Рішення № 8692101, 02.04.2010, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 2-87/10

Р ІШ Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2010р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді Болоніної М.Б.

при секретарях Кудіній Н.І., Шараповій О.О.

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ «Кримський ТИТАН» про стягнення орендної плати та неустойки та зустрічним позовом ЗАТ «Кримський ТИТАН» до ОСОБА_3 про визнання договору оренди недійсним,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ЗАТ «Кримський ТИТАН» про стягнення орендної плати та неустойки за договором оренди земельної ділянки, де зазначає наступне.

27.06.2001р. між ним та дочірнім підприємством «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» (далі – ДП «ВДГМК») було укладено договір №335 оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого він надав орендарю у довгострокове платне користування належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 48,12га, з яких 48,12 га ріллі, розташовану на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської обл.

Згідно договору оренди №587 від 06.09.2004р. цілісного майнового комплексу ДП «ВДГМК» та додаткового договору до нього №740/237 від 05.11.2004р., ЗАТ „Кримський ТИТАН” в особі філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» є правонаступником усіх прав і обов’язків ДП «ВДГМК», передача майна цілісного майнового комплексу оформлена передавальним актом №001/2004 від 30.11.2004р, тобто з 30.11.2004р. ЗАТ „Кримський ТИТАН є орендарем у договорі оренди №335 від 27.06.2001р., договір діє і на теперішній час, оскільки жодна з сторін не ініціювала його розірвання.

У відповідності до п.2.3. договору оренди земельної ділянки орендар повинен щорічно до 01.07 поточного року передавати в якості плати за користування земельною ділянкою по 72,180т рутилового концентрату за один рік користування землею (з розрахунку 1,5т за 1га орендованої землі), однак свої зобов’язання відповідач виконав частково, передавши у розрахунок орендної плати тільки 126,792т рутилового концентрату. Орендна плата за 2004-2006р.р. у кількості 234,18т рутилового концентрату примусово стягується за рішенням Вільногірського міського суду від 19.01.2007р., заборгованість відповідача з орендної плати станом на 02.07.2008р. складає 144,360т рутилового концентрату (72,180т х 2), його вартість з урахуванням середньої собівартості рутилового концентрату у сумі 1874гр.94коп. за 1 тону, становить 270666гр.32коп.

Крім того, у відповідності до п.2.4 зазначеного договору оренди земельної ділянки у разі несвоєчасного внесення орендної плати орендар повинен сплатити орендодавцю пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день порушення зобов’язання, але не більше подвійної ставки НБУ. Розмір пені за порушення строків сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у межах строку позовної давності становить 25283гр.98коп.

В подальшому позивач звернувся до суду з позовними заявами про збільшення позовних вимог (ар.с.109, 149), де зазначає, що станом на 01.07.2009р. заборгованість відповідача з орендної плати за 2007-2009р.р. становить 216,540т рутилового концентрату (72,180т х 3), з урахуванням середньої собівартості рутилового концентрату у 2007р. у сумі 2268гр. за 1 тону і у 2008р. у сумі 2671гр.84коп., вартість рутилу, який є боргом відповідача за договором оренди, складає 549454гр.36коп. Розмір пені за порушення строків сплати орендної плати за період з 02.07.2007р. до 01.07.2008р. становить 30596р.20коп., за період з 02.07.2008р. до 01.07.2009р. – 85905гр.17коп.

Позивач просить стягнути з відповідача орендну плату за користування земельною ділянкою у 2007-2009р.р. у кількості 216,540т рутилового концентрату, пеню за невиконання зобов’язання по своєчасній сплаті орендної плати за період з 02.07.2007р. до 01.07.2008р. у сумі 30596р.20коп. та за період з 02.07.2008р. до 01.07.2009р. у сумі 85905гр.17коп.. а також відшкодувати судові витрати, понесені сплатою державного мита у сумі 1700гр., витрат на ІТЗ розгляду справи у сумі 30гр. та витрат на правову допомогу.

Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом (ар.с.62) та уточненням до нього (ар.с.100), де просить визнати недійсним договір №335 від 27.06.2001р. оренди земельної ділянки і зазначає наступне.

У результаті припинення ДП «ВД ГМК» шляхом приєднання до ЗАТ «Кримський ТИТАН» на підставі договору №587 від 06.09.2004р. оренди цілісного майнового комплексу відповідач є правонаступником в частині балансових активів та пасивів ДП «ВДГМК», тобто ОСОБА_3 за договором №335 від 27.06.2001р. оренди земельної ділянки передав ЗАТ «Кримський ТИТАН» в особі філії «ВГМК» у платне тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 48,12га, метою використання якої є сільськогосподарське призначення для вирощування сільськогосподарських культур.

Суттєві умови договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, не відповідають вимогам законодавства.

Так, у відповідності до п.п.2.1 договору предметом орендних відносин є земельна ділянка сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарських культур, однак всупереч вимогам чинного законодавства орендодавець ОСОБА_3 не заперечував проти використання земельної ділянки для цілей, не пов’язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надав згоду на ведення гірничих робіт відкритим способом, внаслідок чого філією «ВГМК» проводились роботи по видобуванню рутилового концентрату. Жодного письмового попередження про бажання достроково розірвати діючий договір у зв’язку зі зміною умов договору, в тому числі зміною цільового призначення використання земель, від ОСОБА_3 не надходило.

Відповідно до п.4.3 договору оренди земельної ділянки підставою для розірвання договору є, у тому числі, випадкове знищення або пошкодження орендованої земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає її використанню за призначенням, визначеним договором, але позивач замість того, щоб у відповідності до ч.2 ст.349 ЦК України встановити факт знищення майна, звернувся до суду з позовом про стягнення орендної плати та неустойки з орендаря за користування неіснуючим об’єктом оренди.

Встановлення натуральної форми оплати за користування земельною ділянкою у вигляді 72,180т рутилового концентрату суперечить вимогам п.2 ч.1 ст.20 Закону України «Про оренду землі» в частині визначення виду продукції, яка може бути використана під час застосування натуральної форми оплати, оскільки рутиловий концентрат не є сільськогосподарською продукцією, а визначений як високоліквідна промислова продукція. Встановлений умовами договору термін його дії – 10 років – не відповідає вимогам ст.8 ЗК УРСР (1990р.) , згідно якої максимальний термін оренди земельних ділянок, що знаходились у власності фізичних осіб без зміни їх призначення, не повинен був перевищувати 3 років, а в зазначених вичерпних випадках – 5 років.

Відповідач вбачає невідповідність умов договору оренди вимогам законодавства, чинного на момент укладення, що унеможливлює його виконання у зв’язку з незаконністю суттєвих умов, а також вважає, що при укладенні договору оренди у обох сторін не було на меті виконання договору відповідно до його умов, сторони заздалегідь домовились про використання орендованої земельної ділянки не за призначенням та всупереч умовам договору, тобто уклали нікчемну угоду, яка у відповідності до вимог ст.ст.203,215,216 ЦК України не створює юридичних наслідків для сторін.

Відповідач у зустрічному позові просить визнати недійсним договір №335 від 27.06.2001р. оренди земельної ділянки з моменту його укладення і зобов’язати ОСОБА_3 повернути 126,792т рутилового концентрату, сплаченого за договором оренди земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_3 участі у судових засіданнях не приймав, своєю заявою (ар.с.35) просив проводити розгляд справи у його відсутність за участю його представника – адвоката ОСОБА_1, який діє на підставі угоди про надання правових послуг від 01.07.2008р. (ар.с.36-41).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зустрічний позов не визнав, суду також пояснив, що відповідач ЗАТ «Кримський ТИТАН» є правонаступником прав і обов’язків ДП «ВДГМК», з яким ОСОБА_3 уклав договір оренди земельної ділянки, правонаступництво в частині зобов’язань ДП «ВДГМК» перед ОСОБА_3 по сплаті заборгованості з орендної плати встановлено рішенням Вільногірського міського суду від 19.01.2007р., яке переглядалось апеляційною та касаційною інстанціями та набрало законної сили, тому відповідач зобов’язаний розрахуватись з ОСОБА_3 за користування земельною ділянкою у 2007-2009р.р. і сплатити пеню за невиконання зобов’язання щодо своєчасної сплати орендної плати.

На думку представника позивача, зустрічний позов відповідача позбавлений будь-яких правових підстав і не підлягає задоволенню, оскільки 27.06.2001р. між сторонами за договором оренди досягнуто згоди з усіх суттєвих умов, викладення пунктів договору, у тому числі встановлення натуральної форми орендної плати, як і зміна цільового призначення землі, не суперечать вимогам діючого законодавства, протягом 2001-2003р.р. договір виконувався обома сторонами. Крім того, представник позивача просить застосувати строк позовної давності до зустрічного позову відповідача і у його задоволенні відмовити.

Представник відповідача позов не визнав, підтримав свої зустрічні позовні вимоги, суду пояснив, що договір оренди земельної ділянки завідомо укладався між сторонами для видобування рутилового концентрату, а не для вирощування сільськогосподарських культур, на теперішній час майно, яке передавалось в оренду (земля) знищено, до того ж ЗАТ «Кримський ТИТАН» не являється правонаступником ДП «ВДГМК», тобто не є орендарем і не може нести відповідальність за договором оренди земельної ділянки.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а у зустрічному позові необхідно відмовити за наступних підстав.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позовні вимоги ОСОБА_3 підтверджені договором №335 від 27.06.2001р. оренди земельної ділянки (ар.с.7-8), актом встановлення меж земельної ділянки та передачі її в оренду (ар.с.9), додатковою угодою №1 до договору оренди (ар.с.10), державним актом на право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку (ар.с.11), накладними на передачу ОСОБА_3 від ДП «ВДГМК» рутилового концентрату у серпні та грудні 2003р. у загальній кількості 126,792т та податковими накладними (ар.с.12-17), виконавчим листом, виданим на підставі рішення Вільногірського міського суду від 19.01.2007р. на стягнення з ЗАТ «Кримський ТИТАН» на користь ОСОБА_3 орендної плати у кількості 234,108т рутилового концентрату (ар.с.18), договором №587 від 06.09.2004р. оренди цілісного майнового комплексу ДП «ВДГМК» та додатковим договором до нього №740/237 від 05.11.2004р. (ар.с.19-26), передавальним актом №001/2004 від 30.11.2004р. цілісного майнового комплексу ДП «ВДГМК» (ар.с.27), довідкою про середню повну собівартість рутилового концентрату (ар.с.112). Зазначені документи у повному обсязі доводять обов’язок орендаря земельної ділянки сплатити на користь орендодавця ОСОБА_3 орендну плату за період 2007-2009р.р. у кількості 216,540т рутилового концентрату.

Заперечення відповідача проти позову, обґрунтовані тим, що ЗАТ «Кримський ТИТАН» не є стороною за договором оренди земельної ділянки, оскільки не являється правонаступником ДП «ВДГМК», суд до уваги не приймає.

У відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Рішенням Вільногірського міського суду від 19.01.2007 по справі №2-43/07 за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ «Кримський ТИТАН» про стягнення орендної плати та неустойки (ар.с.48-58), яке було залишене в силі ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 23.01.2008р. (ар.с.217-218), встановлено, що ЗАТ «Кримський ТИТАН» є правонаступником ДП «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» у зв’язку з реорганізацією останнього відповідно до Указу Президента України від 07.07.2004р. №765/2004, що підтверджується договором №587 від 06.09.2004р., укладеним між Фондом державного майна України та ЗАТ «Кримський ТИТАН», додатковим договором №740/237 від 05.11.2004р. до вказаного договору про викладення його в новій редакції та Статутом ЗАТ «Кримський ТИТАН», стягнення орендної плати у натуральній оплаті у вигляді рутилового концентрату відповідає вимогам ст.20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, що діяла на час укладення вказаного договору оренди).

Таким чином, факти правонаступництва ЗАТ «Кримський ТИТАН» та встановлення орендної плати у вигляді рутилового концентрату є преюдиційними і не підлягають доказуванню, оскільки у справі, що розглядається, беруть участь ті ж самі особи, що й у попередній, судове рішення від 19.01.2007р. про стягнення з ЗАТ «Кримський ТИТАН» на користь ОСОБА_3 234,108т рутилового концентрату як орендної плати за договором оренди земельної ділянки №335 від 27.06.2001р. набрало законної сили.

Крім того, відповідач у своєму зустрічному позові (ар.с.62) та уточненнях до нього (ар.с.101) прямо зазначив, що «…ЗАТ «Кримський ТИТАН» стало правонаступником в частині балансових активів та пасивів ДП «ВД ГМК…», «ОСОБА_4 передав за договором оренди земельної ділянки №335 від 27.06.2001р. ЗАТ «Кримський ТИТАН» в особі філії «ВГМК» у платне тимчасове користування земельну ділянку…», і в той же час у судових засіданнях представник відповідача заперечував проти цього, що свідчить про відсутність чіткої правової позиції у питаннях, які поставлені на вирішення суду.

Що стосується посилань представника відповідача на відсутність об’єкту оренди у зв’язку зі знищенням земельної ділянки, переданої в оренду, то за час розгляду справи суду не надано жодного доказу випадкового знищення або пошкодження орендованої земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає її використанню. У задоволенні клопотання відповідача про призначення судової ґрунтознавчої експертизи для з’ясування можливості використання земельної ділянки для сільськогосподарського виробництва і придатності її для видобування корисних копалин ухвалою суду (ар.с.176) було відмовлено через його необґрунтованість та невідповідність встановленим вимогам, у подальшому аналогічні клопотання представником відповідача не заявлялись.

Позовні вимоги позивача про стягнення пені за невиконання відповідачем зобов’язання по своєчасній сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою, на думку суду, свого підтвердження під час судового розгляду справи не знайшли.

Пунктом 2.4 договору оренди земельної ділянки №335 від 27.06.2001р. (ар.с.7) встановлені «штрафні санкції в разі несвоєчасного внесення орендної плати в розмірі 0,5% за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ», позивач же у своєму позові (ар.с.3-5) та доповненнях до нього (ар.с.109-111, 149-152) на власний розсуд нараховує «пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день порушення зобов’язань», розміри ставок НБУ за розрахунковий період не наводяться. При цьому за період з 02.07.2007р. по 02.07.2008р. пеня нараховується на прострочену суму орендної плати за 2007р. у розмірі 163747,54гр. і складає 30596,20гр. (ар.с.110), за період з 02.07.2008р. по 01.07.2009р. у розрахунок береться борг за 2007р. у сумі 163747,54гр. та борг за 2008р. у сумі 192853,41гр., пеня обчислюється у розмірі 85905,17гр., остаточні позовні вимоги полягають у стягненні пені за період з 02.07.2007р. до 01.07.2008р. у сумі 30596р.20коп. та за період з 02.07.2008р. до 01.07.2009р. у сумі 85905гр.17коп.

Такі розрахунки є цілком незрозумілими, що позбавляє суд можливості перевірити правильність нарахування неустойки у відповідності до умов договору оренди земельної ділянки.

Зустрічний позов відповідача суд знайшов необґрунтованим та таким, що суперечить іншим зібраним по справі доказам.

У підтвердження своїх зустрічних позовних вимог відповідач надав суду ті ж самі договір №335 від 27.06.2001р. оренди земельної ділянки з додатками, договір №587 від 06.09.2004р. оренди цілісного майнового комплексу ДП «ВДГМК» з додатками, передавальний акт №001/2004 від 30.11.2004р. цілісного майнового комплексу ДП «ВДГМК» з додатками, тобто докази, на яких побудовані позовні вимоги позивача ОСОБА_3, а також свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Дочірнє підприємство «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» з позначкою про реєстрацію припинення цієї юридичної особи 15.12.2004р. (ар.с.231).

Всі зазначені письмові матеріали вже аналізувались, на їх підставі суд дійшов висновку про те, що при укладенні договору оренди земельної ділянки сторонами в потрібній формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, протягом 2001-2003р.р. договір орендарем виконувався, з 30.11.2004р. орендарем земельної ділянки є ЗАТ «Кримський ТИТАН» як правонаступник ДП «ВДГМК», розірвання договору жодною з його сторін не ініціювалось. Таким чином, підстав вважати договір нікчемним або мнимим суд не знаходить.

Застосовувати строк позовної давності до зустрічного позову ЗАТ «Кримський ТИТАН», як на цьому наголошує представник позивача, суд знаходить зайвим, оскільки зустрічні позовні вимоги відповідача визнані недоведеними і це є самостійною підставою для відмови у їх задоволенні у відповідності до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі».

При вирішенні питання про відшкодування судових витрат суд враховує наступне.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, у випадку часткового задоволення позову судові витрати присуджуються пропорційно до задоволених вимог. До судових витрат ст.79 ЦПК України відносить судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та правову допомогу.

Квитанціями (ар.с.1,2) підтверджується оплата позивачем судового збору у сумі 1700гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 30гр.

Позовні вимоги позивача становили 665955гр.73коп., були задоволені частково у кількості 216,540т рутилового концентрату, вартість якого становить 549454гр.36коп. Пропорційно до частини задоволених позовних вимог відшкодуванню підлягає сплачений позивачем судовий збір у сумі 1402гр.50коп. та витрати на ІТЗ у сумі 24гр.75коп.

Витрати ОСОБА_3 на правову допомогу відшкодуванню не підлягають, оскільки суду не надано жодного доказу виплати винагороди виконавцю правових послуг у відповідності до протоколу узгодження договірної ціни, укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 (ар.с.38).

У зв’язку з відмовою у зустрічному позові судові витрати відповідача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,212,213,215,218 ЦПК України, ст.ст.509,525,526,629 ЦК України суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ЗАТ «Кримський ТИТАН» про стягнення орендної плати та неустойки задовольнити частково.

Стягнути з ЗАТ «Кримський ТИТАН» (96012 АР Крим, м.Армянськ, Північна промзона, код ЄДРПОУ 32785994) на користь ОСОБА_3, 05.01.1954р.н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає у с.Пушкарівка Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської обл. по вул.Підгірній, 23, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, орендну плату за користування земельною ділянкою у 2007-2009р.р. за договором оренди земельної ділянки №335 від 27.06.2001р. у кількості 216,540т рутилового концентрату та у відшкодування судових витрат 1427гр.25коп., у решті позовних вимог відмовити.

У позові ЗАТ «Кримський ТИТАН» до ОСОБА_3 про визнання договору оренди недійсним відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, що його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію рішення направити позивачу в порядку ст.222 ЦПК України.

СУДДЯ М.Б. БОЛОНІНА