Рішення № 86904908, 15.01.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2020м. ДніпроСправа № 904/4651/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Симбірьової К.М.

за позовом Фізичної особи-підприємця Коверник Ірини Павлівни, Дніпропетровська область, м. Дніпро

до відповідача-1: Головного управління держпраці у Дніпропетровській області, Дніпропетровська область, м. Дніпро

відповідача-2: Управління Державної казначейської служби України у Чечелівському районі м.Дніпро, Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 382 300,00 грн.

Представники:

від позивача Чіп Я.М. ордер АЕ №1000152 від 09.10.2019;

від відповідача-1 Олійник В.М., довіреність №24-Д від 11.01.2020;

від відповідача-2 Чорна О.В. наказ №31-К від 17.07.2015

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Коверник Ірина Павлівна звернулась до господарського суду з позовною заявою до відповідача-1: Головного управління держпраці у Дніпропетровській області, до відповідача-2: Управління Державної казначейської служби України у Чечелівському районі м. Дніпро про стягнення 382 300,00 грн., з яких: 372 300,00 грн. - помилково сплачений штраф, 10 000,00 грн. - моральна шкода.

Ухвалою суду від 15.10.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

01.11.2019 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Головне управління Держпраці У Дніпропетровській області не було і не є одержувачем коштів, стягнутих в примусовому порядку в ході виконавчого провадження у вигляді штрафу на виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.01.2019 № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12, яка в подальшому скасована постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 160/206/19. Позивач посилається на Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Проте, такий порядок регламентує процедуру повернення виключно помилково або надміру коштів, зарахованих до державного та місцевих бюджетів. В даному випадку, сплата штрафу за виконавчим документом - постановою №ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 від 03.01.2019 не є помилково або надміру сплаченою. На момент сплати штрафу за постановою № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 від 03.01.2019 постанова була законною та обґрунтованою, такою, що не визнана судом не чинною та протиправною. Головне управління не здійснювало жодних неправомірних дій, які б завдавали шкоди діловій репутації позивача, оскільки при прийнятті постанови від 03.01.2019 №ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 та направленні її до органів державної виконавчої служби Головне управління діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі статтею 265 КЗпП України, Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 № 509. Також, позивачем не зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Враховуючи викладене, відповідач-1 просить суд в задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця Коверник Ірини Павлівни до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - відмовити.

01.11.2019 відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до пункту 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету здійснюються за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Таким чином, повернення суми сплаченого позивачем штрафу в сумі 372 300 грн. з рахунку за надходженнями 31115106004008, відкритого в УДКСУ, може бути здійснено відповідно до вимог Порядку за поданням Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - відповідача 1, форму якого визначеного додатком до Порядку. У разі отримання документів, передбачених вимогами Порядку, УДКСУ здійснить повернення коштів у відповідності до вимог Порядку. Таким чином, УДКСУ не має законних підстав для підтримки або заперечення заявленої вимоги стосовно повернення позивачу помилково сплаченого штрафу у розмірі 372 300 гри, оскільки не володіє достатньою мірою повноважень для вирішення даного питання. Вважає, що відповідач 2 є неналежним відповідачем по даній справі і підлягає заміні на належного відповідача, в даному випадку - це Державна казначейська служба України. Таким чином, підставою для цивільно-правової відповідальності згідно ст. 1173 ЦК України за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Отже, право на відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями органу державної влади - відповідача-1, дає лише встановлена незаконність дій посадових осіб вказаного органу. Із позовної заяви не вбачається жодного звернення позивача до суду із позовами щодо визнання дій посадових осіб відповідача-1 незаконними або звернення до правоохоронних органів. Підстав для відшкодування шкоди згідно статті 1173 ЦК України немає, незаконність дій відповідача-1 не встановлена. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків. Крім того, позивач підтверджуючих доказів, відповідно до положень ст. 74 ГПК України, в обґрунтування зазначеної суми моральної шкоди у позовній заяві суду не надає. Таким чином, відповідач-2 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

11.11.2019 відповідач-2 подав клопотання про закриття провадження по справі.

Ухвалою суду від 11.11.2019 відкладено підготовче засідання на 27.11.2019.

12.11.2019 позивач подав до суду заперечення на клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.11.2019 відкладено підготовче засідання на 16.12.2019.

Ухвалою суду від 16.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 15.01.2020.

У судове засідання 15.01.2020 з`явились представники, позивача, відповідачів-1,2.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Головного управлінням Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 від 03.01.2019 (а.с. 19-21) на ФОП Коверник Ірину Павлівну накладено штраф у розмірі 372 300,00 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов про визнання протиправною та скасування постанови № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 про накладання вказаного штрафу з огляду її не законність.

Позивач зазначає, що оскаржувана постанова є виконавчим документом, яка набирає законної сили з моменту прийняття (з 03.01.2019) та підлягає примусовому виконанню незалежно від факту її оскарження. Таким чином, з метою запобіганню негативних наслідків звернення постанови до примусового виконання, позивач відповідно до платіжного доручення № 29 від 04.02.2019 (а.с. 22) добровільно сплатив до державного бюджету (одержувач: ОИВ, УДКСУ у Чечелівському р-ні м. Дніпра) грошові кошти у розмірі 372 300 грн., з призначенням платежу: «сплата адміністративного штрафу та інших санкцій за 2018 рік».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 по справі № 160/206/19 у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця Коверник І.П. до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 від 03.01.2019 року відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі № 160/206/19 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коверник І.П. задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі № 160/206/19 скасовано. Позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця Коверник І.П. уповноваженою особою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 від 03.01.2019 у розмірі 372 300,00 грн.

Ухвалою Верховного суду від 19.06.2019 по справі № 160/206/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Коверник І.П. до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Позивач зазначає, що направив відповідачу-1 заяву від 18.05.2019 (а.с. 28), в якій зазначив, що Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі № 160/206/19 визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця Коверник І.П. уповноваженою особою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 від 03.01.2019 у розмірі 372 300,00 грн. У зв`язку із чим просив повідомити про порядок повернення заявнику сплаченого штрафу у розмірі 372 300,00 грн.

В якості доказу направлення відповідачу вказаної заяви позивач надав фіскальний чек (а.с. 28).

Також, 30.05.2019 до канцелярії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області позивач подав заяву від 29.05.2019 (а.с. 29), в якій просив повернути сплачений штраф у розмірі 372 300,00 грн. та вказав поточні банківські реквізити для повернення сплаченого штрафу.

Листом № 5264-16/04 від 14.06.2019 (а.с. 30), відповідач повідомив позивача, що у Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області відсутні дані, які підтверджують зарахування коштів до Державного бюджету України платником - Фізичною особою-підприємцем Коверник Іриною Павлівною, стягнутих в примусовому порядку в ході виконавчого провадження у вигляді штрафу на виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.01.2019 № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12. У зв`язку з викладеним, у разі надання належної інформації щодо зарахування коштів до Державного бюджету України, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області буде розглянуто питання щодо здійснення відповідних заходів згідно чинного законодавства.

Позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою (а.с. 31), в якій повторно просив повернути сплачений штраф у розмірі 372 300,00 грн. та вказав поточні банківські реквізити для повернення сплаченого штрафу.

Листом № 3604/4.1-6 від 23.07.2019 (а.с. 32) відповідач повідомив позивача, що у зв`язку із ненадходженням інформації від ФОП Коверник І.П., яка підтверджує зарахування коштів до державного бюджету та з метою прискорення вирішення даного питання, Головним управлінням направлено лист до Управління Державної казначейської служби України у Чечелівському районі м. Дніпра про надання інформації щодо зарахування до бюджету коштів, сплачених ФОП Коверник І.П. в сумі 372300,00 грн. за платіжним дорученням № 29 від 04.02.2019 за результатом добровільної сплати. У зв`язку з вищевикладеним, після отримання відповідної інформації від Управління Державної казначейської служби України у Чечелівському районі м. Дніпра, Головним управлінням буде здійснено заходи відповідно до Порядку.

Позивач звернувся до Управління державної казначейської служби України у Чечелівському районі із запитом від 31.07.2019 (а.с. 33), в якому просив повідомити чи були зараховані на рахунок УДКСУ у Чечелівському районі м. Дніпра 372 300 грн., які були сплачені ФОП Коверник І.П. згідно платіжного доручення № 29 від 04.02.2019.

Управління державної казначейської служби України у Чечелівському районі листом № 02-08-10/1012 від 07.08.2019 (а.с. 34) повідомило позивача, що 04.02.2019 адміністративний штраф у розмірі 372 300 грн. сплачений Коверник Т.П. згідно платіжного доручення № 29, зарахований до Державного бюджету України (рахунок № 31115106004008, відкритий в УДКСУ у Чечелівському районі м. Дніпра).

Позивач із заявою (а.с. 35) направив відповідачу лист Управління державної казначейської служби України у Чечелівському районі м. Дніпра в підтвердження зарахування адміністративного штрафу у розмірі 372 300 грн. до державного бюджету та просив повернути сплачений штраф у розмірі 372 300,00 грн.

Листом № 7672-16/04 від 13.09.2019 (а.с. 36) Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області повідомило позивача, що для дотримання вимог законодавства, Головним управлінням було направлено лист до Державної служби України з питань праці для надання роз`яснення щодо правильною застосування територіальним органом нормативно-правових актів України за результатами розгляду судами справ про скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами. Після надходження до Головного управління роз`яснення від Державної служби України з питань праці буде надана відповідь про розгляд питань, зазначених у листах від 09.08.2019 та від 20.08.2019.

Позивач направив відповідачу-1 лист від 20.08.2019 (а.с. 37), в якому просив вирішити питання щодо направлення відповідного подання на повернення помилково зарахованих коштів до бюджету та вжиття відповідних заходів щодо повернення помилково сплаченого штрафу.

Позивач зазначає, що направив відповідачу-1 запит від 20.09.2019 (а.с. 38), в якому просив повідомити про причини не направлення подання на повернення помилково зарахованих коштів до бюджету та направити відповідне подання на повернення помилково зарахованих коштів до бюджету.

Однак, як зазначає позивач, відповідач-1 не вживає жодних дій щодо видачі відповідного поданням до органу казначейства для повернення фізичній особі помилково оплаченого штрафу, та штучно уникає виконання покладених на нього зобов`язань, у зв`язку із чим вважає, що порушене право позивача на мирне володіння своїм майном має бути відновлено судом шляхом стягнення з державного бюджету помилково сплаченого штрафу

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що Фізична особа-підприємець Коверник Ірина Павлівна відповідно до платіжного доручення № 29 від 04.02.2019 (а.с. 22) сплатила до державного бюджету (одержувач: ОИВ, УДКСУ у Чечелівському р-ні м. Дніпра) грошові кошти у розмірі 372 300 грн., з призначенням платежу: «сплата адміністративного штрафу та інших санкцій за 2018 рік».

Водночас, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі № 160/206/19 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коверник І.П. задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі № 160/206/19 скасовано. Позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця Коверник І.П. уповноваженою особою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 від 03.01.2019 у розмірі 372 300,00 грн.

Ухвалою Верховного суду від 19.06.2019 по справі № 160/206/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Коверник І.П. до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Таким чином, після набрання постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 законної сили правова підстава для перерахування грошових коштів в сумі 372 300,00 грн. відпала у зв`язку із скасуванням постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 від 03.01.2019, на підставі якої було накладено штраф на Фізичну особу-підприємця Коверник І.П.

Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 затверджено "Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок № 787)

Цей порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) (п. 2 Порядку № 787).

Відповідно до п. 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

У свою чергу, Положенням про Державну службу України з питань праці, а саме підпунктом 6 пункту 4, визначено, що держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи) визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу. (п. 9 Порядку № 509).

Отже, саме Головне управління держпраці у Дніпропетровській області є органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету, а тому останнє наділене обов`язком щодо формування та подання до органів Казначейства подання про повернення коштів.

Як вказано вище, позивач неодноразово звертався до відповідача-1 з проханням вирішити питання щодо складання та направлення відповідного подання на повернення помилково зарахованих коштів до бюджету та вжиття відповідних заходів щодо повернення помилково сплаченого штрафу.

Докази складання відповідачем-1 подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів в матеріалах справи відсутні та сторонами до суду не надані.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивач посилається на Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Проте, такий порядок регламентує процедуру повернення виключно помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, коштів. В даному випадку, сплата штрафу за виконавчим документом - постановою №ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 від 03.01.2019 не є помилково або надміру сплаченою. На момент сплати штрафу за постановою № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 від 03.01.2019 постанова була законною та обґрунтованою, та такою, що не визнана судом не чинною та протиправною.

Як вказано вище, постановою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 від 03.01.2019 на ФОП Коверник Ірину Павлівну було накладено штраф у розмірі 372 300,00 грн.

Господарський суд зазначає, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі № 160/206/19 визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця Коверник І.П. уповноваженою особою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 від 03.01.2019 у розмірі 372 300,00 грн.

Ухвалою Верховного суду від 19.06.2019 по справі № 160/206/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Коверник І.П. до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Таким чином, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі № 160/206/19 набрала законної сили та є чинною.

З моменту набрання чинності постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі № 160/206/19 підстава для сплати штрафу у розмірі 372 300,00 грн. відпала у зв`язку із скасуванням постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 від 03.01.2019.

Також господарський суд вважає за доцільне зазначити, що в своєму листі № 5264-16/04 від 14.06.2019 (а.с. 30), відповідач зазначає, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі-платежі), визначені Порядком повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України віл 03.09.2013 № 787. Таким чином, у Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області відсутні дані, які підтверджують зарахування коштів до Державного бюджету України платником - Фізичною особою-підприємцем Коверник Іриною Павлівною, стягнутих в примусовому порядку в ході виконавчого провадження у вигляді штрафу на виконання Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.01.2019 № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12. У зв`язку з викладеним, у разі надання належної інформації щодо зарахування коштів до Державного бюджету України, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області буде розглянуто питання щодо здійснення, відповідних заходів згідно чинного законодавства.

З вищенаведеного слідує, що відповідач-1 за результатами розгляду звернення позивача у своєму листі посилається на Порядок №787 та необхідність його застосування у випадку підтвердження зарахування коштів до Державного бюджету України платником - Фізичною особою-підприємцем Коверник Іриною Павлівною, стягнутих в примусовому порядку в ході виконавчого провадження у вигляді штрафу на виконання Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.01.2019 № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12.

Однак, позиція відповідача-1, викладена у відзиві, протилежна тій, що зазначена у вищевказаному офіційному листі.

З огляду на викладене, господарський суд вважає твердження, наведені у відзиві, необґрунтованими.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див. рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії).

Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" Судом констатовано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Таким чином, ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Згідно із ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому у рішенні у справі "Пантелеєнко проти України" Європейським судом з прав людини зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського cуду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії").

В свою чергу у рішенні по справі "Каіч та інші проти Хорватії" Європейським cудом з прав людини вказано, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права

Отже, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач, на виконання постанови Головного управлінням Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 від 03.01.2019 добровільно платіжним дорученням № 29 від 04.02.2019 сплатив штраф у розмірі 372 300,00 грн., а постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі № 160/206/19, яка набрала законної сили, визнано протиправною та скасовано вказану постанову відповідача-1, суд дійшов висновку, що наявні підстави для захисту порушеного права позивача згідно із приписами ст. 1212 ЦК України, а сплачена сума коштів підлягає поверненню.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Як вказано вище, після набрання постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 законної сили правова підстава для перерахування грошових коштів в сумі 372 300,00 грн. відпала у зв`язку із скасуванням постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 від 03.01.2019, якою було накладено штраф на Фізичну особу-підприємця Коверник І.П.

Згідно з ч.1 ст. 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пп.1 п. 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: 1) рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відповідно до п.п. 5 п. 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі - Порядок № 845).

Цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (п. 1. Порядку № 845).

Органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету (пп. 1 п. 16. Порядку № 845).

Безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (п. 2. Порядку № 845).

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (п. 3. Порядку № 845).

Стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку (п. 17. Порядку № 845).

У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо) (п. 6. Порядку № 845).

Відповідно до п. 8. Порядку № 845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку:

1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;

2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів (п. 19. Порядку № 845).

У разі коли рахунок, з якого необхідно здійснити безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, на дату прийняття виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету до виконання або надходження інформації, зазначеної у пункті 18 цього Порядку, змінено у зв`язку з внесенням змін до відповідних нормативно-правових актів, безспірне списання таких коштів здійснюється із зміненого рахунка, на якому обліковуються надходження бюджету та на який в поточному бюджетному періоді зараховується відповідний вид надходжень, з урахуванням пропозицій органу, що контролює справляння надходжень бюджету. Якщо законом відповідний вид надходжень у поточному бюджетному періоді не передбачений, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів здійснюється з рахунка, на якому обліковуються кошти за кодом класифікації доходів бюджету „Інші надходження" (п. 20. Порядку № 845).

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступає Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права (ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України).

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України).

Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник (ч. 4 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення; 3) забезпечення виконання рішення; 4) повернення судового збору; 5) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат; 6) дата складення повного судового рішення.

При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

У спорах про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України.

Резолютивні частини рішень у вказаних спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Оскільки, позивачем сплачено грошові кошти в сумі 372 300,00 грн. до Державного бюджету, то належним способом захисту прав Фізичної особи-підприємця Коверник Ірини Павлівни є стягнення вказаної суми саме з Державного бюджету без визначення особи, уповноваженої на їх перерахування.

З огляду на викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з державного бюджету України помилково сплаченого штрафу у розмірі 372 300,00 грн. - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач вважає, що неправомірними діями відповідача-1 йому спричинена моральна шкода, яку останній оцінює у розмірі 10 000 грн. Позивач зазначає, що сам по собі факт визнання протиправною та скасування у судовому порядку постанови № ДН2298/248/НП/СПТД-ФС/12 Головного управлінням Держпраці у Дніпропетровській області про накладання на ФОП Коверник І. П. штрафу у розмірі 372 300 грн. безумовно свідчить про наявний факт заподіяння моральної шкоди. Таким чином, оскільки відповідачем-1 було прийнято неправомірне рішення про накладання такого значного штрафу на позивача, враховуючи також його поведінку, яка направлена не на усунення негативних наслідків, а навпаки, спрямована на подальше порушення законного права позивача на мирне володіння своїм майном, позивач вважає, що сума заподіяної моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. буде достатньою, розумною та обґрунтованою сатисфакцією. На підставі наведеного позивач просить суд стягнути з державного бюджету України 10 000,00 грн. моральної шкоди.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 Цивільного кодексу України).

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 5 ст. 23 Цивільного кодексу України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз.1,3 п. 3 постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати (ч. 1 ст. 94 Цивільного кодексу України).

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

При визначенні розміру моральної шкоди слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 2 ст. 8 Конституції України).

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56 Конституції України).

Однак, реалізація конституційного права залежить від вимог іншого законодавства. Права та гарантії, передбачені Конституцією України, є базовими та загальними, вони конкретизуються у законодавстві, прийнятому на підставі положень Конституції України.

У даному випадку право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, не заперечується, проте насамперед позивач повинен довести сам факт завдання йому шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, суди захищають порушені права та охоронювані законом інтереси лише при встановленні факту порушення таких прав.

Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації позивача внаслідок дій/бездіяльності відповідача.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з державного бюджету України 10 000,00 грн. моральної шкоди - необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача-1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8600,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивачем подано для долучення до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги №28/05/19-1 від 28.05.2019, укладений між Адвокатським об`єднанням «Радник» та Коверник І.П. ; детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару від 30.09.2019; квитанцію №ПН198860С1 від 01.10.2019 на сум 8600,00грн. (платник: Коверник І.П., одержувач: Адвокатське об`єднання Радник»); рахунок №45/19 від 30.09.2019.

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Неспівмірність витрат, на яку відповідач-1 посилається у відзиві, ним не доведена.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 225,32 грн. (2,62 %), на відповідача-1 - 8374,68грн. (97,38 %).

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 150,24грн. (2,62%), на відповідача-1 - 5584,26грн. (97,38%).

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1 921,00 грн.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 5584,5 грн. згідно з квитанцією №0.0.1480343861.1 від 30.09.2019, 1921,00грн. згідно з квитанцією №0.0.1480340550.1 від 30.09.2019, загалом 7505,5грн., замість 5734,5грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 1771,00 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 1771,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Відповідач-2 подав клопотання про закриття провадження по справі, в якому зазначив, що дана справа підлягає розгляду в адміністративному суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд зазначає, що предметом даного спору є стягнення з державного бюджету України 372 300,00 грн. помилково сплаченого штрафу та 10 000,00 грн. моральної шкоди.

В той же час визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо здійснення ними публічно-владних управлінських функцій протиправними не є предметом розгляду даної справи.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. (ч.5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене господарський суд не вбачає підстав для закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, а отже клопотання відповідача-2 про закриття провадження по справі задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Коверник Ірини Павлівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 372 300,00грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Головного управління держпраці у Дніпропетровській області (49107, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 3, ідентифікаційний код 39788766) на користь Фізичної особи-підприємця Коверник Ірини Павлівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5584,26грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8374,68грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 15.01.2020

Суддя І.В. Мілєва