Рішення № 86910373, 13.01.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12992/19

Провадження № 2/201/885/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кисельової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2019 року позивачка звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до відповідача про розірвання шлюбу.

В обґрунтування своїх вимог в позовній заяві позивачка послалася на те, що 28 квітня 2012 року між нею та відповідачем Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстровано шлюб, актовий запис № 154. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На протязі 2017 року сімейного життя між сторонами поступово погіршилося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен зі сторін, як заявляє позивач, має протилежні погляди на шлюб та сім`ю. З квітня 2017 року позивач з відповідачем не проживають разом однією сім`єю, шлюбні стосунки фактично припинені. Майнових спорів між подружжям не має. З урахуванням викладеного просила суд шлюб з відповідачем розірвати.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_6 . (діє на підставі договору про надання правової допомоги № 103 від 11 листопада 2019 року) не з`явилася, направила на електронну адресу суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності та без фіксування судового процесу технічними засобами, заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій зазначив, що проти розірвання шлюбу не заперечував, судове засідання просив проводити за його відсутності та без фіксування судового процесу технічними засобами, позов визнав в повному обсязі.

За нормою ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони з 28 квітня 2012 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 154 (а.с. 4).

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

На теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, сторони не бажають зберегти шлюб, позивач на розірванні шлюбу наполягає, відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів. Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім`ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов`язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».

Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.».

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Відповідно до ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї суперечитиме інтересам одного з них.

Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява №44647/98).

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

На підставі ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Аналізуючи та оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази по справі у їх сукупності та співставленні між собою з увагою на їх належність та допустимість, застосовуючи до обставин, які вони доводять та до спірних правовідносин наведені законодавчі норми, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки судом встановлено, що сторони остаточно припинили шлюбно-сімейні відносини з причин несумісності характерів, різних поглядів на життя, спільного господарства не ведуть, сумісного бюджету не мають, приймаючи до уваги, що сім`я в розумінні ч. 2 ст. 3 СК України, фактично припинила своє існування з квітня 2017 року і формальне збереження шлюбу сторін буде суперечить правам та інтересам сторін, враховуючи той факт, що будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачкою докази і обставини у суду відсутні та надані не були, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що також кореспондується з частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Позивачем судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. був сплачений на підставі квитанції № 0.0.1530300684.1 від 20 листопада 2019 року на рахунок UA70899998000031212206004005 отримувача коштів УК у Собор.р.м.Дніпра/Собор.р/22030101, код отримувача 37989269, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998 (а.с. 1).

У зв`язку з тим, що відповідач позовні вимоги визнав одразу в першому судовому засіданні, то ОСОБА_1 з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого при подачі позову судового збору, що складає 384 грн. 20 коп.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача решту суми сплаченого судового збору у розмірі 384 грн. 20 коп.

У частині стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

11 листопада 2019 року між адвокатом ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 103, предметом якого є надання юридичних послуг по справі про розірвання шлюбу.

Відповідно до п. 2 договору вартість гонорару за договором становить 1600 грн. за одну годину, але не більше 2500 грн., які сплачуються в день підписання договору.

Представник позивача просить стягнути понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн., на підтвердження чого надала квитанцію до прибуткового касового ордеру № 103 від 11 листопада 2019 року про перерахування коштів за договором № 103 від 11 листопада 2019 року про надання правової допомоги у розмірі 2500 грн.

У поданій позовній заяві з питання розподілу судових витрат адвокат позивача склала опис робіт (наданих послуг), у яких вказала, що витрачений нею час складає 2 год., що включає: здійснення попереднє консультування щодо порушених прав клієнта - 20 хв.; здійснення усного аналізу спору та документів - 10 хв., підготовка позову до суду - 1 год. 30 хв.

Відповідно положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, враховуючи заяву відповідача, вважає витрати позивача на професійну правничу допомогу неспівмірними із передбаченими цивільним процесуальним законодавством критеріями, у зв`язку з наступним.

Позов складено на 1 аркуші. У ньому адвокат, з наведенням цитування норм права та описом щодо витрат на професійну правничу допомогу, при викладенні фактичних обставин справи, що є предметом спору, суть спору зазначила у п`яти абзацах, що загалом включає сім речень. Участі у судовому засіданні адвокат не приймала, направила на електронну адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Між тим, суд вважає, що з огляду на складність і обсяг справи та виконаних адвокатом робіт, розумний та справедливий розмір винагороди за підготовку позовної заяви у цій справі складає у розмірі 1250 грн. У решті заявлених вимог відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 206, 263 - 265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 28 квітня 2012 рокуЖовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 154 - розірвати.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 384,20 грн., сплаченого при подачі позову відповідно до квитанції № 0.0.1530300684.1 від 20 листопада 2019 року на рахунок UA70899998000031212206004005 отримувача коштів УК у Собор.р.м.Дніпра/Собор.р/22030101, код отримувача 37989269, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 250 грн., а всього суму 1 634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн. 20 коп.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 115 СК України копію рішення суду про розірвання шлюбу надіслати на адресу Соборного районного у м. Дніпрі відділу ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : О.С. Наумова