Рішення № 86925017, 09.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 року Справа № 160/11536/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Бурцевій Я.Е.

за участю:

представника відповідача Сови Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Криворізької міської ради (далі - Криворізька міська рада, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Криворізької міської ради №3882 від 26.06.2019 року "Про відмову в розробці, затвердженні детальних планів територій та наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, унесенні змін до рішення міської ради від 27.07.2017 року №1892 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови в наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража біля будинку АДРЕСА_1;

- зобов`язати Криворізьку міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража на АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача з клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража та долучив всі необхідні документи. Відповідачем прийнято рішення №3882 від 26.06.2019 року, яким відмовлено у наданні дозволу з підстав того, що матеріали, надані до клопотання, не дають можливості встановити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам чинних нормативних актів. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки подана позивачем документація для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража повністю відповідає статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду 25.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Від представника Криворізької міської ради надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень представником відповідача зазначено, що до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивач надав викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), яке не є графічним матеріалом в розумінні частини 2 статті 118 Земельного кодексу України, оскільки не відображає конкретне місце розташування земельної ділянки та не дає змоги Криворізькій міській раді перевірити чи відповідає це місце вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів, генеральному плану міста та іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених в установленому порядку, що зобов`язана здійснити остання згідно положень частини 7 статті 118 Земельного кодексу України. Таким чином, відповідачем обгрунтовано відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій підтримав доводи, викладені у позовній заяві.

26.12.2019 року перенесено судове засідання на 09.01.2020 року, у зв`язку з неявкою учасників справи.

В судове засідання 09.01.2020 року з`явився представник відповідача. Позивач в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 10.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Криворізької міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража на АДРЕСА_1 .

До клопотання позивач надав: викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, інженерно-топографічний план М1:500, копію паспорту, копію коду (а.с. 15).

26.06.2019 року Криворізька міська рада прийняла рішення №3882 "Про відмову в розробці, затвердженні детальних планів територій та наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, унесенні змін до рішення міської ради від 27.07.2017 року №1892 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким, зокрема, відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража по АДРЕСА_1 (а.с. 21-22).

Причиною відмови вказано наступне:

1. Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України підставою для відмови у наданні такого дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівної документації (стаття 39 Земельного кодексу України, статті 24,25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», стаття 17 Закону України «Про основи містобудування»).

2. Надані матеріали не дають можливості встановити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам чинних нормативних актів.

09.07.2019 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради надано позивачу відповідь №17/18/4649, у якій повідомлено позивачу про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража на АДРЕСА_1 . В обгрунтування відмови зазначено, що надані заявником матеріали не відповідають визначенню "Містобудівна документація" та не можуть слугувати вихідними даними для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража. Вирішення питання про формування та відведення земельної ділянки можливе за умови наявності вихідних даних, які б давали змогу визначити конкретні параметри забудови, наявні планувальні умови та обмеження, встановити відповідність параметрів проектованої земельної ділянки вимогам нормативно-правових актів, іншій містобудівній документації, державним стандартам і нормам, відповідати вимогам статті 39 Земельного кодексу України (а.с. 19-20).

Позивач, вважаючи відмову відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною 1 статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За правилами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Обгрунтовуючи відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою виконавчий комітет Криворізької міської ради у листі зазначає, що надані матеріали до клопотання не відповідають визначенню "Містобудівна документація".

При цьому, положеннями Земельного кодексу України не передбачено надання заявником конкретних графічних матеріалів, які б розцінювались відповідачем як належні для встановлення бажаного місця розташування земельної ділянки. У рішенні про відмову відповідач не обгрунтовує чому надані позивачем графічні матеріали, а саме викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру та інженерно-топографічний план М1:500, не дають можливості встановити бажане місце розташування.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що основою землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі, зокрема, викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану).

За наведених обставин, суд вважає безпідставними твердженням відповідача про те, що викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру не є графічним матеріалом у розумінні статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надані належні документи, які дають можливість встановити бажане місце розташування земельної ділянки та дозволяють відповідачу прийняти рішення у відповідності до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Під час судового розгляду справи представником відповідача не доведено суду належними та допустимими доказами наявність вичерпних підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При вирішенні спору по суті, суд враховує приписи частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин, оскаржуване рішення відповідача в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою прийнято необґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення упереджено, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Криворізької міської ради №3882 від 26.06.2019 року про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою підлягає задоволенню.

Водночас, вимога позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Питання щодо надання дозволу або відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки регламентовано частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Також, суд зазначає, що прийняття рішення про надання дозволу або відмову у його наданні належить виключно до компетенції відповідача.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Враховуючи наведене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Належним способом правового захисту в даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.05.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з прийняттям обґрунтованого та законного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки, Криворізькою міською радою не доведено правомірності та обгрунтованості винесеного рішення та враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №95294 від 12.11.2019 року.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 384,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Криворізької міської ради (адреса: 50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 33874388) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Криворізької міської ради №3882 від 26.06.2019 року "Про відмову в розробці, затвердженні детальних планів територій та наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, унесенні змін до рішення міської ради від 27.07.2017 року №1892 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови в наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Криворізьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва гаража по АДРЕСА_1 , поданого до Криворізької міської ради 17.05.2019 року.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької міської ради судові витрати у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 14 січня 2020 року.

Суддя М.В. Бондар