Рішення № 86925891, 15.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4497/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 26-35/, про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в особі відділу з питань перерахунків пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області при перерахунку призначеної пенсії ОСОБА_1 , які полягають у відмові згідно рішення від 03.11.2019 №131 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди зайняття ним підприємницькою діяльністю на спрощеній системі оподаткування, за періоди: січень 2004 року - листопад 2008 року; січень 2009 року - квітень 2014 року; червень 2014 року;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період зайняття підприємницькою діяльністю, а саме: січень 2004 року - листопад 2008 року; січень 2009 року - квітень 2014 року; червень 2014 року (місяць за місяць, всього 10 років 4 місяці);

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 15.10.2019 з урахуванням збільшеного страхового стажу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що здійснюючи підприємницьку діяльність у період з січня 2004 року по листопад 2008 року, з січня 2009 року по квітень 2014 року, та за червень 2014 року, позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 зі змінами і доповненнями (42% від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду). Пояснює, що з 15.11.2011 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тому відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" був звільнений від сплати єдиного внеску. Відтак, позивач вважає, що має право на зарахування до страхового стажу вказаних у прохальній частині позову періодів ведення ним підприємницької діяльності із застосування спрощеної системи оподаткування на підставі пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4497/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12:00 08 січня 2020 року, витребувано докази.

23 грудня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 40-43/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що при призначенні пенсії позивачу враховано період зайняття підприємницькою діяльністю з 23.06.2000 по 31.12.2003. Із 01.01.2004 звіти до органів Пенсійного фонду про суми чистого доходу, з якого сплачуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, позивачем не надані. Інформація в реєстрі застрахованих осіб відсутня. Індивідуальні відомості за 2004-2014 роки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України за місцем реєстрації не надавав, тому в персональній обліковій картці застрахованої особи Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформація щодо здійснення підприємницької діяльності відсутня. Зважаючи на викладене, позивачу відмовлено у зарахування відповідних періодів страхового стажу на підставі ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

08 січня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 130-133/, у якій зазначено, що ОСОБА_1 з 15.07.2011 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тому здійснюючи підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, - до 01.01.2012 позивач сплачував єдиний внесок в складі єдиного податку, а починаючи з 01.01.2012, відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" ОСОБА_1 як пенсіонер за віком був звільнений від сплати єдиного внеску та міг бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Учасники справи у судове засідання 08 січня 2020 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, у якій зазначив, що проти позовних вимог заперечує у повному обсязі /а.с. 134/.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка призначена з 16.07.2011 протоколом Полтавського УПФУ №2945 від 04.08.2011 /а.с. 47-48/.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 28.04.1999, запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за його рішенням внесено до Єдиного державного реєстру 04.03.2015, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 136-139/.

Згідно інформаційної бази Головного управління ДФС у Полтавській області фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності з 01.01.2000 по 30.06.2014 та сплатив єдиний податок, зокрема, за січень 2004 року - листопад 2008 року, січень 2009 року - квітень 2014 року, червень 2014 року, що підтверджується листом Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.08.2019 №П/6172/16-31-56-75.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VІІІ, який набрав чинності 11.10.2017, розділ ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", доповнено пунктом 3-1, відповідно до якого для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону до страхового стажу включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

30.10.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області з заявою /а.с. 96-97/ про зарахування до страхового стажу періоду здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2004 до 30.06.2014 у відповідності до пункту 3-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

03.11.2019 відділом з питань перерахунків пенсій №19 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення №131 /а.с. 21/, яким позивачу відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 30.06.2014, оскільки інформація про сплату соціального внеску в індивідуальних відомостях про застраховану особу за цей період відсутня.

Позивач не погодився з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування: січень 2004 року - листопад 2008 року, січень 2009 року - квітень 2014 року, червень 2014 року, оформленими рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №131 від 03 листопада 2019 року, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, надалі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частинами 1, 2, 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).

Частиною 1 статті 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (надалі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (надалі - Порядок №22-1).

Згідно з пунктом 2.7 Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №21-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

Суд зауважує, що обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу при обчисленні пенсії періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата за весь наведений період щомісячно внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

Як встановлено судом, згідно інформаційної бази Головного управління ДФС у Полтавській області фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності з 01.01.2000 по 30.06.2014 та сплатив єдиний податок, зокрема, за січень 2004 року - листопад 2008 року, січень 2009 року - квітень 2014 року, червень 2014 року, що підтверджується листом Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.08.2019 №П/6172/16-31-56-75.

Зокрема, ОСОБА_1 , як суб`єктом підприємницької діяльності сплачено єдиний податок за період з 2000 по 2015: з 01.01.2000 по 30.11.2002 - 60 грн., з 01.12.2002 по 30.06.2004 - 100,00 грн., з 01.07.2004 по 30.11.2008 - 200,00 грн., з 01.01.2009 по 31.01.2011 - 200,00 грн., з 01.02.2011 по 31.01.2011 - 76,00 грн., січень 2012 - 86,00 грн., лютий 2012 - 254,75 грн., з 01.03.2012 по 01.31.2012 - 2015,00 грн., з 01.09.2012 по 31.01.2013, лютий 2013 - 259,40 грн., березень 2013 -229,60 грн., з 01.04.2013 по 31.03.2013 - 229,40 грн., квітень 2013 - 286,20 грн., червень 2013 - 243,60 грн.

03.07.1998 за №727/98 Президентом України прийнято Указ "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства".

Відповідно до пункту 2 зазначеного Указу (чинного на час сплати позивачем єдиного податку у період з 01.01.2000 року по 31.12.2011) суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

- до місцевого бюджету - 43 відсотки;

- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

- на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства" суб`єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Дію Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства" припинено згідно із Законом України від 04.11.2011 №4014-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності", який набрав чинності з 01.01.2012.

Суд звертає увагу на те, що здійснюючи підприємницьку діяльність у період, зокрема, січень 2004 року - листопад 2008 року, січень 2009 року - грудень 2011 року, позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 із змінами та доповненнями (42% від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду); законодавчо визначеного обов`язку звітуватись перед органами Пенсійного фонду, як платника єдиного податку у позивача не було.

З 01.01.2012 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності".

Згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час перебування позивача на спрощеній системі оподаткування) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень.

Згідно з пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування регламентовано статтею 298 Податкового кодексу України. Так для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

Пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України визначено підстави за яких платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з визначених у цій статті податків і зборів.

Пунктом 300.1 статті 30 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Таким чином враховуючи наведені правові норми Податкового кодексу України, суд приходить висновку, що на відміну від Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства" глава 1 Податкового кодексу України "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" не передбачає сплату збору на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в складі сплати єдиного податку фізичною-особою підприємцем, починаючи з 01.01.2012.

Верховною Радою України 08.07.2010 за №2464-VІ прийнято Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Вказаний Закон набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (в редакції чинній станом на 01.01.2012) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач з 01.01.2000 по 30.06.2014 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності.

Таким чином, враховуючи те, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та з 16.07.2011 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_1 здійснюючи підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" був звільнений від сплати єдиного внеску та міг бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Оскільки, позивач сплачував збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку, та з 16.07.2011 був звільнений від сплати єдиного внеску, а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VІІІ, який набрав чинності 11.10.2017, внесено зміни до пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону передбачено зарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску), відмова відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період здійснення підприємницької діяльності за періоди: січень 2004 року - листопад 2008 року, січень 2009 року - квітень 2014 року, червень 2014 року , не ґрунтується на вимогах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", так як позивач був звільнений від сплати єдиного внеску і така обставина надає йому право на зарахування вказаних періодів здійснення ним підприємницької діяльності до страхового стажу.

Частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до частини 4 статті 45 цього Закону перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення відділу з питань перерахунків пенсій №19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №131 від 03 листопада 2019 року в частині відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування: січень 2004 року - листопад 2008 року, січень 2009 року - квітень 2014 року, червень 2014 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування: січень 2004 року - листопад 2008 року, січень 2009 року - квітень 2014 року, червень 2014 року, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 листопада 2019 року, з урахуванням збільшеного страхового стажу внаслідок зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування: січень 2004 року - листопад 2008 року, січень 2009 року - квітень 2014 року, червень 2014 року, зважаючи на те, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області з заявою 30.10.2019 /а.с. 96-97/, тобто заяву з усіма необхідними документами подано позивачем після 15 числа.

Позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 15 жовтня 2019 року, з урахуванням збільшеного страхового стажу, фактично є вимогою на майбутнє та у даній справі задоволенню не підлягає, оскільки на час розгляду даної справи відповідачем не було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням збільшеного страхового стажу внаслідок зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування: січень 2004 року - листопад 2008 року, січень 2009 року - квітень 2014 року, червень 2014 року, та такий перерахунок зобов`язано відповідача здійснити даним судовим рішенням з 01 листопада 2019 року.

Суд не може під час прийняття цього рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, а саме, у разі, якщо після проведеного перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду у даній справі, розмір пенсії позивача збільшиться та відповідні суми не будуть доплачені позивачу органом Пенсійного фонду України.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією відділення "Шевченка" Полтавського ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" № 0.0.1527064415.1 від 18 листопада 2019 року /а.с. 6/, а також випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 36/.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384 грн. 20 коп. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 205, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення відділу з питань перерахунків пенсій №19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №131 від 03 листопада 2019 року в частині відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування: січень 2004 року - листопад 2008 року, січень 2009 року - квітень 2014 року, червень 2014 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування: січень 2004 року - листопад 2008 року, січень 2009 року - квітень 2014 року, червень 2014 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 листопада 2019 року, з урахуванням збільшеного страхового стажу внаслідок зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування: січень 2004 року - листопад 2008 року, січень 2009 року - квітень 2014 року, червень 2014 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384 грн. 20 коп. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич