Рішення № 86904985, 15.01.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2020м. ДніпроСправа № 904/3910/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Симбірьової К.В.

за позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс", Дніпропетровська область, с. Воронове

до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради, Дніпропетровська область, м. Павлоград

про стягнення 6 408 501,07 грн.

Представники:

від позивача: Голуб О.Є. довіреність №б/н від 15.12.2017

від відповідача: Рикова І.В. довіреність № 33 від 09.01.2020

від відповідача: Цалин Р.В. ордер ДП №1852 від 01.10.2019

від відповідача Гуленко Г.Ю. довіреність №92 від 09.01.2020

СУТЬ СПОРУ:

Державне міжрайонне підприємство водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради про стягнення 6 406 869,50 грн., з яких: 2 599 547,37 грн. - пеня, 1 126 507,64 грн. - 3% річних, 2 680 841,49 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого водопостачання № 01030708 від 23.01.2013 в частині своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 04.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02.10.2019.

01.10.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд позовну заяву задовольнити частково, а саме: пеню в сумі 335 308,01 грн., 3% річних в сумі 31 310,00 грн., 2 151 527,49 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 02.10.2019 відкладено підготовче засідання на 04.11.2019.

Ухвалою суду від 04.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 18.11.2019.

18.11.2019 позивач подав до суду клопотання про збільшення позовних вимог, в якому просить стягнути 6 408 501,07грн., з яких: 2 577 861,19 грн. - пеня, 1 151 230,30 грн. - 3% річних, 2 679 409,58 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 18.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 02.12.2019.

02.12.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що наведені відповідачем у відзиві заперечення є безпідставними.

02.12.2019 відповідач подав до суду заперечення на заяву про збільшення позовних вимог по справі, в якій просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості зі сплати пені в сумі 2 577 861,19 грн. Позовну заяву задовольнити частково в частині стягнення 3% річних в сумі 31 310,00 та втрат від інфляції на суму 2 151 527,49 грн.

Ухвалою суду від 02.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 16.12.2019.

16.12.2019 відповідач подав до суду заперечення.

Ухвалою суду від 16.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 15.01.2020.

У судове засідання з`явились представник позивача та представники відповідача.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2013 між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" (виробник) та Комунальним підприємством "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (споживач) було укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання № 01030708 (далі - договір).

Виробник зобов`язується надати споживачу, на межі розподілу балансової належності мереж сторін - додаток № 1 до даного договору, послугу з централізованого водопостачання, якість якої відповідає вимогам ДСан ПІН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», у обумовлені даним договором періодах та об`ємах (п. 1.1. договору).

Споживач зобов`язується, на умовах даного договору, прийняти від виробника на межі розподілу балансової належності мереж сторін, обумовлений щомісячний об`єм послуги з централізованого водопостачання та сплатити отриману послугу за діючими тарифами у встановлений даним договором строк (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору кількість об`єму надання послуги з централізованого водопостачання по місячних періодах сторонами встановлюється на:

січень - 420000 м3; липень - 440000 м3;

лютий - 450000 м3; серпень - 450000 м3;

березень - 410000 м3; вересень - 460000 м3;

квітень - 415000 м3; жовтень - 440000 м3;

травень - 425000 м3; листопад - 430000 м3;

червень - 430000 м3; грудень - 430000 м3.

Місячним періодом сторони визначають період часу з 25 числа поточного місяця по 25 число наступного місяця. Наприклад: об`єм питного водоспоживання за лютий визначається з 25 січня по 25 люте, решта відповідно.

Кількість отриманої споживачем води визначається за показниками, повіреного у встановленому порядку, контрольного засобу обліку виробника, розташованого в місці зазначеному в додатку № 1 до даного договору (п. 2.1. договору).

Зняття контрольних показників контрольного засобу обліку за місячний період здійснюється щомісячно 25 числа облікового місяця повноважними представниками сторін, про що складається двосторонній акт про кількість наданих послуг у двох автентичних примірниках по одному для кожної сторони (п. 2.2. договору).

Якщо 25 число припадає по вихідний або святковий день, днем зняття показань контрольного засобу обліку сторони визначають попередній робочий день (п. 2.3. договору).

Вартість послуги виробника з централізованого водопостачання не визначається за згодою сторін, а встановлюються в порядку, передбаченому чинним законодавством. Оплата споживачем послуги з централізованого водопостачання здійснюється за тарифом встановленим виробнику уповноваженим державним органом на момент оплати (п. 3.1. договору).

На час укладання даного договору постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 105 від 10.02.2011 виробнику установлено тариф у розмірі 02,64 грн. за 1 кубічний метр води без урахування податку на додану вартість. В разі зміни, тарифів в період дії даного договору, виробник доводить до відома споживача новий тариф в порядку, визначеному законодавством, без внесення змін до даного договору (п. 3.2. договору).

Розрахунок за послугу з централізованого водопостачання, здійснюється споживачем в безготівковій формі на підставі рахунку виробника в порядку попередньої оплати, суму якої виробник визначає до 1-го числа передплачуємого місячного періоду за об`ємами недоспоживання споживача у минулому місячному періоді. Споживач здійснює попередню оплату виробнику не пізніше 25 числа передплачуємого місячного періоду. Остаточний розрахунок за передплачений місячний період споживач проводить на підставі рахунку виробника до 01 числа наступного місячного періоду за передплаченим (п. 3.3. договору).

Споживач, здійснюючи оплату послуги, зобов`язується зазначити реквізит "призначення платежу" платіжного документа так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів виробнику, а саме: «оплата (або попередня плата) за__місяць 20 __ р. на підставі: рахунку від « »____ 20__р. № __, згідно договору від "__" ___ 20__р.,№ ___.» (п. 3.4. договору).

Споживач зобов`язаний у встановлений даним договором строк здійснювати оформлення актів про кількість наданих послуг з централізованого водопостачання та своєчасно оплачувати отримані рахунки виробника на умовах даного договору (п. 4.2. договору).

У разі невиконання або неналежного виконання прийнятих зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та даним договором (п. 5.1. договору).

За порушення грошового зобов`язання за даним договором споживач зобов`язаний сплатити виробнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочки від суми заборгованості, але не більше розміру встановленого діючим законодавством (п. 5.2. договору).

Дія даного договору триває з 01 січня 2013р. по 31 грудня 2013р. (п. 8.1. договору).

Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловила своє бажання укласти новий договір, даний договір продовжується на наступний строк на тих же умовах. (п. 8.2. договору).

16.06.2014 підписано додаткову угоду № 1/0415714д (а.с. 38), в якій сторони домовились, на підставі постанови Національної комісії», що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, № 661 від 13.06.2014, про встановлення тарифу на централізоване водопостачання Державному міжрайонному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас», перший абзац пункту 3.2 до договору про надання послуг № 01030708 від 23.01.2013 викласти у наступній редакції:

« 3.2 На час укладання договору постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 661 від 13.06.2014 виробнику установлено тариф у розмірі 03,16 грн. за 1 кубічний метр без урахування податку на додану вартість.».

10.07.2015 сторони уклали додаткову угоду до договору (а.с. 44), в якій дійшли згоди внести зміни до договору, а саме: абзац 3 п. 1.3. договору виключити; п. 2.2. договору викласти в наступній редакції:

« 2.2. Зняття контрольних показників контрольного засобу обліку за місячний період здійснюється щомісячно в останній день облікового місяця повноважними представниками сторін, про що складається двосторонній акт про кількість наданих послуг у двох автентичних примірниках по одному для кожної сторони.»;

п. 2.3. договору викласти в наступній редакції:

« 2.3. Якщо останній день облікового місяця припадає на вихідний або святковий день, днем зняття показань контрольного засобу обліку сторони визначають попередній робочий день.».

01.10.2015 сторони підписали додаткову угоду до договору (а.с. 41), в якій дійшли згоди п. 2.3. договору « 2.3. Якщо останнє число припадає на вихідний або святковий день, днем зняття показань контрольного засобу обліку сторонами визначають попередній робочий день» виключити.

29.04.2016 сторони підписали додаткову угоду до договору (а.с. 42), в якій дійшли згоди внести зміни в п. 1.3. договору та викласти його в такій редакції:

« 1.3. Кількість об`єму надання послуг з централізованого водопостачання по місячних періодах сторонами встановлюється на:

січень - 400000 м3; липень - 410000 м3;

лютий - 400000 м3; серпень - 410000 м3;

березень - 390000 м3; вересень - 410000 м3;

квітень - 390000 м3; жовтень - 400000 м3;

травень - 390000 м3; листопад - 400000 м3;

червень - 400000 м3; грудень - 400000 м3.»

02.08.2016 сторони уклали додаткову угоду до договору (а.с. 40), в якій узгодили перший абзац п. 3.2. договору змінити та викласти в наступній редакції:

«Вартість послуг з водопостачання на момент підписання додаткової угоди складає 04,83 грн. за один кубічний метр питної води без урахування ПДВ згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, № 1238 від 07.07.2016».

11.05.2017 сторони підписали додаткову угоду до договору (а.с. 43), в якій вирішили пункт 3.2 договору змінити та викласти в наступній редакції:

« 3.2. Вартість послуг з водопостачання на момент підписання додаткової угоди складає 05,24 грн. за один кубічний метр питної води без урахування ПДВ згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, № 551 від 26.04.2017. В разі зміни тарифів в період дії даного договору, виробник доводить до відома споживача про новий тариф в порядку, визначеному законодавством, без внесення змін до даного договору».

29.01.2019 сторони уклали додаткову угоду до договору (а.с. 39), в якій вирішили змінити пункти договору та викласти їх в наступній редакції:

« 1.3. Кількість об`єму надання послуг з централізованого водопостачання по місячних періодах сторонами встановлюється на:

січень - 370000 м3; липень - 400000 м3;

лютий - 370000 м3; серпень - 400000 м3;

березень - 370000 м3; вересень - 400000 м3;

квітень - 370000 м3; жовтень - 380000 м3;

травень - 390000 м3; листопад - 380000 м3;

червень - 400000 м3; грудень - 370000 м3.»;

« 8.1. Термін дії договору триває з 01 січня 2019р. по 31 грудня 2019р.»,

доповнити договір п. 3.6. наступного змісту:

« 3.6. загальна вартість послуг з центрального водопостачання складає 45 043 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 507 200,00 грн., а в разі змін вартісних показників буде оформлено доповненням додаткової угоди».

Позивач зазначає, що на виконання умов договору у період з серпня 2016 року по травень 2019 року надав відповідачу послугу з централізованого водопостачання (надав підписані сторонами акти зняття показань приладів обліку води та виставлені рахунки (а.с.45-106).

Позивач зазначає, що загальна сума заборгованості за період з жовтня 2017 року по травень 2019 року становить 31 177 635,76грн.

Відповідно до п. 3.3. договору розрахунок за послугу з централізованого водопостачання, здійснюється споживачем в безготівковій формі на підставі рахунку виробника в порядку попередньої оплати, суму якої виробник визначає до 1-го числа передплачуємого місячного періоду за об`ємами недоспоживання споживача у минулому місячному періоді. Споживач здійснює попередню оплату виробнику не пізніше 25 числа передплачуємого місячного періоду. Остаточний розрахунок за передплачений місячний період, споживач проводить на підставі рахунку виробника до 01 числа наступного місячного періоду за передплаченим.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за надані послуги з централізованого водопостачання розрахувався лише частково, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 31 177 635,76 грн.

Під час розгляду справи відповідач подав до суду платіжні доручення:

- № 11914 від 04.07.2019 про сплату позивачу грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн., з призначенням платежу: «за покупну воду за травень 2019 р. згідно договору № 01030708 від 23.01.2013» (проведено банком 05.07.2019) (а.с. 117);

- № 11915 від 04.07.2019 про сплату позивачу грошових коштів у розмірі 595 000,00 грн., з призначенням платежу: «за покупну воду за травень 2019 р. згідно договору № 01030708 від 23.01.2013» (а.с. 118);

- № 12092 від 19.07.2019 про сплату позивачу грошових коштів у розмірі 2 000 000,00 грн., з призначенням платежу: «за покупну воду за 2019 р. згідно договору № 01030708 від 23.01.2013» (а.с. 119);

Відповідач зазначає, що направив відповідачу лист № 2421 від 12.08.2019 (а.с. 121), відповідно до якого 22.07.2019 в платіжному дорученні № 12092 на суму 2 000 000,00 грн. просив вважати правильним призначення платежу: «за покупну воду за січень 2019 р. - 595366,92 грн., за лютий 2019 р. - 1402066,63 грн., за березень 2019 р. - 2566,45 грн. згідно договору № 01030708 від 23.01.2013».

Відповідач зазначає, що направив відповідачу лист № 2421 від 12.08.2019 (а.с. 121) на електронну поштову скриньку vodadzd@ukr.net, на підтвердження чого надав скриншот екрану комп`ютера (а.с. 122).

Позивач у своїй заяві про збільшення позовних вимог зазначив, що платіжне доручення від 19.07.2019 № 12092 оформлено із порушенням п. 3.4. договору, проте було зараховано в погашення зобов`язань відповідача у 2019 році, але в інший період цього ж року, ніж заявлений у позові. Також позивач зазначив, що в листі № 2421 від 12.08.2019 йдеться про платіжне доручення від 22.07.2019, проте долучене до відзиву на позов доручення № 12092 має дату 19.07.2019. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не містить відповідного прізвища з листа щодо повноважень підписанта. Наведене доводить, що зазначений відповідачем лист не є належним та допустимим доказом обставин, які обґрунтовує відповідач, та не є підставою чи обов`язком відповідних дій позивача. Таким чином, твердження відповідача про зменшення суми заборгованості за період січень - березень 2019 на підставі платіжного доручення від 19.07.2019 № 12092 є безпідставним.

Господарський суд наголошує, що факт отримання від відповідача грошових коштів у розмірі 2 000 000,00 грн. позивачем не заперечується.

Відповідно до п. 3.4. договору споживач здійснюючи оплату послуги зобов`язується зазначити реквізит "призначення платежу" платіжного документа так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів виробнику, а саме: «оплата (або попередня плата) за__місяць 20 __ р. на підставі: рахунку від « »____ 20__р. № __, згідно договору від "__" ___ 20__р.,№ ___.».

Господарський суд зазначає, що укладеним між сторонами договором не передбачена можливість, у разі надходження на рахунок виробника грошових коштів без зазначення конкретного місяця(ців) оплати в призначенні платежу, зарахування таких коштів в рахунок погашення заборгованості у обраний виробником на власний розсуд період.

Як вказано вище, позивач зазначає, що грошові кошти у розмірі 2 000 000,00 грн. було зараховано в погашення зобов`язань відповідача у 2019 році, але в інший період цього ж року, ніж заявлений у позові. В той же час позивач жодним чином не обґрунтував обставин, які дали йому підстави для здійснення зарахування вказаних коштів в інший період 2019 року, ніж заявлений у позові.

У зв`язку із чим господарський суд дійшов висновку, що кошти, які надійшли на рахунок виробника без зазначення конкретного місяця(ців) оплати в призначенні платежу, відповідно до звичаїв ділового обороту, підлягають зараховуванню в рахунок погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи із заборгованості, яка виникла раніше.

Як вказано вище, в платіжному дорученні № 12092 від 19.07.2019 відповідач вказав призначення платежу: «за покупну воду за 2019 р. згідно договору № 01030708 від 23.01.2013», таким чином, сплачені відповідачем грошові кошти у розмірі 2 000 000,00 грн. повинні бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за 2019 рік в хронологічному порядку, тобто, починаючи з січня 2019.

Крім того, у листі відповідача №2421 віл 12.08.2019 зазначено: « 22.07.2019 в платіжному дорученні №12902 на суму 2 000 000,00грн….». Вказане дозволяє зробити висновок, що відповідач, правильно зазначив номер платіжного доручення та суму перерахованих коштів, не вказуючи дату платіжного доручення. Суд припускає, що дата « 22.07.2019» зазначена відповідачем з урахуванням дати проведення платежу банком (22.07.2019, про що міститься відповідна відмітка на платіжному дорученні). Наведене припущення підтверджено представником відповідача у судовому засіданні 15.01.2020.

Господарський суд зазначає, що договором не передбачено, що будь-які листи чи інша кореспонденція, якими обмінюються сторони в рамках договору, підлягають обов`язковому підписанню чітко визначеним колом осіб.

З огляду на викладене, господарський суд вважає наведені позивачем твердження необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до п. 5.2. договору за порушення грошового зобов`язання за даним договором споживач зобов`язаний сплатити виробнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочки від суми заборгованості, але не більше розміру встановленого діючим законодавством.

У зв`язку із викладеним позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 577 861,19 грн. за загальний період з 01.09.2018 по 18.11.2019.

Також, із посиланням на п. 5.2 договору та положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 1 151 230,30 грн. за загальний період з 01.09.2016 по 18.11.2019 та інфляційні втрати у розмірі 2 679 409,58 грн. за загальний період з листопада 2017 року по травень 2019.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати наданих послуг у встановлений договором строк відповідач не надав.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат позивача та встановлено, що він виконаний неправильно, а саме при здійсненні розрахунку позивачем не враховано здійснені відповідачем часткові оплати

Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 2 507 744,14 грн., 3 % річних у розмірі 1 141 702,81 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 675 628,76 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що стаття 258 Цивільного кодексу України передбачає позовну давність, яка застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином пеня повинна стягуватись за останній рік до дати подання (складання ) позову який складено 30.08.2019, тобто з 01.09.2018 по 30.08.2019. Отже, нарахування пені за серпень 2018 року в сумі 492 414,43 грн. повинно бути виключено з позовних вимог.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

У відповідності до норми ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу, суд зобов`язаний застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, причому така заява має бути подана до винесення судового рішення.

Норма ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу покладає на сторону у справі обов`язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності як підставу для відмови у позові. Зазначена заява повинна містити виклад обставин, у відповідності до яких строк позовної давності сплив (закінчився), календарний розрахунок відповідних строків, наявні докази та вимоги щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові. У випадку встановлення судом факту спливу строків позовної давності суд зобов`язаний відмовити у задоволенні позовних вимог.

Господарський суд зазначає, що по тексту та у прохальній частині відзиву на позовну заяву відповідач не просить суд застосувати до правовідносин позовну давність, згадування в тексті відзиву про те, що стаття 258 Цивільного кодексу України передбачає позовну давність, яка застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), не вважається заявою в розумінні ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність застосуванню не підлягає.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 325 075,71 грн., з яких: 2 507 744,14 грн. - пеня, 1 141 702,81 грн. - 3% річних, 2 675 628,76 грн. - інфляційні втрати.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1 921,00 грн.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 96 127,55 грн.: згідно з платіжним дорученням № 3174 від 27.08.2019 на суму 96 103,45 грн. та квитанцією № N1D693797M від 18.11.2019 на суму 24,10 грн., замість 96 127,52 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 0,03 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 0,03 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 1249,66 грн. (1,30 %), на відповідача - 94 877,86 грн. (98,70 %).

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 41-А, ідентифікаційний код 03341345) на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" (52521, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове, вул. Дніпровська, буд. 28, ідентифікаційний код 03564045) 6 325 075,71 грн., з яких: 2 507 744,14 грн. - пеня, 1 141 702,81 грн. - 3% річних, 2 675 628,76 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 94 877,86 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 15.01.2020

Суддя І.В. Мілєва