Ухвала суду № 86907628, 15.01.2020, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/548/19

Номер провадження 1-кп/573/12/20

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2020 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді: Свиргуненко Ю. М.,

з участю секретаря: Федорченко Г. В.,

прокурора: Ткаченка В. В.,

потерпілого: ОСОБА_1 ,

обвинувачених: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників: Шаповал О. О., Кубанової А. М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Білопілля кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 20 грудня 2018 року за №12018200130000649 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, освіта середня, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не інваліда, не працюючого, раніше судимого:

1) вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 1994 року за ч. 2 ст. 140, ст. 46-1 КК України в редакції 1960 року до 2 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;

2) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 липня 1995 року за ч. 2 ст. 141, на підставі ч. 3 ст. 42, ст. 46-1 КК України в редакції 1960 року до 2 років позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;

3) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 червня 1999 року за ч. 3 ст. 140, ст. 17, ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ст. ст. 208, 42, 14 КК України в редакції 1960 року до 3 років 8 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 23 серпня 2001 року звільнений від відбування покарання умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 1 місяць 2 дні;

4) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 липня 2002 року за ч. 3 ст. 185, на підставі ст. 71 КК України 2001 року до 3 років 3 місяців позбавлення волі; 24 травня 2005 року звільнений від відбування покарання умовно-достроково не відбутий строк 2 місяці 1 день;

5) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 січня 2007 року за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі; 23 квітня 2009 року звільнений від відбування покарання умовно-достроково на не відбутий строк 7 місяців 19 днів;

6) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 березня 2011 року за ч. 2 ст. 186, на підставі ст. 69, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 185, на підставі ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі позбавлення волі; 26 березня 2012 року звільнений від відбування покарання умовно-достроково на не відбутий строк 7 місяців 21 день;

7) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 16 травня 2013 року за ч. 2 ст. 307, на підставі ст. 69, ч. 2 ст. 309, на підставі ст. 69, ч. 1 ст. 311, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, на підставі ст. 70, ст. 71 КК України до 1 року 10 місяців позбавлення волі;

8) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 29 січня 2016 року за ст. 395, ч. 2 ст. 185, на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 5 ст. 72 КК України до 1 року позбавлення волі;

9) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 02 квітня 2018 року за ч. 2 ст. 185, на підставі ч. 4 ст. 70, ч. 5 ст. 72 КК України до 3 років позбавлення волі; ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 червня 2019 року вирок змінений в частині зарахування строку попереднього ув`язнення;

10) вироком Білопільського районного суду Сумської області від 21 січня 2019 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі;

11) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 березня 2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років обмеження волі;

12) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2019 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, на підставі ч. 1, ч. 4 ст. 70, ст. ст. 71, 72 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі; ухвалою Сумського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року вирок змінено, з резолютивної частини виключено посилання на ч. 4 ст. 70 КК України, вважається засудженим за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 , на підставі ч. 1 ст. 70, ст. 71, ст. 72 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі;

11) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 липня 2019 року за ч. 3 ст. 307, на підставі ст. 69, ч. 5 ст. 72 КК України до 1 року 5 місяців позбавлення волі, відповідно до ст. 69 КК України без конфіскації майна;

12) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 жовтня 2019 року за ч. 2 ст. 185, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

судимості не зняті і не погашені,

за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця м. Суми, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , розлученого, освіта середня-спеціальна, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працюючого, не інваліда, раніше судимого:

1) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 жовтня 2001 року за ч. 1 ст. 141, ст. 17, ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 195, ст. 42 КК України в редакції 1960 року до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України в редакції 2001 року з іспитовим строком 2 роки;

2) вироком Зарічного районного судом м. Суми від 10 вересня 2002 року за ч. 2 ст. 185, на підставі ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі; 21 серпня 2004 року звільнений від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 9 місяців 7 днів;

3) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 грудня 2007 року за ч. 3 ст. 185, на підставі ст. 69 КК України до 1 року 8 місяців позбавлення волі, звільнений 20 лютого 2009 року на підставі п «б» ст. 3 Закону України «Про амністію» ;

4) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 червня 2010 року за ч. 2 ст. 289, на підставі 69 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 08 листопада 2011 року звільнений від відбування покарання умовно-достроково на не відбутий строк 10 місяців 22 дні;

5) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 08 вересня 2014 року за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185, на підставі ст. 70 КК України до 6 місяців арешту;

6) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 30 січня 2015 року за ч. 2 ст. 185, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі;

7) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 січня 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 5 місяців арешту;

8) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 21 березня 2017 року за ч. 2 ст. 185, на підставі ч. 4 ст. 70, ч. 5 ст. 72 КК України до 6 місяців арешту;

9) вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 січня 2017 року за ч. 2 ст. 185, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України до 5 місяців арешту;

судимості не зняті і не погашені

за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

01 квітня 2019 року до Білопільського районного суду Сумської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 20 грудня 2018 року за №12018200130000649 по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України, разом з угодою про примирення між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваними ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 29 березня 2018 року.

На підставі ст. 35 КПК України вказане кримінальне провадження передане на розгляд судді Білопільського районного суду ОСОБА_4

Ухвалою останньої від 02 квітня 2019 року призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвалою Білопільського районного суду від 24 липня 2019 року відмовлено в затвердженні угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваними ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 29 березня 2018 року у зв`язку з її невідповідністю вимогам КК та КПК України, а також інтересам суспільства. Кримінальне провадження призначене до судового розгляду.

На підставі наказу голови Білопільського районного суду Сумської області №07/06 від 24 жовтня 2019 року суддю ОСОБА_4 відраховано зі штату Білопільського районного суду Сумської області у зв`язку з прийняттям її заяви про відставку.

25 жовтня 2019 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передане на повторний автоматизований розподіл, яким головуючим суддею визначено суддю Свиргуненко Ю. М.

Ухвалою Білопільського районного суду від 14 січня 2020 року судовий розгляд вказаного кримінального провадження розпочато спочатку, зі стадії підготовчого судового засідання.

Під час підготовчого судового засідання, 14 січня 2020 року між обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у присутності їх захисників Шаповал О. О. та Кубанової А. М. укладена угода про примирення з потерпілим ОСОБА_1 .

Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 357 та ч. 2 ст. 185 КК України, а також істотних для даного кримінального провадження обставин. Обвинувачені повністю визнали свою винуватість в інкримінованих їм діяннях, відшкодували потерпілому завдану злочином шкоду. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинні понести ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зокрема за ч. 1 ст. 357 КК України кожний у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, за ч. 2 ст. 185 КК України кожний у виді позбавлення вигляді на строк 1 (один) рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю вироків кожному окрему ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сторонами угоди визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік. В угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені статтею 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені статтею 476 КПК України.

У підготовчому засіданні обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що вони цілком розуміють характер обвинувачення яке їм пред`явлено, визнають себе винуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 2 ст. 185 КК України в повному обсязі, щиро розкаюються, критично оцінюють свою протиправну поведінку та готові нести кримінальну відповідальність, визнають фактичні обставини кримінального провадження, встановлені досудовим розслідуванням, повністю відшкодували потерпілому заподіяну шкоду. Крім того зазначили, що розуміють надані їм законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, а також дали згоду на застосування узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди. Просили угоду про примирення затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисники обвинувачених - адвокати Шаповал О. О. та Кубанова А. М. позицію своїх підзахисних підтримали і також просили затвердити угоду про примирення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з одного боку, а також потерпілим ОСОБА_1 з іншого боку, яка була укладена в їх присутності.

Потерпілий ОСОБА_1 підтвердив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України. Просив затвердити укладену угоду про примирення від 14 січня 2020 та призначити узгоджене сторонами покарання. Також пояснив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених не має.

Прокурор Ткаченко В. В. у підготовчому засіданні просив угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченим узгоджене в угоді покарання.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 2 ст. 185 КК України, як згідно з положеннями ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості відповідно.

На підставі ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.

Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Відповідно до розяснень, викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 11 грудня 2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Сторони мають узгоджувати покарання, враховуючи положення ст. ст. 50, 65-67 КК України, зокрема, мету покарання, ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Врахування вимог кримінального закону має бути відображено у змісті угоди.

Як вбачається з тексту угоди, сторонами узгоджено міру покарання: за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 1 року позбавлення волі.

Порте, на думку суду, узгоджена сторонами міра покарання не відповідає положенням ст. ст. 50, 65-67 КК України, зокрема, не враховано характер та тяжкість висунутого обвинувачення, дані про особи обвинувачених, які мають чисельні не зняті та не погашені судимості за вчинення умисних злочинів проти власності, а також те, що ОСОБА_2 вчинив інкриміновані йому злочини в період відбування покарання за попереднім вироком.

За таких обставин суд не вбачає підстав для затвердження угоди про примирення від 20 січня 2020 року, укладеної між потерпілим та обвинуваченими, оскільки умови угоди суперечать вимогам КПК України, КК України, а також не відповідають інтересам суспільства.

При цьому суд також враховує, що повторно з угодою про примирення у даному кримінальному провадженні сторони звернулися всупереч положенням ч. 8 ст. 474 КПК України, якими передбачено, що повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 369-372, 468-469, 471, 473-474 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

У затвердженні угоди про примирення між обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_1 від 14 січня 2020 року у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12018200130000649 від 20 грудня 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: