Рішення № 8691767, 15.03.2010, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 2 – 55

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 березня 2010 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Мрочко Т.О.

з участю представників

позивачів-відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4

представників

відповідача-позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7 та ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина цивільну справу за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_4, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_2 (далі по змісту читати ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших, всього 40 громадян) до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Дружба», Вінницька область, Тульчинський район, с. Шура-Копіївська, вул. Леніна, 74, ідентифікаційний код юридичної особи 00414262 (далі по змісту СВАТ «Дружба») про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельні ділянки під багаторічними насадженнями, визнання права власності на багаторічні насадження – сади, які знаходяться на земельних ділянках, відповідно до державних актів на землю, і зобов’язання відповідача встановити в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок, а також зустрічного позову СВАТ «Дружба» до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_46, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_50, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_51, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_52, ОСОБА_26, ОСОБА_53, ОСОБА_27, ОСОБА_54, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_57, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_58, ОСОБА_39, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_62, ОСОБА_4, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_2 (далі по змісту читати ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших, всього 56 громадян) про встановлення земельного сервітуту та зобов’язання не чинити перешкод у користуванні належним на праві власності майном – багаторічними насадженнями (яблунями).

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інші, всього 56 громадян, звернулися до суду із позовною заявою до СВАТ «Дружба» с. Шура-Копіївська, Тульчинського району, Вінницької області про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельні ділянки під багаторічними насадженнями, визнання права власності на багаторічні насадження – сади, які знаходяться на земельних ділянках, відповідно до державних актів на землю, і зобов’язання відповідача встановити в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок.

Свої позовні вимоги мотивують тим, що відповідно до державних актів, виданих Тульчинською районною державною адміністрацією, кожному з них належить земельна ділянка відповідної площі, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Шуро-Копіївської сільської ради. Відповідно до кількісної та якісної характеристики даної земельної ділянки, проведеної відділом держземагенства, на ній знаходяться багаторічні насадження – сади.

Відповідно до ч.2 ст. 79 ЗК України, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження.

Тому, відповідно до закону, їм (позивачам), на праві власності належать багаторічні насадження – сади, які знаходяться на земельній ділянці, що належать їм на праві приватної власності, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку.

Однак, будучи власником даної земельної ділянки під багаторічними насадженнями, вони не мають можливості використовувати її на власний розсуд, відповідно до закону, оскільки відповідач – СВАТ “Дружба” с. Шуро-Копіївська чинить їм перешкоди у використанні земельних ділянок. При цьому керівництво товариства посилається на те, що багаторічні насадження – сади, які знаходяться на їхніх земельних ділянках увійшли до статутного фонду СВАТ “Дружба” і тому товариство являється власником даного майна.

Вважають, що такі твердження суперечать ряду норм закону, що регулюють дані правовідносини і дії відповідача щодо перешкоджання використовувати власні земельні ділянки під багаторічними насадженнями є протизаконними.

В ході розгляду справи по суті, представник позивача подав суду заяву про уточнення позовних вимог.

У вказаній заяві зазначив, що у відносинах, що складаються між реорганізованим сільськогосподарським підприємством СВАТ “Дружба” та його довірителями – власниками земельних ділянок під багаторічними насадженнями, багаторічні насадження – сади, не можуть розглядатись, як окремий об’єкт відносин права власності на земельну ділянку, оскільки, насадження та земельна ділянка під ними є одним цілим об’єктом – земельною ділянкою, яка у відповідності до ряду нормативно-правових актів має назву – багаторічні насадження. Ніхто не вправі будь-яким чином використовувати земельні ділянки його довірителів без їхньої на то згоди, або будь-яким чином перешкоджати їм самим розпоряджатися власними земельними ділянками на свій розсуд.

Відповідач-позивач СВАТ “Дружба” с. Шуро-Копіївська, Тульчинського району звернулися до суду із зустрічним позовом до позивачів, 56 громадян, в якому просять встановити право земельного сервітуту у вигляді надання права оплатного в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки щорічно проходу працівників та проїзду спеціальної сільськогосподарської техніки СВАТ «Дружба» с. Шуро-Копіївська, Тульчинського району до належних даному підприємству на праві власності багаторічних насаджень – яблунь, з метою догляду за ними та збору урожаю цілорічно і безстроково, на земельні ділянки під багаторічними насадженнями, площею згідно державних актів, розташованих на території Шуро-Копіївської сільської ради, належної на праві власності даним громадянам, а також зобов’язання даних громадян не чинити перешкод у користуванні СВАТ «Дружба» належним на праві власності багаторічними насадженнями яблунь, що знаходяться на земельних ділянках вказаних громадян на території Шуро-Копіївської сільської ради.

Свою правову позицію мотивують тим, що СВАТ “Дружба” уклало 481 договір оренди земельних ділянок. 56 громадян не погодились здати в оренду свої земельні ділянки. Із врахування того, що позивачам та відповідачу не вдалося дійти згоди щодо співпраці стосовно використання земельної ділянки та насаджень, з метою уникнення конфліктних ситуацій, без заподіяння сторонам шкоди, враховуючи, що багаторічні насадження є власністю товариства, так як включенні, як основні засоби, до статутного фонду, тому виходом із даної ситуації є встановлення земельного сервітуту. Жоден акціонер товариства не набув права власності на майно, тому не є власником майна товариства, а є власником та розпоряджається лише належними йому акціями.

В зв'язку з тим, що майно СВАТ “Дружба”, багаторічні насадження, знаходяться на земельних ділянках відповідача, підприємство мусить звернутися до суду із заявою про встановлення земельного сервітуту та зобов’язання не чинити перешкод у використанні власного майна – сади (багаторічні насадження).

В судовому засіданні представники позивачів-відповідачів, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які повністю погоджуються з позицією ОСОБА_1, свої позовні вимоги підтримують в повному обсязі, натомість повністю заперечують вимоги викладенні в зустрічному позові. Після створення Товариства та розпаювання земель державного сільськогосподарського підприємства їх членам та пенсіонерам з їх числа, були виділені в натурі земельні ділянки на підставі п. г. ст. 81 ЗК України. Частина отриманих у власність земель знаходиться під насадженнями - садами. Однак керівництво СВАТ "Дружба" чинить перешкоди у використанні земель під насадженнями, не допускає їх, власників, на власні земельні ділянки, та продовжує самостійно, по даний час збирати врожай з ділянок, які їм не належать.

Свої дії керівництво СВАТ "Дружба" виправдовує тим, що ці насадження були закладені за кошти підприємства і віднесені на баланс підприємства, а тому вони мають право збирати з них урожай.

Однак, з такими твердженнями погодитись неможливо. Є достатня законодавча база нормативних актів, які повністю спростовують подібну позицію безпідставних власників насаджень та їхні права на збір урожаю.

Найперший нормативний акт, який дає визначення багаторічних насаджень, це ГОСТ 26640-85 "Землі. Терміни та визначення", затверджений постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 28 жовтня 1985 року за № 3453. Згідно п. 27 ГОСТ 26640-85 "багаторічне сільськогосподарське насадження - сільськогосподарське угіддя, що використовується під штучно створені древесні, кущові або трав'янисті багаторічні насадження, призначені для отримання врожаю плодово-ягідної, технічної та лікарської продукції, а також для декоративного оформлення територій. До багаторічних сільськогосподарських насаджень відносяться: сад, виноградник, ягідник, плодовий розплідник, плантації та ін. У п. 4 ГОСТ 26640-85 під сільськогосподарськими угіддями визначено земельні угіддя, які систематично використовуються для отримання сільськогосподарської продукції. Таким чином, багаторічні насадження - це не окрема група дерев, кущів чи рослин, а земельні угіддя, тобто окрема земельна ділянка, з розміщеними на ній деревами, кущами та іншими рослинами як один цілий об'єкт.

З аналізу, положень п. а ч. 1 ст. 19, п. а ч. 2 ст. 22, ЗК України випливає визначення багаторічних насаджень - це вид сільськогосподарських угідь, земель сільськогосподарського призначення. Тобто, законодавець тлумачить, що багаторічні насадження - це не що інше, як земельна ділянка.

Зі змісту ст. 6 Закону України «Про плату за землю» вбачається, що багаторічні насадження - це вид сільськогосподарських угідь, в розрізі п. а ч. 2 ст. 22 ЗК України - вид земель сільськогосподарського призначення. Отже, і в Законі України "Про плату за землю" законодавець під багаторічними насадженнями розуміє не що інше як земельну ділянку.

Положеннями ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси та багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Тобто, земельні ділянки з розміщеними на них насадженнями, отримані громадянами у власність, належать таким громадянам на праві власності разом з насадженнями як один цілий об'єкт.

Згідно ч. З ст. 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Дана норма повністю кореспондується з ч. 2 ст. 79 ЗК України. При цьому слід зазначити, що ч. 2 ст. 79 ЗК України та ч. З ст. 373 ЦК України є імперативними нормами законодавства, а тому підлягають прямому застосуванню та не можуть передбачати будь-яких виключень в їх застосуванні до відносин права власності на земельні ділянки.

Держава Україна в особі Міністерства аграрної політики України визнає та підтверджує той факт, що державні акти на право приватної власності на землю, видані громадянам на розпайовані землі під багаторічними насадженнями, поширюють свою дію також і на самі багаторічні насадження, розташовані на цих землях. Так, в пп. 6.1, 6.2 Компоненти 6 «Підтримка в реструктуризації сільськогосподарських підприємств» (далі, за текстом - Компоненти 6) затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України № 576 від 25.10.2005 року «Про реалізацію Компоненти 6 "Поглиблення реструктуризації сільськогосподарських підприємств», звертається увага акціонерних товариств на наявні в них проблеми у зв'язку з тим, що вартість багаторічних насаджень віднесено до статутного фонду, а землі під багаторічними насадженнями розпайовані і видано державні акти на земельні ділянки, а значить на насадження. Причиною таких проблем в акціонерних товариствах Мінагрополітики називає в абз. 4 п. 6.1 Компоненти 6 формальність проведення реорганізації. Таким чином, реорганізовані підприємства не вправі стверджувати, що багаторічні насадження є його власністю, посилаючись на те, що ці насадження внесені до статутного фонду товариства. Зазначені багаторічні насадження належать власнику земельної ділянки, на яку видано державний акт на право приватної власності.

Для вірного розуміння правової природи співвідношення земельної ділянки та насаджень, що на ній розміщені, слід звернутися до ОСОБА_63 12 Цивільного кодексу УРСР (далі за текстом ЦК УРСР). Згідно ст. 131 ЦК УРСР складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню. У відповідності до ст.132 ЦК УРСР приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.

Аналогічні норми містяться також в ОСОБА_63 13 ЦК України. Стаття 179 ЦК України визначає, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Ч. 2 ст.183 ЦК України визначає, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. У відповідності до ст.187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Відповідно насадження, що ростуть на земельній ділянці, є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі, а тому при переході права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення під товарним сільськогосподарським виробництвом до громадянина переходить також право власності на всі його складові частини, тобто насадження.

Постановою Верховної Ради України "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею" від 13 березня 1992 року було затверджено форму державного акту на право приватної власності на землю (зазначена Постанова діяла до 8 січня 2004 року). У затвердженій Постановою формі державного акта на право приватної власності на землю містилася графа про кількість багаторічних насаджень (в гектарах), окремо від ріллі та кормових угідь, з числа сільськогосподарських угідь. Слід звернути увагу, що багаторічні насадження в даному випадку вимірюються не кількістю дерев чи кущів, а гектарами, тобто площею земельної ділянки. Таким чином, згідно даної Постанови багаторічні насадження - це земельна ділянка з розташованими на ній насадженнями.

Тимчасовим порядком проведення робіт по видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, на право колективної власності на землю, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 березня 1995 року за № 18, було передбачено, що для видачі державного акту на право колективної власності на землю одним з необхідних документів була експлікація земель в межах землекористування відповідного підприємства (пп. 5, 9 Тимчасового порядку). Форма такої експлікації містилася в додатку до Тимчасового порядку. В експлікації земель підприємства містилася графа про кількість багаторічних насаджень (в гектарах), окремо від ріллі, сіножатей, пасовищ, з числа сільськогосподарських угідь. Слід звернути увагу, що багаторічні насадження в даному випадку вимірюються не кількістю дерев чи кущів, а гектарами, тобто площею земельної ділянки. Тобто, Тимчасовий порядок вказував на те, що багаторічні насадження – це земельна ділянка з розташованими на ній насадженнями як один цілий об'єкт.

Крім того, в судовому засіданні представник позивачів-відповідачів ОСОБА_1 подав заяву про залишення без розгляду позовних вимог 16 громадян: ОСОБА_53, ОСОБА_62, ОСОБА_54, ОСОБА_49, ОСОБА_48, ОСОБА_64, ОСОБА_55, ОСОБА_57, ОСОБА_56, ОСОБА_58, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_60, ОСОБА_65, ОСОБА_52, так як останні не бажають підтримувати свої позовні вимоги.

Представники відповідача-позивача, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які діють за письмовими довіреностями та усною заявою в повному обсязі заперечили вимоги позивачів-відповідачів. В підтвердження своїх вимог суду пояснили, що в 1996 році відбулася приватизація майна державного радгоспу «Дружба», с. Шуро-Копіївська. Внаслідок проведеної приватизації, у відповідності діючого на той час законодавства, було створено СВАТ «Дружба». Фондом державного майна до статутного фонду товариства було передано, як основні засоби – садки, багаторічні насадження. Відповідно було виготовлено акції, власниками яких стали громадяни, а власником майна загалом, стало СВАТ «Дружба». Після отримання державних актів про право приватної власності на землю, частина громадян, не захотіли укладати договори оренди землі з товариством. Натомість стали вимагати виділити їм земельні ділянки, разом із садками, для подальшого їх господарювання на землі. Вказану ситуацію намагалися вирішити мирним шляхом, але всі переговори, які проводились до позитивних результатів не приводили. Тому, після звернення вказаних громадян, товариство змушене було звернутись до суду із зустрічною позовною заявою.

Крім того, ОСОБА_8 суду пояснив, що Сільськогосподарська відкрите акціонерне товариство «Дружба» села Шуро-Копіївська Тульчинського району Вінницької області в особі голови правління ОСОБА_5 позовні вимоги перерахованих позивачів про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку під багаторічними насадженнями та визнання права власності на майно заперечує повністю посилаючись на ст.ст. 41, 58 Конституції України, Закон України «Про господарські товариства», Закон України «Про приватизацію державного майна», Закон України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», Закон України «Про оцінку земель», Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затверджених наказом ФДМУ від 09.08.1996 року №903. Методику оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою КМУ від 15.08.1996 року №96, Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою КМУ від 23.03.1995 року №213, статут СВАТ «Дружба», ст.ст.22,ч.З ст.79, 94, 95 ЗК України та вказав, що позивачі-відповідачі набули права власності на земельні ділянки, що знаходяться під багаторічними насадженнями, як на сільськогосподарські угіддя, проте не отримали права власності на майно - багаторічні насадження.

Позивачі-відповідачі, всього 56 власників земельних ділянок, відмовилися здати земельні ділянки в оренду СВАТ «Дружба» вважаючи, що їм належать і багаторічні насадження - сади.3а викладених обставин окремі чинили перешкоди в обробці багаторічних насаджень. СВАТ «Дружба» направило кожному листа з попередженням та роз’ясненням не посягати на чуже майно. Кожному пропонувалося купити сади, але вони і від цієї законної пропозиції відмовилися. З зазначеного приводу маються дані вихідної кореспонденції, протокол зборів акціонерів.

Відповідно до вимог ст. ст.27, 31, 123 ЦПК України за вказаним позовом СВАТ «Дружба» має право пред’явити зустрічний позов, так як вони обидва взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, так як вони виникли з одних правовідносин.

СВАТ «Дружба» уклало - 481 договір оренди земельних ділянок. 56 громадян не погодилися здати в оренду свої земельні ділянки. Із врахуванням того, що позивачу та перерахованим відповідачам не вдалося дійти згоди щодо співпраці стосовно використання земельної ділянки та насаджень, з метою уникнення конфліктних ситуацій, без заподіяння сторонам шкоди ст. 401 ЦК України та ст. 98 Земельного кодексу України передбачено право користування чужим майном /сервітут/, який можливо встановити щодо земельної ділянки /земельний сервітут/. Технологічний процес догляду за багаторічними насадженнями триває цілий рік, тому необхідне встановлення такого земельного сервітуту у вигляді щоденного права безоплатного проходу працівників СВАТ «Дружба» та проїзду спеціалізованої сільськогосподарської техніки до належних позивачеві на праві власності багаторічних насаджень - яблунь з метою догляду за ними та збирання врожаю цілорічно без встановлення строку.

Згідно договорів оренди земельних ділянок СВАТ «Дружба» власникам земельних ділянок сплачується 3 % від грошової суми земельної ділянки щорічно.

Наразі позивачі-відповідачі створюють перешкоди відповідачу-позивачу в користуванні власним майном, чим порушується ст.41 Конституції України та ст.ст. 316, 319, 320 ЦК України, право власності на володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про особливості приватизації майна агропромислового комплексу» багаторічні насадження включені, як основні засоби, до статутного фонду позивача, СВАТ «Дружба», тому є його власністю. Жоден акціонер не набув права власності на майно товариства, не є власником майна товариства, а розпоряджається лише належними йому акціями. Вказане ґрунтується в ст.ст. 10-13, 24, 28 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 115, 116, 155 ЦК України ст.ст. 81, 85-88 Господарського кодексу України.

У зв’язку з тим, що майно СВАТ «Дружба», багаторічні насадження, знаходиться на земельних ділянках позивачів-відповідачів підприємство мусить звернутися до права наданим ст.391 ЦК України та ч. 1 ст. З ЦПК України на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних інтересів.

Позивач-відповідач ОСОБА_46 в своїй письмовій заяві поданій до суду в повному обсязі визнав позовні вимоги СВАТ «Дружба», разом з тим просив суд залишити без розгляду його позовну заяву щодо визнання права власності на багаторічні насадження.

Залучений до участі в справі відповідно до вимог ст. 45 ЦПК України для дачі суду відповідних висновків, представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області (далі Фонд), ОСОБА_66, яка діє за довіреністю, суду пояснила, що в 1995 році Фондом було прийнято рішення про проведення приватизації радгоспу «Дружба» с. Шуро-Копіївська. В 1996 році, створено комісію, яка займалась процесом приватизації. Сама ж приватизація проводилась у відповідності до Закону України «Про приватизацію державних підприємств», Декрету КМУ «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі» та ряду інших діючих на той час нормативно-правових актів. Всі основні засоби, які були в радгоспі увійшли до статутного фонду товариства, в тому числі і садки – багаторічні насадження. В подальшому було випущено акції товариства, власником яких стали громадяни, в залежності від трудової участі в товаристві, а власником всього майна є юридична особа, СВАТ «Дружба». На той час земля перебувала в державній власності, тому будь-яких непорозумінь щодо землі чи майна, ні в кого не виникало. Саме майно було передано відповідно до акту прийому-передачі. Будь-яких правовстановлюючих документів на майно, садки, не було і не могло бути, так як це майно не підлягає реєстрації, воно лише передано на баланс товариства. Вважає, що товариство правомірно набуло право власності на багаторічні насадження. З 1995 року ніхто не оспорював проведення приватизації, жодних рішень та актів скасовано не було.

Допитаний в судовому засіданні, і залучений судом до участі в справі в якості третьої особи, без самостійних вимог, представник відділу держкомзему у Тульчинському районі, ОСОБА_67, який діє за довіреністю, показав, що виготовленням державних актів на право приватної власності на земельні ділянки громадян займався відділ земельних ресурсів у Тульчинському районі. Відповідно до представлених документів було виготовлено державні акти. В грошову оцінку землі було включено і багаторічні насадження. На момент виготовлення державних актів, відділом не було враховано того факту, що багаторічні насадження являлись власністю товариства і входили до статутного фонду. Така ситуація на сьогоднішній день склалась по всій країні, це являється певною колізією в законодавстві, тому необхідно її певним чином врегулювати. Також вважає, що товариство не може встановлювати та виділяти в натурі земельні частки паї, так як це суперечить вимогам Закону України «Про виділення земельних часток (паю) в натурі».

Вислухавши представників позивачів-відповідачів, відповідачів-позивачів, третіх осіб, дослідивши матеріали справи суд встановив:

Відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 733-ДП від 10.11.95 року, відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» видано дозвіл на приватизацію держгоспу «Дружба». (т.3 а.с. 212).

2.02.1996 року затверджено план приватизації державного майна держгоспу «Дружба» (т. 3, а.с. 213-216).

Згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу 00414262 держгосп «Дружба» с. Шуро-Копіївська, затвердженого 10 січня 1996 року, балансова вартість основних засобів становить 18248512 тис.крб. (т.3 а.с. 217-220).

У відомості розрахунку вартості машин, обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів, а також нематеріальних активів станом на 1 грудня 1995 року, визначено залишкову вартість різних порід плодоносних дерев (багаторічних насаджень), яка в загальному становить НОМЕР_1 крб. (т.3 а.с. 222-223). Станом на 31.12.2008 року, відповідно до балансу підприємства, вартість довгострокових біологічних активів, які входять до основних засобів, становить19207 тис. грн. (т.3 а.с. 228), ринкова ж вартість багаторічних насаджень в кварталах № 19 та № 27 становить 236233,51 грн., що відображено у висновку (т.3. а.с. 231).

Згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 150 від 21.04.97 року, завершено процес приватизації СВАТ «Дружба». (т.3 а.с. 226).

В результаті проведеної приватизації було випущено 5173987 простих іменних акцій на суму 1293496,75 грн., які розділено на 1052 чоловік, що підтверджено довідкою СВАТ «Дружба» (т. 3 а.с. 227). На час розгляду справи в суді в товаристві рахується 549 акціонерів, з них 28 громадян, які звернулись до суду із відповідними позовними заявами, мають у власності прості іменні акції на загальну суму 154318 грн. (т.3 а.с. 206).

Згідно Статуту СВАТ “Дружба”, статутний капітал товариства поділено на акції, і їх частка у відсотковому відношенні до статного капіталу – становить 100%. (т.3 а.с. 237).

Відповідно до розпорядження голови Тульчинської районної державної адміністрації від 28.05.2008 року та державних актів на право власності на земельну ділянку позивачам-відповідачам належить:

- ОСОБА_9, 0,6470 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757073 (т.2. а.с. 168);

- ОСОБА_10, 0,5416 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757060 (т.2. а.с. 176);

- ОСОБА_11, 0,2305 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 758376 (т.2. а.с. 184) та 0,3116 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757051 (т.2. а.с. 185);

- ОСОБА_12, 0,9333 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 786875 (т.2. а.с. 203);

- ОСОБА_68, 0,5416 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 488649 (т.2. а.с. 194);

- ОСОБА_46, 0,9274 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 758270 (т.2. а.с. 231);

- ОСОБА_3, 0,5422 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757040 (т.2. а.с. 211);

- ОСОБА_14, 0,5427 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 758251 (т.1. а.с. 183);

- ОСОБА_15, 0,5426 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757250 (т.1. а.с. 191);

- ОСОБА_16, 0,5426 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 619145 (т.1. а.с. 199);

- ОСОБА_47, 0,5714 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757074 (т.2. а.с. 44);

- ОСОБА_48, 0,9273 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 789555 (т.2. а.с. 137) та 1,1880 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 758268 (т.2. а.с. 138);

- ОСОБА_49, 1,1882 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 758269 (т.2. а.с. 158);

- ОСОБА_17, 0,9286 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 756850 (т.2. а.с. 149);

- ОСОБА_18, 0,8907 га, згідно державного акту серії ЯЗ № 450656 (т.1. а.с. 136), 0,5426 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 758252 (т.1. а.с. 6);;

- ОСОБА_50, 0,5422 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757037 (т.1. а.с. 118);

- ОСОБА_19, 0,5416 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757065 (т.1. а.с. 6);

- ОСОБА_20, 0,5421 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757038 (т.1. а.с. 126);

- ОСОБА_21, 1,1971 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 758363 (т.1. а.с. 149);

- ОСОБА_22, 0,5426 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757245 (т.1. а.с. 156);

- ОСОБА_51, 0,8668 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757077 (т.1. а.с. 167);

- ОСОБА_23, 0,5428 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757033 (т.1. а.с. 175);

- ОСОБА_24, 0,9331 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 756874 (т.1. а.с. 50);

- ОСОБА_25, 0,5417 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757059 (т.1. а.с. 58);

- ОСОБА_52, 0,5961 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757069 (т.1. а.с. 66);

- ОСОБА_26, 0,5416 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757063 (т.1. а.с. 76), спадкоємицею якої, вона стала після смерті ОСОБА_63;

- ОСОБА_53, 0,5422 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757047 (т.1. а.с. 94);

- ОСОБА_27, 0,5416 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757065 (т.1. а.с. 6);

- ОСОБА_69, 0,5421 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757045 (т.2. а.с. 31);

- ОСОБА_28, 0,5497 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 756849 (т.2. а.с. 222);

- ОСОБА_70, 0,5416 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757067 (т.2. а.с. 128);

- ОСОБА_55, 0,5416 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 786716 (т.2. а.с. 250) та 1,1334 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 786786 (т.2. а.с. 251);

- ОСОБА_56, 0,5416 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757084 (т.2. а.с. 94);

- ОСОБА_30, 0,5426 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757215 (т.2. а.с. 86);

- ОСОБА_31, 0,5428 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757271 (т.2. а.с. 78);

- ОСОБА_71, 1,5319 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 756868 (т.2. а.с. 70);

- ОСОБА_33, 1,0395 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 756971 (т.2. а.с. 61);

- ОСОБА_34, 1,1877 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 756970 (т.2. а.с. 53);

- ОСОБА_57, 0,5417 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757057 (т.2. а.с. 102);

- ОСОБА_35, 0,5426 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757246 (т.2. а.с. 119);

- ОСОБА_36, 0,5422 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757044 (т.2. а.с. 23);

- ОСОБА_37, 0,5422 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757043 (т.2. а.с. 15);

- ОСОБА_38, 0,8306 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757071 (т.2. а.с. 7);

- ОСОБА_58, 2,13 га, посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) (т.2 а.с. 242);

- ОСОБА_39, 0,5427 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 758253 (т.1 а.с. 14);

- ОСОБА_40, 0,7936 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757072 (т. 1 а.с. 23);

- ОСОБА_60, 0,8609 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757076 (т.1 а.с. 33);

- ОСОБА_64, 0,5415 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757058 (т. 1 а.с. 41);

- ОСОБА_41, 0,5428 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757034 (т.1. а.с. 102);

- ОСОБА_42, 0,7723 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757075 (т.1. а.с. 110);

- ОСОБА_62, 0,5422 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757052 (т.1. а.с. 207);

- ОСОБА_4, 0,5421 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 758368 (т.1. а.с. 216);

- ОСОБА_43, 0,5416 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757061 (т.1. а.с. 233);

- ОСОБА_44, 0,5428 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757022 (т.1. а.с. 225);

- ОСОБА_45, 0,5417 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757068 (т.1. а.с. 241);

- ОСОБА_2, 0,7434 га, згідно державного акту серії ЯЖ № 757070 (т.1. а.с. 252);

Даючи оцінку представленим в судовому засіданні доказам як позивачів-відповідачів так і відповідачів-позивачів, суд приходить до висновку, що приватизація державного майна держгоспу «Дружба» здійснювалась у відповідності до Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», «Про господарські товариства», Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затверджених наказом ФДМУ від 9.08.1996 року № 903.

В процесі приватизації та створенні СВАТ «Дружба» до статутного фонду було включено і багаторічні насадження – сади плодових дерев, які знаходились на земельній ділянці загальною площею 431,3 га, що підтверджено відомістю розрахунку вартості основних фондів (т.3. а.с. 221-225).

При цьому суд не приймає до уваги доводи і твердження представників позивачів-відповідачів про те, що товариство не являється власником багаторічних насаджень, так як відсутні будь-які правовстановлюючі документи на дане майно. Суд виходить з того, що чинним законодавством не передбачено наявність таких документів, і даний факт не спростовано представниками позивачів-відповідачів. Разом з тим, представники відповідача-позивача надали суду докази, зокрема баланс товариства, де вказані багаторічні насадження віднесенні до основних засобів, власником яких є юридична особа – СВАТ «Дружба».

Крім того, позивачі-відповідачі набули права власності на земельні ділянки також у відповідності до діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Громадяни, власники земельних часток (паїв), відповідно до нормативно-правових актів набули права власності на земельні ділянки, що знаходяться під багаторічними насадженнями, як на сільськогосподарські угіддя, про те, не отримали право власності на майно товариства – багаторічні насадження.

Дані положення визначенні і в роз’яснювальному листі Державного комітету України по земельних ресурсах № 14-17-11/6681 від 20.10.2003 року. В якому зазначено, що дія частини другої ст. 79 Земельного кодексу України не розповсюджується на вищезазначені правовідносини, оскільки громадяни набули права на земельні частки (паї), а не на багаторічні насадження. В даному випадку, відносини між власником земельної частки (паю) та власником багаторічних насаджень мають бути врегульовані шляхом укладання цивільно-правової угоди. Самостійне використання власником земельної частки (паю) або іншою особою є практично неможливим, оскільки це призведе до порушення права власності на майно (насадження). У свою чергу зміна власника майна (насадження) не призведе до припинення права на земельну частку (пай).

Тому суд приходить до висновку, що вимоги позивачів-відповідачів про визнання права власності на багаторічні насадження задоволенню не підлягає, а відповідно і не підлягає задоволенню вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності (володіння, користування і розпорядження) майном – багаторічними насадженнями.

Так, визнання права власності на багаторічні насадження за позивачами-відповідачами призведе до протиправного позбавлення права власності як самого товариства, так і акціонерів, до складу яких входять і самі позивачі.

Вирішуючи вимоги щодо зобов’язання відповідача-позивача про встановлення меж в натурі, суд враховує положення Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” від 5.06.2003 року, в ст. 5 ч.2, якого визначено, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власником земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації – за межами населених пунктів. В ст. ст. 9, 11 цього ж закону чітко передбачено особливості встановлення меж земельних ділянок та відповідні органи, які мають проводити такий розподіл, у відповідності до технічної документації.

В своїй же позовній заяві, а так само в подальшому під час розгляду справи представники позивачів-відповідачів не назвали жодного аргументу, який би міг свідчити про те, що СВАТ “Дружба” зобов’язано провести встановлення меж в натурі на місцевості.

З огляду на викладене суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають.

Даючи оцінку доводам відповідача-позивача, щодо заявлених позовних вимог, суд враховує вимоги ст. 98 ЗК України, ч.ч. 1, 3 якої визначено, що право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Статтею 99 ЗК України встановлений перелік земельних сервітутів, який не є вичерпним, зокрема право проходу та проїзду через чужу земельну ділянку. Аналогічне положення закріплене в ст. 404 ч.1 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Дані положення кореспондують вимогам ст. 402 ЦК України.

Відповідно до ст. 101 ч.3 ЗК України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлений земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається із матеріалів справи, СВАТ “Дружба” користується земельними ділянками, які належать 481 власнику земельних паїв на території Шуро-Копіївської сільської ради, і які уклали з товариством договори оренди. З метою використання вказаних земельних ділянок та користування власним майном – садами (багаторічними насадженнями), в силу свого основного виду діяльності та необхідності збереження садів, постійного догляду за ними, товариство змушене використовувати земельні ділянки позивачів-відповідачів. Тому суд вважає, що єдиним виходом із такої ситуації, є встановлення земельного сервітуту.

Враховуючи те, що з іншим власникам земельних ділянок (паїв) товариством сплачується орендна плата в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, суд вважає, що при встановленні земельного сервітуту, така ж плата повинна сплачуватись і власникам земельних ділянок щодо яких встановлений даний сервітут.

Також, суд враховує положення Указу Президента України “Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), яким визначено, що орендна плата за землю не може бути меншою від 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги відповідача-позивача щодо встановлення такого сервітуту безстроково підлягають частковому задоволенню. Так, враховуючи біологічні особливості майна – багаторічних насаджень, які з часом можуть прийти у непридатність щодо їх подальшого використання, доцільним встановленням земельного сервітуту може бути десятирічний строк.

Згідно ст. 386 ч.2 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право.

Ст. 391 цього ж Кодексу визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на викладене вимоги відповідача-позивача щодо зобов’язання позивачів-відповідачів не чинити перешкод у використанні майна товариства, садів, підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачів-відповідачів задоволенню не підлягають, а вимоги відповідача-позивача підлягають частковому задоволенню, з підстав вказаних судом вище.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, в зв’язку із вирішенням справи по суті, оплачені позивачами-відповідачами судові витрати щодо оплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи підлягають зарахуванню в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 58 Конституції України, Законами України “Про господарські товариства”, “Про приватизацію державного майна”, “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”, “Про оцінку земель”, Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі, орендних підприємств, затвердженого наказам ФДМУ від 9.08.1996 року № 903, ст. ст. 22, 79, 99, 101 ЗК України, ст. ст. 316, 317, 319, 321, 391, 403, 404 ЦК України, ст. ст. 4, 8, 10, 15, 18, 57-60, 64, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_4, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_2 (далі по змісту читати ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших, всього 40 громадян) до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Дружба», Вінницька область, Тульчинський район, с. Шура-Копіївська, вул. Леніна, 74, ідентифікаційний код юридичної особи 00414262 (далі по змісту СВАТ «Дружба») про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельні ділянки під багаторічними насадженнями, визнання права власності на багаторічні насадження – сади, які знаходяться на земельних ділянках, відповідно до державних актів на землю, і зобов’язання відповідача встановити в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок відмовити.

Позовні вимоги Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Дружба», Вінницька область, Тульчинський район, с. Шура-Копіївська, вул. Леніна, 74, ідентифікаційний код юридичної особи 00414262 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_46, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_50, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_51, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_52, ОСОБА_26, ОСОБА_53, ОСОБА_27, ОСОБА_54, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_57, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38 Андріївни, ОСОБА_58, ОСОБА_39, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_64, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_62, ОСОБА_4, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_2 (далі по змісту читати ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших, всього 56 громадян) про встановлення земельного сервітуту та зобов’язання не чинити перешкод у користуванні належним на праві власності майном – багаторічними насадженнями (яблунями) задоволити частково.

Встановити право земельного сервітуту у вигляді надання права оплатного в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки щорічно проходу працівників та проїзду спеціальної сільськогосподарської техніки СВАТ «Дружба» с. Шуро-Копіївська, Тульчинського району до належних даному підприємству на праві власності багаторічних насаджень – яблунь, з метою догляду за ними та збору урожаю цілорічно впродовж 10 років на земельні ділянки під багаторічними насадженнями, площею згідно державних актів, розташованих на території Шуро-Копіївської сільської ради, належної на праві власності ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_46, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_50, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_51, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_52, ОСОБА_26, ОСОБА_53, ОСОБА_27, ОСОБА_54, ОСОБА_28 Володимирівні, ОСОБА_29, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_57, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_58, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_60, ОСОБА_64, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_62, ОСОБА_4, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_2.

Зобов’язати ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_46, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_50, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_51, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_52, ОСОБА_26, ОСОБА_53, ОСОБА_27, ОСОБА_54, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_57, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_58, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_60, ОСОБА_64, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_62, ОСОБА_4, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні СВАТ «Дружба» належним на праві власності багаторічними насадженнями яблунь, що знаходяться на земельних ділянках вказаних громадян на території Шуро-Копіївської сільської ради.

Позовні заяви ОСОБА_53, ОСОБА_62, ОСОБА_54, ОСОБА_49, ОСОБА_48, ОСОБА_64, ОСОБА_55, ОСОБА_57, ОСОБА_56, ОСОБА_58, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_60, ОСОБА_65, ОСОБА_52 до СВАТ «Дружба» с. Шуро-Копіївська про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельні ділянки під багаторічними насадженнями, визнання права власності на багаторічні насадження – сади, які знаходяться на земельних ділянках, відповідно до державних актів на землю, і зобов’язання відповідача встановити в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок залишити без розгляду.

Судові витрати по оплаті сторонами судових витрат щодо сплати судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи зарахувати в дохід держави.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: /підпис/

Вірно:

Суддя Тульчинського

районного суду ОСОБА_72