Рішення № 86917560, 14.01.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 14.01.2020 Справа № 640/13784/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 січня 2020 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А. Г.

при секретарі Гречка Є. В.

за участю представника позивача Шопіної Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в режимі відеоконференції з Окружного адміністративного суду м. Києва справу за адміністративним позовом Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про оскарження дій державного виконавця,

в с т а н о в и в :

24 липня 2019 року позивач МВС України звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому просив визнати протиправними його дії Відповідача щодо винесення постанови від 07.06.2019 року про накладення штрафу у ВП №56467088 та скасувати постанову ВП № 56467088 про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн., як протиправну.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2019 року вказану позовну заяву з додатками було передано на розгляд до Октябрського районного суду м. Полтави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави № 554/5683/17 від 18.10.2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано МВС України повторно розглянути висновок з відповідними документами про призначення ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» з урахуванням обставин встановлених судом.

На виконання постанови МВС України 27.03.2018 року повторно розглянуто висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1

23.06.2018 року на адресу МВС України надійшла постанова державного виконавця від 24.05.2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 56467088.

Листом від 06.07.2018 року МВС повідомило державного виконавця про виконання вказаної постанови у добровільному порядку до винесення постанови про відкриття вказаного виконавчого провадження, а тому просили закрити виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України « Про виконавче провадження».

20.07.2018 року на адресу МВС України надійшла постанова ВП № 56467088 від 26.06.2018 року про накладення штрафу.

08.07. 2019 року на адресу МВС України надійшла постанова державного виконавця від 07.06. 2019 року про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.

Вказану постанову позич вважає протиправною, що і стало підставою звернення до суду з вказаним адміністративним позовом.

У судовому засіданні представник позивача Шопіна Ю.О. позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених у позовній заяві, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача Депаратамету ДВС Міністерства юстиції України, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи у судове засідання не з`явився, надавши суду відзив на адміністративний позов.

Судом встановлено, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2017 року, яка набрала чинності, було визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи у зв`язку з невідповідністю вимогам законодавства до Головного управління Національної поліції в Полтавській області та не належного їх розгляду Міністерством внутрішніх справ України згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» з урахуванням порядку та вимог законодавства встановлених постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 30.03.2017 справа №554/1177/17, яка набрала законної сили.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття рішення на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів Україн від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та не прийняття рішення по виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групи згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів Україн від 21.10.2015 № 850 по обставинах та порядку, встановлених постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 30.03.2017 справа №554/1177/17, яка набрала законної сили.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 про призначення виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» з урахуванням обставин встановлених судом.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти відповідне рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2-ї групи у розмірі 200-кратното прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» .

На виконання вказаної постанови МВС України 27.03.2018 року повторно розглянуто висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 з урахуванням обставин, встановлених судом та прийнято рішення про затвердження висновку про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерстава юстиції України від 24.05.2018 року було відкрито виконавче провадження № 56467088 за виконавчим листом №554/5683/17, виданим Октябрським районним судом м.Полтави 20.02.2018 року та скеровано боржнику до виконання та стягувачу до відома.

Пунктом 2 вказаної постанови боржника в порядку п. 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Станом на 26.06.2019 року боржником МВС України не представлено документів щодо виконання судового рішення або причин його невиконання, не повідомлено про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, тому постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року на боржника МВС України було накладено штраф в сумі 5100 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави № 826/11966/18 від 21.05.2019 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову МВС України про визнання протиправними дій щодо винесення постанови від 26.06.2018 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП № 56467088.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 року вказане рішення суду залишено без змін.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Депертаменту ДВС Міністерства юстиції України від 07.06.2019 року на боржника Міністерство внутрішніх справи України накладено штраф у розмірі 10200 грн за невиконання рішення суду.

При винесені вказаної постанови державний виконавець виходив з того, що на виконання рішення суду № 554/5683/17 від 18.10.2017 року було зобов`язано МВС України не лише повторно розглянути питання щодо виплати ОСОБА_1 належної йому одноразової грошової допомоги, а й прийняти відповідне рішення про призначення та виплату її.

Судом встановлено, що на час винесення спірної постанови державному виконавцю не представлено документів щодо виконання судового рішення або причин його невиконання, не повідомлено про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, тому постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.06.2019 року на боржника МВС України було накладено штраф в сумі 10 200 грн.

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404).

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 ст.18 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 63 Закону № 1404-VІІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Таким чином постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин.

Приписами ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2017 року є обов`язковою до виконання на всій території України.

Судом встановлено, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.10.2017 року було зобов`язано МВС України не лише повторно розглянути питання щодо виплати ОСОБА_1 належної йому одноразової грошової допомоги, а й прийняти відповідне рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 такої допомоги.

У судовому засіданні представник позивача не надала суду доказів, щодо виконання судового рішення або причин його невиконання, не повідомлено про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення чи поважності причини його невиконання.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо добросовісно та розсудливо, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 242 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні адміністративного позову МВС України до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про оскарження дій державного виконавця, скасування постанови про накладення штрафу ВП № 56467088 у розмірі 10200 грн, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Савченко А. Г.