Рішення № 86897928, 11.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 січня 2020 р. Справа № 120/3462/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо обмеження розміру пенсії та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити йому пенсію, починаючи з 01 березня 2017 року, у розмірі, що нараховується до виплати згідно з Порядком призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418, без застосування обмежень максимальним розміром.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з 1991 року отримує пенсію за вислугу років. Відповідно до Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418, розмір його пенсії, починаючи з 01 березня 2017 року, було збільшено до 18594 гривень. Однак, органом Пенсійного фонду неправомірно обмежено розмір пенсії позивача сумою 14970 гривень, а з 01 липня 2019 року - 15640 гривень.

Разом з тим, зазначає, що звернувся за роз`ясненням до відповідача щодо розміру його пенсії, на яке отримав відповідь у формі листа від 28 серпня 2019 року, яким повідомлено, що статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено обмеження максимальної пенсійної виплати.

Позивач вважає, що застосоване органом Пенсійного фонду обмеження щодо розміру його пенсії є неправомірним, що, власне, і слугувало підставою для його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 30 жовтня 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також цією ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , які стосуються предмету спору.

15 листопада 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому йдеться про те, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду з 1991 року та отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробного складу цивільної авіації відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». На думку відповідача, позовні вимоги є необгрунтованими, оскільки обмеження максимальним розміром пенсійної виплати прямо закріплено у статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому пенсійний орган, обмежуючи пенсію позивача максимальним розміром, діяв відповідно до приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також 15 листопада 2019 року відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в зв`язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 11 січня 2020 року в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.

Водночас, при ухваленні даного рішення суд зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, суд звертає увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статтей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновків, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

Зважаючи на те, що ухвалою від 30 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд її здійснювати в порядку письмового провадження, тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 1991 року та отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробного складу відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Починаючи з 01 березня 2017 року, органом Пенсійного фонду неодноразово обмежувалась виплата пенсії позивача максимальним розміром, про що свідчить довідка Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вих. №1809/02-05-26/04-3 від 24 жовтня 2019 року.

На звернення ОСОБА_1 щодо його пенсійного забезпечення Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом вих. №2424/К-10 від 28 серпня 2019 року повідомило, що статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено обмеження максимальної пенсійної виплати десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418 затверджено Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації.

Відповідно до підпункту «в» пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Із наведеного слідує, що вказаним Порядком передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року).

Судом встановлено, що пенсійним органом неодноразово здійснювався перерахунок пенсії ОСОБА_1 , проте, починаючи з 01 березня 2017 року, внаслідок перерахунку пенсію позивача обмежено максимальним розміром 10740 гривень. Більше того, обмеження максимальним розміром застосовано і під час перерахунку пенсії в березні 2018 року, в грудні 2018 року, в березні 2019 року, в липні 2019 року.

Обмеження виплати пенсії позивача максимальним розміром 01 березня 2017 року обгрунтовано приписами частини 3 статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, відповідно до частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Водночас, слід врахувати те, що пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Більше того, запроваджені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» №911-VIII від 24 грудня 2015 року обмеження щодо виплати максимального розміру пенсії у зв`язку із викладенням частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в новій редакції, застосовуються до тих пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року, про що свідчить пункт 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» №911-VIII від 24 грудня 2015 року.

Таким чином, аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що запроваджені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» №911-VIII від 24 грудня 2015 року обмеження щодо виплати пенсії максимальним розміром не застосовуються до пенсій, що призначені до набрання вказаними Законами чинності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12 листопада 2019 року у справі №360/1428/17, від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17 та Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 17 квітня 2019 року у справі №120/3965/18, від 03 липня 2019 року у справі №120/4656/18.

За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що застосування органом Пенсійного фонду обмеження граничного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакціях Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» №911-VIII від 24 грудня 2015 року) є необгрунтованим та суперечить приписам пунктів 2 розділів ІІ згаданих Законів, адже пенсія позивачу призначена ще у 1991 році.

Окрім того, відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За правовою позицією Європейського суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Khoniakina проти Грузії», № 17767/08, пункт 72, від 19.06.2012).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, суд переконаний, що дії пенсійного органу щодо виплати позивачу пенсії в обмеженому розмірі є протиправними, а тому з метою надання ефективного захисту прав та інтересів позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром з 01 березня 2017 року, адже саме з цього часу застосовано обмеження до виплати позивачу пенсії.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд враховує приписи частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги, тому на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою ним судового збору у сумі 768,40 гривень, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням уже виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Рішення суду у повному обсязі складено 11.01.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович