Постанова № 86907613, 15.01.2020, Білопільський районний суд Сумської області

Справа №577/5300/19

Номер провадження 1-кп/573/27/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року Колегія суддів Білопільського районного суду Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

суддів Свиргуненко Ю.М., Черкашиної М.С.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

прокурора Свинаренка В.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників Сапіча В.М., Островського В.І, Калініна С.К.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Білопільського районного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 15 січня 2020 року прокурор Свинаренко В.Ю. заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Клопотання мотивоване тим, що, перебуваючи на волі ОСОБА_2 може незаконно впливати на потерпілих і свідків, може переховуватися від суду, усвідомлюючи тяжкість покарання, що їй загрожує в разі доведеності вини у вчиненні інкримінованих їй злочинів. Також вона може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, бо кримінальні правопорушення за ч. 4 ст. 187 КК України вона вчинила в той час, коли мала статус обвинуваченої у кримінальному провадженні, що розглядається Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Крім того, прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

В цій частині клопотання мотивоване тим, що обвинувачена ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення проти власності, бо немає легальних засобів для існування, не працює. Крім того, обвинувальний акт від 13.05.2019 у провадженні №12019200440001043 від 10.04.2019 за ч. 1 ст. 185 КК України щодо ОСОБА_1 спрямовано для розгляду до Ковпаківського районного суду м. Суми, що свідчить про стійкість її протиправної поведінки. Також може перешкоджати криінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_3 , на думку прокурора, може переховуватися від суду, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує при доведеності вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженнею іншим чином.

Обвинувачена ОСОБА_2 та її захисник Островський В.І. заперечували проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити його на домашній арешт.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник Сапіч В.М. вирішення цього питання залишили на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник Калінін С.К. заперечували проти застосування ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту і просили відмовити прокурору в його задоволенні.

Захисник заявив своє клопотання про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов`язання, оскільки останній позивтивно характеризується, незнятих та непогашених судимостей не має, намірів ухилятись від суду не має, його дід та баба, з яким він проживає в одній квартирі потребують постійного стороннього догляду.

Прокурор проти зазначенгого клопотання захисника заперечував.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Відповідно до ч. ч, 1, 2 статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до статті 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених КПК України, строк, на який їх покладено.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до п. 1, п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Як зазначалося вище, ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні обвинувачується в скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України, які, згідно зі ст. 12 КК України, є особливо тяжкими злочинами.

Під час досудового розслідування ОСОБА_2 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Під час підготовчого судового засідання 20 листопада 2019 року щодо неї також застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 18 січня 2020 року включно.

Станом на 15 січня 2020 року ризики, які стали підставою для застосоування ОСОБА_2 запобіжного заходу, а саме: що вона може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, - не зменшилися та продовжують існувати, як і ризики - незаконно впливати на свідків, потерпілих, а тому виправдовують тримання обвинуваченої під вартою. При цьому, всі фактичні обставини судом на даний час не встановлено, триває судовий розгляд, під час якого досліджуються письмові докази в справі. Потерпілі, свідки, обвинувачені ще не допитані, а тому ОСОБА_2 , перебуваючи на свободі, може здійснити спроби перешкодити встановленню об`єктивної істини в кримінальному провадженні, незаконно впливати на ще недопитаних потерпілих, свідків, інших обвинувачених, розуміючи невідворотність покарання у випадку доведеності її винуватості, переховуватись від суду чи іншим чином перешкодити встановленню істини по справі.

Також, колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна. Віднесення вказаного злочину до категорії особливо тяжких свідчить про ступінь можливої суспільної небезпечності особи обвинуваченого та не дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин при доведеннні винуватості підвищує ризик того, що остання може ухилитися від суду.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_2 , суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п. 35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26 червня 1991 року «Летельє проти Франції»). Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Крім того, у рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості.

Доказів, які б свідчили про необхідність зміни запобіжного заходу на більш м`який або його скасування на даний час суду не надано.

Тому ОСОБА_2 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Колегія суддів також вважає, що в судовому засіданні знайшла своє підтвердження необхідність продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту.

Враховуючи, що на даний час продовжує існувати ризик, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 можуть незаконно впливати на потерпілих, свідків, чим перешкоджати кримінальному провадженню, зможуть вчиняти інші злочини, тим самим не припинять своєї злочинної діяльності, можуть переховуватися від суду, що не забезпечить належної поведінки останніх під час судового розгляду провадження. Саме такий запобіжний захід забезпечить виконання покладених на обвинувачених обов`язків.

Також колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні особливого тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_3 обвинувачується в скоєнні особливого тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за які передбачене покарання на строк відповідно від 8 до 15 років позбавлення волі та від 7 до 12 років позбавлення волі, і сама тяжкість такого покарання може істотно впливати на психологічний стан обвинувачених.

Той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 бездоганно виконує покладені на нього ухвалою суду про застосування запобіжного заходу не свідчить про те, що не існують ризики, зазначені прокурором.

Крім того, ОСОБА_3 заборонено вихід з квартири у період часу з 21:00 год. до 06:00 год., таке обмеження у часі не заважає йому здійснювати догляд за дідом та бабою і працювати.

Тому колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню і ОСОБА_1 , ОСОБА_3 необхідно продовжити запобіжний захід у виді домашнього арешту відповідно з 17:00 год. до 08:00 год. наступного дня та з 21:00 год. до 06:00 год. наступного дня на строк 2 місяці із застосуванням засобу елетронного контролю (браслету). А в задоволенні клопотання захисника щодо зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов`язання необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 31, 314 - 316 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання захисника Калініна С.К. про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов`язання відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 запобіжних заходів задовольнити.

Продовжити щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Конотоп Сумської області, фактично проживаючої до арешту за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 14 березня 2020 року включно.

Продовжити щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням засобу електронного контролю (браслету) на строк 2 місяця до 14 березня 2020 року включно.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) не залишати місце постійного проживання, а саме: будинок АДРЕСА_1 з 17:00 год. до 08:00 год. наступного дня без дозволу суду;

2) прибувати до суду за першою вимогою;

3) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками, обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до частини п`ятої статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Продовжити щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Суми, мешканця АДРЕСА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням засобу електронного контролю (браслету) на строк 2 місяці до 14 березня 2020 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) не залишати місце постійного проживання, а саме: квартиру АДРЕСА_2 з 21:00 год. до 06:00 год. наступного дня без дозволу суду;

2) прибувати до суду за першою вимогою;

3) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками, обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Роз`яснити ОСОБА_3 , що відповідно до частини п`ятої статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Виконання ухвали суду в частині контролю за поведінкою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 покласти на прокурора.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_2 може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд протягом 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя

Судді