Ухвала суду № 86918210, 13.01.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 357/2145/19 6/335/9/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Геєць Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжя заяву ОСОБА_1 , зацікавлені особи Приватне акціонерне товариство «Київобленерго», ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, в обґрунтування заяви заявник зазначив, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.10.2019 року у справі №357/2145/19 задоволено позов ПАТ «Київобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення суми. 14.11.2014 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір оренди №2/14/11/2014, відповідно до умов якого, він передав у строкове платне користування ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 складі 2-х квартир), а ОСОБА_3 зобов`язався сплачувати за це орендну плату, підтримувати будинок у належному технічному стані та здійснювати платежі, пов`язані із утриманням будинку. ОСОБА_3 помер, а між заявником та його сином — ОСОБА_2 укладено новий договір оренди житловий будинок АДРЕСА_1 у складі 2-х квартир), у зв`язку із однаковими прізвищами орендарів, позивачем помилково до матеріалів судової справи надано копію припиненого договору оренди, а не діючого.

Заявник посилаючись на те, що відповідно до умов вказаного договору оренди, орендар - ОСОБА_2 зобов`язався здійснювати усі платежі щодо утримання орендованого майна, крім того, ним зроблено окрему заяву про те, що він визнає наявність боргу перед позивачем та, враховуючи той факт, що він був його фактичним користувачем згоден погасити суму боргу перед позивачем, просить заяву задовольнити, та на підставі ст. 442 ЦПК України, замінити боржника - ОСОБА_1 у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.10.2019 року у справі №357/2145/19 його правонаступником - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

В судове засідання сторони не з`явилися, про день та час розгляду заяви повідомлені у встановленому законом порядку.

Від заявника надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У відповідності до ч. 3 ст. 442 ЦПК України їхня неявка не перешкоджає для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши всі обставини по справі, вивчивши матеріали цивільної справи, заяву, суд вважає, що заява задоволенню підлягає за наступними підставами.

Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.10.2019 року по справі № 357/2145/19 позовні вимоги ПАТ «Київобленерго» в особі Білоцерківського районного підрозділу до ОСОБА_1 про стягнення коштів за електроенергію задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 (РПОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (ЄДРПОУ 23242188, м. Київ, вул. Стеценка, 1А) коштів за електроенергію у розмірі 9 317 грн. 08 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 (РПОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (ЄДРПОУ 23242188, м. Київ, вул. Стеценка, 1А) судовий збір у розмірі 1921 грн.

14.11.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди №1/14/11/2015, відповідно до умов якого, він передав у строкове платне користування ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 складі 2-х квартир), а ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати за це орендну плату, підтримувати будинок у належному технічному стані та здійснювати платежі, пов`язані із утриманням будинку.

При цьому, згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог п. 42 Правилами користування електричною енергією для населення передбачено, що споживач електроенергії зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору; оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує, а виходячи з положень ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. № 2189-УІІІ /зі змінами/, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Згідно ч. 4 ст. 13 вказаного Закону, з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. При цьому за приписами п. 2.1.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018р. /зі змінами/ (далі — ПРРЕЕ), ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач. За визначенням ПРРЕЕ, споживання електричної енергії — користування електричною енергією споживачем за допомогою електрообладнання для задоволення потреб споживача відповідно до укладених договорів, а Споживач електричної енергії — фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не повідомляв позивача про зміну власника будинку, проекту договору про користування електричною енергією не надавав, та й орендар не взяв на себе обов`язку зі сплати вартості використаної електроенергії. Зважаючи на те, що заборгованість виникла в період коли власником будинку вже був саме відповідач, але останній не повідомив позивача про необхідність переукладення Договору про користування електричною енергією, а про факт передачі в оренду відповідачем житлового будинку, позивач дізнався лише з відзиву на позов про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію — за відсутності договірних відносин щодо споживання електричної енергії відповідачем чи орендарем його нерухомого майна, відповідальність за споживання електричної без оплати несе власник нерухомого майна. Саме відповідач не вжив заходів щодо укладення договору про користування електричною енергією в належному йому житловому будинку та не проконтролював такі дії з боку орендаря, передаючи майно в оренду. Суму заборгованості, що є предметом даного судового розгляду відповідач не позбавлений можливості стягнути з особи, яка порушила умови домовленостей з ним.

Всупереч ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», користування електричною енергією у квартирі АДРЕСА_4 здійснювалося без укладення Договору про користування електричною енергією за вказаною адресою, проте між сторонами виникли правовідносини передбачені ст. 714 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, а примусове виконання рішення суду є його завершальною стадією.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 520 ЦК України передбачено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Отже, вказаною статтею ЦК України встановлено обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора, що має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач своєї згоди на заміну боржника у зобов`язанні не надавав.

З огляду на цю обставину, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для заміни сторони виконавчого провадження, оскільки стаття 520 ЦК України визначає обов`язкову згоду кредитора на заміну боржника у зобов`язанні іншою особою (переведення боргу), за відсутності якої заміна боржника його правонаступником у виконавчому провадженні є неможливою.

На підставі викладеного, заява ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні, задоволенню не підлягає.

Роз`яснити заявнику, що відмова у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, не є перешкодою для повторного звернення з такою заявою, після усунення її недоліків.

Керуючись ст.442 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , зацікавлені особи Приватне акціонерного товариства «Київобленерго», ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів, з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Геєць