Рішення № 86907621, 15.01.2020, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/2303/19

Номер провадження 2/573/64/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

за участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Білопільської міської ради Сумської області, третя особа - Білопільська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельні ділянку у порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2019 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Білопільської міської ради Сумської області про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування за законом. Свої вимоги позивачі мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Білопілля Сумської області помер ОСОБА_4 , який був сином ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Померлий ОСОБА_4 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті останнього відкрилась спадщина на все належне йому майно та майнові права, заповіт від імені померлого не посвідчувався. Позивачі зазначають, що після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , вони як спадкоємці першої черги частково прийняла спадщину, яка складається із 1/3 частки житлового будинку з прибудовами та господарчими будівлями і спорудами під АДРЕСА_1 , отримавши в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 грудня 2016 року, виданого державним нотаріусом Білопільської районної державної нотаріальної контори. Крім житлового будинку, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Білопільською районною державною нотаріальною конторою 14 лютого 2003 року за реєстровим номером 300 належала земельна ділянка, загальною площею 0,20 га, з яких: 0,027 га передана для обслуговування житлового будинку та 0,173 га - для ведення особистого підсобного господарства, розташованої за вказаною вище адресою: АДРЕСА_1 . Однак, оформити свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на належну спадкодавцю земельну ділянку, розташовану за вказаною вище адресою позивачі не мають можливості, оскільки на вказану земельну ділянку, загальною площею 0,20 га за життя ОСОБА_4 не виготовив державний акт на своє ім`я та не зареєстрував її у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, у зв`язку з чим у видачі вказаного свідоцтва у нотаріальному порядку їм було відмовлено. Право власності на нерухоме майно у відповідних органах мають право зареєструвати лише власники майна. За життя ОСОБА_4 не здійснив належним чином державну реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 0,20 га та не отримав правовстановлюючий документ. Оскільки в інший спосіб у нотаріальному порядку позивачі не можуть набути права на спадщину після смерті ОСОБА_4 , вони звернулись до суду із захистом своїх спадкових прав. Посилаючись на викладені вище обставини, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять визнати за кожним право власності на 1/3 частку земельної ділянки, загальною площею 0,20 га, з яких: 0,027 га для обслуговування житлового будинку та 0,173 га - для ведення особистого підсобного господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчену Державним актом на право приватної власності на землю серії ІV-СМ № 003203, виданого на ім`я ОСОБА_5 на підставі рішення 17 сесії 23 скликання Білопільської міської ради від 14 вересня 2001 року, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 209 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 12 грудня 2019 року цивільну справу призначено до підготовчого засідання за вказаним вище позовом (а. с. 55-56).

У підготовче засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з`явились, надали до суду письмові заяви про підтримання позовних вимог та просили розглянути справу у їх відсутність (а. с. 92,93,95).

Представник відповідача - Білопільської міської ради Сумської області у підготовче засідання не з`явився. Міський голова надіслав лист про розгляд справи без участі представника міської ради, позовну заяву підтримують у повному обсязі, заперечень проти позову не мають (а. с. 66 ).

Представник третьої особи - Білопільської районної державної нотаріальної контори Сумської області у підготовче засідання також не з`явився. Державний нотаріус Ковальова Л.Б. надіслала письмову заяву про розгляд справи без її участі, при винесенні рішення покладається на розсуд суду (а. с. 68 ).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та третіх осіб, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

За змістом ч. 3 та ч. 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з абз. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до абз. 6 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Таким чином, Цивільний процесуальний кодекс України допускає ухвалення рішення в підготовчому засіданні в правовідносинах, що виникли між сторонами.

Представник відповідача позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже у суду наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

Перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Стосовно визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом, суд враховує наступні фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

У відповідності до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

В силу ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Пленум Верховного Суду України у п. 20 своєї постанови "Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року роз`яснив, що справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК України. Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За змістом п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 15).

Батьком позивачів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 відповідно (а. с. 16, 94 ).

Із договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Білопільської державної нотаріальної контори 14 лютого 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 300 вбачається, що ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купив земельну ділянку, загальною площею 0,20 га, передану для обслуговування житлового будинку - 0,027 га та 0,173 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 24).

Державним актом на право приватної власності на землю серії ІV-СМ № 003203, виданим 23 жовтня 2001 року на підставі рішення 17 сесії 23 скликання Білопільської міської ради від 14 вересня 2001 року, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 209, посвідчено право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, загальною площею 0,20 га, з яких: 0,027 га для обслуговування житлового будинку та 0,173 га - для ведення особистого підсобного господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 25).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Білопілля Сумської області помер ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а. с. 14).

Зі змісту довідки, виданої виконкомом Білопільської міської ради Сумської області від 03 жовтня 2019 року вбачається, що ОСОБА_4 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним були зареєстровані: ОСОБА_2 , 1993 року народження та ОСОБА_6 , 1975 року народження (а. с. 17).

Після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена спадкова справа № 221/2016, про що свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі та видані свідоцтва (а. с. 18, 20).

Свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Білопільської районної державної нотаріальної контори Сумської області Ковальовою Л.Б. 15 грудня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2091, спадкова справа № 221/2016 посвідчено факт прийняття ОСОБА_1 , 1936 року народження, ОСОБА_3 , 1988 року народження та ОСОБА_2 , 1993 року народження спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина та батька ОСОБА_4 , яка складається із 1/3 частки (за кожним) житлового будинку з прибудовами та господарчими будівлями і спорудами під АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Білопільської державної нотаріальної контори 14 лютого 2003 року, за реєстрованим № 299 (а. с. 19).

Із Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 грудня 2016 року вбачається, що власниками 1/3 часток об`єкта нерухомого майна - житлового будинку, загальною площею 41 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у виді спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 грудня 2016 року, виданого Білопільською державною нотаріальною конторою (а. с. 21-22).

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виданого філіалом «Білопільська госпрозрахункова виробнича дільниця» Комунального підприємства «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» власниками 1/3 частки домоволодіння зазначено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с. 23).

Із звітів про вартість об`єкта оцінки вбачається, що оціночна вартість об`єкту - земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1730 га складає 45 600 грн., а для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0270 га становить 10 500 грн, загальна вартість яких складає 56 100 грн. (а. с. 27-50).

У роз`ясненнях, наданих у п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Зі змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, виданого державним нотаріусом Білопільської державної нотаріальної контори Ковальовою Л.Б. від 21 вересня 2019 року вбачається, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. З наданих документів вбачається, що померлий ОСОБА_4 земельну ділянку належним чином не зареєстрував за життя на своє ім`я (а. с. 26).

Згідно з п. 24 зазначеної вище Постанови Пленуму ВСУ при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Із Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру Білопільської районної державної нотаріальної контори вбачається, що за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі щодо спадкової справи після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа № 221/2016 та видані 15 грудня 2016 року свідоцтва про право на спадщину (а. с. 20, 69-70).

З витребуваної копії спадкової справи № 221/2016 вбачається, що після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 видані свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видані ці свідоцтва складається із: 1/3 частки (за кожним) житлового будинку з прибудовами та господарчими будівлями і спорудами під АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Білопільської державної нотаріальної контори 14 лютого 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 300 (а. с. 71-91 ).

Зокрема, п. 5. 2 Інструкції «Про порядок складання, видачі реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», передбачено, що видача дубліката втраченого Державного акту на право власності на земельну ділянку передбачена лише його власнику.

На підставі вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачі, як спадкоємці першої черги, позбавлені можливості отримати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом і вільно розпоряджатися спадковим майном у зв`язку з тим, що зазначений державний акт на право приватної власності на землю належним чином не зареєстрований власником в Державному реєстрі речових правна нерухоме майно.

При цьому видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що право позивачів підлягає захисту в судовому порядку і вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнати за кожним право власності на 1/3 частку земельної ділянки, загальною площею 0,20 га, з яких: 0,027 га для обслуговування житлового будинку та 0,173 га - для ведення особистого підсобного господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчену Державним актом на право приватної власності на землю серії ІV-СМ № 003203, виданого на ім`я ОСОБА_5 на підставі рішення 17 сесії 23 скликання Білопільської міської ради від 14 вересня 2001 року, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 209 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 316, 328, 373, 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1261, 1267-1269 ЦК України, ст. ст. 81, 125 ЗК України, ст. ст. 10, 81, 200, 206, 247, 265, 273, 354-355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_7 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_9 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Білопільської міської ради Сумської області (код ЄДРПОУ: 04058019, місце знаходження: м. Білопілля, вул. Соборна, буд. 70 Сумської області), третя особа: Білопільська районна державна нотаріальна контора (місце знаходження: 41800, м. Білопілля, вул. Торгова площа, буд. 27 Сумської області), про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку земельної ділянки, загальною площею 0,20 га, з яких: 0,027 га для обслуговування житлового будинку та 0,173 га - для ведення особистого підсобного господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчену Державним актом на право приватної власності на землю серії ІV-СМ № 003203, виданого на ім`я ОСОБА_5 на підставі рішення 17 сесії 23 скликання Білопільської міської ради від 14 вересня 2001 року, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 209 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку земельної ділянки, загальною площею 0,20 га, з яких: 0,027 га для обслуговування житлового будинку та 0,173 га - для ведення особистого підсобного господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчену Державним актом на право приватної власності на землю серії ІV-СМ № 003203, виданого на ім`я ОСОБА_5 на підставі рішення 17 сесії 23 скликання Білопільської міської ради від 14 вересня 2001 року, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 209 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частку земельної ділянки, загальною площею 0,20 га, з яких: 0,027 га для обслуговування житлового будинку та 0,173 га - для ведення особистого підсобного господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчену Державним актом на право приватної власності на землю серії ІV-СМ № 003203, виданого на ім`я ОСОБА_5 на підставі рішення 17 сесії 23 скликання Білопільської міської ради від 14 вересня 2001 року, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 209 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :