Рішення № 86925275, 18.12.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 р. Справа№200/11032/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо не поновлення виплати позивачу пенсії за віком та не виплати заборгованості з пенсії з лютого 2017 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість з пенсії за віком з лютого 2017 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, проживає у м. Торецьк Донецької області, має місце постійної реєстрації у с. Пелагіївка, м. Чистякове, Донецької області, перебуває на обліку в Торецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України з березня 2019 року та отримує пенсію за віком. З лютого 2017 року позивачу пенсія не виплачується.

На переконання ОСОБА_1 не виплата їй пенсії є порушенням гарантованого Конституцією України права громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Позивач вважає, що виплату їй пенсії припинено з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто, виплату пенсії позивачу припинено за відсутності на те правових підстав, у зв`язку з чим позовні вимоги мають бути задоволені у повному обсязі (а.с. 5-8).

У наданому суду відзиві на позов відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним.

Позивач звернулась до суду із пропуском строку позовної давності, так як про порушення своїх прав їй було відомо ще у лютому 2017 року; на обліку в Торецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України позивач перебуває з 1 серпня 2019 року з існуючою заборгованістю по виплаті пенсії з 1 лютого 2017 року

Також зазначено, що відповідно ч. 3 ст. 7 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VIІ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» громадяни пенсійного віку мають право на отримання соціальних виплат за місцем фактичного проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Реалізація права на отримання пенсійних виплат пов`язана з фактом реєстрації пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з п. 7 Порядку про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України 8 червня 2016 року № 365 достовірність інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, яка зазначена в заяві, підлягає перевірці, так як пенсія виплачується у разі фактичного проживання внутрішньо переміщеної особи за місцем реєстрації, вказаним в довідці департаменту соціального захисту населення про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно довідки від 28 березня 2019 року № 1421-5000095568 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції зареєстрована фактична адреса проживання позивача: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 30 від 26 липня 2019 року в призначені (відновлені) соціальних виплат ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із відсутністю позивача за фактичним місцем проживання/перебування.

Отже, Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було правомірно відмовлено позивачу у відновлені соціальних виплат (а.с. 45-47).

25 листопада 2019 року на офіційну електрону адресу суду (29 листопада 2019 року засобами поштового зв`язку) відповідачем надані додаткові пояснення, в яких зазначено, що у наданому відзиві помилково зазначено, що Бердянським ОУПФУ припинено виплату у зв`язку з перевіркою фактичного місця проживання. Зазначено, що у макеті пенсійної справи позивача № 812915, яка надійшла на запит Торецького ОУПФУ, не міститься інформації, на підставі якої Бердянським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Запорізької області припинено виплату пенсії ОСОБА_1 з лютого 2017 року. Вдповідно до отриманого атестату № 273 ОСОБА_1 виплачено пенсію по 31 липня 2017 року (а.с. 69-70, 116-117).

Ухвалою від 16 вересня 2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою вирішено питання щодо дотримання позивачем строку звернення з даним адміністративним позовом (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14 листопада 2019 року ( а.с. 61).

Ухвалою суду від 14 листопада 2019 року підготовче провадження відкладено на 27 листопада 2019 року (а.с. 64).

Ухвалою суду 27 листопада 2019 року закрито підготовче засідання у справі. Призначено розгляд по суті на 18 грудня 2019 року (а.с. 115).

18 грудня 2019 року позивач до судового засідання не з`явилась, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином. У позовній заяві позивачем разом із позовними вимогами заявлено клопотання про розгляд справи без її участі (а.с. 9).

Представник відповідача 18 грудня 2019 року до судового засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду Управління повідомлялося належним чином.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, беручи до уваги належне повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Позивач є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком, перебуває на обліку в Торецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецькій області (а. с. 14-16, 34-36, 78-80, 104, 105, 117-139, 141-142, 145-147, 149-150, 152-153).

Відповідач, Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42170475, місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22, є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції та відповідно до КАС України є належним відповідачем у даній справі, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31 травня 2018 року (а.с. 22-23).

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач з жовтня 2010 року є пенсіонером та має право на виплату пенсії за віком (а.с. 15, 35).

Як пояснила позивач, до липня 2014 року вона перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Горлівка, де отримувала пенсійні виплати; з 23 квітня 2015 року по липень 2019 року - в Бердянському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (а.с. 77, 87, 88).

Як зазначено у позовній заяві та підтверджується випискою з Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС: Підсистема призначення та виплати пенсії), з січня 2016 року виплату пенсії позивачу припинено (а.с. 5, 42).

25 квітня 2016 року позивач звернулась до Бердянського управління об`єднаного управління Пенсійного фонду України Запорозької області із заявою щодо поновлення пенсійних виплат з 1 березня 2016 року (а.с. 86), за результатом розгляду якої виплату пенсії позивачу було поновлено.

В лютому 2017 року виплату пенсії повторно зупинено (призупинено), що підтверджується матеріалами справи, а саме - даними з електронної підсистеми «Аналітика нарахування» та довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії (а.с. 42-43, 58-59).

Докази на підтвердження прийняття належного рішення щодо припинення виплати пенсії позивач не отримувала.

В березні 2019 року позивач отримала довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу № 1421-500009586 від 28 березня 2019 року (а.с. 16, 34, 50).

1 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до управління Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою щодо запиту її пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України м. Бердянська Запорізької області (а.с. 100, 143-144, 148, 151).

10 липня 2019 року (вх. № 1680/1) на адресу відповідача надійшла пенсійна справа ОСОБА_1 та з 1 серпня 2019 року на підставі рішення № 923060812915 позивач перебуває на обліку у Торецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (а.с. 140).

29 липня 2019 року рішенням відповідача № 195548 позивачу відмовлено в поновленні пенсії як внутрішньо переміщеній особі у відповідності з п. 5 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, ст. 7 Закону № 1706-VII, на підставі п. 1 Витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб від 26 липня 2019 року № 30 у зв`язку із відсутністю за фактичним місцем проживання/перебування (а.с. 114, 154).

13 серпня 2019 року через представника адвокатським запитом позивач звернулась до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо підстав не поновлення виплати їй пенсії (а.с. 17).

22 серпня 2019 року управлінням спрямовано відповідь на адвокатський запит з поясненням, що ОСОБА_1 рішенням № 195548 було відмовлено в поновлені виплати пенсії на підставі Витягу з протоколу № 30 від 26 липня 2019 року засідання комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб, оскільки вона була відсутня за фактичним місцем проживання/перебування під час перевірки. Пояснено, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно звернуться до Торецького ОУПФУ із заявою про поновлення виплати пенсії з відповідними документами (а.с. 18, 19).

Як встановлено судом, пенсія позивачу у період з 1 лютого 2017 року по 30 вересня 2019 року нарахована, але не виплачена, що підтверджується довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої позивачем пенсії та випискою з Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС: Підсистема призначення та виплати пенсії) (а.с. 58-59).

Будучи не згодною із не виплатою їй пенсії за період, починаючи з 1 лютого 2017 року, позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1788-ХІІ, Закон України «Про пенсійне забезпечення») пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII, Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 8 червня 2016 року, далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абз. 6 цього пункту.

Як вбачається зі змісту ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абз. 7 ч. 1 ст. 12); структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (абз. 14 ч. 1 ст. 12).

Приписами абз. 6 п. 6 Порядку № 509 передбачено внесення запису про недійсність довідки до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у випадку, коли довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи отримана у період до 20 червня 2016 року і при цьому у якій адресою фактичного місця проживання вказано адресу місцезнаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права, її підрозділу, будь-якого іншого приміщення, за якою внутрішньо переміщена особа фактично не проживає, та яка підлягає перереєстрації за заявою цієї особи.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо прийняття відповідним органом державної влади рішення про скасування дії довідки № 1421-500009586 від 28 березня 2019 року про взяття на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи, також відсутні відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб про її скасування.

Враховуючи наведені вище нормативно-правові приписи, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що довідка № 1421-500009586 від 28 березня 2019 року про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщену особу є дійсною та діє безстроково.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, яка набрала чинності 4 березня 2016 року, затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).

Згідно з п. 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.

Відповідно до п. 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.

8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 цього Порядку установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Також цією ж постаново визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як вже зазначено судом вище, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, яка містить в собі перелік випадків, у випадку настання яких здійснюється припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, передбачає крім перерахованих в ній конкретних випадків ще й «інші випадки, передбачені законом».

За загальним правилом "закон" - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури виключно парламентом (Верховною Радою України) та регулює найважливіші суспільні відносини.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування «інших випадків, передбачених законом», ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення виплати пенсії позивачу, яке мало місце у лютому 2017 року, та про відсутність підстав для не поновлення відповідачем виплати позивачу пенсії з липня 2019 року.

У суду відсутні відомості щодо поновлення станом на час розгляду даної справи виплати позивачу пенсії.

Відповідно, позовні вимоги позивача про визнання неправомірними дії відповідача щодо не поновлення виплати пенсії за віком та не виплати заборгованості з пенсії позивачу, яка мала місце до постановки позивача на облік відповідача - підлягають задоволенню.

Згідно приписів ст. 245 КАС України суд, беручи до уваги висновок суду щодо неправомірності припинення виплати пенсії позивачу, суд вважає позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити позивачу заборгованість з пенсії за віком за період, починаючи з лютого 2017 року та зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії позивачу - такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача поновити нарахування їй пенсії з лютого 2017 року задоволенню не підлягають, так як матеріалами справи підтверджено, що нарахування пенсії позивачу не припинялось.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Як вбачається з квитанції № 0.0.1456603671.1 від 6 вересня 2019 року при подачі до суду позову ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору, сплаченого ОСОБА_1 , в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475; місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з липня 2019 року та не виплати їй заборгованості з пенсії за період з лютого 2017 року по червень 2019 року.

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, яка виникла за період з лютого 2017 року по день поновлення виплати пенсії.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475; місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду прийняте у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини складені та підписані 18 грудня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 28 грудня 2019 року.

Суддя Н.П. Волгіна