Рішення № 86883130, 09.01.2020, Селидівський міський суд Донецької області

242/6534/19

2/242/38/20

РІШЕННЯ

Іменем України

09 січня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидово цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

14.11 .2019 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 , після смерті якого залишилося спадкове майно. Вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але свідоцтва не отримала у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок. При звернені до нотаріуса та отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 29.06.2018 р. Вважає, що єдиним шляхом оформлення права власності на належне їй спадкове майно є судове рішення, тому просила визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (і.п.н. НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Процесуальні дії у справі.

19.11.2019 р. було відкрито провадження по справі.

05.12.2019 р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті та витребувані докази за клопотанням позивача.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про день слухання справи повідомлялася належним чином. Надала заяву, в якій підтримала позовні вимоги та просила розглянути справу в її відсутності.

Відповідач - Військово-цивільна адміністрація міста Авдіївка Донецької області - у судове засідання не з`явився. Про день слухання справи повідомлявся належним чином. Надав заяву, в якій просив розглянути справу у відсутності представника. Рішення прийняти на розсуд суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_2 склав заповіт, яким все своє майно заповів своїй дружині - ОСОБА_1 . Згідно довідки, жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору дарування р-р № 140 від 09.04.1976 р. Державний акт на право приватної власності на землю видано ОСОБА_2 на підставі рішення Виконкому Авдіївськоїї міської ради від 26.03.1997 р. № 103 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. У Спадковому реєстрі за № 49058855 зареєстровано спадкову справу № 9/2010 від 20.03.2010 р. після смерті ОСОБА_2 . У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості щодо нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні. Згідно довідки, за адресою: АДРЕСА_2 , був зареєстрований ОСОБА_2 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Постановою від 29.06.2018 р. у вчиненні нотаріальних дій ОСОБА_1 було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно. Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), інформація відсутня. Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) у реєстрі за № 49058855 зареєстровано спадкову справу № 9/2010 від 20.03.2010 р. після смерті ОСОБА_2 .

Зазначене встановлено з доказів в матеріалах справи.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст..16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст..328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ст..1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст..1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст..1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст..1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст..1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право власності на спадок видається за письмовою заявою спадкоємцями, які прийняли спадок в порядку встановленим цивільним законодавством; у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадок особа може звернутись в суд за правилами позовного провадження.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача обгрутновані та підлягають задоволенню, оскільки позивач є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , крім того, на її ім`я померлим оформлено заповіт. Через відсутність правовстановлюючого документу на житловий будинок позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права в іншому порядку, аніж в судовому.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , до Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області, код ЄДРПОУ 39831182, розташована за адресою: Донецька область, м.Авдіївка, вул..Молодіжна, 5, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (і.п.н. НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Г.Черков