Рішення № 8688905, 25.03.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

25.03.2010 справа № 5020-10/024 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Юріної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Легко Інк”

(вул. Ялтинська, 5-б, м. Київ, 02099)

(вул. Дмитрівська, 69, оф.4, м. Київ, 01135)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Союзстрой”

(вул. Генерала Крейзера, 5, м. Севастополь, 99000)

про стягнення заборгованості в сумі 16362,61 грн., у тому числі: 10208,88 грн. –основний борг, 1708,19 грн. - інфляційних втрат, 373,39 грн. –3% річних, 4072,15 грн. –пеня,

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився;

відповідача – не з’явився.

19.02.2010 Товариства з обмеженою відповідальністю “Легко Інк” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Союзстрой” (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 16362,61 грн., у тому числі: 10208,88 грн. –основний борг, 1708,19 грн. - інфляційних втрат, 373,39 грн. –3% річних, 4072,15 грн. –пеня.

           Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору №241008-1 від 24.10.2008, а саме, обов’язку щодо внесення плати за виготовлення продукції.

                    Позивач у судове засідання 25.03.2010 не з’явився, до початку розгляду справи надав заяву від 15.03.2010 за вих. №15/03-03 про розгляд справи без участі його представника /а.с.56/.

          Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 22.02.2010, 09.03.2010, у судові засідання 09.03.2010, 25.03.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно –01.03.2010 (повідомлення про вручення поштового відправлення №1161111.4 від 23.02.2010 /а.с.37/), 22.03.2010 (повідомлення про вручення поштового відправлення №11727708 від 12.03.2010 /а.с.55/).

Відповідач отримав копію позовної заяви з додатком, що підтверджується фіскальним чеком №9100 від 16.02.2010 та описом вкладення у цінний лист /а.с.7/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані Позивачем у судовому засіданні 09.03.2010 для огляду оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

          24.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Легко Інк” (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Союзстрой” (Замовник) був укладений договір №241008-1 /а.с.12-14/ (далі –Договір), відповідно до умов якого Виконавець бере на себе зобов’язання по виготовленню та установці продукції, а саме: банер з конструкцією 4,4*24,0 м. (Продукція), –ескізний проект Продукції для виконання робіт за даним договором надається Замовником (пункти 1.1, 1.2. Договору).

          Строк дії договору встановлений з моменту підписання і до моменту виконання сторонами своїх зобов’язань і підписання акту здачі-прийомки виконаних робіт, за виключенням гарантійних зобов’язань згідно пункту 10 даного Договору (пункти 2.1, 2.2 Договору).

          Відповідно до розділу 5 "Порядок розрахунків" укладеного Договору, Замовник сплачує надані Виконавцем послуги наступним чином: авансова оплата в розмірі 70% вартості послуг здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання Договору, кінцевий розрахунок здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання акту здачі-прийомки виконаних робіт (пункти 5.5, 5.6 Договору).

          Згідно з пунктом 5.1 Договору підставою для розрахунків є цей Договір та додаток до нього, що є його невід’ємною частиною, які підписані Замовником та Виконавцем.

          Відповідно до пункту 5.2 Договору та додатку №1 до Договору /а.с.15/ загальна вартість робіт складає 34029,60 грн.

          Авансова плата у розмірі 70% складає 23820,72 грн., остаточний розрахунок у розмірі 30% складає 10208,88 грн. (пункти 5.3, 5.4 Договору).

Так, Позивачем був виставлений Відповідачу рахунок-фактура на оплату наданих послуг №СФ-0001761 від 24.10.2008 на загальну суму 34029,60 грн. /а.с.16/.

          У виконання умов Договору Відповідачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Легко Інк” 27.10.2008 сплачені грошові кошти у сумі 23820,72 грн (авансовий платіж), що підтверджується випискою по особовому рахунку Позивача /а.с.18/.

          Факт виконання Позивачем своїх зобов’язань за договором підтверджується актом здачі-прийомки виконаних робіт №ОУ-0000205 від 19.11.2008 /а.с.17/, підписаним обома сторонами без зауважень.

          Тобто, відповідно до умов пункту 5.6 Договору Відповідач повинен був провести остаточний розрахунок за Договором не пізніше 24.11.2008, але Відповідач свої зобов’язання з оплати наданих послуг не виконав, у зв’язку з чим за ним виникла заборгованість в сумі 10208,88 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача за вих. №11/02-01 направлена претензія від 11.02.2009 /а.с.19-21/ про сплату заборгованості, яка отримана Відповідачем 31.03.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0929985 від 26.03.2010 /а.с.23/.

                    Позивачем вдруге на адресу Відповідача за вих. №11/01-01 направлена претензія від 11.01.2010 /а.с.24-27/. Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком №4786 від 12.01.2010 /а.с.28/.

          Несплата зазначеної заборгованості з’явилась підставою для звернення Позивача до суду з вимогою сплати основного боргу та пені за кожен день прострочення.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

                    Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

                    Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

                    Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

                    Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

                    Згідно з пунктом 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

                    Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

                    З огляду на наведене, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 10208,88 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 1708,19 грн. за період з 25.11.2008 по 12.02.2010, 3% річних в розмірі 373,39 грн. за період з 25.11.2009 по 12.02.2010 та пеню в розмірі 4072,15 грн. за період з 25.11.2008 по 25.05.2009.

                    В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                    Пунктом 6.1 Договору передбачено, що при несвоєчасній оплаті відповідно до пункту 5.4. Договору, Виконавець має право вимагати сплатити, а Замовник повинен виплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобов’язання, від загальної суми даного Договору.

                    Відповідно до умов пункту 5.6 Договору остаточний розрахунок за Договором повинен бути виконаний Відповідачем не пізніше 24.11.2008.

                    Проте, заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 25.11.2008 склала 10208,88 грн. та на день прийняття рішення відсутні відомості щодо її погашення.

                    Обчислюючи розмір пені /а.с.10/, Позивач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР (стаття 3), але не застосував правило щодо її обчислення від суми простроченого платежу, встановлене, як статтею 3 зазначеного Закону, так і статтею 549 ЦК України.

Позивачем не враховано положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, пеня нарахована ним за період з 25.11.2008 по 25.05.2009 включно (182 дні).

                    Постановою Національного банку України №107 від 21.04.2008 та листом Національного банку України від 16.02.2009 №14-011/778-2395, облікова ставка, що діяла на період стягнення пені (з 25.11.2008 по 25.05.2009), встановлена у розмірі 12,00%.

Судом проведений перерахунок пені (пеня за один день прострочення: 10208,88 х (2 х 12.00%)/365 = 6,71 грн; за період прострочення оплати з 25.11.2008 по 24.05.2009: 6,71 х 181 день = 1214,51 грн).

Крім того, пунктом першим частини другої статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність до вимог про стягнення неустойки встановлена в один рік. Тобто, звернення до суду з вимогами про стягнення пені можливе в межах річного строку.

Проте, з огляду на те, що до прийняття судом рішення не було зроблено заяви сторони у даному спорі про застосування позовної давності, суд відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позбавлений права застосовувати позовну давність за власною ініціативою.

                    Таким чином, заявлені Позивачем позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, в розмірі 1214,51 грн.

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача інфляційних втрат /а.с.10-11/ визнаний судом правильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997 (10208.88 грн. х (102.1% х 102.9% х 101.5% х 101.4% х 100.9% х 100.5% х 101.1% х 99,9% х 99,8% х 100.8% х 100.9% х 101.1% х 100.9% х 101.8%) = 24776,44 грн., інфляційне збільшення за період з 25.11.2008 по 12.02.2010 склало: 11917,07 грн. –10208,88 грн. = 1708,19 грн).

Розрахунок Позивача 3% річних /а.с.10-11/ визнаний судом правильним (10208,88 грн. х 3% х (445 днів /365 днів) = 373,39 грн.).

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 372,39 грн., інфляційних втрат в розмірі 1708,19 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзстрой» (вул. Генерала Крейзера, 5, м. Севастополь, 99000, ідентифікаційний код 24501965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Легко Інк» (вул. Ялтинська, 5б, м. Київ, 02099, ідентифікаційний код 32070498, р/р 26008260000337 в ВАТ «ВіЕйБі Банк»МФО 380537) заборгованість в сумі 13504,97 грн. (тринадцять тисяч п’ятсот чотири грн. 97 коп.), з яких: 10208,88 грн. –основний борг, 1708,19 грн. - інфляційних втрат, 373,39 грн. –3% річних, 1214,51 грн. –пеня, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 135,05 грн. (сто тридцять п’ять грн. 05 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 194,79 грн. (сто дев’яносто чотири грн. 79 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 30.03.2010.