Рішення № 86905805, 09.01.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3210/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/3210/19

за позовом: Акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” (20705, Черкаська область, м. Сміла, вул. Коробейника, 1, код ЄДРПОУ 30147563)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул.. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200)

про стягнення 175 449,67грн.

Представники:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 175 449,67грн.

Позовну заяву обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів № ОД/Т-18-811НЮ від 23.08.2018р. щодо своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2019р. провадження по справі №916/3210/19 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

26.12.2019р. за вх.№23825/19 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат та зменшити розмір пені за несвоєчасне проведення розрахунків на 90% від нарахованого розміру. При цьому відповідач посилається на те, що ним повністю виконано платіжні зобов`язання по оплаті за надані послуги, несвоєчасне проведення платежу згідно договору не залежало від відповідача, оскільки кошти виділялись напряму з державного бюджету України їх безпосереднім розпорядником. Окрім того, відповідач зазначає, що в укладеному між сторонами договорі не встановлено таких санкцій як 3% річних та інфляційних втрат.

26.12.2019р. за вх. №26827/19 до суд від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

23.08.2018р. між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” (Замовник, відповідач) та Акціонерним товариством “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” (Виконавець, позивач) укладений договір про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів № ОД/Т-18-811НЮ, згідно з яким Виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту лінійного обладнання локомотивів, переданих Замовником, в обсягах та переліком, зазначених в Додатку №1, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п.3.1.1 Виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту лінійного обладнання локомотивів, відповідно до типу обладнання згідно з “Правилами ремонту електричних машин тепловозів і дизель-поїздів” ЦТ-0205, затверджених наказом Укрзалізниці від 28.07.2011р. №451-Ц, з терміном знаходження лінійного обладнання локомотивів в ремонті не більше 60 календарних днів з дати подачі його в ремонт встановлюється відповідно до “Графіка подачі в ремонти здачі з ремонту лінійного обладнання локомотивів” - Додаток №2 до цього договору.

Згідно з п.п. 3.2.2, 3.2.4 договору Замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, приймати надані послуги згідно з актом прийому-передачі лінійного обладнання локомотивів з ремонту підписаного Виконавцем та Замовником (представниками локомотивного депо).

Відповідно до п.4.3.1 договору розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником протягом 30 календарних днів з дати надання послуг, але не раніше дати реєстрації початковій накладних/розрахунків коригування з операцій по наданню послуг, які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Згідно з п.4.3.2 договору днем надання послуг вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі лінійного обладнання локомотивів з ремонту та надання рахунків на оплату, з обов`язковим наданням акту прийому-передачі лінійною обладнання локомотивів з ремонту, остаточної дефектної відомості, калькуляції фактично виконаного обсягу ремонту обладнання локомотивів.

Відповідно до п.6.3 договору за несвоєчасне здійснення Замовником оплати послуг, згідно умов цього договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення строків розрахунку.

Згідно з п.6.4 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Відповідно до п.14.1 договору строк дії цього договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2018р., а в частині виконання обов`язків щодо розрахунків по договору - до закінчений місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за операціями із цього договору.

Позивач вказує, що на виконання умов договору надав відповідачу послуги на загальну суму 4 217 688 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін актами прийому-передачі наданих послуг:

- №244/СЧ/251970 від 22.10.2018р. на суму 1 623 427,20 грн. (рахунок №СЧ/251970 від 22.10.2018р.);

- №254/СЧ/251983 від 05.11.2018р. на суму 933 739,20 грн. (рахунок №СЧ/251983 від 05.11.2018р.);

- №270/СЧ/252011 від 29.11.2018р. на суму 647 222,40 грн. (рахунок №СЧ/252011 від 29.11.2018р.);

- №296/СЧ/252035 від 26.12.2018р. на суму 323 611,20 грн. (рахунок №СЧ/252035 від 26.12.2018р.);

- №331/СЧ/252123 від 28.03.2019р. на суму 689 688 грн. (рахунок № СЧ/252123 від 28.03.2019р.).

В свою чергу відповідач за надані послуги розрахувався повністю, але із порушенням строків розрахунку, встановлених у договорі.

В матеріалах справи наявні претензії, які надсилались позивачем відповідачу про оплату наявної за договором заборгованості: від 11.12.2018р. №43-180/07, від 16.01.2019р. №43-08/07, від 15.02.2019р. №43-38/07, від 14.05.2019р. №43-97/07; а також претензії про оплату пені, 3% річних та інфляційний втрат за порушення строків оплати наданих послуг від 13.05.2019р. №43-88/07, від 04.07.2019р. №43-147/07

У листі від 19.07.2019р. відповідач повідомив позивача, що заборгованість за договором була включена до реєстрів зобов`язань по статті “Ремонти підрядним способом” для структурного підрозділу “Служба локомотивного господарства” РФ “Одеська залізниця” та буде сплачена відразу після виділення централізованого фінансування з боку АТ “Укрзалізниця”.

За порушення строків оплати наданих послуг позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 117 677,13, 3% річних в сумі 19 812,84 та інфляційні витрати в розмірі 37 959,70грн.

Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № ОД/Т-18-811НЮ від 23.08.2018р. щодо своєчасної оплати наданих послуг, Акціонерне товариство “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” з відповідним позовом до суду, за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, на підставі укладеного між сторонами договору на надання послуг з ремонту лінійного обладнання позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 4 217 688 грн., які відповідач оптатив з порушенням строків оплати, встановлених умовами договору.

При цьому такі обставини жодним чином не заперечуються відповідачем.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч.1 ст. ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості отриманих послуг, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості отриманих послуг в розмірі 19 812,84 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості отриманих послуг в сумі 19 812,84 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або не знецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг в розмірі 37 959,70 грн., наразі встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних втрат був здійснений позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг в розмірі 37 959,70 грн.

При цьому посилання відповідача на те, що в укладеному між сторонами договорі не встановлено таких санкцій як 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд не приймає до уваги з огляду на те, що 3% річних та індекс інфляції за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, які передбачені законом та можуть бути нараховані позивачем незалежно від їх встановлення у договорі.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п.6.3 укладеного між сторонами договору за несвоєчасне здійснення Замовником оплати послуг встановлено пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення строків розрахунку.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені в сумі 117 677,13грн. за порушення грошових зобов`язань за договором про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів № ОД/Т-18-811НЮ від 23.08.2018р., господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, заявленому як у відзиві на позовну заяву так і в окремому клопотанні, господарський суд виходить з наступного.

В обґрунтування відповідного клопотання заявник вказує, що в 2018 році правлінням ПАТ «Українська залізниця» та Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про затвердження «Програми відновлення, ремонту та модернізації рухомого складу залізниці» на 2018-2019 роки. В рамках вказаної програми передбачалось централізоване виділення коштів на ремонт рухомого складу з державного бюджету України на підставі укладених ПАТ «Українська залізниця» договорів з підрядними організаціями на ремонт лінійного обладнання або залучення коштів ЄБРР. Оплата за послуги з ремонту відбувалась після надання до Кабінету Міністрів України відповідних актів виконаних робіт, які складались сторонами після виконання умов договорів. Подальше виділенню коштів не залежало від волі ПАТ «Українська залізниця». Кошти на виконання договорів на ремонт виділялись за рішенням У ряду України. 23.08.2018 року між Позивачем по справі та Відповідачем укладено договір про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів. На виконання умов договору були підписані Акти прийому – передачі наданих послуг, які після підписання невідкладно були направлені на оплату до ПАТ «Українська залізниця» де передані до Кабінету Міністрів України та після виділення коштів платіжні зобов`язання по договору, були невідкладно погашені. Відповідач не мав можливості впливати на рішення Уряду України щодо виділення коштів, розміру та порядку їх виділення

Так, за положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даній нормі під “іншими учасниками господарських відносин” слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, суд доходить висновку щодо можливості зменшення розміру заявленого штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 50% від заявленої позивачем суми пені. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення. Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне виконання умов договору у розмірі 58 838,57 грн. (117 677,13 грн. х 50%).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи зменшення нарахованого розміру пені підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” (20705, Черкаська область, м. Сміла, вул. Коробейника, 1, код ЄДРПОУ 30147563) до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул.. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) – задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул.. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Смілянський електромеханічний завод” (20705, Черкаська область, м. Сміла, вул. Коробейника, 1, код ЄДРПОУ 30147563) пеню в сумі 58 838 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять вісім)грн. 57коп, інфляційні витрати в сумі 37 959 (тридцять сім тисяч триста дев`ятсот п`ятдесят дев`ять)грн. 70коп., 3% річних в розмірі 19 812 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот дванадцять )грн. 84коп. судовий збір в сумі 2 631 (дві тисячі шістсот тридцять одна)грн. 75коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14 січня 2020 р.

Суддя К.Ф. Погребна