Рішення № 86897981, 11.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 січня 2020 р. Справа № 120/3396/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо зобов`язання сформувати та подати до органу казначейської служби подання про повернення йому сплаченого при купівлі квартири збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що вперше на підставі договору купівлі-продажу від 02 березня 2019 року придбав квартиру АДРЕСА_1 . Одночасно позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 7000,00 гривень, що еквівалентно 1% вартості придбаного майна.

12 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Проте, відповідач листом вих. №1381/11-32-1/07 від 19 квітня 2019 року повідомив про те, що законодавством не визначено перелік документів та уповноважений орган, який підтверджує, що особа придбаває житло вперше. А тому в зв`язку з відсутністю правового механізму перевірки інформації про факт придбання особою нерухомості вперше відсутні й підстави для надання повідомлення до органів Державної казначейської служби України про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування під час придбання майна.

Не погодившись із відмовою відповідача щодо внесення до органу казначейської служби подання про повернення безпідставно сплачених ним коштів, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Окрім того, у позовній заяві позивачем як третю особу визначено Управління державної казначейської служби України в місті Вінниці Вінницької області, що розцінено судом як відповідну заяву.

Ухвалою від 28 жовтня 2019 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також цією ухвалою відмовлено у задоволенні заяви позивача про залучення до участі у справі третьої особи.

08 листопада 2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. До того ж, пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740, визначено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна. Водночас, пунктом 15-2 згаданого Порядку передбачено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо право власності на житло отримано фізичною особою в результаті його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Отже, відповідач вважає, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в обов`язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна. При цьому, у відзиві йдеться про те, що на момент придбання позивачем нерухомості в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, у зв`язку із чим неможливо було пересвідчитися у тому, чи ОСОБА_1 вперше придбав житло. За наведених мотивів, на думку представника відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

08 листопада 2019 року представником відповідача подано клопотання про заміну відповідача його правонаступником, яким є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Ухвалою суду від 27 листопада 2019 року задоволено клопотання представника відповідача та замінено відповідача в особі Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці його правонаступником, яким є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

При ухваленні даного рішення суд зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Водночас, суд звертає увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статтей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

Зважаючи на те, що ухвалою від 28 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд її здійснювати в порядку письмового провадження, тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив ткі обставини.

02 березня 2019 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно із яким останній придбав у власність квартиру АДРЕСА_2 .

Під час укладення договору купівлі-продажу позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7000,00 гривень (1% вартості квартири), що підтверджується копією квитанції №1 від 02 березня 2019 року.

12 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою, у якій просив сформувати та подати до Управління державної казначейської служби у місті Вінниці подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7000,00 гривень.

Листом вих. №1381/11-32-1/07 від 19 квітня 2019 року Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці повідомило позивача про те, що законодавством не визначено перелік документів та уповноважений орган, який підтверджує, що особа придбаває житло вперше. Відтак, в зв`язку з відсутністю правового механізму перевірки інформації про факт придбання особою нерухомості вперше відсутні й підстави для надання повідомлення до органів Державної казначейської служби України про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування під час придбання майна.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон).

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону передбачено, що платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

При цьому, пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону визначено, що нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса. Нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит Пенсійного фонду України та його територіальних органів, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, нотаріусів, адвокатів надається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 8 частиною 1 статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Деякі особливості сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» деталізовано у Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (надалі - Порядок).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу такого майна. Водночас, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що факт придбання ОСОБА_1 житла (квартири) вперше підтверджується інформаційною довідкою №169016355 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованою 03 червня 2019 року.

Інша інформаційна довідка №169016138 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформована також 03 червня 2019 року, а також свідоцтво про право власності на житло серії НОМЕР_4 , видане 23 жовтня 2008 року, свідчать про те, що ОСОБА_1 , окрім придбаної квартири, на праві спільної часткової власності належить 1/4 частки квартири АДРЕСА_3 , право власності на яку позивач набув в результаті приватизації.

Водночас, доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше чи свідчили б про відсутність у нього пільги на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, органом пенсійного фонду не надано.

За наведених обставин підстав для сплати позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при купівлі житла на підставі договору від 02 березня 2019 року не було, оскільки звільнений від сплати такого збору.

З приводу посилань пенсійного органу на відсутність механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, то варто звернути увагу на таке.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Проте, ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що має обов`язок сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Таким чином, посилання органу пенсійного фонду на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше як на підставу для відмови позивачу в поверненні сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

Більше того, Управління Пенсійного фонду не позбавлено можливості подати у встановленому законом порядку запит на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для перевірки інформації щодо придбання певною особою нерухомого майна вперше, чого зроблено не було.

Аналогічні висновки містяться і у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №819/33/17, від 30 січня 2018 року у справі № 819/1498/17, від 20 березня 2018 року у справі №819/1249/17.

У свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787.

Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким в спірних правовідносинах є Пенсійний фонд України, то саме на орган Пенсійного фонду України покладено обов`язок щодо формування та надання до органу Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача сформувати та подати подання до Управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці щодо повернення сплаченого позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 7000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, зважаючи на задоволення позову повністю, тому на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 768,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у м. Вінниці подання щодо повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21000, Вінницька обл., м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Повний текст рішення складено 11.01.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович