідач, протиправно на думку позивача, здійснив перерахунок його пенсії зменшивши її основний розмір з 90% до 70% сум грошового забезпечення військовослужбовців.

Вказує, що виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України, розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

ГУПФУ у Львівській області 12.12.2019 за вх. №47690 надало відзив на позовну заяву. На заперечення позовних вимог зазначено, що вимоги позивача щодо проведення йому перерахунку пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення не можуть братися до уваги, оскільки відповідно до норм законодавства чинних на момент перерахунку пенсії максимальний її розмір обчислений відповідно до статті 13 Закону України №2262 не може перевищувати 70% відповідних сум, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і віднесені у встановленому законом порядку до І категорії, - 100%, до ІІ - 95%. Крім того вказано, що пенсія позивачу призначена, перерахована та виплачується правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства.

Всебічно та повно дослідивши наявні докази та матеріали справи судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є пенсіонером Служби безпеки України та перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Львівській області, що підтверджується Посвідченням Серії НОМЕР_2 виданим 05.10.2004.

Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ у Львівській області, як отримувач пенсії за вислугу років (38 років), довічно з 02.10.2004, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З Повідомлення про розмір пенсії за пенсійною справою - 5667 вбачається, що основний розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.12.2017 становив 90% грошового забезпечення.

Пізніше з 01.01.2018 ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії з урахуванням 70% грошового забезпечення на підставі Постанови КМУ №103.

17.10.2019 не погоджуючись з проведеним перерахунком, ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУПФУ у Львівській області у якій просив перерахувати йому пенсію з 01.01.2018 з урахуванням 90 % грошового забезпечення.

Листом від 04.11.2019 №4842/м-20/11.03-06, ГУПФУ у Львівській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку. Повідомлено позивача, що йому здійснено перерахунок пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №103. За матеріалами пенсійної справи йому призначено та виплачувалася пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції чинній на дату призначення пенсії у розмірі 90 % грошового забезпечення. Проте, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" було внесено зміни у законодавство, якими передбачено що максимальний розмір пенсії за вислугу років з 01.05.2014 не повинен перевищувати 70% відповідних сум. Отже, з 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до чинного законодавства.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним та незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір суд виходив з наступного.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зобов`язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Так, пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 за № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 за № 103 (далі - Постанова КМУ №103) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Згідно із матеріалами справи, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача відповідно до Постанови КМУ № 103, та її основний розмір склав 70 % від грошового забезпечення.

Надаючи оцінку посиланням позивача на протиправність дій відповідача, які виразились у зменшенні основного розміру пенсії із 90 % грошового забезпечення до 70%, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50%, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 % відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100%, до категорії 2, - 95%.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100%, до категорії 2, - 95%.

Таким чином, з 01.10.2011 положення частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ, щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років 90% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв`язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №3668-VІ.

В подальшому, відповідно до Закону України від 27.03.2014 за №1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01.04.2014, було внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, де число 80 замінили на число 70 (максимальний розмір пенсії), що на думку відповідача, передбачає необхідність проведення перерахунку пенсії позивача в розмірі 70% від грошового забезпечення.

Аналізуючи встановлені у справі обставини та враховуючи положення процитованих норм у їх сукупності, суд дійшов висновку, що положення статті 13 Закону № 2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії виходячи з 70% від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014, тобто набрання ними чинності, та стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку.

Відтак, до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави встановлені саме щодо перерахунку пенсії.

Всупереч наведеному, при здійснені перерахунку пенсії позивачу на підставі Постанови КМУ № 103, відповідач застосував норми, які регулюють питання саме призначення пенсії, що є безпідставним.

Так, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Вказана позиція, щодо застосування норм права до спірних правовідносин, міститься в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі № 21-420а13.

Окремо, суд акцентує увагу на тому, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90%, а потім 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2018 (справа № 686/12623/17, провадження № К/9901/849/17).

В рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі № Пз/9901/58/18 (240/5401/18) Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалось при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18 (провадження №11-198заі19) рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.02.2019 залишене без змін.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Виходячи із вказаної норми, при ухваленні даного рішення судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні у зразковій справі № Пз/9901/58/18 (240/5401/18).

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, для належного захисту порушених прав позивача, суд задовольняє позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій ГУПФУ у Львівській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 у розмірі 70% грошового забезпечення та зобов`язання ГУПФУ у Львівській області провести згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» перерахунок пенсії за вислугу років в розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи із 01.01.2018 року ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом з тим, оцінюючи позовну вимогу в частині стягнення з ГУПФУ у Львівській області різницю між фактично нарахованим розміром пенсії та розміром пенсії, встановленим відповідно до рішення суду, починаючи з 01.01.2018 по даний час, то така задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Право на захист це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Отже, вимога про стягнення різниці між фактично нарахованим розміром пенсії та розміром пенсії, встановленим відповідно до рішення суду починаючи з 01.01.2018 по даний час, є передчасною, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, та наслідком якого є здійснення виплати, ще не проведено.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року у розмірі 70% грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи із 01.01.2018 року з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Сакалош