Ухвала суду № 86923714, 13.12.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23940/18

провадження № 4-с/753/66/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сирбул О.Ф.

за участю секретаря Лаптєвої Ю.М.

представника скаржника ОСОБА_1

представника зацікавленої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду скаргу ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний виконавець Крайчинський Сергій Станіславович, на дії приватного виконавця Жаботинського Івана Володимировича, суд, -

встановив:

У грудні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Дарницького районного суду м.Києва із скаргою на дії приватного виконавця Жаботинського І.В., відповідно до якої просив визнати неправомірними дії приватного виконавця Жаботинського І.В. по зверненню стягнення на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 без виділу частки в натурі та за наявності забезпечувальної ухвали суду, а також передачу цієї частки майна стягувачу у виконавчому провадженні №55229314 з примусового виконання виконавчих листів Дарницького районного суду м.Києва №753/6449/17 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 коштів та скасувати постанову та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 28.11.2018 року (ЗВП №55229314).

Скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_3 є боржником у виконавчому провадженні №55229314 з примусового виконання виконавчих листів Дарницького районного суду м.Києва у справі №753/6449/17 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошових коштів.

На адресу скаржника 03.12.2018 року надійшла постанова та акт приватного виконавця Жаботинського І.В. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 28.11.2018 року.

Постанова приватного виконавця мотивована тим, що в рамках виконавчого провадження №55229314 було передано на реалізацію майно, яке належить ОСОБА_3 , а саме: 1/2 частина однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Електронні торги тричі не відбулись (14.08.2018 року, 06.09.2018 року та 01.10.2018 року), у зв`язку з чим 28.11.2018 року до виконавця надійшла заява стягувача про залишення за стягувачем нереалізованого майна.

В результаті чого, приватний виконавець передав нереалізоване майно стягувачу.

Разом з тим, скаржник вважає вказані дії приватного виконавця протиправними, оскільки боржник навіть не був повідомлений жодного разу про проведення зазначених електронних торгів, крім того, зазначене майно не зареєстроване за скаржником на праві власності.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 24.09.2019 року, за клопотанням представника скаржника, залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи - приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С. у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на дії приватного виконавця Жаботинського І.В.

Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав, просив суд її задовольнити.

Представник стягувача ОСОБА_5 у судове засідання з`явилась, вимог скарги не визнала та просила відмовити в її задоволенні у повному обсязі.

Приватні виконавці у судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду скарги, про причини неявки суд не повідомили, пояснення (відзив) щодо вимог скарги до суду не надали.

ОСОБА_4 у судове засідання також не з`явилась, була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду скарги, про причини неявки суд не повідомила, пояснення (відзив) щодо вимог скарги до суду не надала.

Заслухавши представника скаржника та представника стягувача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. перебувало зведене виконавче провадження № 55229314 по виконанню виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 08.11.2017 року на підставі рішення цього ж суду у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, яким з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 було стягнуто борг за договором позики від 10.10.2016 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , в розмірі 72 651 дол. США 43 центи, що еквівалентно 1 890 651 грн. 75 коп.

Відповідно до постанови про прийняття виконавчого провадження від 08.04.2019 року, вказане виконавче провадження ВП №55225986 передано на виконання приватному виконавцю виконавчого округу м.Києва Крайчинському С.С.

Разом з тим, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28.02.2018 року за поданням приватного виконавця Жаботинського І.В. визначена частка боржника ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини у спільному сумісному майні подружжя - квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 . Вказана ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 28.02.2018 року залишена без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 17.04.2018 року.

В межах виконання зведеного виконавчого провадження № 55229314 по виконанню виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 08.11.2017 року, приватним виконавцем Жаботинським І.В. були винесені: постанова від 28.11.2018 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт від 28.11.2018 року про передачу майна в рахунок погашення боргу, якими передано на реалізацію майно, яке належить ОСОБА_3 , як боржнику, а саме - 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Дотримання принципу обов`язковості судових рішень є однією із складових права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року.

Зокрема, в п. 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній із сторін.

У своєму рішенні від 15.10.2009 року «Іванов проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення.

Обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили, закріплене в ст.129-1 Конституції України, ст.18 ЦПК України та ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що в добровільному порядку рішення суду боржником ОСОБА_3 про стягнення з нього на користь ОСОБА_5 грошових коштів не виконане, в зв`язку із чим приватним виконавцем, зважаючи на його обов`язок здійснювати всі заходи, необхідні для виконання рішення суду, були вжиті заходи примусового виконання рішення.

Заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (п.1 ч.1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»).

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (ч.1 ст. 48 вказаного Закону). Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч.6 вказаної норми).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28.02.2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду м. Києва від 17.04.2018 року, за поданням приватного виконавця визначена частка боржника ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини у спільному сумісному майні подружжя - квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 .

Згідно постанови приватного виконавця Жаботинського І.В. від 28.11.2018року, 14.08.2018 року, 06.09.2018 року та 01.10.2018 року були призначені електронні торги щодо реалізації вказаної належної боржнику 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , які не відбулися; разом з тим 04.10.2018 року приватному виконавцю Жаботинському І.В. задійшла заява від ОСОБА_5 про залишення за нею нереалізованого майна.

Враховуючи наведені обставини, виходячи із конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення та зважаючи на те, що інші заходи примусового виконання, вжиті приватним виконавцем, виявилися неефективними, дії приватного виконавця по зверненню стягнення на належну боржнику 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , вчинені відповідно до закону та в межах повноважень приватного виконавця.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оскільки з наявних в справі письмових доказів вбачається, що дії приватного виконавця Жаботинського І.В. по винесенню 28.11.2018 року постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складання акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу вчинені відповідно до закону та в межах повноважень приватного виконавця.

Доводи скаржника ОСОБА_3 про те, що приватним виконавцем звернуто стягнення на майно, яке за ним не зареєстровано, судом відхиляються, оскільки ні Законом України «Про виконавче провадження», ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку державного або приватного виконавця проводити державну реєстрацію частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, після визначення цієї частки судом за поданням виконавця.

Необгрунтованими є і доводи скарги про необхідність виділення в натурі 1/2 частки боржника у квартирі в якості обов`язкової передумови для звернення на неї стягнення, оскільки при зверненні стягнення на частку боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в ході примусового виконання рішення, що набрало законної сили, підлягають застосуванню норми Закону України «Про виконавче провадження», а не положення ст. 73 СК України та ст.ст. 366, 371 ЦК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Таке подання приватним виконавцем до суду було подано і ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28.02.2018 року було задоволено із визначенням 1/2 частки боржника ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 . Наявність такого рішення про визначення частки у майні боржника за поданням виконавця є достатнім для звернення на нього стягнення і не потребує постановлення судового рішення про виділ цієї частки в натурі.

З приводу встановлення приватним виконавцем наявності у ОСОБА_3 садового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами по АДРЕСА_2 в дачному поселенні АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 , а також земельної ділянки під ним, площею 0,44 га з кадастровим номером 3220882600:04:002:0536, то встановлено, що в межах виконавчого провадження приватним виконавцем було проведено оцінку вартості садового будинку та земельної ділянки.

З огляду на те, що приватному виконавцю була відома вартість садового будинку та земельної ділянки і 1/2 частини їх вартості було недостатньо для задоволення вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 у виконавчому проваджені, приватним виконавцем було звернуто стягнення на частину ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 , у відповідності до вимог ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, 24.09.2018 року не відбулися треті електронні торги з реалізації 1/2 частини квартири АДРЕСА_5 , в якій частку ОСОБА_3 було визначено ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2018 року у справі №753/23866/17.

Зважаючи на те, що суми від реалізації 1/2 частини садового будинку, земельної ділянки та квартири АДРЕСА_5 буде недостатньо для погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_5 , в зв`язку із чим посилання на порушення приватним виконавцем черговості в даній ситуації є не доцільно.

Доводи скарги про незаконність дій приватного виконавця щодо звернення ним стягнення на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 під час дії заборони на її відчуження, встановленої ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.09.2018 року по справі №359/6969/18, спростовуються постановою приватного виконавця Жаботинського І.В. від 28.11.2018 року, відповідно до якої, 28.11.2018 року приватному виконавцю надійшла постанова Київського апеляційного суду від 27.11.2018 року, якою ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.09.2018 року скасовано та постановлено нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_4 відмовлено.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб`єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необгрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв`язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

За вимогами ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права і свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При цьому, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_3 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 447, 448, 450, 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволені скарги ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний виконавець Крайчинський Сергій Станіславович, на дії приватного виконавця Жаботинського Івана Володимировича - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадяти днів.

Суддя: