Рішення № 86891320, 08.01.2020, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2574/19

Провадження №2/541/229/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 січня 2020 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді - Куцин В.М.,

за участю секретаря - Прус Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою звернулося Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору без номера від 19.05.2011 укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач станом на 30.09.2019 має заборгованість 208181,80 грн., яка складається: 2653,69 грн. - заборгованість за кредитом; 202079,27 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3448,84 грн. - заборгованість за пенею та комісією.

Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в сумі 124898,14 грн. з яких: 2653,69 грн. - заборгованість за кредитом; 122244,45 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період 19.05.2011 по 30.12.2018, а також судові витрати в розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19.11.2019 року справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення вказаної ухвали на подання до суду відзиву на позовну заяву та роз`яснено право та порядок такого подання.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити (а.с. 42).

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомила, що у зв`язку із укладенням шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 . Вважала, що позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення заборгованості за кредитом та судового збору. Зазначала, що кредитною карткою користувалася з 2011 по 2013 роки. Спочатку ліміт складав 300 грн., пізніше банк без її відому збільшив кредитний ліміт на картковому рахунку. Окрім заяви-анкети, інших документів де б були зазначені умови по кредитному договору вона не підписувала.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідач за позовом - звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку без номера від 19.05.2011 року згідно якої отримала платіжну картку «Універсальна» та кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

Згідно з наданим банком розрахунком станом на 30.09.2019 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 208181,80 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 2653,69 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 202079,27 грн. та заборгованість за пенею та комісією 3448,84 грн.

Позивачем пред`явлено вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 124898,14 грн., яка складається з наступного: 2653,69 грн. - заборгованість за кредитом; 122244,45 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 19.05.2011 по 30.12.2018, а також просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати в розмірі 1921,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Виходячи з положень ч. 1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім заборгованість за кредитом (сумою, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19 травня 2011 року, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи Банку», які розміщені на сайті: http://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (пункт 1.1.7.12 загаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці тарифи та витяг з умов і правил розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (http://privatbank.ua/terms/pages/70/) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (19.05.2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (11.11.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін, скріпленої їхніми підписами, про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору та щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19.05.2011 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом 03.07.2019 року у справі №342/180/17, яка в силу ст. 263 ЦПК України повинна бути врахована при застосуванні судами аналогічних норм права.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача в межах заявлених позивачем вимог лише 2653, 69 грн. - заборгованість за кредитом.

В задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 19.05.2011 по 30.12.2018 необхідно відмовити.

Отже, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, тому необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2653 (дві тисячі шістсот п`ятдесят три) гривні 69 копійок, станом на 30 вересня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1921,00 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 2653,69 грн.*100% : 124898,14 грн. ціни позову = 2 %, тобто 2 % від ціни позову 2% *1921 грн. :100%), що складає 38,42 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 551, 554, 610, 623, 651, 1049 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору без номера від 19.05.2011 в розмірі 2653 (дві тисячі шістсот п`ятдесят три) гривні 69 копійок, станом на 30 вересня 2019 року.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 38 (тридцять вісім) гривень 42 копійки судових витрат.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Макіївка, Донецької області, місце реєстрації АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299.

В іншій частині позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Повне судове рішення складено 13 січня 2020 року.

Суддя: В. М. Куцин