Рішення № 86925112, 13.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року Справа № 160/10288/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії про стягнення 105474,78 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

18.10.2019р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії та просить стягнути з відповідача на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справи у розмірі 105474,78 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач проходив публічну службу в органах внутрішніх справ України з 2013 року по 2018 рік. З 03.08.2013р. відповідач був зарахований курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до ДДУВС, присвоєно спеціальне звання «рядовий міліції» та на виконання вимог ст.18 Закону України «Про міліцію» 03.08.2013р. між відповідачем, позивачем та ГУ МВС України у Дніпропетровській області був укладений договір про навчання відповідача №1794. На підставі наказу ДДУВС №140 ос від 29.06.2016р. відповідач був направлений до ГУ НП в Дніпропетровській області та призначений на посаду інспектора Новомосковського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області згідно наказу №178 о/с від 01.07.2016р. З 01.09.2016р. відповідач був зарахований слухачем магістратури денної форми навчання та 01.09.2016р. між відповідачем, позивачем та ГУ НП в Дніпропетровській області був укладений контракт №2543 про навчання відповідача у ДДУВС. Також, 22.05.2017р. на виконання вимог ст.74 Закону України «Про національну поліцію» між відповідачем, позивачем та ГУ НП в Дніпропетровській області був укладений контракт про здобуття освіти відповідачем у ДДУВС №3530, згідно якого втратив чинність договір №254, та за умовами якого відповідач, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ до встановленого трирічного терміну перебування на службі (відмовою від проходження служби), зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати за його навчання за п.3.5. контракту та згідно до ст.74 Закону України «Про Національну поліцію». Так, після закінчення магістратури, наказом ГУНП України у Дніпропетровській області №46 о/с від 12.02.2018р. відповідач був призначений слідчим відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Новомосковського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, проте, наказом ГУНП в Дніпропетровській області №182 о/с від 02.07.2018р. відповідача було звільнено зі служби в поліції за власним бажанням, тобто відповідач відмовився від проходження служби в органах поліції. Враховуючи положення ст.74 Закону України «Про Національну поліцію», п.2.3.6 договору від 03.08.2013р. №1794, п.3.5 контракту від 22.05.2017р. №3530 та п.1, п.3 Порядку відшкодування особами витрат на утримання в навчальному закладі, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських відповідач повинен був відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням під час навчання у ДДУВС у загальній сумі 105474,78 грн., проте, у зв`язку з тим, що відповідачем у добровільному порядку зазначену суму не відшкодовано, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

Ухвалою суду від 28.10.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача - надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; третіх осіб - надати суду письмові пояснення щодо позову у відповідності до вимог ст.ст. 165, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.2).

Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 28.10.2019р., відзиву на позовну заяву суду не надав, ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 07.11.2019р., що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи (а.с.57).

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа - Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (далі - ГУНП в Дніпропетровській області), на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2019р., подала до канцелярії суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити посилаючись на те, що відповідно до п.3.5 Розділу ІІ Контракту №3530 у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання особа зобов`язана відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з її утриманням у вищому навчальному закладі в розмірі визначеному у довідці-розрахунку. Також, ГУНП в Дніпропетровській області зазначає, що згідно положень ч.4 ст.74 Закону України «Про національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (а.с.65-67).

Також і третя особа - Головне управління МВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії (далі - ГУМВС України в Дніпропетровській області), на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2019р., подала до канцелярії суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити посилаючись на те, що відповідно до п.2.3.6 Розділу ІІ Договору №1794 у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього Договору, особа зобов`язана відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з її утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Також, ГУМВС України в Дніпропетровській області зазначає, що згідно положень ст.18 Закону України «Про міліцію» особи начальницького складу ОВС, які звільняються зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а.с.59-61).

Окрім того, 25.11.2019р. засобами електронного зв`язку від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, у якому, останній просить призначити розгляд даної справу у судовому засіданні з повідомленням сторін на підставі ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 27.11.2019р. у задоволенні клопотання відповідача про розгляд цієї справи у судовому засіданні з повідомленням сторін було відмовлено (а.с.74-75).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 16.12.2019р. по 31.12.2019р. та з 02.01.2020р. по 11.01.2020р. включно у щорічній відпустці, дана справа вирішується 13.01.2020р.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

03.08.2013р. між ОСОБА_1 , Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ (далі - ДДУВС) та Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області було укладено трьохсторонній договір №1794 (далі - Договір) про навчання відповідача в ДДУВС, умови якого застосовуються з 03.08.2013р., що підтверджується копією відповідного договору (а.с.13).

З 03.08.2013р. ОСОБА_1 був зарахований курсантом першого курсу ДДУВС згідно наказу ДДУВС від 03.08.2013 №224 ос, та йому було присвоєно спеціальне звання «рядовий міліції», що підтверджується копією відповідного наказу, наявною у справі (а.с.11).

З 01.07.2016р. відповідача направлено у розпорядження ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області та призначено інспектором Новомосковського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, що підтверджується копіями витягу з наказу №140 ос від 29.06.2016р. та послужного списку, які містяться в матеріалах справи (а.с.12,14-17).

Згідно наказу ДДУВС №184 ос від 16.08.2016р. відповідача зараховано слухачем магістратури денної форми навчання за спеціальністю «Право» з 01.09.2016р. (а.с.18).

22.05.2017р. між відповідачем, ДДУВС та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області було укладено контракт №3530 (далі - Контракт) про здобуття освіти відповідачем у ДДУВС, за яким втратив чинність контракт №2543 від 01.09.2016р., що підтверджується копією відповідного контракту (а.с.20).

Наказом ДДУВС №31 ос від 07.02.2018р. відповідача відраховано з навчання у зв`язку з успішним закінченням ДДУВС і отриманням освітнього ступеня «магістр» та направлено у розпорядження ГУНП в Дніпропетровській області (а.с.19).

З 02.07.2018р. відповідача звільнено за власним бажанням наказом №182 о/с від 02.07.2018р. на підставі його рапортів від 07.06.2018р. та від 20.06.2018р. (а.с.21-25).

Листом №1/3458 від 13.08.2018р. відповідача було повідомлено про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням за період навчання 2013-2016 роки у розмірі 27305,92 грн., за період навчання 2016-2018 роки - 78168,86 грн., що підтверджується копією відповідного листа (а.с.40).

Відповідачем вказані витрати відшкодовані не були, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Вказаний спір виник у зв`язку із не відшкодуванням відповідачем у добровільному порядку витрат, пов`язаних з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справи у загальному розмірі 105474,78 грн. внаслідок невиконання відповідачем умов п.3.5. контракту та згідно до ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з чим позивач просить стягнути вказану суму витрат у судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" від 10.01.2002р. № 2925, вищі навчальні заклади включені до загальної структури Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно з п.3 розділу І витягу зі Статуту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС України від 30.11.2016 №1277 - позивач є державним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який знаходиться у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України та є бюджетною неприбутковою установою (а.с.41).

Відповідно до ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, 20 квітня 2017 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських».

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок) визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:

- дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

- звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Відповідно до п. 4 Порядку витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Згідно п.8 Порядку у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Так, пп.2.3.6 п.2.3 Договору від 03.08.2013р. №1794 визначено, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору (зокрема, звільнення зі служби протягом перших трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням), особа зобов`язується відшкодувати фактичні витрати, пов`язані із утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком (а.с.13).

Також і п.3.5 Контракту від 22.05.2017р. №3530 передбачено, що у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання особа зобов`язується відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі Виконавця витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до п.4 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку.

З аналізу пп.2.3.6 п.2.3 Договору від 03.08.2013р. №1794 та п.3.5 Контракту від 22.05.2017р. №3530 вбачається, що згідно положень даних пунктів договорів на відповідача покладено обов`язок щодо відшкодування фактичних витрат за утриманням у вищому навчальному закладі у разі звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу за власним бажанням (відмовою від проходження служби).

Аналіз вказаних норм чинного законодавства та умов пп.2.3.6 п.2.3 Договору від 03.08.2013р. №1794 та п.3.5 Контракту від 22.05.2017р. №3530, укладених відповідачем, у їх сукупності свідчить про те, що у разі настання обставин визначених п.1 Порядку (зокрема, звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням) на відповідача покладено обов`язок відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі і саме позивач наділений повноваженнями на звернення до суду із позовом про відшкодування таких витрат у разі відмови від їх добровільного відшкодування.

Так, отримавши освіту, ОСОБА_1 був призначений інспектором Новомосковського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, що підтверджується копіями витягу з наказу №140 ос від 29.06.2016р. та послужного списку, які містяться в матеріалах справи (а.с.12,14-17).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії витягу з наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 02.07.2018 №182 о/с, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 було звільнено з посади слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Новомосковського відділу поліції з 02.07.2018р. за власним бажанням, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи та не оспорюється сторонами (а.с.21-25).

При цьому, відповідно до довідок-розрахунків витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ №888 від 07.10.2019р., №84 від 24.09.2019р., №881 від 03.10.2019р., долучених до матеріалів справи, сума витрат на утримання відповідача за період з 2013 - 2016 рр. складає 27305,92 грн., за період з 2016 - 2018 рр. - 78168,86 грн., загальна сума витрат складає 105474,78 грн. (а.с.26-38).

Лист №1/3458 від 13.08.2018р. про необхідність відшкодування вищезазначених витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі був отриманий відповідачем, однак вказані витрати залишаються невідшкодованими (а.с.40).

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази, можна дійти висновку, що у разі відмови (звільнення за власним бажанням) від проходження служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу на відповідача покладено обов`язок відшкодувати державі, в особі Міністерства внутрішніх справ України, витрати пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, виходячи з умов укладених відповідачем договорів та вимог п.4 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію».

За викладеного, суд приходить до висновку, що витрати, пов`язані з утриманням відповідача у навчальному закладі у загальному розмірі 105474,78 грн. (за період навчання 2013 - 2016 рр. - 27305,92 грн., за період навчання 2016 - 2018 рр. - 78168,86 грн.) підлягає стягненню з відповідача, оскільки факт відмови відповідача від проходження служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу підтверджується вище дослідженими доказами та не спростований відповідачем у відповідності до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач відзиву на позов та доказів в обґрунтування відзиву на вимогу суду не надав, також і жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність не відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі або добровільне відшкодування таких витрат відповідачем суду надано не було з урахуванням вимог ст.ст. 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також, вирішуючи даний спір по суті адміністративним судом врахована і правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у його постановах від 14.03.2018р. у справі №461/5577/15-ц, від 31.10.2018р. у справі №820/5761/15 про те, що спори по відшкодуванню витрат вартості навчання особою, яка перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства України, яка за ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для застосування.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За викладених обставин, підстави для відшкодування з відповідача витрат позивача понесених по сплаті судового збору у адміністративного суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії про стягнення 105474,78 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (49005, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 26, р/р 31250224117468, код 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 08571446) - витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 105474 грн. 78 коп. (сто п`ять тисяч чотириста сімдесят чотири гривні 78 коп.).

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва