Рішення № 86908782, 15.01.2020, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/61/20

Провадження № 2-а/743/17/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Павленко О.В., при секретарі Довбенко О.М.,

з участю: представника позивача Мельника М.М., (в режимі відеоконференції з Дарницьким районним судом м. Києва), відповідача - громадянина Республіки Грузії ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з Чернігівським ПТПІ), представника відповідача - адвоката Дятлова Є.Ю., (в режимі відеоконференції з Дарницьким районним судом м. Києва), перекладача Дадівадзе Гоча Михайловича,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду адміністративної справи за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Грузії ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України та затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ,

УСТАНОВИВ:

ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Республіки Грузії ОСОБА_1 про примусове видворення останнього за межі України та затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців, а також просив звернути рішення суду до негайного виконання. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач незаконно перебуває в Україні, та у встановлений строк без поважних причин не виконав рішення про примусове повернення з України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та просив суд їх задовольнити.

Відповідач - громадянин Республіки Грузії ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнав, пояснив, що в Україні в нього є дружина та дочка, яких він утримує. Зазначив, що коли приймалися відносно нього рішення, він не зовсім зрозумів їх суть та коли саме йому необхідно поїхати в Грузію, адже перекладач йому не залучався, а українською мовою він володіє лише на побутовому рівні. Відтак, він не мав умислу на невиконання рішення позивача відносно нього про примусове повернення, оскільки він сам зацікавлений в тому, щоб законно перебувати на території України разом зі своєю сім`єю.

Представник відповідача - адвокат Дятлов Є.Ю. у судовому засіданні наголосив на тому, що не залучивши перекладача при прийнятті рішення про примусове повернення відповідача, останнього ввели в оману, скориставшись тим, що він недостатньо володіє українською мовою, не знає діючого українського законодавства. Відтак, йому не було належним чином роз`яснено порядок оскарження рішення про примусове повернення та його суть. З врахуванням наведеного, просив надати можливість відповідачу добровільно виконати рішення про примусове повернення.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Грузії, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією його національного паспорту серії НОМЕР_1 , що дійсний до 04.04.2026.

05.07.2016 відповідач уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 05.07.2016.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 26.03.2019 постановлено примусово повернути відповідача за межі України та зобов`язано його покинути територію України у термін до 22.04.2019.

Відповідач не виконав зазначене рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

14.01.2020 о 12 год. 20 хв. посадовими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відповідача було затримано у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, що підтверджується протоколом №МКМ 000106 про адміністративне затримання від 14.01.2020.

Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 14.01.2020 відповідача поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців з метою підготовки матеріалів для адміністративного позову про затримання та про примусове видворення, а також для подальшого виконання рішення суду про примусове видворення, що підтверджується відповідним актом приймання-передавання іноземця або особи без громадянства від 14.01.2020.

Проаналізувавши надані представником позивача докази, суд доходить наступних висновків.

У відповідності до п. 3 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці або особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства, відсутній договір про реадмісію.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 1 від 25.06.2009 року передбачено, що іноземець та особа без громадянства, можуть бути примусово видворені за межі України з підстав та в порядку, визначеному ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 13 Закону України «Про імміграцію».

З наведеного слідує, що обов`язковою передумовою для звернення до суду із позовом про примусове видворення є невиконання рішення про примусове повернення саме без поважних причин.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

До матеріалів справи приєднана копія пояснень громадянина Республіки Грузії ОСОБА_1 , які викладені українською мовою, та в яких зазначено, що останньому перекладач не потрібен.

Також позивач надав розписку від 26.03.2019 щодо повідомлення відповідача про його примусове повернення до країни походження і зобов`язання залишити територію України не пізніше 22.04.2019.

З цієї розписки видно, що перекладач при врученні та роз`ясненні відповідачу рішення про примусове повернення залучений не був, що також підтверджується поясненнями відповідача у судовому засіданні.

Також з протоколу про адміністративне затримання від 14.01.2020 вбачається, що відповідач володіє українською мовою, тому перекладача не потребує.

Водночас, з розписки відповідача про отримання копії позову з додатками, вбачається, що йому було залучено перекладача, про що свідчить підпис останнього.

Крім того, під час розгляду справи відповідач категорично стверджував, що української мови не розуміє, у зв`язку з чим у судовому засіданні відповідачу було забезпечено участь перекладача з грузинської мови.

За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України перекладач залучається до участі у справі у тому разі, якщо особа не володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство.

Як визначено у ст.ст. 3, 21 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Право іноземця на перекладача закріплено в пункті 1 статті 5 Декларації про права людини відносно осіб, що не є громадянами країни, в якій проживають, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 13.12.1985 р. на виконання Міжнародних пактів про права людини, що ратифіковані Україною.

Отже, суд дійшов висновку, що право відповідача на користування послугами перекладача, дотримано не було.

Відтак, невиконання рішення про примусове повернення від 26.03.2019 було обумовлене нерозумінням його змісту та покладеного обов`язку, у зв`язку з відсутністю перекладача, що слід вважати поважною причиною невиконання таких рішень.

Оскільки не був залучений перекладач при прийнятті рішення про примусове повернення відносно відповідача, останній не міг в повній мірі розуміти про втручання в його права, а відтак скористатися передбаченою процедурою оскарження цих рішень.

За таких обставин суд доходить висновку, що процедура, яка передує зверненню з позовом про примусове видворення, не дотримана позивачем, тому позовна вимога про примусове видворення відповідача задоволенню не підлягає, а відтак не підлягає також задоволенню позовна вимога про затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 9, 90, 241-246, 250, 288, 289, 371 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ 42552598, місцезнаходження: вул. Березняківська, 4А, м. Київ) до громадянина Республіки Грузії ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 ) про примусове видворення за межі України та затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ - відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ріпкинський районний суд Чернігівської області до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Павленко