Рішення № 86921132, 14.01.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/21665/18

Провадження №2-о/521/56/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2020 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді -Мурзенко М.В.,

при секретарі - Корнієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку окремого позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту постійного проживання на території України, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України, за участю заінтересованої особи: Головного Управління Державної міграційної служби України в якій просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повнолітньому віці на території України станом на 1991 рік, у томі числі станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.

Свою заяву обґрунтовує тим, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був народжений та документований паспортом громадянина СРСР у м. Гороховець, Гороховецького району, Володимирської області Центрального федерального округу Російської Федерації, натомість не був документований ані паспортним документом РФ, ані України, у зв`язку з чин на теперішній час не має документів, що посвідчують його особу та підтверджують громадянство. Як зазначає заявник, станом на 1990-2991 рік проживав разом з його сім`єю у м. Костопіль Рівненської області. Вважаючи за необхідне здійснювати трудову діяльність заявник у 1990 році відповідно до наказу № 10-к від 01.02.1990 року працював штукатуром 3-го розряду на Костопільському районному міжгосподарському комбінаті по наданню комунальних послуг сільському населенню. У 1991 році заявник відповідно до наказу №205-к від 12.11.1991 р. був прийнятий на роботу учнем оператора в Цех ДСП-165 до Костопільського ордену Леніна домобудівного комбінату. ОСОБА_1 була видана довідка Обласного центру обліку бездомних громадян № 303 від 14.05.2018 року, з огляду на те, що місце проживання заявника не може бути зареєстроване через відсутність в нього паспорту або іншого документу, до якого вносяться відомості про прописку. З огляду на вищевикладене, заявник просить встановити факт постійного проживання у повнолітньому віці на території України станом на 1991 рік, у томі числі станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси - Граніним В.Л. від 12 лютого 2019 року було відкрито окреме провадження по справі, призначено справу до судового розгляду на 06.03.2019 року.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси Граніним В.Л. від 04 квітня 2019 року заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України була залишена без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року ухвала судді Малиновського районного суду м.Одеси від 04.04.2019 року була скасована, справа направлена до продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 23 грудня 2019 року задоволено самовідвід судді Граніна В.Л.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 23.12.2019 р., справу було передано на розгляд судді Мурзенко М.В.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 24.12.2019 року справу було прийнято до провадження судді Мурзенко М.В. та призначено справу до судового розгляду на 14.01.2020 року.

Заявник - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився про місце, дату та час судового розгляду повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав заяву, в якій вказав, що заяву підтримує в повному обсязі, просить справу слухати у його відсутність.

Представник ГУ ДМС України в Одеській області в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. 12.03.2019 року через канцелярію суду подали відзив, в якому наголошували, що до ГУ ДМС України ОСОБА_1 з заявою встановленого зразка про набуття чи встановлення належності до громадянства України не звертався, не надав до ГУ ДМС України в Одеській області жодних документів зазначених у порядку, а отже заявник не використав всі можливості щодо отримання статусу громадянина України, а звернення до суду є передчасним. Також, ГУ ДМС України в Одеській області у відзиві зазначили, що заявником не надано жодного доказу щодо свого легального перебування території України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Гороховець, Гороховецького району, Володимирської області Центрального федерального округу Російської Федерації.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Одеському міському центрі обліку бездомних громадян, що підтверджується Посвідченням про взяття на облік НОМЕР_1, видане 14.05.2018 року.(а.с.6-9)

З архівної довідки Костопільської районної ради Рівненської області Комунальної установи трудового архіву від 09.08.2018 року № 1135 вбачається, що згідно наказу по Костопільському районному міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню від 01.02.1990 року № 10-К ОСОБА_1 був прийнятий на роботу штукатура 3-го розряду з 01.02.1990 року. Наказ про звільнення, особова картка форми № Т-2, особові рахунки по нарахуванню заробітної плати за 1991-2001 року ОСОБА_1 - відсутні. (а.с.10)

З архівної довідки Костопільської районної ради Рівненської області Комунальної установи трудового архіву від 05.10.2018 року № 1372 вбачається, що згідно з наказом по Костопільському ордену Леніна домобудівного комбінату від 12.11.1991 року №205-к ОСОБА_1 був прийнятий на роботу учнем оператора в цех ДСП-165 з 14 листопада 1991 року. Згідно з наказом по Костопільському ордену Леніна домобудівного комбінату від 09.03.1992 року №211 ОСОБА_1 було звільнено з роботи за прогули. (а.с.11)

Згідно з п. 1 і п. 2 ч. 1 ст. З Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 р. громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Згідно з п.8 розділу ІІ Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006), для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом) (ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, враховуючи, що підтверджено факт праці заявника на території України з 01 лютого 1990 року по 09 березня 1992 року, зважаючи на те, що мета подання такої заяви є очевидною, а рішення суду матиме юридичні наслідки для заявника у вигляді паспортування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належним документом, суд приходить до висновку, про задоволення заяви про встановлення факту проживання на території України.

Керуючись ст. 8 Закону України «Про громадянство України», ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст.1-13,76-81, 83,89, 223,293,315, 316, 354 ЦПК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопвда 1991 року.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в тридцятиденний термін.

Головуючий: