Рішення № 86889027, 08.01.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.01.2020 Справа №607/6159/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді - Сливка Л.М.

за участі секретарів судового засідання - Хамелко О.Ю., Пушкар С.Р.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред`явив до суду позов до відповідача ОСОБА_2 , у якому просить стягнути із відповідача на його користь матеріальний збиток у розмірі 57854,79 гривень, моральну шкоду у сумі 14892 гривень, витрати на автотоварознавче дослідження у сумі 2800 гривень та 1409,60 гривень сплаченого судового збору. В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що 01 вересня 2017 року по вул. Микулинецька, 33 в м. Тернополі, з вини відповідача ОСОБА_2 трапилась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої належний йому транспортний засіб «Citroen C4», реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 вересня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Внаслідок ДТП в результаті пошкодження належного позивачеві транспортному засобу ОСОБА_1 завдано майнову шкоду у розмірі 157854,79 гривень, що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля. При цьому, страховою компанією виплачено страхове відшкодування за завдану майнову шкоду у розмірі 100 000 гривень. Відтак, невідшкодованою залишилась сума збитків у розмірі 57854,79 гривень. З цих підстав вважає, що залишок непокритих страховою компанією матеріальних збитків повинен відшкодувати відповідач ОСОБА_2 . Однак, на його ( ОСОБА_1 ) неодноразові прохання до відповідача про відшкодування невиплаченої суми коштів у розмірі 57854,79 гривень відповідач не відреагував, та зазначені грошові кошти не виплатив. Крім цього, зазначає, що вказаною дорожньо-транспортною пригодою спричинено йому моральну шкоду, оскільки, у зв`язку із необхідністю автомобіля для забезпечення базових потреб родини, для ведення бізнесу та виконання своїх посадових обов`язків, він змушений був часто звертатися до друзів з проханням про допомогу, користуватися орендованим авто, послугами таксі та громадським транспортом, на що витрачались значні кошти з сімейного бюджету. Зазначені обставини спричинили виникнення у нього ( ОСОБА_1 ) пригнічений стан, що призвело до розладу сімейних стосунків. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, довелося відкласти, а від деяких з них необхідно було відмовитись, що спричинило проблеми з роботою, затримки з постачанням продуктів в магазин, власником якого він є, спричинили незадоволення клієнтів та зменшення доходів, а відповідно і знизило прибуток його родини. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, що складає 14892 гривень, яку просить стягнути з відповідача, а також витрати на авто товарознавче дослідження.

12 квітня 2018 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області (головуючий суддя Позняк В.М.) відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто позивачу.

Від представника відповідача - адвоката Гриб О.В. надійшов до суду відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що єдиним доказом на підтвердження суми завданого збитку є «Висновок №1860/17 Еспертного автотоварознавчого дослідження по заяві ОСОБА_1 » від 20 листопада 2017 року, складений ОСОБА_3 , який на думку відповідача не можна вважати експертним висновком, оскільки у ньому не зазначено, що вказаний висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Також відповідач заперечує проти заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі чотирьох заробітних плат у сумі 14892 гривень, оскільки вказує, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоді, ні позивач, ні члени його сім`ї, які перебували в автомобілі, не постраждали. При цьому, позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок вказаної ДТП у нього виникли негаразди, чи розлади здоров`я, котрі призвели б до втрати працездатності, або на підтвердження того, що протягом чотирьох місяців він не міг працювати та забезпечувати сім`ю, відтак відсутні підстави для відшкодування йому моральної шкоди у розмірі чотирьох заробітних плат у сумі 14892 гривень. Також вказує, що відповідач є особою з інвалідністю третьої групи та має на утриманні малолітню дитину, незважаючи на що, позивач неодноразово приходив до нього додому вимагаючи кошти за вказану ДТП, погрожував йому фізичною розправою та чинив психологічний тиск. Крім цього, відповідач заперечує вимогу про стягнення витрат за автотоварознавче дослідження, оскільки не вважає його експертизою, а нормами чинного цивільного процесуального законодавства не передбачено стягнення витрат за проведення автотоварознавчого дослідження. За вказаних обставин, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

За клопотанням представника відповідача ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 червня 2018 року у вказаній цивільній справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

У зв`язку із відсутністю спеціаліста у ТВ КНДІСЕ матеріали цивільної справи повернуто на адресу суду без проведення експертизи.

Протокольною ухвалою від 31 липня 2018 року провадження у даній цивільній справі поновлено.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2018 року за клопотанням представника відповідача у вказаній цивільній справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

За клопотанням експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2018 року продовжено проведення судової автотоварознавчої експертизи, призначеної ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

03 липня 2019 року на адресу суду із Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта №4198 та повернуто матеріали даної цивільної справи.

У зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Позняк В.М., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди розподілено до розгляду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л.М. та разом із висновком експерта передано судді 08 липня 2019 року.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л.М. від 18 липня 2019 року прийнято до розгляду матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди та поновлено провадження у вказаній цивільній справі.

29 листопада 2019 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути із відповідача на його користь матеріальний збиток у розмірі 86041,32 гривень, моральну шкоду у сумі 14892 гривень, витрати на автотоварознавче дослідження у сумі 2800 гривень та 1409,60 гривень судового збору. В обґрунтування вимог про збільшення розміру матеріального збитку покликається на те, що висновком експерта №4198 від 24 червня 2019 року встановлено, що розмір завданого збитку, заподіяного власнику автомобіля «Citroen C4», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 186041,32 гривень. З цих підстав, враховуючи суму відшкодованого страховою компанією страхового відшкодування у розмірі 100 000 гривень, просить стягнути із відповідача залишок невідшкодованих коштів у розмірі 86041,32 гривень. З цих підстав просив позов задовольнити.

11 грудня 2019 року представник відповідача адвокат Гриб О.В. подав до суду письмові пояснення, у яких не погоджується із висновком судової автотоварознавчої експертизи №4198 від 24 червня 2019 року, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом, оскільки вважає, що експертом не було надано повних відповідей на поставленні запитання, вказує, що висновок не можна вважати ясним і відповіді на питання у ньому є двозначні, не чіткі, не конкретного характеру. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засідання позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, з підстав, викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 у судове, будучи належним повідомленими не прибули, про причини неявки суду не повідомили. Попередньо у судовому засіданні представник відповідача адвокат Гриб О. В. щодо задоволеня позову заперечив відповідно до поданих письмових пояснень.

Судом установлено:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 вересня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Вказаною постановою суду встановлено, що відповідач ОСОБА_2 01.09.2017 року о 12.20 год. в м. Тернопіль по вул. Микулинецька, 33, керуючи транспортним засобом «DAEWOO SENS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись вул. Микулинецька, яка має по дві смуги в одному напрямку, рухаючись в крайній лівій смузі, не врахував дорожньої обстановки, не був уважним на дорозі, не дотримався дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом «CITROEN C4», під керуванням ОСОБА_1 , що рухався в попутньому напрямку. Автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб «CITROEN C4», реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно викладених у позові обставин, страховою компанією було виплачено позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 100000 гривень.

Вказані факти сторонами не оспорювались.

Згідно висновку експерта №4198 від 24 червня 2019 року, наданого судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, призначеної за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2018 року за клопотанням представника відповідача, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «CITROEN C4», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП 01 вересня 2017 року становить 186041,32 гривень.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з абзацом третім пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Тобто, власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що завдана шкода при взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується виною особою.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з вище зазначеного, різниця між фактичним розміром шкоди у сумі 186041,32 гривень і страховою виплатою у розмірі 100 000 гривень складає 86041,32 гривень.

Згідно з п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Відтак, на підставі статей 1188 та 1194 ЦК України різниця між фактичним розміром шкоди і сплаченою страховою виплатою у розмірі 86041,32 гривень підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд погоджується з тим, що внаслідок вчинення ДТП позивачу була завдана моральна шкода, яку він зазнав, у зв`язку з пошкодженням належного йому транспортного засобу, вимушеними змінами в організації свого життя, спрямованими на подолання наслідків дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 .

За вказаних обставин, з урахуванням вимоги розумності і справедливості, з відповідача підлягає стягненню спричинена позивачу моральна шкода у розмірі 3000 гривень.

Разом із цим, суд вважає неспроможними доводи відповідача, викладені у відзиві та письмових поясненнях зокрема щодо недоведеності заподіяння позивачу моральної шкоди, непогодженням відповідача із висновком експерта №4198 від 24 червня 2019 року, наданого судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз як такі, що повністю спростовуються матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати пов`язані із залученням свідків,спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши із відповідача на користь позивача майнову шкоду у розмірі 86041,32 гривень та моральну шкоду у сумі 3000 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на розмір задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору у розмірі 890,41 гривень.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 81, 141 , 259, 263, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 86041,32 гривень та моральну шкоду у розмірі 3000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 890, 41 гривень судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 13 січня 2020 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Головуючий суддяЛ. М. Сливка