Ухвала суду № 86925313, 15.01.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

15 січня 2020 року Справа № 280/5966/19 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача 1 щодо закриття провадження по адміністративній справі

за позовом Управління поліції охорони в Запорізькій області (юридична адреса: 69118, м. Запоріжжя, вул. Водограйна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108947)

до - Запорізької обласної державної адміністрації (юридична адреса: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164, код ЄДРПОУ 00022504)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Запорізька міська рада (юридична адреса: 69104, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Запорізькій науково - дослідний експертно - криміналістичний центр МВС України (юридична адреса:69068, м. запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 19 - А, код ЄДРПОУ 25573056)

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління поліції охорони в Запорізькій області (далі - позивач), до - Запорізької обласної державної адміністрації (далі - відповідач), Запорізької міської ради (далі - третя особа 1) та Запорізького науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України (далі - третя особа 2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної державної адміністрації стосовно неприйняття рішення про припинення права постійного користування Управлінням поліції охорони в Запорізькій області земельною ділянкою, площею 0,3900 га по вул. Республіканська, буд. 73 - А в м. Запоріжжя, наданою у постійне користування відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2001;

- зобов`язати Запорізьку обласну державну адміністрацію прийняти рішення про припинення права постійного користування Управлінням поліції охорони в Запорізькій області земельною ділянкою, площею 0,3900 га по вул. Республіканська, буд. 73 - А в м. Запоріжжя , наданою у постійне користування відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2001.

Ухвалою суду від 05.12.2019 позовну заяву залишено без руху та надано 10 - ти денний строк на усунення недоліків.

У встановлений Ухвалою суду строк, позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 18.12.2019 відкрито загальне позовне провадження. Підготовче засідання суду призначено на 15.01.2020 о/об 10 год. 00 хв.

10.01.2020 через канцелярію суду (вх. №1331) від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження по справі. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що предметом позову по вказаній справі є визнання протиправною бездіяльність Запорізької обласної державної адміністрації стосовно неприйняття рішення про припинення права постійного користування Управлінням поліції охорони в Запорізькій області земельною ділянкою, площею 0,3900 га по вул. Республіканська, буд. 73 – А в м. Запоріжжя , наданою у постійне користування відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2001; зобов`язання Запорізької обласної державної адміністрації прийняти рішення про припинення права постійного користування Управлінням поліції охорони в Запорізькій області земельною ділянкою, площею 0,3900 га по вул. Республіканська, буд. 73 – А в м . Запоріжжя , наданою у постійне користування відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2001.

У випадку прийняття облдержадміністрацією рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою це зачіпає речові права Управління поліції охорони Запорізької області, а саме: припиняється право постійного користування земельною ділянкою. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору. З наведених підстав просить суд закрити провадження по справі.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі заперечив, про що зробив відповідну відмітку на зазначеному клопотанні.

Представник третьої особи 1 просить вирішити дане клопотання на розсуд суду. Про це зазначив письмово на відповідному клопотання про закриття провадження.

Представник третьої особи 2 проти заявленого клопотання не заперечує, про що зробив відповідну відмітку на зазначеному клопотанні.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст. 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п.2 ч.1 ст.4 КАС України ).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов`язкову участь у цих відносинах суб`єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб`єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов`язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб`єктів (учасників спірного правовідношення). Обов`язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов`язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.

Обов`язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов`язки в публічних правовідносинах.

Відтак, віднесення до юрисдикції адміністративних судів спору лише з підстав того, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії, є неправильним.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.

Рішення суб`єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у відповідної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права, що виникло у певного суб`єкта в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - суд) від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього суду термін "встановленим законом" у ст. 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Як вбачається з позовної заяви предметом спору є визнання протиправною бездіяльність Запорізької обласної державної адміністрації стосовно неприйняття рішення про припинення права постійного користування Управлінням поліції охорони в Запорізькій області земельною ділянкою, площею 0,3900 га по вул. Республіканська, буд. 73 - А в м. Запоріжжя, наданою у постійне користування відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2001; зобов`язання Запорізької обласної державної адміністрації прийняти рішення про припинення права постійного користування Управлінням поліції охорони в Запорізькій області земельною ділянкою, площею 0,3900 га по вул. Республіканська, буд. 73 - А в м. Запоріжжя, наданою у постійне користування відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2001.

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку

У випадку прийняття облдержадміністрацією рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою це зачіпає речові права Управління поліції охорони Запорізької області, а саме: припиняється право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 по справі № 401/2400/16-ц зазначено, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто ті, які випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо - розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Тобто, фактично звернення позивача до суду із цим позовом покликане необхідністю захисту права не у сфері публічно-правових відносин, а його майнових прав, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі оскільки, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Спір має вирішуватись судом за правилами господарського судочинства.

Згідно роз`яснень викладених в п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (як суду касаційної інстанції до 15.12.2017), господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з: утворенням суб`єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд по справі № 688/518/16-а, № 9901/415/18 та зазначив, у судовому рішенні, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно - правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, зважаючи, що спірні правовідносини, які виникли між учасниками справи, не можуть бути предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинні розглядатись в порядку господарського судочинства, провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як передбачено ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір", у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Позивачем сплачено 1921,00 грн судового збору згідно платіжного доручення №79 від 02.12.2019.

Відтак, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України 1921,00 грн сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 19, 238, 241- 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №280/5966/19 за позовом Управління поліції охорони в Запорізькій області (юридична адреса: 69118, м. Запоріжжя, вул. Водограйна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108947) до Запорізької обласної державної адміністрації (юридична адреса: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164, код ЄДРПОУ 00022504), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Запорізька міська рада (юридична адреса: 69104, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Запорізькій науково - дослідний експертно - криміналістичний центр МВС України (юридична адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, бцд. 19 - А, код ЄДРПОУ 25573056) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити позивачу, що даний спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Повернути Управлінню поліції охорони в Запорізькій області (юридична адреса: 69118, м. Запоріжжя, вул. Водограйна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108947) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп., сплачений згідно платіжного доручення №79 від 02.12.2019, оригінал якого зберігається в матеріалах адміністративної справи №280/5966/19.

Роз`яснити позивачу, що на підставі ч.2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: adm.zp.court.gov.ua/sud0870/.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана суддею 15.01.2020.

Суддя Р.В. Сацький