Постанова № 86880838, 13.01.2020, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа №: 486/2126/19 Провадження № 3/486/91/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2020 року суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкова О.І., розглянувши матеріали справи № 486/2126/19 , що надійшла від Южноукраїнського відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 122-4 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2019 року матеріали справи № 486/2126/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, зареєстровані в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області та у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями, 21 грудня 2019 року розподілена судді Савіну О.І.

08 січня 2020 року суддею Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіним О.І., ухвалено особисто постанову, про самовідвід у розгляді даної справи.

10 січня 2020 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу № 486/2126/19 провадження (№3/486/928/2019) за ст. 122-4 КУпАП розподілено у провадження судді Волковій О.І. та 11.01.2020 року реєстром передачі справ передано судді для розгляду.

З огляду на те, що суддя Волкова О.І. перебуває в приятельських стосунках з сім`єю ОСОБА_2 , так як рідний брат потерпілої, ОСОБА_3 , з 2002 року по 2007 роки, працював помічником голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, дані обставини можуть викликати сумніви, щодо об`єктивності та неупередженості судді.

З урахуванням судової практики процесуальне рішення про самовідвід не повинно переглядатися іншим суддею, так як це призводить до конфліктів між суддями. Суддя місцевого суду не може бути судом у справі свого колеги щодо обґрунтованості ним заявленого собі самовідводу, так як це суперечить міжнародним стандартам та закону України "Про судоустрій і статус суддів". З огляду на це, на глибоке переконання суду, правова оцінка щодо заявленого самовідводу суддею місцевого суду може надаватися виключно Верховним Судом та Вищою радою правосуддя.

Правова позиція суду в даному вирішенні заяви про самовідвід судді збігається з практикою рішення ВАСУ від 17.11.2015 року К/800/41329/15, ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року №821/1552/15-а та практикою місцевих судів, а саме: справа № 486/610/16-к, провадження №1-кс/486/102/2016, справа № 486/610/16-к, провадження №1-кс/486/94/2016, а також справа №486/939/16-к, провадження №1-кс/486/147/2016 (ухвали від 16.09.2016 року та від 10.10.2016 року). Суддя несе власну персональну відповідальність перед Вищою радою правосуддя за своє процесуальне рішення щодо самовідводу і не має необхідності усилювати це рішення, рішенням іншого судді. Так як така практика призводить до негативних наслідків, а саме конфліктів між суддями місцевих та міжрайонних судів, до зловживання даремно витраченого процесуального часу та негативно впливає на розумні строки розгляду справи. Різна правова позиція суддів, щодо розгляду питання самовідводу, призводить не до єдності судової практики, а до її різноманітності, що є неприпустимим.

Стаття 129 Конституції України визначає, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Гарантії незалежності суддів, а також відповідальність за втручання у здійснення правосуддя та вплив на суд або суддів у будь-який спосіб закріплюється Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Із системного аналізу наведених норм слідує, що незалежність є основною передумовою їх об`єктивності та неупередженості у зв`язку з чим будь-який вплив на суддю у тому числі з боку інших суддів є неприпустимим.

Суддя повинен виконувати свої професійні обов`язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Тому з метою дотримання положень п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики ЄСПЛ, яка є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини, забезпечення об`єктивності, неупередженості та з метою справедливого розгляду справи, суддя вважає за необхідне повернути матеріали справи № 486/2126/19, про адміністративне правопорушення, до секретаріату суду, для повторного автоматизованого розподілу та виконання вимог чинного законодавства.

Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановлені судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. П. 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів передбачає, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідним для гарантування рівності сторін перед судом.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ, ст. 283 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Задовольнити заявлений самовідвід судді Волкової О.І. та повернути матеріали справи № 486/2126/19, що надійшла від Южноукраїнського відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 122-4 КУпАП, до секретаріату суду, для проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями.

Постанова суду оскарженню не підлягає.

Суддя Южноукраїнського міського судуО. І. Волкова