Рішення № 86897954, 10.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 січня 2020 р. Справа № 120/4151/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ігнорування його заяви від 14.06.2019 року про призначення пільгової пенсії за віком на підставі п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов`язати відповідача призначити і виплачувати йому відповідну пенсію з 14.06.2019 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оформивши заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у відповідності до Додатку № 4 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, він звернувся засобами поштового зв`язку до органу Пенсійного фонду. Втім, жодного рішення за результатами розгляду надісланої заяви про призначення пенсії на даний час не отримав, що вказує на допущення відповідачем протиправної бездіяльності у здійсненні належного розгляду вищевказаного звернення. Звернувшись в подальшому зі скаргою до Пенсійного фонду України ним отримана відповідь, у якій з поміж іншого зазначено про те, його заява про призначення пенсії до відповідача не надходила.

Вважаючи, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області допустило протиправну бездіяльність щодо ігнорування його заяви від 14.06.2019 року про призначення пенсії та вказуючи на наявність у нього достатніх умов для призначення пільгової пенсії згідно п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 16.12.2019 року відкрито провадження у справі та її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін. Справу призначено до судового розгляду на 10.01.2020 року.

02.01.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 193), у якому останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що заяву ОСОБА_1 від 14.06.2019 року орган Пенсійного фонду не отримував і належних доказів її направлення позивачем надано не було. Водночас, стверджує, що у випадку ймовірного отримання такої заяви, питання призначення пенсії позитивно для позивача вирішене бути не могло, позаяк за вимогами ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій №22-1 від 25.11.2005р., заява про призначення пенсії має подаватися заявником до органу Пенсійного фонду України особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, а не надсилатися засобами поштового зв`язку. Отже, оскільки заява про призначення пенсії позивачем не подавалась, відповідно, жодне рішення органом пенсійного фонду з цього приводу не могло прийматися, як наслідок - вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для призначення позивачу пільгової пенсії в межах даного спору є передчасним. Крім того, відповідач не погоджується із самим правом позивача на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з посиланням на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 року по справі №120/4935/18-а, в якій містяться висновки про неможливість віднесення періоду стажу роботи ОСОБА_1 з 11 грудня 1987 року по 15 вересня 1989 року до стажу, який дає право на призначення пільгової пенсії.

За таким обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні даного позову в повному обсязі. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач клопоче про здійснення розгляду справи у його відсутність.

У судове засідання, призначене, на 10.01.2020 року ні позивач ні його представник не прибули, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.12.2019 р.

Відповідно до частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами пункту 1 частини 3 статті 205 КАС України неявка в судове засідання належним чином повідомленого учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки надає право суду розглядати справу за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи те, що позивач, будучи належним чином повідомленим про судове засідання, до суду не з`явився та про причини своєї неявки не повідомив, суд, керуючись вищезазначеними правовими приписами процесуального закону, приходить до висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності позивача.

Згідно частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд здійснює розгляд справи в письмовому провадженні.

Так, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, судом встановлено наступне.

Як слідує з обставин, зазначених позивачем у позовній заяві, 14.06.2019 року ОСОБА_1 поштою надіслав до Іллінецького відділу обслуговування громадян управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заяву про призначення пенсії за віком на підставі п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". В підтвердження надіслання такої заяви позивачем долучено копію фіскального чеку відділення поштового зв`язку від 14.06.2019 року.

Не отримавши відповіді на своє звернення, позивач звернувся зі скаргою до Пенсійного фонду України, за результатами розгляду якої отримав лист від 29.09.2019 року за № 20402/Р-11, в якому надано роз`яснення щодо поетапної процедури набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення". Крім того, повідомлено, що за інформацією відповідача, заява про призначення пенсії від 21.06.2019 року до управління пенсійного фонду не надходила.

Вважаючи протиправною бездіяльністю відповідачем щодо ігнорування його заяви від 14.06.2019 року про призначення пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положенням статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За правилами, визначеними у статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 даного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

Згідно з п. 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Аналізуючи наведені норми права суд доходить висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи встановленої форми (додаток 3 Порядку №22-1) та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. При цьому, такий порядок передбачає подання заявником заяви про призначення пенсії особисто, або через представника, який діє на підставі довіреності, однак не у спосіб її надсилання засобами поштового зв`язку.

Судом встановлено, що позивачем першочергово на етапі подання відповідної заяви про призначення пенсії через засоби поштового зв`язку не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії відповідно до вимог статті 44 Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1, шляхом подання такої заяви особисто або через представника.

Більше того, із долученої по позовної заяви копії заяви ОСОБА_1 від 14.06.2019 року слідує, що до свого звернення ним подана заява про призначення пенсії згідно додатком № 4 Порядку № 22-1. Однак, суд звертає увагу, що в додатку 4 Порядку №22-1 зазначена форма пам`ятки пенсіонеру, а не заяви про призначення пенсії. Будь-яких доказів про те, що позивачем дійсно була сформована та подана до органу пенсійного фонду належна заява про призначення пенсії згідно додатку 3 Порядку № 22-1, матеріали справи не містять.

Тобто, виходячи зі змісту п. 4.1 Порядку № 22-1 орган Пенсійного фонду розглядає заяву про призначення пенсії лише в тому випадку, якщо її подано у встановленому порядку (особисто або через представника) та за встановленою формою, що зазначена в додатку 3 до вказаного порядку № 22-1.

Відтак, суд погоджується із доводами відповідача, що у випадку, якщо заява про призначення пенсії подана не за встановленою формою, то відсутні жодні підстави для прийняття по ній рішення щодо призначення пенсії. Така заява підлягає розгляду відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" з повідомленням про це заявника.

Разом із тим, суд вважає, що в даному випадку позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту направлення відповідного звернення ОСОБА_1 від 14.06.2019 року до відповідача.

Так, до позовної заяви позивачем долучено лише копію фіскального чеку АТ Укрпошти від 14.06.2019 року, однак із даного доказу не можливо встановити ні особу відправника, ні вміст поштового відправлення, тобто, що саме було направлено відповідачу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 р. № 270 затверджені Правила надання послуг поштового зв`язку, які визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Відповідно до пункту 2 цих Правил, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Отже, фіскальний чек підтверджує лише надання послуг поштового зв`язку.

Що стосується вмісту поштового відправлення, то його підтверджує/містить бланк опису вкладення, який, відповідно до пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №820/2864/17 (№К/9901/40099/18).

Таким чином наданий позивачем фіскальний чек, за відсутності опису вкладення, не може підтверджувати направлення відповідачу звернення від 14.06.2019 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок про те, що позивач не довів факт звернення до відповідача із заявою за формою, передбаченою додатком 3 до Порядку № 22-1, а отже, не розпочав процедуру оформлення пенсії за віком. Відповідно, у відповідача був відсутній обов`язок щодо прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії позивачу.

Суд акцентує увагу, що на момент звернення позивача до суду, відповідач право позивача на призначення пенсії не порушував, оскільки така заява про призначення пенсії останнім і не могла бути розглянута у зв`язку з її неподанням позивачем. У зв`язку з цим в діях відповідача жодного факту бездіяльності судом не встановлено. Відтак в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити та виплачувати пенсію позивачу на підставі п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", то суд звертає увагу, що така вимога позивача фактично є похідною від попередньої, а оскільки судом встановлено, що підстав для визнання протиправної бездіяльності не має, тому і підстав для задоволення позову в цій частині також не має.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач як громадянин України жодним чином не обмежений у праві на пенсійне забезпечення в України. Проте, при зверненні до органів, що призначають та виплачують пенсію, повинен дотримуватися приписів діючого законодавства щодо подання необхідних документів для призначення пенсії.

Так, суд акцентує увагу, що призначення пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з встановленням особи, що звернулася за призначенням пенсії, та наявність визначеного переліку документів. При цьому вирішення питання про призначення пенсії відноситься виключно до компетенції органів пенсійного фонду. А оскільки у відповідача на розгляді звернення позивача не перебувало і відповідного рішення з цього приводу не виносилось, тому підстав зобов`язувати останнього призначити ОСОБА_1 пенсію в суду не має.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_2 , ідент.номер.: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місце знаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ; 13322403)

Суддя Слободонюк Михайло Васильович