Ухвала суду № 86912983, 15.01.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/336/20

1-кс/219/248/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. Бахмут

Слідчий суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Любчик О.В. за участю секретаря судового засідання Дубаніної О.В., прокурора Гажурової О.В., слідчого Гриньової О.В., представника державної виконавчої служби Легкової О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Бахмутського ВП Головного управління Національної поліції в Донецькій області Гриньової О.В., погоджене з прокурором Артемівської місцевої прокуратури Донецької області Шабаліним С.В., про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42019051610000061 від 25 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України,

встановив:

в провадженні СВ Бахмутський ВП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42019051610000061 від 25 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України.

Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт 647 оригіналів виконавчих проваджень, вилучених на підставі ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2019 року, які перебували на виконанні в Бахмутському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (до перейменування – Бахмутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області) із забороною відчужувати, користуватися та розпоряджатися ними.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що під час досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням встановлено, що з 01.06.2018 по 25.07.2019 посадовими особами Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області здійснено близько двадцяти несанкціонованих дій та внесення недостовірних відомостей у ЄДРВП під електронним ключем доступу колишньої працівниці ОСОБА_1 .

Постановою слідчого від 11.01.2020 року вищезазначені виконавчі провадження на підставі ст. 98 КПК України визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Посилаючись на ч.1 ст. 100, ч.1 ст. 170 КПК України слідчий вважає, що на виконавчі провадження слід накласти арешт, як на тимчасово вилучене майно, з метою збереження їх як речових доказів, а також у разі можливої їх спеціальної конфіскації, оскільки є підстави вважати, що виконавчі провадження можуть бути приховані, пошкоджені, зіпсовані, знищені, перетворені чи відчужені.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні підтримали клопотання з підстав, викладених у ньому, просили задовольнити клопотання.

Прокурор в обґрунтування клопотання додатково зазначила, що виконавчі провадження можуть містити документи, які у подальшому можуть бути використані для проведення експертиз, тому у разі повернення їх до виконавчої служби вважає, що є ризик їх знищення.

Представник державної виконавчої служби заперечувала проти клопотання, пояснивши, що арешт виконавчих проваджень та їх неповернення заблокує проведення виконавчих дій за виконавчими документами, вирішення скарг, надання довідок та інформацій. Державний виконавець не може вчиняти виконавчі дії, надавати довідки та інше без оригіналу виконавчого провадження. Крім того, зазначила, що виконавчі провадження зберігаються у сейфі її службового кабінету.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити, з огляду на таке.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч.1 ст. 167 КПК України).

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди (ч.2 ст. 167 КПК України).

Як зазначено у ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також, наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Разом з тим, стороною обвинувачення не зазначено у клопотанні, як і не доведено в судовому засіданні, про існування переконливих доказів, які б свідчили про можливість приховування, знищення чи відчуження виконавчих проваджень певними особами державної виконавчої служби.

Крім того, як зазначено у ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати серед іншого, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вирішуючи питання про арешт виконавчих проваджень вважаю за необхідне звернути увагу органу досудового розслідування на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), що визначено у ст. 5 вказаного Закону.

Статтею 2 вказаного Закону визначено засади виконавчого провадження, серед яких є обов`язковості виконання рішень та розумність строків виконавчого провадження.

Отже, виконавчі документи повинні виконуватись із дотриманням засад, визначених Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин слідчий суддя вважає, що застосування арешту виконавчих проваджень призведе до необґрунтованого зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями та як наслідок порушення розумних строків виконавчого провадження а також, прав стягувачів, боржників та інших осіб.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що у контексті ст. 99 КПК України виконавче провадження є документом. Як зазначено у ч. 3 ст. 100 КПК України за клопотанням володільця документа слідчий, прокурор може видати копії цього документа, а за необхідності – його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

Враховуючи викладене слідчий суддя прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого.

Керуючись ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

у задоволенні клопотання слідчого відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя О.В.Любчик