Рішення № 86888351, 14.01.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1874/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі :

головуючого судді Зими І.Є.

за участю : секретаря Назаркевич Ю.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 березня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Ірокс», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_6 , Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ЛМУЮ про визнання права власності, витребування майна з чужого володіння, -

в с т а н о в и в :

16.10.2019р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною заявою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського райсуду м. Львова від 05.03.2014р. та ухвалити нове, яким визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та витребувати її з володіння ОСОБА_5 на його користь.

Свої вимоги мотивує тим, що вказаним судовим рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Ірокс», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_6 , Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ЛМУЮ про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , площею 63 кв.м., витребування вказаної квартири з володіння ОСОБА_5 на його користь.

Вказане судове рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04.06.2014р. та Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.09.2014р.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що рішенням Шевченківського райсуду м. Львова від 25.06.2009р., яке набрало законної сили, було визнано право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 . На підставі договору дарування від 19.08.2009р., остання відчужила спірну квартиру ОСОБА_5 . Рішенням Шевченківського райсуду м. Львова від 23.09.2013p., яке набрало законної сили, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним вищевказаного договору дарування, оскільки ОСОБА_5 правомірно набула право власності на житло, тому таке не може бути вилучене з її володіння.

Однак, Постановою Верховного Суду від 18.09.2019р., рішення Шевченківського райсуду м. Львова 25.06.2009 та ухвала Апеляційного суду Львівської області від 06.04.2017р. скасовані та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ЗАТ «Ірокс», треті особи особи: ОСОБА_7 , ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання права власності на спірне житлове приміщення.

Таким чином, заявник вважає, що спростовуються висновки судів щодо правомірності набуття ОСОБА_5 права власності на спірну квартиру, відповідно і наявності в неї достатнього обсягу повноважень розпоряджатись такою.

Відтак, оскільки скасовано судове рішення від 25.06.2009р., яке стало підставою для ухвалення судового рішення від 05.03.2014р., що підлягає перегляду, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявленими вимогами.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник заяву підтримали, зіславшись на викладені в ній обставини та факти, просили таку задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні заяву заперечив, вважає таку безпідставною.

Представник ПраТ «Ірокс» в судове засіданні повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 423 ЦПК України за нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті рішення, постанови або ухвали, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили.

Однією з підстав перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, що передбачено ч. 2 п. 3 ст. 423 ЦПК України. Саме на вказану норму і посилається у своєму зверненні заявник.

Як вбачається із рішення Шевченківського райсуду м. Львова від 05.03.2014р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Ірокс», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , витребування вказаної квартири з володіння ОСОБА_5 на його користь, суд виходив з того, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 правомірно набуто ОСОБА_4 на підставі рішення Шевченківського райсуду м. Львова 25.06.2009 року, на набрало законної сили .

Оскільки рішення Шевченківського райсуду м. Львова від 25.06.2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ЗАТ »Ірокс» про визнання права власності на житлове приміщення , квартиру АДРЕСА_1 , що стало підставою для ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23.09.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , на даний час скасоване Постановою Верховного Суду від 18.09.2019 року, відтак існують підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення від 23.09.2013 року за нововиявленими обставинами .

Враховуючи вимоги ч.2 п. 3 ст. 423, ч. 3 п.2 ст. 429 ЦПК України , суд приходить до висновку, що слід скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Ірокс», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_6 , Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ЛМУЮ про визнання права власності, витребування майна з чужого володіння та ухвалити нове рішення .

На виконання вимог ч. 5 ст. 423 ЦПК України, при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами , суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

В ході судового розгляду було встановлено, що 28.11.2006 р. між ОСОБА_1 та ЗАТ «Ірокс» було укладено договір пайової участі у будівництві житла. Як вбачається з умов договору ( т. 1 а.с. 3 ) , укладеного між позивачем та ЗАТ" Ірокс" за № 8 від 28.11.06 р. , замовник приймав участь у будівництві 63-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 та фінансував будівництво двохкімнатної квартири НОМЕР_4 ,що розташована на 2-му житловому поверсі , загальною площею 63 кв.м. Крім того, за умовами договору підрядник брав на себе зобов"язання передати замовнику згідно акту прийому-передачі квартиру та сприяти у оформленні документів. Станом на 2007 рік будинок АДРЕСА_1 не було здано в експлуатацію. Крім того, як вбачається з матеріалів справи ( т. 1 а.с. 2 ) , в той же день, 28.11.2006 року, за тим же № 8 , між тими ж сторонами було укладено інший договір,відповідно до умов якого підрядник - ЗАТ «Ірокс» та замовник ОСОБА_1 домовились про наступне : замовник приймає співучасть в будівництві вже не 63, а 73-х квартирного будинку АДРЕСА_1 та фінансує будівництво двохкімнатної квартири АДРЕСА_5 Вартість вказаної квартири, як і квартири НОМЕР_4 по аналогічному договору, становить 200 124 грн. Текст вказаних договорів наданий у розпорядження суду самим позивачем.

На виконання умов договору № 8 від 28.11.2006 р. , згідно квитанцій до прибуткового касового ордера ( т. 1 а.с. 15) , ОСОБА_1 13.03.2007 року було внесено кошти у розмірі 200 124 грн. При цьому у тексті квитанції не зазначено , на виконання якого саме з двох договорів за № 8 від 28.11.2006 року внесені такі кошти : за квартиру НОМЕР_4 чи НОМЕР_5 за вказаною адресою. Між тим, як вбачається із наданих в розпорядження суду позивачем актів прийому-передачі житлових приміщень, що містяться на а.с. 5 та 6 т. 1 , 14 березня 2007 року, у відповідності до двох угод за №№ 8 ,кожен з яких датований 28.11.2006 року, ЗАТ» Ірокс» передало ОСОБА_1 : двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17.08.2010р., внаслідок влаштування магазину в колишньому цокольному поверсі будинку, змінилась нумерація квартир та поверховість будови. Так, квартира НОМЕР_4 на другому поверсі житлового будинку, стала двокімнатною квартирою НОМЕР_6 на третьому поверсі даного будинку. Дані щодо зміни нумерації та поверховості інших квартир відсутні.

Як встановлено рішенням Шевченківського райсуду м. Львова від 28.01.10 року , у справі за позовом ЗАТ «Ірокс» до ОСОБА_1 про розірвання договору № 8 пайової участі у будівництві житла від 28.11.2006 р. та стверджується наявними в матеріалах справи копіями чеків , внесені ОСОБА_1 кошти у розмірі 200 214 грн. були повернуті йому ЗАТ »Ірокс» поштовими переказами . Оскільки позивач відмовився від отримання вказаної суми, повернути відправнику Поштамт-ЦПЗ №1 не мав змоги по причині відмови ЗАТ «Ірокс» у наданні своїх банківських реквізитів. Відтак, як вбачається з листа Поштамт-ЦПЗ №1 від 22.04.2010 року , відповідно до п. 7.3.1. Положення про поштовий переказ , вказані поштові перекази були направлені до інформаційно-розрахункової дирекції УДПП№ « Укрпошта» на зберігання. Згідно ст. 119 Правил надання послуг поштового зв`язку «, затверджених Постановою КМУ від 05.03.2009 р. за № 270 відправник/адресат міг протягом 3-років з дня прийняття переказів для пересилання звернутись до об`єкта поштового зв`язку щодо одержання даного відправлення. Жодної інформації суду з приводу того, чи були кошти у розмірі 200 214 грн. отримані будь-ким із сторін договору, не надано.

Крім того, 25.12.2005р. між ЗАТ «Ірокс» і ОСОБА_4 було укладено договір пайової участі було на замовлення фінансування двокімнатної квартири АДРЕСА_9 на четвертому поверсі. Згідно умов договору, ОСОБА_4 сплатила ЗАТ «Ірокс» повну вартість квартири в сумі 225 792 грн. 21.11.2007р. вказаного договору було внесено зміни, відповідно до яких було змінено номер квартири, яку мала отримати остання, а саме з № 62 на НОМЕР_6.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25.06.2009 року, яке було залишене без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19.07.2010р. задоволено позов ОСОБА_4 та визнано за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яку вона 19.08.2009р. відчужила своїй дочці ОСОБА_5 на підставі договору дарування. Як зазначалось вище, згадане рішення суду від 25.06.2009 р. було скасоване Постановою Верховного Суду від 18.09.2019р., та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ЗАТ «Ірокс», треті особи особи: ОСОБА_7 , ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання права власності на спірне житлове приміщення. На даний час спірне житло знаходить у володінні ОСОБА_5 .

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Відповідно до ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення нормою ст. 331 ЦК України не передбачено.

Відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою до застосування.

Договір про пайову участь у будівництві за № 8 від 28.11.2006 року, що був укладений між позивачем та ЗАТ « Ірокс» та акт прийому-передачі спірної квартири не є правовстановлюючими документами, що стверджують право власності ОСОБА_1 на спірне житло. Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача в частині визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того, ОСОБА_1 просить витребувати вказану квартиру у ОСОБА_5 , в порядку ст. 388 ЦК України. Проте з аналізу ст.ст. 387,388 ЦК України можна зробити висновок , що позивачем за позовом про витребування майна може бути лише власник цього майна або особа, що отримала це майно у володіння, якими у даному випадку позивач не є . Враховуючи викладене, відсутні підстави і в частині задоволення вимог

ОСОБА_1 щодо витребування квартири АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_5 .

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 89, 258, 259, 263-265, 423, 429 ЦПК України, суд , -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Ірокс», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_6 , Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ЛМУЮ про визнання права власності, витребування майна з чужого володіння.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ" Ірокс" , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_6 , Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ЛМУЮ про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , площею 63 кв.м., витребування квартири АДРЕСА_1 , площею 63 кв.м., з володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 ,- відмовити за безпідставністю.

Позивач : ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_10 , код НОМЕР_1 .

Відповідач : ПАТ`Ірокс», м. Львів вул. Професора Буйка,17А , код 23958651.

Відповідач : ОСОБА_4 , проживає АДРЕСА_1 ; код. НОМЕР_2 .

Відповідач : ОСОБА_5 , проживає АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного його тексту, безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 14 січня 2020 року.

Суддя І. Є. Зима