Рішення № 86891599, 13.01.2020, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2618/19

2-а/559/2/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області,

в складі головуючого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Протас Ю.В.,

розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП № 2 Дубенського ВП ГУНП у Рівненській області Приходько Олеся Миколаївна про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора СРПП № 2 Дубенського ВП ГУНП у Рівненській області Приходько Олеся Миколаївна про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягненнясерія ЕАВ № 1731173 від 10 листопада 2019 року за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Свої заявлені вимоги мотивує тим, що 10 листопада 2019 року близько 17 год. 00 хв. він був зупинений інспектором СРПП № 2 Дубенського ВП ГУНП у Рівненській області лейтенантом поліції Приходько Олесею Миколаївною на вул. Сурмичі в м. Дубно Рівненської області. Постановою № 1731173 інспектором Приходько О.М. на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Так із постанови, вбачається, що позивач порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху - не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи.

Позивач вважає, що накладення адміністративного стягнення є незаконним з наступних підстав.

10 листопада 2019 року він рухався на автомобілі марки «Opel Vivaro» по вул. Сурмичі в напрямку вул. Вербицького в м. Дубно Рівненської області. Близько 17 год. 00 хв. під час здійснення руху по зазначеній вище вулиці та заїзду на вул. Вербицького, до його автомобіля під`їхав автомобіль поліції.

У подальшому до позивача підійшли два працівники поліції та інспектор

Приходько О.М. повідомила, що нібито він, керуючи транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який знаходиться навпроти МПП «Атрибут» за адресою вул. Сурмичі, 48, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам.

Слід врахувати, що в постанові місцем скоєння адміністративного правопорушення та розгляду справи зазначено м. Дубно, вул. Сурмичі, 9. Дані відомості не відповідають дійсності, оскільки позивачу було повідомлено про проїзд з порушенням Правил дорожнього руху пішохідного переходу за адресою вул. Сурмичі, 48, а постанову було оформлено на вул. Вербицького. Під час його руху працівниками поліції не були застосовані жодні спеціальні засоби задля зупинки автомобіля.

При спілкуванні з інспектором поліції позивач пояснив, що під час руху по вулиці Сурмичі він проїжджав нерегульований пішохідний перехід. На час проїзду даної ділянки дороги, враховуючи початок настання сутінок та можливість засліплення зустрічними транспортними засобами, ним було зменшено швидкість руху. На той момент позивач не помітив жодного пішохода на пішохідному переході. Відповідно він продовжив рух без зупинки.Інспектор не відреагувала на його пояснення та його пропозицію відібрати пояснення у пішохода, який за її словами здійснював перехід на нерегульованому пішохідному переході відхилила. Також позивачем було запропоновано переглянути відеозапис з нагрудної відеокамери поліцейського задля встановлення дійсних обставин справи та справедливості інкримінованого йому правопорушення. Однак, інспектором Приходько О.М. було відмовлено в перегляді такого відеоматеріалу.

Отже, вищеназвані дії відповідача свідчать про упереджене ставлення при винесенні постанови. Ніяких об`єктивно обґрунтованих доказів вини позивача відповідачка не навела та винесла стосовно нього постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Просить визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ЕАВ № 1731173 від 10 листопада 2019 року.

В судове засідання позивач не з`явився, відповідно до поданої заяви, просить суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. Відзиву, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху (ч.1 ст.122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст.33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі: опис обставин, установлених під час розгляду справи (ч.1 ст.283 КУпАП).

З описової частини постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1731173 від 10 листопада 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи ТЗ наближаючись до нерегулярного пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п.18.1 ПДР України (а.с. 5).

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, як вбачається з даної статті, доказом вчинення адміністративного правопорушення в даному випадку є пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. У вищеназваній ситуації інспектором не було здійснено жодних дій щодо встановлення дійсності факту порушення правил проїзду нерегульованого пішохідного переходу за допомогою відеозапису, не залучено жодних свідків чи інших осіб, які засвідчили б факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення.

Окрім того, відповідачкою не було надано суду відзиву, пояснень чи інших доказів, що підтверджували б винну позивача.

Ч.5 ст.77 КАС України визначає, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На необхідність справедливого розгляду справ звертає увагу і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 159 ч.4 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (статті 3,8 Конституції України, ст.8 КАС України).

Зі змісту частини 3 ст.62 Конституції України вбачається, що усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Із змісту оскаржуваної постанови стає зрозуміло, що вимоги норм закону щодо дослідження обставин справи інспектором не були дотримані, так як у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення позивачем правопорушення. За таких умов, склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 122 КУпАП, залишається недоведеним, а відтак, склад адмінправопорушення у даному випадку відсутній.

Відповідно до ст. 7 КупАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки, винна ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, до суду не надійшло доказів на спростування доводів позивача, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити, постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - визнати незаконною та скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.293 Кодексу України про адміністративні порушення, ст. 241-246, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до інспектора СРПП № 2 Дубенського ВП ГУНП у Рівненській області Приходько Олесі Миколаївни (місце знаходження: вул. Пекарська 10, м. Дубно Рівненська область) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити.

Скасувати постанову інспектора СРПП № 2 Дубенського ВП ГУНП у Рівненській області Приходько Олесі Миколаївни ЕАК № 1731173 від 10 листопада 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 255,00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області, протягом десяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: