Рішення № 86891676, 09.01.2020, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1009/19

09 січня 2020 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О. С.

з участю секретаря Забейди А.В.

відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Євгеюка О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому просив суд усунути йому перешкоди у користуванні належною йому квартирою АДРЕСА_1 визнавши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , вказана обставина підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 28.03.2019 року, зареєстрованим в реєстрі за № 537, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.03.2019 року № 161363528. У вказаній квартирі він не зареєстрований, але має право володіти, користуватися та розпоряджатися нею, як власник. Зазначає, що у спірній квартирі зареєстрована громадянка ОСОБА_1 , яка є колишньою дружиною його сина ОСОБА_3 ОСОБА_2 у позовній заяві вказав, що відповідач жодного разу не проживала у цій квартирі, а лише зареєстрована у ній. Як власник квартири, він не бажає, щоб особа, яка не є членом його сім`ї була зареєстрована у ній. Вказав, що за тієї умови, що відповідач зареєстрована у належній йому квартирі, він не має змоги у повній мірі користуватися його власністю, а тому змушений звернутись з цим позовом до суду, щоб усунути йому перешкоди у користуванні належною йому квартирою шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням. На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Контитуції України, ст. 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 16, 156, 317, 319, 383, 391, 406 ЦК України просить суд задоволити його позовні вимоги.

Позивач та представник в судове засідання не з`явилися. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, позов просять задоволити в повному обсязі.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, у відзиві зазначено, що у спірній квартирі за адресою АДРЕСА_1 відповідачка почала проживати з кінця 2009 року, з її чоловіком ОСОБА_3 , з яким, дійсно розірвано шлюб за рішенням суду від 10.12.2018 року, винаймали зазначену квартиру у ОСОБА_4 , яка на той час була власницею квартири. У відзиві вказано, що подружжя домовилося із ОСОБА_4 про те, що вони викуплять у неї вказану квартиру, оскільки вона продавалася, однак кошти виплачуватимуть частинами, та будуть здійснювати оплату комунальних послуг. За згодою власниці ОСОБА_4 відповідачка ОСОБА_1 25.10.2011 року була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , таким чином вона на законних підставах проживає у спірній квартирі. Відповідачка вказує, що вже на початку 2016 року вони виплатили ОСОБА_4 кошти за спірну квартиру, однак не здійснили її переоформлення. Вказано, про те, що спірна квартира переоформлена на її колишнього свекра відповідачка дізналася коли повернулася із заробітків з Республіки Польща. Враховуючи те, що ОСОБА_1 зареєстрована і проживає у спірній квартирі на законних підставах, та те, що на момент переоформлення спірної квартири ОСОБА_2 було відомо про факт проживання і реєстрації відповідачки у квартирі, просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 28.03.2019 року, зареєстрованим в реєстрі за № 537 (а.с.5-6) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 28.03.2019 року № 161363528 (а.с.7-8).

Встановлено, що у належній позивачу квартирі, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована з 25.10.2011 року відповідачка ОСОБА_1 , що підтверджується копією будинкової книги (а.с.9-11) та інформацією наданою Відділом обліку та моніторингу інформації реєстрації місця проживання УДМС України в Рівненській області (а.с.20).

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є колишньою дружиною сина позивача ОСОБА_3 , шлюб між якими було розірвано заочним рішенням Костопільського районного суду Рівненської області № 564/2178/18 від 10.12.2018 року (а.с.12-13).

Позивач в обґрунтування позову зазначав, що причиною звернення до суду з позовом є те, що оскільки відповідачка не є членом його сім`ї та родини, то її реєстрація у належній йому квартирі є порушенням його прав, як власника на розпорядження, користування та володіння його майном на власний розсуд, а тому право відповідачки на користування спірною квартирою підлягає припиненню на його вимогу, як власника майна.

У спірних правовідносинах посилається на вимоги ст. 406 ЦК України, відповідно до якої сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України, передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільствам, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості земля.

Положенням статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Однак, Конституцією України також передбачено і захист прав на житло.

Так, відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Вказаний конституційний принцип закріплений також в статті 9 ЖК України.

Судом встановлено, що відповідачка почала проживати у спірній квартирі з кінця 2009 року, яку вони з її колишнім чоловіком ОСОБА_3 винаймали у ОСОБА_4 , яка на той час була власницею квартири.

25.10.2011 року за згодою власниці квартири ОСОБА_4 відповідачка ОСОБА_1 була зареєстрована у спірній квартирі.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 вселилися у спірну квартиру в установленому законом порядку та набула права і обов`язків, передбачених ЖК України.

Зі змісту п. 4.8 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . від 28.08.2019 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вбачається, що сторонами було домовлено, що в квартирі залишаються зареєстрованими такі особи: ОСОБА_5 , 1978 року народження та ОСОБА_1 , 1989 року народженння.

Факт того, що відповідака дійсно проживає і користується спірним майном підтверджується показами свідків.

Свідок ОСОБА_6 , в судовому засіданні зазначила, що вона є матір`ю відповідачки ОСОБА_1 Показала, що її донька ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб у 2007 році, перші півтора року вони проживали з батьками ОСОБА_3 у с. Рокитне, тобто з позивачем, який є батьком ОСОБА_3 та його сім`єю. У 2009 році ОСОБА_1 з чоловіком почали проживати за адресою АДРЕСА_1 . Вказала, що це є півбудинку, який вони винаймали у ОСОБА_4 . Зазначила, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з ОСОБА_4 була усна домовленість, що вони будуть частинами виплачувати їй кошти за будинок, щоб його викупити. Проживаючи у спірній квартирі її донька та зять сплачували комунальні платежі, здійснили косметичний ремонт, добудову, поміняли вікна, провели газ та воду. Показала, що усі домовленості щодо проживання у квартирі належній ОСОБА_4 та виплата їй коштів за квартиру були усні, документально підтверджуючих документів щодо виплати ОСОБА_4 коштів за квартиру не має. З серпня місяця 2018 року ОСОБА_3 перестав проживати у спірній квартирі, оскільки у нього з`явилася інша жінка, а її донька ОСОБА_1 зареєстрована та по цей час проживає за адресою АДРЕСА_1 , там знаходяться усі її речі та належне їй майно, іншого житла у ОСОБА_1 не має. Про те, що ОСОБА_4 продала будинок позивачу їм стало відомо від сусідів, ОСОБА_4 їм нічого не пояснила.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона з 2010 року проживає за адресою АДРЕСА_3 та є сусідкою відповідачки. ОСОБА_8 підтвердила, що ОСОБА_1 з її чоловіком ОСОБА_3 постійно проживали у спірній квартирі, здійснили там добудову, провели газ та воду. Їй відомо, що відповідачка зареєстрована у спірній квартирі. Зі слів ОСОБА_1 їй було відомо, що вони купили спірну квартиру, однак документи не переоформлені. Вказала, що позивач ОСОБА_2 неодноразово приїздив до відповідачки і її чоловіка.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що вона є сестрою відповідачки. Показала, що її сестра проживає з 2009 року і по цей час за адресою АДРЕСА_1 , іншого житла у неї не має. Зазначила, що позивачу було відомо, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у спірній квартирі.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що він є двоюрідним братом відповідачки. Показав, що ОСОБА_1 з 2009 року проживає за адресою АДРЕСА_1 та зареєстрована за вказаною адресою.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що вона знайома з відповідачкою з 2013 року, з того часу і до сьогодні ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 .

З квитанцій № 15 від 06.02.2019 року та № 17 від 06.02.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала оплату за комунальні послуги за місцем проживання АДРЕСА_1 .

З наведеного вище вбачається, що позивачу при купівлі спірної квартири було відомо, що там зареєстрована та проживає відповідачка, і підписавши договір-купівлі продажу ОСОБА_2 погодився, що ОСОБА_1 залишатиметься зареєстрованою у спірній квартирі.

Таким чином, позивач міг передбачити характер та вагу обтяжень його майбутньої нерухомості.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц висловила правову позицію, що сам факт переходу права власності на квартиру до іншої особи не є безумовною підставою для виселення членів сім`ї власника цього нерухомого майна, у тому числі і колишніх, оскільки їхнє право користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством.

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2009 року, і по цей час проживає у квартирі АДРЕСА_1 , іншого житла вона не має, а тому задоволення позову відповідача може призвести до виникнення негативних для неї та суспільства в цілому наслідків, пов`язаних з відсутністю в особи житла.

Згідно і ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладену вище правову позицію, суд приходить до висновку, що факт переходу права власності спірної квартири до ОСОБА_2 не є безумовною підставою для визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування нею, оскільки позивачу при здійсненні купівлі квартири було відомо, що ОСОБА_1 користується вказаною квартирою на законних підставах, однак він при здійсненні покупки не виявив розумну дбайливість про інтереси відповідача, не з`ясував, чи відмовляється остання від свого права користування жилим приміщенням, а навпаки, підписуючи договір-купівлі продажу погодився, що ОСОБА_2 залишатиметься зареєстрованою у спірній квартирі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 141, 247, 258, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 . АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складено 14.01.2020 року.

СуддяО. С. Цвіркун