Ухвала суду № 86907317, 08.11.2019, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 489/3602/15-к

Провадження № 1-кп/477/203/19

УХВАЛА

(повний текст)

04 листопада 2019 року м.Миколаїв

Колегія суддів Жовтневого районного суду Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Полішко В.В., суддів - Саукової А.А., Семенової Л.М.,

з участю сторін кримінального провадження: прокурора - Коніщука М.В.,

захисників - адвокатів Давиденка Є.С., Гриненко Т.В., Абакумова С.М., Свідзинського Р.М.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

під час підготовчого судового засідання в залі суду Жовтневого районного суду Миколаївської області по розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12014150030003470 по обвинуваченню ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 353 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Під час підготовчого судового засідання прокурором були подані клопотання про продовження раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Щодо продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_1 прокурор обґрунтовував тим, що існує обґрунтована підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення, обізнаний у сфері права, зокрема кримінального та кримінального процесуального, усвідомлюючи тяжкість покарання, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може покинути місце проживання та переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження: потерпілого, свідків, експертів, яких потрібно буде допитати під час судового розгляду та вчинити інше кримінальне правопорушення. На наявність цих ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину, у вчиненні якого ОСОБА_1 обвинувачується.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти заявленого клопотання прокурора, вважали, що цілодобовий домашній арешт є надто суворим запобіжним заходом, оскільки обвинуваченому необхідно відвідувати лікаря та придбавати в аптеці необхідні ліки. Просили змінити цілодобовий домашній арешт на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний час. Та просили долучити документи за результатами пройденого лікування обвинуваченим.

Своє клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_2 прокурор обґрунтовував наявністю обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення, віднесеного, згідно зі ст.12 КК України, до категорії особливо тяжких, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі. Також ОСОБА_2 був раніше неодноразово судимий, відбував покарання реально, що свідчить про його усвідомлення тяжкості покарання за скоєні кримінальні правопорушення, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може покинути місце проживання та переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження: потерпілого, свідків, експертів, яких потрібно буде допитати під час судового розгляду та вчинити інше кримінальне правопорушення. На наявність цих ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину у вчиненні якого ОСОБА_2 обвинувачується. Інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, враховуючи наведені обставини не зможе запобігти цим ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Давиденко Є.О. заперечували щодо задоволення клопотання, зазначаючи, що обвинувачений має сталі соціальні зв`язки. Захисник вказував на те, що тяжкість обвинувачення не може бути підставою для продовження тримання під вартою, та суперечить практиці ЄСПЛ. Ризики, які зазначає прокурор як підставу для продовження протягом всього часу тримання під вартою його підзахисного, зазначаються одній й ті ж самі, що не може бути підставою для продовження запобіжного заходу.

Клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_4 прокурор обґрунтовував тим, що наявна обґрунтована підозра у вчинені кримінального правопорушення, віднесеного, згідно зі ст. 12 КК України, до категорії особливо тяжких, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі. Також ОСОБА_4 був раніше судимий за злочини, проти життя та здоров`я особи, відбував покарання реально, що свідчить про його досвід та навички спілкування з учасниками кримінального провадження, усвідомлення тяжкості покарання за скоєні кримінальні правопорушення. З метою ухилення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може покинути місце проживання та переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження: потерпілого, свідків, експертів, яких потрібно буде допитати під час судового розгляду та вчинити інше кримінальне правопорушення. На наявність цих ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину у вчиненні якого ОСОБА_4 обвинувачується. Інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, враховуючи наведені обставини не зможе запобігти цим ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник Абакумов С.М. заперечували проти продовження запобіжного заходу, оскільки відсутні підстави для його продовження, так як ризики, які зазначає прокурор є незмінними, що не може бути підставою для продовження запобіжного заходу.

Клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 прокурор обґрунтовував тим, що наявна обґрунтована підозра у вчинені кримінального правопорушення, віднесеного, згідно зі ст. 12 КК України, до категорії особливо тяжких, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі. Також ОСОБА_3 був раніше судимий за скоєння злочину, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров`я, що свідчить про його усвідомлення тяжкості покарання за скоєні кримінальні правопорушення, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може покинути місце проживання та переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження: потерпілого, свідків, експертів, яких потрібно буде допитати під час судового розгляду та вчинити інше кримінальне правопорушення. На наявність цих ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину у вчиненні якого ОСОБА_3 обвинувачується. Інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, враховуючи наведені обставини не зможе запобігти цим ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник Свідзинський Р.М. заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки вважають його необґрунтованим, просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників судового засідання щодо заявлених клопотань, вивчивши клопотання та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Статтею 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Загальною декларацією прав людини (статті 3,9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи обвинувальний акт 26.05.2015 року був скерований до Миколаївського районного суду Миколаївської області. В подальшому кримінальне провадження перебувало на розгляді в Ленінському та Корабельному судах м.Миколаєва.

27 червня 2019 року на підставі ухвали Миколаївського апеляційного суду надійшло для розгляду до Жовтневого районного суду Миколаївської області.

На час розгляду клопотань кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, яке неможливо провести в зв`язку з урахуванням поведінки учасників процесу. Так, 09 липня 2019 року в судове засідання не з`явились захисники - адвокати Гриненко Т.В. та Скоробогатов О.В., 10 вересня 2019 року не з`явились адвокати Титаренко Ю.В. та Скоробогатов О. В. 30 вересня 2019 року в судове засідання знову не з`явилась захисник Гриненко Т.В., що стало підставою для відкладення підготовчого судового засідання. Після чого, двічі відбувалась заміна захисників обвинуваченому ОСОБА_3 А також судове засідання не відбулось в зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні обвинуваченого ОСОБА_1 .

Таким чином об`єктивно ухвалити рішення до закінчення строку тримання під вартою неможливо.

Як вбачається з обвинувального акту обвинувачені звинувачуються у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7 , матері потерпілого ОСОБА_8 , вчиненому з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб. Та крім цього, обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні в розбою, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Вказані злочини належать, відповідно до статті 12 КК України, до категорії особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

Щодо вчинення цих злочинів існує обґрунтована підозра, яка була предметом дослідження під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим під час досудового розслідування та що було предметом під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Колегія критично сприймає твердження захисників щодо відсутності підстав для продовження тримання під вартою лише з підстав тяжкості обвинувачення та незмінності ризиків. Дійсно, лише тяжкість обвинувачення не може бути підставою для продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Разом з тим, усвідомлення обвинуваченими тяжкості покарання у разі можливого визнання їх винуватості у вчиненні злочину, може спонукати їх ухилитись від суду, що є ризиком, визначеним статтею 177 КПК України.

Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі.

При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її репутацію, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Як було встановлено,обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 раніше притягувались до кримінальної відповідальності та відбували покарання в місцях позбавлення волі та обізнані про негативні наслідки у разі ухвалення обвинувального вироку.

За таких обставин суд вважає, що ризик ухилення від суду не зменшився та продовжує існувати.

Суд критично сприймає твердження захисника Гриненко Т.В. щодо закінчення строку дії закордонного паспорту її підзахисного, оскільки виїзд на території Росію та на територію тимчасово окупованої АР Крим громадяни України можуть здійснювати по внутрішньому паспорту. Крім цього, з урахуванням існування непідконтрольних територій частини Донецької та Луганської областей вказаний ризик є реальним.

Як вбачається з обвинувального акту у результаті вчинення злочину, який ставиться у провину обвинуваченим, позбавлено життя людину, яке, відповідно до Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, та цей злочин вчинений з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб. Крім цього, обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні в розбою, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Тобто, вказані злочини є вкрай небезпечними для суспільства та мають надзвичайно тяжкі наслідки.

Згідно з обвинувальним актом обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були безпосередніми виконавцями вбивства людини - матері потерпілого ОСОБА_9 , з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, та нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Вказані злочини є корисливими та насильницькими, а з урахуванням того, що обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 раніше притягувались до кримінальної відповідальності та відбували покарання за вчинення аналогічних злочинів, існує ризик вчинення нового злочину та продовження злочинної діяльності.

Крім цього, враховуючи, що суд з об`єктивних підстав не може розпочати судовий розгляд справи, і в судовому засіданні не допитувались потерпілий та свідки, то з урахуванням характеру вчинених злочинів, колегія вважає, що існує ризик незаконного впливу на учасників кримінального провадження: потерпілого, свідків, експертів, яких потрібно буде допитати під час судового розгляду.

Як скеровує практика ЄСПЛ тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії», справа «Харченко проти України»).

Тобто має бути дотримана співмірність публічних та приватних інтересів.

За таких обставин колегія приходить до висновку, що навіть тривале тримання під вартою є виправданим.

Колегія критично сприймає твердження захисників, що заявлені прокурором ризики не є актуальними з огляду на тривале перебування обвинувачених під вартою та відсутність обставин, які б свідчили про наявність ризиків та необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки саме тримання під вартою обвинувачених унеможливили настання негативних наслідків.

Також колегія критично сприймає твердження захисників щодо зазначення одних і тих же підстав для продовження обраного запобіжного заходу, оскільки як зазначено у статті 199 КПК України, клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились, або з`явились нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. Тобто, достатньо підставою для продовження обраного запобіжного заходу є незмінність ризиків, які стали підставою для обрання цього запобіжного заходу.

Щодо обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, то колегія вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованим. Так як в черговий раз заявляючи це клопотання, ні захисник, ні обвинувачений не надали відповідних доказів на підтвердження обставин, які б давали суду підстави застосувати цей запобіжний захід.

За таких обставин колегія приходить до висновку, що клопотання прокурора щодо продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , то колегія не вбачає підстав для зміни обраного йому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки як вбачається з його пояснень він проживає разом з матір`ю, яка працює та отримує пенсію, не позбавлена можливості придбати ліки. Щодо проходження лікування, то обвинувачений не позбавлений можливості звернутися до суду про надання відповідного дозволу.

За таких обставин, оскільки ризики, які були враховані при обранні обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, не зменшились та продовжують існувати, колегія вважає за необхідне продовжити йому раніше обраний запобіжний захід.

Керуючись ст.ст. 176-178, 315, 181 КПК України,

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим раніше обраного запобіжного заходу- задовольнити.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в СІЗО м.Миколаєва строком на шістдесят днів по 09 січня 2020 року включно.

Копію ухвали направити начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для виконання.

Обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , з застосуванням електронного засобу контролю.

Тривалість дії ухвали встановити у 60 днів, тобто до 09 січня 2020 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, направити до Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області (вул.Біла, 44, м. Миколаїв) для виконання в частині домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю. Про прийняття ухвали до виконання та встановлення засобів контролю негайно повідомити суд.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом 7 днів з дня складення повного тексту ухвали, а обвинуваченим, які тримаються під вартою, з дня вручення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений 08 листопада 2019 року.

Головуючий суддя В.В. Полішко

Судді А.А.Саукова

Л.М.Семенова