Ухвала суду № 86910584, 30.12.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/8648/19

№ провадження 1-кс/208/3376/19

УХВАЛА

Іменем України

30 грудня 2019 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Ізотов В.М., за участю секретаря судового засідання Бондаренка В.Г., прокурора Іщенка Я.С., слідчого Терещенко А.Г., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Горкуна Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України в межах кримінального провадження № 12019040160002409 від 29.12.2019 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Чернівецької області Хотинського району с. Перебиківці, громадянина України, непрацюючого, немаючого місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , останній раз судимого 28.07.2008 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ст. 115 КК України до 11 років позбавлення волі, звільнився 05.01.2018 року по відбуттю строку покарання, -

встановив:

Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним погодженим з прокурором клопотанням, пославшись на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчим зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше неодноразово судимим за злочини проти життя та здоров`я особи, останній раз 28.07.2008 р. Баглійським судом за ст. 115 КК України до 11 років позбавлення волі, звільнився 05.01.2018 року по відбуттю строку покарання. 28.12.2019 ОСОБА_1 на протязі дня вживав спиртні напої за місцем свого тимчасового мешкання, а саме в квартирі АДРЕСА_2 . В цей же день, приблизно о 19.00 год. в квартиру АДРЕСА_2 , де знаходився ОСОБА_1 прийшов раніше знайомий ОСОБА_2 , 1975 р.н., який приєднався до розпиття спиртних напоїв із ОСОБА_1 . Після вживання спиртних напоїв, 29.12.2019 приблизно о 02.30 год. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2 , виникла раптова сварка, під час якої ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в одній із кімнат вищезазначеної квартири, взяв із табурета кухонний ніж та, утримуючи його в руці, умисно, протиправно наніс ним два удари ОСОБА_2 , заподіявши останньому згідно довідки КЗ «ДМЛШМД» ДОР від 29.12.2019 проникаюче поранення брюшної порожнини, сквозне поранення лівої долі печінки, та поранення передньої стінки шлунку.

Слідчий посилається на те, що підозра відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України обґрунтовується наступними доказами: протоколом огляду місця події; протоколом огляду речей та предметів (рукоятки та леза ножа; одяг потерпілого); протоколами допитів свідка ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_3 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом пред`явлення речей для впізнання за участю свідка ОСОБА_4 ; довідкою із КЗ «КМЛШМД» ДОР від 29.12.2019, згідно якої ОСОБА_2 доставлено із діагнозом: проникаюче поранення брюшної порожнини, сковзне поранення лівої долі печінки, та поранення передньої стінки шлунку.

Слідчий, враховуючи характеризуючи дані на особу підозрюваного ОСОБА_1 , тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, попередню судимість за ст.115 КК України, вважає наявними ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Іщенко Я.С. клопотання слідчого підтримав з підстав, зазначених у його мотивувальній частині, наголосив на обґрунтованості підозри та клопотання щодо обрання саме тримання під вартою, як запобіжного заходу відносно підозрюваного, який має засудження за злочин проти життя та здоров`я особи, судимість за яким не знята та не погашена, не має стійких соціальних зв`язків, місця роботи, що вказує на те, що він може в будь-який момент залишити межі міста та області. А тому враховуючи всі обставини щодо особи підозрюваного та заявлених ризиків, вважає що інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваним.

У судовому засіданні слідчий СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Терещенко А.Г. підтримала позицію, наголошену прокурором та своє клопотання, посилаючись на обставини, викладені в ньому та просила застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, зазначила, що повідомлена йому підозра є підтвердженою зібраними доказами у їх сукупності. Враховуючи підстави, зазначені у ст. 194 КПК України, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважала, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде відповідати меті застосування запобіжного заходу та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що підозра необґрунтована, він лише легенько вколов потерпілого, не знає, як вийшло, що є ще одне ножове поранення. Просив вирішити клопотання слідчого на розсуд суду.

Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Пояснив, що підозра є необґрунтованою, у справі відсутній висновок СМЕ, що не дає можливості кваліфікувати дії підозрюваного за ч.1 ст.121 КК України. До того ж, підозрюваний має місце проживання, не має наміру впливати на свідків. Також зазначив, що до моменту затримання підозрюваний не намагався ухилятись від слідства, що свідчить про те, що ризик переховування не знайшов свого підтвердження. Просив обрати більш м`який запобіжний захід.

Слідчий суддя, вислухавши сторони, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

В силу ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Встановлено, що у провадженні СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №12019040160002409 від 29.12.2019 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

29.12.2019 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та 30.12.2019 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Як вбачається з досліджених матеріалів клопотання та кримінального провадження, обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України підтверджується: протоколом огляду місця події; протоколом огляду речей та предметів (рукоятки та леза ножа; одяг потерпілого); протоколами допитів свідка ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_3 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом пред`явлення речей для впізнання за участю свідка ОСОБА_4 ; довідкою із КЗ «КМЛШМД» ДОР від 29.12.2019.

Фактичні дані щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування не вирішуються слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, слідчий суддя, виходячи з покладених на нього повноважень та обов`язків, зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу, що узгоджується з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання слідчого, доходить до висновку про наявність достатньої кількості доказів для обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає реальними, обґрунтованими та доведеними ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний не має достатнього ступеню соціальних зв`язків, які б спростували ризик залишення меж міста, області або країни з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, Чоплак обізнаний з особами потерпілого та свідків, та може впливати на них з метою ухилення від кримінальної відповідальності або з метою суттєвого зменшення рівня її тяжкості, нівелювання або зменшення доказової бази сторони обвинувачення.

Слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

З досліджених слідчим суддею матеріалів клопотання вбачається, що зібрана доказова база відповідає наведеним вище критеріям. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.1993 року у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваної на хід кримінального провадження у його «вразливій» стадії.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для тримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, слідчий суддя не вбачає наразі іншої можливості запобігти ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду у інший спосіб, ніж тримання його під вартою.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає обґрунтованим клопотання слідчого про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

ЄСПЛ у рішеннях від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Виходячи із приписів ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

На думку слідчого судді, жоден із запобіжних заходів, менш тяжчий ніж тримання під вартою, в тому числі й домашній арешт, не забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, оцінивши в сукупності встановлені в ході розгляду клопотання обставини, а також доведеність слідчим та прокурором заявлених ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, достатнім та необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної буде застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як жоден з більш м`яких запобіжних заходів, на переконання слідчого судді, не здатен в повній мірі нівелювати визначені вище ризики, а саме не зможе утримати підозрюваного від переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку за можливе не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки кримінальне правопорушення у скоєні якого підозрюється ОСОБА_1 вчинено із застосуванням насильства.

Керуючись ст. 176-179, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя –

постановив:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням його затримання 29.12.2019 року на підставі ст. 208 КПК України, визначити до 25 лютого 2020 року включно.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ізотов В. М.