Рішення № 86925294, 13.01.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 січня 2020 року Справа № 280/5495/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №0137454907/830 від 25.10.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на загально суму 10509,02 грн. за несплату (неперерахування), несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийняте відповідачем.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що зобов`язання зі сплати сум єдиного внеску виконані ним без порушень строків та у відповідності до приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, (далі - Закон №2464-VI). Звертає увагу, що сплата сум єдиного внеску на неправильний рахунок не може бути підставою для прийняття спірного рішення, оскільки в подальшому кошти спрямовані на належний рахунок. Вказує, що такі обставини не свідчать про порушення Закону №2464-VI і не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій та нарахування пені, у зв`язку з чим вважає спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені протиправним та таким що підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 13.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 11.12.2019.

09.12.2019 відповідачем подано відзив на позов (вх.№51794), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначив, що в інтегрованій картці платника податків самозайнятої особи ОСОБА_1 за кодом бюджетної класифікації 71040000 у 2001-2019 роках проведені нарахування як особі, що провадить незалежну професійну діяльність на загальній системі оподаткування. Борг по єдиному внеску у позивача виник 04.05.2016 у зв`язку з самостійно поданим звітом за 2015 рік, зобов`язання з єдиного внеску по якому помилково сплачені позивачем на рахунок зі сплати єдиного внеску за найманих працівників. З посиланням на частину 6 статті 5 Закону №2464-VI звертає увагу, що наступну суму платежу з єдиного внеску зараховано в погашення суми недоїмки у порядку календарної черговості її виникнення. Вважає, що оскаржуване рішення винесено законно та обґрунтовано, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.12.2019 відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 09.01.2019.

В судове засідання 09.01.2019 позивач не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні.

Відповідач в судове засідання 09.01.2019 не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв або клопотань не подавав.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, з урахуванням відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи, суд встановив таке.

На підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області №1 від 27.01.1994 позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю, про що видано відповідне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №148 від 27.01.1994.

Позивач перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Запорізькій області (Олександрівське управління) як фізична особа - підприємець, яка займається незалежною професійною діяльністю.

25.10.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено рішення №0137454907/830 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача, за період застосовано штрафні санкції в розмірі 4 903,59 грн. та нараховано пеню в розмірі 5 605.43 грн.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, підставою для винесення спірного рішення стало те, що ОСОБА_1 помилково сплачено єдиний внесок у розмірі 5 293,88 грн. згідно наданого звіту від 20.04.2016 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік, на рахунок єдиного внеску за найманих працівників, у зв`язку з чим у позивача виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Вважаючи рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону №2464-VІ (тут й надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною 2, 3 статті 9 Закону №2464-VІ передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону №2464-VІ сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Згідно із абзацом 4 та 5 частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Частиною 10 статті 9 Закону №2464-VІ передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частини 11 статті 9 Закону №2464-VІ).

Частиною 2 статті 25 Закону №2464-VІ передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону №2464-VІ).

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону №2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як зазначено у частині 10 статті 25 Закону №2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VІ передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску органом доходів і зборів накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до частини 14 статті 25 Закону №2464-VІ про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Аналіз вищезазначених норм дозволяє дійти висновку, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які здійснюють адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності. Такі особи зобов`язані своєчасно та у повному обсязі здійснювати сплату єдиного соціального внеску. Несвоєчасна сплата платником єдиного внеску передбачає застосування контролюючим органом до такої особи штрафу та пені.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується представником відповідача у відзиві на позовну заяву, що недоїмка у сумі 5 293,88 грн. зі сплати єдиного внеску виникла у зв`язку з помилковою сплатою єдиного внеску, нарахованого по звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік від 20.04.2016 на інший рахунок.

Так, згідно квитанції №97366634719178655148 від 29.04.2016 позивачем сплачено єдиний внесок у розмірі 5 293,88 грн., нарахований по звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік від 20.04.2016.

Втім, ця сума не була зарахована контролюючим органом відповідно до її призначення на сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (код бюджетної класифікації - 71040000), оскільки позивачем помилково зазначено інший рахунок - рахунок для сплати єдиного внеску за найманих працівників (код бюджетної класифікації - 71010000).

З відзиву на позовну заяву вбачається, що 10.07.2019 помилково сплачені суми єдиного внеску на підставі відповідної заяви позивача були перераховані на вірний рахунок.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що сплата позивачем коштів на неправильний рахунок не може бути свідченням порушення ним законодавства про збір та облік єдиного внеску.

В спірному випадку відповідно до квитанції №97366634719178655148 від 29.04.2016 сплата єдиного внеску за звітний період - 2015 рік позивачем здійснена своєчасно, кошти фактично надійшли до бюджету, а невірне визначення виду рахунку зі сплати єдиного соціального внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання з єдиного внеску у визначений законодавством строк.

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2464-VI для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Отже, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений статтею 9 Закону №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафу, передбаченого статтею 25 Закону №2464-VI.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №804/444/16 (провадження №К/9901/10821/18).

Суд звертає увагу, що допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти в сумі 5 293,88 грн. в подальшому були перераховані на відповідний рахунок в казначействі. До того ж, така помилка самостійно виявлена позивачем, який вжив відповідних заходів щодо спрямування коштів за належністю.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що Рішення №0137454907/830 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.10.2019, прийняте ГУ ДПС у Запорізькій області, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення №0137454907/830 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.10.2019, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945.

Повне судове рішення складено 13 січня 2019 року.

Суддя М.О. Семененко