Рішення № 86916630, 09.01.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/5263/19

Провадження №2/524/350/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2020 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді - Предоляк О.С.

при секретарі судового засідання - Бондаренко Н.О.

за участі представників: позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», третя особа - директор Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Ватажишин Олександр Володимирович про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року до суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання незаконним та скасування наказу Дочірнього підприємством «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 26.06.2019 №657к про звільнення його з роботи; поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді начальника регіонального виробничого управління «Харківавтогаз» Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»; стягнення з Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу. До початку розгляду справи по суті позивач збільшив розмір позовних вимог в частині компенсації вимушеного прогулу, остаточна сума якого склала 116 455,05 грн.

Зазначає, що він працював у відповідача начальником регіонального виробничого управління «Харківавтогаз». У червні 2019 року адміністрація ДП «Укравтогаз» ознайомила його з наказом по підприємству №657к від 26.06.2019, яким до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи.

З даним наказом позивач не погоджується, вважає його незаконним та просить суд його скасувати та відновити порушене право на працю.

Ухвалою суду від 02.10.2019 року по справі відкрито спрощене провадження.

13.11.2019 року відповідачем подано відзив на позов. Наголошують, що ОСОБА_3 допущено одноразове грубе порушення трудових обов`язків, що виявлено в результаті проведення службового розслідування на підставі проведеної службової перевірки від 12.04.2019 року щодо виявлених інцидентів фіктивного працевлаштування ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 . Так, в.о. начальника РВУ «Харківавтогаз» ДП «Укравтогаз» ОСОБА_3 підписано наказ по особовому складі від 26.12.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 08.02.2019 року видано наказ про звільнення ОСОБА_7 за угодою сторін на підставі п 1 ст. 36 КзПП України. Саме одноразове порушення трудової дисципліни - порушення фінансово господарської діяльності підприємства внаслідок фіктивного працевлаштування ОСОБА_7 , спричинення значної матеріальної шкоди підприємству на суму 9 180, 44 грн. стало можливим внаслідок грубого порушення ОСОБА_3 своїх посадових обов`язків і як наслідок звільнення.

20.11.2019 року надано відповідь на відзив. Наголошує, що в акті не відображено період за який проводилась перевірка. До акту службового розслідування від 17.05.2019 року не надано доказів дійсного і фактичного проведення тих заходів, які в ньому відображені. Звертає, увагу суду, що на долученому до справи акту службового розслідування ОСОБА_3 зазначено, що 26.06.2019 року акт наданий йому для ознайомлення. Одночасно з актом позивача ознайомили з наказом про звільнення. Натомість в акті від 26.06.2019 року наданому з відзивом зафіксовано ніби то відмова ОСОБА_3 від ознайомлення з актом. А отже роботодавцем грубо порушені вимоги ст. 149 КЗпП щодо отримання від позивача письмових пояснень.

20.11.2019 року ухвалою суду по справі витребувано документи та залучено третю особу - директора ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз Україна» Вантажишина О.В.

06.12.2019 року представником позивача долучено до матеріалів справи постанова про закриття кримінального провадження № 42019220000000410 внесену прокуратурою Харківської області 26.06.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України

13.12.2019 року ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз Україна» подані заперечення на відповідь на відзив. Крім іншого, звертають увагу суду, що наказ про звільнення позивача щодо прізвищ фіктивно працевлаштованих працівників має узагальнюючий характер та стосується порушень посадових обов`язків інших осіб.

13.12.2019 року третьою особою директором ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз Україна» ОСОБА_8 подано письмові пояснення. Наголошує, що одноразове грубе порушення трудових обов`язків позивача полягало у підписанні наказу по особовому складу від 26.12.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_7 з 27.12.2018 року з випробувальним терміном 1 місяць наповнювачем балонів 4 розряду АГНКС м Лозова. Натомість табелі обліку робочого часу ОСОБА_7 підписані позивачем не відображають відпрацьованого часу. В ході проведення службового розслідування встановлено фіктивне працевлаштування з метою незаконного збагачення. Просить відмовити у задоволенні позову.

24.12.2019 року ОСОБА_3 подані пояснення щодо окремих документів табеля обліку робочого часу, відповідно до якого ОСОБА_7 не обліковувався як працівник за змінним графіком роботи та щодо пояснень посадових осіб підприємства.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ДП «Укравтогаз» - Пікульська Є.В., прийняла участь у судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції. Зазначала, що позов є безпідставним, оскільки адміністрацією ДП «Укравтогаз» дотримано всіх норм законодавства при застосуванні дисциплінарного стягнення до позивача. У задоволенні позову просить відмовити.

Третя особа що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - директор ДП «Укравтогаз» - Ватажишин О.В. у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень статті 2 ЦПК України, одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін. А статтею 12 ЦПК передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» створене відповідно до рішення правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та зареєстроване як юридична особа 22.01.2009 року. Основний вид діяльності - реалізація автомобільного газу через мережу заправних станцій.

Наказом ДП «Укравтогаз» №17-к від 21.02.2018 ОСОБА_3 прийнятий на роботу на посаду начальника Регіонального виробничого управління «Харківавтогаз» ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України».

У квітні 2019 року за розпорядженням керівника ДП «Укравтогаз» комісією у складі працівників ДП «Укравтогаз» проведено службове розслідування щодо випадків фіктивного працевлаштування в ДП «Укравтогаз». За наслідками розслідування складено акт від 17.05.2019.

На підставі акту службового розслідування, 26.06.2019 ДП «Укравтогаз» видано оскаржуємий наказ №657к про звільнення ОСОБА_3 , начальника РВУ «Харківавтогаз», з посади за одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником підприємства на підставі п.1 ст. 41 КзпП України.

З наказом про звільнення ОСОБА_3 ознайомлений 26.06.2019 року. Цього ж дня позивачу видана трудова книжка, проведено розрахунок.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною другою статті 2 Кодексу Законів про працю України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 139 цього Кодексу передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Згідно ст.147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Звільнення є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру. Це стягнення полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника в трудовому колективі. Звільнення є крайнім заходом впливу на працівника.

Підставою застосування звільнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, а саме у КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

За змістом вказаних норм, при притягненні працівника до дисциплінарної відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків.

В наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Таким чином, за загальним принципом, закріпленим ч.1ст.147 КЗпП України, дисциплінарне стягнення може бути застосовано винятково за порушення трудової дисципліни.

Таке порушення, у розумінні КЗпП, настає в разі недотримання працівником приписів ст.139 КЗпП України.

Наказ (розпорядження) про накладення на працівника дисциплінарного стягнення за своєю юридичною природою є рішенням відповідного суб`єкта згідно з його повноваженнями, яке спрямовано на регулювання трудових відносин у середині колективу, містить норми права (або правила), що були порушені, має персоніфікований характер і розрахований на одноразове застосування.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що наказ про накладення на працівника дисциплінарного стягнення є рішенням роботодавця, якому притаманні певні ознаки: стислий виклад обставин (причин) його видання, підстави його видання, зазначення конкретних норм, на яких воно ґрунтується, дата його видання, інші реквізити, які надають цьому розпорядчому акту індивідуальних рис.

Як встановлено судом, між сторонами укладено трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_3 виконував роботу начальника РВУ «Харківавтогаз» ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України».

За наказом директора ДП «Укравтогаз» на підприємстві проведена перевірка дотримання норм законодавства та вимог внутрішніх актів, пов`язаних з прийняттям на роботу працівників, виконанням ними умов трудових договорів та звільнення працівників з роботи.

Зі змісту наказу № 657- к від 26.06.2019 року вбачається, що до ОСОБА_3 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, відповідачем зазначено, що : за результатами проведеного службового розслідування за фактами фактичного працевлаштування в РВУ «Харківавтогаз» ДП «Украавтогаз» а саме: ОСОБА_4 - машиніста компресорних установок 4 розряду АГНКС м. Звенігородка, ОСОБА_5 - наповнювача балонів 4 розряду АГНКС м. Звенігородка, ОСОБА_6 - машиніста компресорних установок АГНКС м. Херсон, ОСОБА_9 наповнювача балонів 4 розряду АГНКС м. Дніпро, ОСОБА_7 , - наповнювача балонів 4 розряду АГНКС м. Лозова, ОСОБА_10 провідного інженера апарату при керівництві, про що був складений акт службового розслідування РВУ «Харківгаз» ДП «Укавтогаз» від 27.05.2019, встановлено грубе порушення фінансово- господарської діляності РВУ «Харківавтогаз» з внесення з використанням недостовірної інформації до офіційних і службових документів підприємства та зловживанням службовим становищем ОСОБА_3 виконуючим обов`язки начальника регіонального виробничого управління «Харківавтогаз» ДП «Укравтогаз» керуючись ст.. 139, 147-149 КЗпП України, враховуючи п. б п. 6.8, п. 6.9 розділу 6 Положення про РВУ «Харківавтогаз та п 4.6 розділу 4 Посадової інструкції головного інженера РВУ «Харківавтогаз». Підставою винесення оскаржує мого наказу зазначено акт службового розслідування щодо фактичного працевлаштування працівників РВУ «Харківавтогаз» ДП «Украавтогаз» від 27.05.2019, акт про відмову від надання письмових пояснень Паліївця від 26.06.2019 року, посадова інструкція начальника РВУ «Харківавтогаз» від 17.12.2010 , положення про РВУ «Харківавтогаз, 2010 »

З акту службового розслідування від 17.05.2019, крім іншого, перевіркою встановлено, що у період з грудня 2018 по лютий 2019 до списку працівників РВУ «Харківавтогаз» був включений громадянин ОСОБА_7 .

В акті зазначено, що вказаний працівник власних обов`язків за трудовим договором не виконував: до роботи не приступив, на території заправної станції не з`являвся. Перевіряючими в акті зазначено, що посадовими особами РВУ «Харківавтогаз» здійснювалось табелювання даного працівника, без фактичного виконання ним роботи за посадовою інструкцією, а також, відбувалась виплата заробітної плати даному працівнику. ОСОБА_7 безпідставно виплачена заробітна плата на суму 9 180,44грн.

На підставі висновків акту службового розслідування від 17.05.2019 директором ДП «Укравтогаз» прийнято рішення про розірвання трудового договору з ОСОБА_3 , начальником РВУ «Харківавтогаз», оскільки, з позиції директора підприємства, ОСОБА_3 своїми діями допустив грубе порушення умов трудового договору, укладеного між ДП «Укравтогаз» та ОСОБА_3 на виконання обов`язків начальника РВУ «Харківавтогаз».

26.06.2019 ДП «Укравтогаз» видано наказ №657к по особовому складу, про звільнення ОСОБА_3 з роботи з 26.06.2019 на підставі п.1 ст.41 КЗпП України.

У наказі зазначено, що ОСОБА_3 допущено одноразове грубе порушення фінансово-господарської діяльності РВУ «Харківавтогаз» з внесенням та використанням недостовірної інформації до офіційних та службових документів підприємства та зловживання своїм службовим становищем.

Детального опису допущених працівником порушень вказаний наказ не містить. Натомість, наказ №657к від 26.06.2019 містить посилання на акт службового розслідування.

З`ясовуючи питання додержання вимог чинного законодавства проведеного ДП «Укравтогаз» вивільнення ОСОБА_3 , суд враховує таке:

наказом по особовому складу ДП «Укравтогаз» від 26.12.2018 №ХФ/247-К за підписом ОСОБА_3 на роботу посаду наповнювача балонів 4 розряду АГНКС м. Лозова прийнято громадянина ОСОБА_7 .

Наказом від 08.02.2019 №ХФ/17-К ОСОБА_7 звільнено з роботи за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України. Наказ про звільнення ОСОБА_7 підписано ОСОБА_3 .

Доказів стосовно працевлаштування інших працівників, зазначених у наказі про звільнення ОСОБА_3 , матеріали справи не містять.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що згідно посадової інструкції та положення про РВУ, начальник РВУ пошуком працівників не займається, особистих графіків роботи працівникам не складає. Дані функції покладаються на кадрову службу та начальників заправних станцій. В той же час, в силу положень посадової інструкції, позивач наділений правом на підписання наказів про прийом на роботу та звільнення з роботи працівників РВУ «Харківавтогаз». Позивач ОСОБА_3 не заперечує обставини підписання наказів про приймання на роботу та звільнення з роботи громадянина ОСОБА_7 . Також зазначав, що офіс РВУ «Харківавтогаз» знаходиться у місті Харків, а газові заправні станції (виробничі об`єкти), розташовані на відстані від 20 до 300 кілометрів від міста Харків. Щоденний контроль діяльності всіх заправних станцій, що входили до посадових обов`язків позивача, позивач не міг здійснювати через їх значну віддаленість. Контроль діяльності його підлеглих відбувався періодично, з виїздом на місце розташування заправної станції. Представник позивача наголошує щодо відсутності підстав для застосування заходу дисциплінарного стягнення як звільнення, оскільки посадові обов`язки він виконував у відповідності до посадової інструкції.

Долучений відповідачем до справи акт службового розслідування від 17.05.2019 містить лише загальні відомості про те, як організована кадрова робота у підрозділах ДП «Укравтогаз», проте, не містить аналізу діяльності безпосередньо позивача ОСОБА_3 Наказ про звільнення та акт службового розслідування не обґрунтовують та не конкретизують підстав для накладення на працівника дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Так, у посадовій інструкції начальника РВУ «Харківавтогаз», затверджена директором ДП «Укравтогаз» 17.12.2016, визначено, що начальник РВУ вживає заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами в межах затвердженого штатного розпису, пункт 2.8.

Пунктом 6.6.7 Положення про РВУ «Харківавтогаз», затвердженого директором ДП «Укравтогаз» 04.05.2010, передбачено, що начальник РВУ уповноважений приймати на роботу та звільняти з роботи працівників Управління та застосовувати до них заходи дисциплінарного стягнення та заохочення.

Зміст робочої інструкції наповнювача балонів АГНКС м. Лозова РВУ «Харківавтогаз» свідчить, що наповнювач балонів приймається на роботу по поданню начальника АГНКС і підпорядковується безпосередньо начальнику АГНКС та майстру, натомість відомостей що позивач ОСОБА_3 займав вказані посади суду не надано.

Стосовно долучених відповідачем і третьою особою табелів обліку робочого часу та змінного журналу на АГНКС Лозова -1, то суд зазначає таке. Вказані документи свідчать про те, що наповнювач балонів ОСОБА_7 обліковувався як працівник АГНКС Лозова-1 за п`ятиденним робочим тижнем та двома вихідними днями. Табель обліку робочого часу працівників даної АГНКС складений начальником АГНКС, підписаний відповідальним працівником з кадрової роботи, економістом, бухгалтером та затверджений начальником РВУ - ОСОБА_3 Змінний журнал АГНКС відображає роботу тих працівників, які працювали за змінним графіком роботи. Судом встановлено, що наповнювач балонів ОСОБА_7 обліковувався за іншим графіком - за п`ятиденним робочим тижнем. Таким чином, табель обліку робочого часу та змінний журнал у сукупності не свідчать про протиправність дій позивача ОСОБА_3

Загалом, суд не знаходить підтвердження висновку відповідача про внесення позивачем неправдивих відомостей до офіційних та фінансових документів підприємства.

Наявні у справі копії письмових пояснень працівників РВУ «Харківавтогаз» також не можуть свідчити про допущення позивачем порушень трудової дисципліни, оскільки не містять інформації про діяльність безпосередньо самого позивача.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач не виконав вимоги ч. 1ст. 149 КЗпП України. Пояснення власником або уповноваженим ним органом після проведення перевірки у позивача не відбирались, акт перевірки ОСОБА_3 особисто не вручався. В порушення вимог вказаної вище вимоги трудового законодавства керівництво не запропонувало працівнику надати пояснення, саме щодо одноразового грубого порушення трудової дисципліни. Натомість винесено наказ щодо звільнення, зазначаючи підставою, крім іншого акт про відмову від надання письмових пояснень.

Відповідно до пункту 1 частини статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду (абзац 2 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року).

Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення за порушення, яке має ознаку одноразовості, отже наказ (рішення) про звільнення має містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення.

Разом з тим, в наказі за № 657 к від 26.06.2019 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи з підстав, визначених п. 1 ст. 41 КЗпП України, не зазначено в чому конкретно полягають порушення посадових обов`язків, не вказано коли мав місце факт грубого порушення.

Як зазначено в процесуальних документах відповідача наказ про звільнення позивача щодо прізвищ фіктивно працевлаштованих працівників має узагальнюючий характер та стосується порушень посадових обов`язків інших осіб, що є неприпустимим.

Крім того, в оскаржуваному наказі та документах, які зазначені в якості підстав для його винесення, не вказано чи потягло невиконання позивачем покладених на нього обов`язків у певні строки якихось негативних наслідків та відповідно не вбачається, що застосоване дисциплінарне стягнення відповідало ступеню тяжкості вчиненого проступку.

Нормою ст. 81 ЦПК України встановлено правило згідно з якою, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справах про поновлення на роботі обов`язок доведення правомірності звільнення працівника з ініціативи роботодавця лежить саме на роботодавцеві.

Згідно ст. 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно ст. 29КзпП до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: 1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову, безпідставність та необґрунтованість наказу № 657 к від 26.06.2019 року та його скасування, відсутність в діях позивача порушень трудових обов`язків, які б носили одноразове грубе порушення трудових обов`зків та були б підставою для застосування п.1 ст. 41 КзпП.

Таким чином, право позивача на працю, що закріплено вст. 43 Конституції України, порушено відповідачем та підлягає захисту, а отже ОСОБА_3 підлягає поновленню на посаді з 26 червня 2019 року.

Згідно ч. 2ст. 235 КзпПпри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 523/18850/14-ц зроблено висновок, що відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок) основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку). Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Ураховуючи, що звільнення позивача сталося 26 червня 2019 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за квітень - травень 2019 року.

Заробітна плата позивача за квітень травень 2019 року становить 36 230,49 грн. за 42 робочих днів.

Розмір середньоденної заробітної плати позивача складає: (36 230,49) / 28 = 862,63 грн.

Час вимушеного прогулу позивача з 27.06.2019 року по 09.01.2020 року становить 135 робочих днів. Виходячи з розміру середньоденного заробітку позивача 862,63 грн., середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає 116455,05грн. (135 робочих днів х 862,63 грн.

Згідно із п. 2), 4) ч. 1ст. 430 ЦПК України, ч. 5ст. 235 КЗпП України суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі позивача та виплати йому середнього заробітку за один місяць.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

На підставі ч. 6ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1409, 60 грн. (768,40 грн. - розмір судового збору в частині вимоги щодо скасування наказу, 768,40 грн. - розмір збору з немайнової вимоги щодо поновлення позивача на роботі + 768,40 грн. - розмір збору з майнової вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст.76, 133, 141, 258-259, 263-265, 273 та 352 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 26.06.2019 №657к про звільнення з роботи ОСОБА_3 .

Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника регіонального виробничого управління «Харківавтогаз» Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з 26.06.2019 року.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.06.2019по 09.01.2020 року у сумі 116 455,05 (сто шістнадцять тисяч чотириста п"ятдесят п"ять, 05)грн.без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь держави судовий збір у розмірі 2701, 35 (дві тисячі сімсот одна, 35)грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1

Відповідач: ДП «Укравтогаз» НАК ""Нафтогаз України , місцезнаходження: м Київ вул Григоровича - Барського буд 2, код ЄДРПОУ:40886957;

Суддя О.С. Предоляк