Ухвала суду № 86903386, 09.01.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/20594/19

Провадження №: 1-кс/755/113/20

"09" січня 2020 р.

м. Київ

слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., за участю секретаря судового засідання Цімох М.М., та сторін судового провадження: прокурора Ладного С.О., представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - Слюсара А.А., Антонової Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу прокуратури м. Києва Ладного С.О. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.05.2018 за № 22018000000000155, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 209 КК України, установила :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання прокурора відділу прокуратури м. Києва Ладного С.О. про накладення арешту на майно, у рамках цього провадження, у зв`язку із здійсненням досудового розслідування у ньому та необхідністю встановлення обставин, визначених ст.ст. 2, 91 КПК України, при наявності передумов, визначених ст.ст. 132, 170 того ж Кодексу.

Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження

Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове слідство по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань під № 22018000000000155 від 08.05.2018 за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 209 КК України.

Відповідно до постанови начальника 4 відділу СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області В. Кришталь від 10.12.2019 року, враховуючи, що зазначене кримінальне провадження є особливо складне, оскільки у ньому необхідно провести значний обсяг слідчих і процесуальних дій, з метою забезпечення всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин провадження, визначено групу слідчих та місцем проведення досудового розслідування визначено 5 відділення СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ю.Поправки, 14а (Дніпровський район).

З матеріалів провадження вбачається, що з 2016 року по теперішній час ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інші невстановлені особи, діючи умисно та за попередньою змовою у складі організованої групи, з використанням налагоджених стійких каналів, здійснюють незаконне переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю протитанкових ракетних комплексів, зенітних ракетних комплексів, складових частин до них, двигунів до бронетанкової техніки із запасними частинами, інших видів зброї, боєприпасів і товарів військового призначення до Ісламської Республіки Іран, чим порушують санкційні режими, введені в дію Резолюцією Ради Безпеки ООН № 2231 від 20.07.2015, а також завдають істотної шкоди міжнародному іміджу та національній безпеці України.

Крім того, вищевказана група осіб, знаходячись на території міста Києва, діючи за попередньою змовою та з корисливих мотивів, використовуючи реквізити іноземних та вітчизняних юридичних осіб, здійснюють фінансові операції з грошовими коштами, одержаними в результаті контрабандного переміщення через митний кордон України зброї, комплектуючих до неї і боєприпасів, та вчинення інших злочинів, а також вчиняють дії, спрямовані на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів.

Встановлено, що 27.04.2017 у місті Зонгулдак Турецької Республіки під час огляду правоохоронними органами Турецької Республіки вантажного автомобіля марки Howo д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який слідував з України через пункт пропуску «Чорноморський морський порт», виявлено комплектуючі до ПТРК «9К1111 Фагот», а саме: тригерний механізм 1-го корпусу 1 частини, серійний № 90474-100000-86-3 n-044; тригерний механізм 1-го корпусу 2 частини, серійний № 9n13501.00264-91-Зn-047; тригерний механізм 2-го корпусу 1 частини, серійний № 9с474-10000001-82МК9534; тригерний механізм 2-го корпусу 1 частини, серійний № 9n13501000A2-83-3n017; апарат вирівнювання для бінокля 1-го корпусу 1 частини серійний № 9m119М1/ СІ82944 ; апарат вирівнювання для бінокля 1-го корпусу 2 частини серійний № 9m119М1/ В19А2232 . Внаслідок чого 29.04.2017 вищевказаний громадянин був затриманий органами прокуратури Турецької Республіки. З пояснень Ескандарігаллегбан Ескандер, отриманих правоохоронними органами Турецької Республіки, комплектуючі до ПТРК «9К1111 Фагот» йому передав громадянин України іранського походження ОСОБА_4 у місті Києві.

Таким чином, ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інші невстановлені особи, діючи умисно та за попередньою змовою у складі організованої групи, з використанням налагоджених стійких каналів, здійснюють незаконне переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю протитанкових ракетних комплексів, зенітних ракетних комплексів, складових частин до них, двигунів до бронетанкової техніки із запасними частинами, інших видів зброї, боєприпасів і товарів військового призначення до Ісламської Республіки Іран, чим порушують санкційні режими, введені в дію Резолюцією Ради Безпеки ООН № 2231 від 20.07.2015, а також завдають істотної шкоди міжнародному іміджу та національній безпеці України.

Згідно відповіді на доручення, яке надійшло з ДКР СБ України організатором контрабандного переміщення 25.04.2017 в Ісламську Республіку Іран комплектуючих до ПТРК «9К1111 Фагот» є громадянин України іранського походження ОСОБА_4 . Проведення оплати за контрабанду вищеперерахованих предметів здійснювалося з використанням неофіційної розрахункової системи «хавала» (у зв`язку з застосуванням міжнародних санкцій до ІРІ), офіс якої розташовується у місті Києві по вул. Велика Васильківська, буд. 114 (приміщення магазину «Персидські килими»).

24.12.2019 під час проведення обшуку, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва Галиги І.О., за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 114 (приміщення магазину «Персидські килими»), серед іншого виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 566 150 доларів США та 178 320 Євро, які зі слів ОСОБА_1 належать йому та на момент проведення обшуку не надав підтверджуючих документів походження вказаних грошових коштів, а також грошові кошти у сумі 30 000 доларів США та 56 800 Євро, які зі слів ОСОБА_2 належать їй та на момент проведення обшуку не надала підтверджуючих документів походження вказаних грошових коштів.

Відповідно до ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 КПК, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що грошові кошти у сумі 566 150 доларів США та 178 320 Євро, вилучені у ОСОБА_1 , та грошові кошти у сумі 30 000 доларів США та 56 800 Євро, вилучені у ОСОБА_2 в ході проведення обшуку є предметами, які містять на собі сліди злочину та інші відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, та запобігання їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, прокурор просить накласти арешт на вказані грошові кошти.

Також, заявник порушує питання про розгляд клопотання без власників майна та представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з метою забезпечення їх арешту.

Позиція сторін

Прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні, відповідно до постанови заступника прокурора м. Києва С.Репецького від 05.11.2019 про визначення групи прокурорів, - прокурор відділу прокуратури м. Києва Ладний С.О. у судовому засіданні заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині. Також просив долучити до матеріалів справи копію постанови винесену 26.12.2019 про визнання речовими доказами у рамках цього провадження грошових коштів у сумі 566 150 доларів США та 178 320 Євро, а також грошових коштів у сумі 30 000 доларів США та 56 800 Євро, вилучених 24.12.2019 під час проведення обшуку, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва Галиги І.О., за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 114 (приміщення магазину «Персидські килими»), пояснивши, що постанова про визнання речовими доказами не була надана відразу з клопотанням про арешт майна у зв`язку з тим, що клопотання складалося та подавалося до суду безпосередньо прокуратурою м. Києва, при цьому вищезазначена постанова знаходилась за місцем проведення досудового розслідування, що, зважаючи на необхідність дотримання передбаченого абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України 48-годинного строку звернення з даним клопотанням, об`єктивно унеможливило її приєднання.

Адвокати Слюсар А.А. та Антонова Г.І. заперечували проти долучення прокурором до матеріалів провадження вищезазначеної постанови про визнання речовими доказами, оскільки вважають, що слідча суддя має розглядати клопотання тільки по тим матеріалам, які додані до клопотання під час його подачі до суду, та на підставі яких, у свою чергу, клопотання обґрунтовується. Крім того, матеріали клопотання не містять жодних посилань на існування обставин, які б обумовлювали винесення такої постанови.

Також, представник ОСОБА_1 , щодо майна якого вирішується питання про арешт, адвокат Слюсар А.А. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, оскільки прокурором не доведено наявності законних підстав та мети арешту зазначених грошових коштів, долучивши письмове заперечення проти такого клопотання.

Представник Фалакі Хасана та Фалакі О.В., щодо майна яких вирішується питання про арешт, адвокат Антонова Г.І. у судовому засіданні просила повністю відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, оскільки зазначені грошові кошти набуті законним шляхом, а жодних доказів, які б свідчили про протилежне, клопотання не містить. Разом з тим, просила долучити до матеріалів клопотання заперечення з додатками, які підтверджують правомірність набуття виявлених під час обшуку коштів.

Представник Фалакі Хасана, щодо майна якого вирішується питання про арешт, адвокат Шевченко М.О. належним чином, згідно ст. 135 КПК України, повідомлена про дату, час та місце розгляду клопотання, у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заперечення на клопотання прокурора про арешт майна, долучивши документи на підтвердження законності походження грошових коштів, просила повністю відмовити у його задоволенні з огляду на необґрунтованість та безпідставність.

Слідча суддя відмічає, що вимога прокурора про необхідність розгляду цього клопотання про арешт майна без участі власників майна та їх представників суперечить нормам ч. 2 ст. 172 КПК України, яка регламентує, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. У даному випадку, грошові кошти, які планується арештувати, вже було тимчасово вилучено 24.12.2019 року під час обшуку на підставі ухвали слідчого судді про обшуку, якою прямо не надавався дозвіл на їх відшукання, на що в клопотанні посилається і сам прокурор з приєднанням відповідних копій ухвали слідчого судді та протоколу обшуку.

Мотиви, з яких виходила слідча суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким вона керувалася у ракурсі встановлених обставин із даного питання

Слідча суддя, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), заслухавши доводи прокурора та представників осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, дослідивши наявні матеріали провадження приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, до яких згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України відноситься і арешт майна, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Разом з тим, ч. 11 ст. 170 КПК України встановлює, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У цій ситуації слідчою суддею встановлено, що у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 08.05.2018 за № 22018000000000155, за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 209 КК України, здійснюваного СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, місцем проведення якого постановою начальника 4 відділу СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області В.Кришталь від 10.12.2019 про внесення змін до складу слідчої групи визначено 5 відділення СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ю.Поправки, 14а (Дніпровський район), 24.12.2019 на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20.12.2019 р. у справі №755/20594/19, за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 114 (приміщення магазину «Персидські килими») було проведено обшук, під час якого, серед іншого, вилучено виявлені у сейфі вказаного приміщення грошові кошти у сумі 566 150 доларів США та 178 320 Євро, які зі слів ОСОБА_1 належать йому, та грошові кошти у сумі 30 000 доларів США та 56 800 Євро, які зі слів ОСОБА_2 належать їй.

26.12.2019 зазначені вище грошові кошти постановою старшого слідчого в ОВС 4 віділу СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 22018000000000155 у зв`язку з тим, що на момент проведення обшуку, особи, які вказували на те, що уошти належать саме їм, не надали підтверджуючих документів походження вказаних грошових коштів.

Оцінюючи твердження преставників осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, з приводу заперечень щодо використання, як доказів, для встановлення обставин з розгляду даного питання постанови про визнання речовими доказами від 26.12.2019, яка не була долучена прокурором разом із клопотанням про арешт майна, слідча суддя бере до уваги вказану постанову, враховуючи положення ст.ст. 22, 26 КПК України, якими регламентовано, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг та є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Крім того, на противагу доводам адвокатів Слюсара А.А. та Антонової Г.І., саме клопотання прокурора про арешт майна містить посилання на те, що грошові кошти вилучені з метою збереження речових доказів, а вказана постанова про визнання їх речовими доказами винесена у даному кримінальному провадженні.

26.12.2019, з дотриманням вимог абз. 2 ч.5 ст. 171 КПК України, прокурор звернувся з клопотанням до слідчого судді про накладення арешту на майно, а саме на вищевказані грошові кошти, вилучені під час обшуку 24.12.2019 у цьому кримінальному провадженні.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Метою арешту майна, у даному випадку, є збереження речових доказів.

Як вбачається з клопотання прокурора про арешт майна та доданих на його обґрунтування матеріалів, вилучення у ході обшуку 24.12.2019 грошових коштів у сумі 566 150 доларів США та 178 320 Євро, які зі слів ОСОБА_1 належать йому а також грошових коштів у сумі 30 000 доларів США та 56 800 Євро, які зі слів ОСОБА_2 належать їй, обумовлено тим, що на момент проведення обшуку не надано підтверджуючих документів походження таких грошових коштів, про що безпосередньо вказується у постанові про визнання речовими доказами від 26.12.2019, а отримані в ході досудового розслідування відомості давали достатні підстави вважати, що грошові кошти за місцем проведення обшуку можуть бути доказами при встановленні обставин вчинення розслідуваних злочинів.

Разом з тим, судове провадження щодо права на повагу до майна повинне надавати особі, про яку йде мова, можливість пояснити його або її справу компетентним органам влади з метою ефективного оскарження заходів, які порушують права, передбачені цим положенням (рішення ЄСПЛ у справі «Узан та інші проти Туреччини» (заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08).

Так, під час судового розгляду, представниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слідчій судді було надано підтверджуючі документи щодо законності походження вилучених грошових коштів, а саме: копія договору купівлі-продажу, згідно якого від імені ОСОБА_2 здійснено продаж нерухомого майна (квартири) на суму 1050000 рублів, копія акта прийому-передачі цієї квартири від 25.06.2008, копія договору купівлі-продажу 8041/2018/913098 транспортного засобу від 24.04.2018 року, згідно якого ОСОБА_2 здійснила продаж автомобіля на суму 50000 грн., копії банківських платіжних документів: копії заяви-підтвердження про відкриття поточного рахунку в установі банку від 04.06.2008 та 22.07.2008, копії квитанцій про поповнення ОСОБА_2 власних рахунків від 06.06.2008, 04.06.2008, 16.07.2008 на суму 6900 Євро ( у гривневому еквіваленті - 51585,30), 500000 грн., 16350 доларів США (у гривневому еквіваленті - 79135,64), копії заяви на видачу готівки у сумі 90000 грн., 500000 грн., 45000 Євро (298758,42 грн.) від 07.10.2008, 13000 Євро (92907,09 грн.) від 26.09.2008, 40000 Євро (285867,96 грн., отримувачами якої є ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , копії заяв на видачу готівки ОСОБА_1 від 07.07.2006 у сумі 80000 доларів США (у гривневому еквіваленті - 404000), від 13.07.2006 у сумі 20000 доларів США (у гривневому еквіваленті - 101000), від 25.07.2006 у сумі 47000 доларів США (у гривневому еквіваленті - 237350), від 04.08.2006 у сумі 80000 доларів США (у гривневому еквіваленті - 404000), від 29.08.2006 у сумі 40000 доларів США (у гривневому еквіваленті - 202000), від 06.09.2006 у сумі 90000 доларів США (у гривневому еквіваленті - 454500), від 13.09.2006 у сумі 16000 доларів США (у гривневому еквіваленті - 80800), від 15.09.2006 у сумі 50000 доларів США (у гривневому еквіваленті - 252500), від 20.09.2006 у сумі 100000 доларів США (у гривневому еквівалентів - 505000), від 20.08.2007 у сумі 75000 доларів США (у гривневому еквіваленті - 378750), від 27.08.2007 у сумі 265000 доларів США (у гривневому еквіваленті - 1338250), від 27.06.2007 у сумі 49952,74 доларів США (у гривневому еквіваленті - 252261,34), від 26.02.2007 у сумі 341750 доларів США (у гривневому еквіваленті - 1725037,50), від 20.06.2007 у сумі 47791,74 доларів США (у гривневому еквіваленті - 241348,29), від 07.10.2008 у сумі 100000 Євро (у гривневому еквіваленті - 663907,60). Також, представлено витяг із сайту Мін`юсту з інформацією про юридичну особу ТОВ «Алма», яке здійснює роздрібну торгівлю килимами, килимовими виробами, покриттям для стін і підлоги в спеціалізованих магазинах, та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 114, зареєстроване 21.02.2001, засновником якого є ОСОБА_10 ; довідку ТОВ «Алма» від 26.12.2019, що гр. ОСОБА_2 працює в ТОВ» АЛМА» на посаді директора магазину «Персидські килими» з 01.09.2001 року, в обґрунтування можливості зберігання її коштів у вказаному приміщенні.

ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року указує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).

Отже, в умовах реалізації сторонами конституційного принципу змагальності і свободи в наданні ними суду своїх доказів, слідчою суддею встановлені фактичні дані для висновку про відсутність у справі, на час розгляду даного клопотання, обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння особи майном та обумовлювали арешт її майна, оскільки у судовому засіданні надано достатні докази, які, на даному етапі провадження, можуть бути сприйняті як такі, що підтверджують належність майна та походження вилучених під час обшуку грошових коштів, з огляду на що і можливість їх накопичення, при цьому співставляючи періоди, за який надано документи щодо походження грошових коштів та вчинення і виявлення розслідуваних злочинів. Крім цього, з урахуванням специфіки розслідуваних кримінальних правопорушень, того, що ОСОБА_10 та ОСОБА_2 наразі не мають статусу підозрюваних у даному кримінальному провадженні, встановлені фактичні обставини справи, у даному випадку не переконують "поза розумним сумнівом" в тому, що в даному кримінальному провадженні незастосування такого виду обмеження призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Окрім того, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом, при наявності на те дійсних підстав, а не припущень.

За таких обставин, слідча суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 170-173, 369-372, 376 КПК України, слідча суддя постановила:

у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури м. Києва Ладного С.О. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.05.2018 за № 22018000000000155, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 209 КК України, відмовити.

Ухвала слідчої судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, з урахуванням того, що коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється, відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18, з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:50 год. 14.01.2020.

Слідча суддя : О. Бірса