Ухвала суду № 86923028, 15.01.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

712/13802/19

2/712/465/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження за позовною заявою

15 січня 2020 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Борєйко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2019 року Черкаська міська рада звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з останньої на користь міського бюджету м. Черкаси безпідставно утримані кошти у розмірі 129270 гривень 77 копійок.

23 жовтня 2019 року після визначення системою автоматизованого розподілу справ головуючого судді у вказаній справі та передачі її судді, направлено запит до Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради для з`ясування місця реєстрації відповідача.

Згідно довідки Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час вирішення питання про відкриття провадження встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

23 червня 2016 року ОСОБА_1 набула за договором міни право власності на нерухоме майно – магазин промислових товарів та кафе, що знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , площею 0,1500 га (кадастровий номер 7110136700:04:002:0059).

Рішенням Черкаської міської ради від 22 грудня 2016 року №2-1569 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою по АДРЕСА_2 (у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно)» ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)загальною площею 0,1500 га в оренду по АДРЕСА_2 , під магазин промислових товарів та кафе.

Рішенням Черкаської міської ради від 13 липня 2017 року №2-2276 «Про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_2 , (у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно)» було надано в оренду на 49 років ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 0,1500 га (кадастровий номер 7110136700:04:002:0059) під магазин промислових товарів та кафе за рахунок земель ТОВ «ВАІС». Земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення – для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, код – 03.07. Пунктом п.4.1 вказаного рішення ОСОБА_1 було зобов`язано укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію та надати один примірник Черкаській міській раді протягом двох місяців з дати прийняття рішення.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03 лютого 2017 року №98/86-17, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_2 , площею 1500 кв.м становить 2071005 гривень.

ОСОБА_1 вказане рішення Черкаської міської ради не виконала, договір оренди земельної ділянки не уклала, орендну плату не сплачує.

Кошти в сумі 129270 гривень 77 копійок, які повинна була сплати ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою за період з 02 березня 2017 року по 31 березня 2019 року Черкаській міській раді не сплачені.

Враховуючи викладене, спір між позивачем - Черкаською міською радою та відповідачем - ОСОБА_1 виник внаслідок несплати останньою орендної плати за користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110136700:04:002:0059, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на якій побудовані магазин промислових товарів та кафе, загальною площею 428,9 кв.м., які на праві власності належать ОСОБА_1 .

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду,який міститься у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №712/9272/17: «Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції».

Відповідно до ст.1 ГПК України, господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Згідно ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 15 частини першої статті 20 ГПК України зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про підприємництво», підприємництво – це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ч.1 ст.42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч.1 ст.128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його, як підприємця, без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.128 ГК України, громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо, як підприємець, або через приватне підприємство, що ним створюється.

Відповідно до ч.1 ст.58 ГК України, суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом.

Згідно ч.ч.1-3 ст.25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ст.26 ЦК України, всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України.

За частиною першою статті 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).

Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «ФОП» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Правовий статус ФОП надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю. Набуття такого статусу не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи.

Таким чином, цивільні права й обов`язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах вже визначала співвідношення понять фізичної особи та ФОП і їх правового статусу, оскільки вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, який статус у спірних правовідносинах має відповідач.

Тобто для встановлення факту користування відповідачкою земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема, підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею, як ФОП, на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19), підстав для відступу від нього не вбачається».

Відповідач ОСОБА_1 є власником магазину промислових товарів та кафе, загальною площею 428,9 кв.м., які розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110136700:04:002:0059, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на спірній земельній ділянці відповідач веде підприємницьку діяльність, а саме використовує її в комерційних цілях для розміщення магазину промислових товарів та кафе.

Виходячи з викладеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Черкаською міською радою та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний із здійсненням останньою підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, в зв`язку з чим даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмова у відкритті провадження у справі не є обмеженням у доступі до правосуддя, оскільки для вирішення спору позивачу необхідно звернутися до відповідного господарського суду.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини, зазначає, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішеннях ЄСПЛ, постановлених за результатами розгляду справ «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 9, 55 Конституції України, керуючись ст.ст.4, 10, 19, 186 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за позовною заявою Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утриманих коштів, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня її отримання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження, після розгляду справи апеляційним судом, якщо ухвала не буде скасована.

Суддя О.М. Борєйко