Рішення № 86880047, 08.01.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

08 січня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/909/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/909/19

За позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

юр. адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001

адреса для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Сахно Марини Юріївни

АДРЕСА_1

про стягнення 94114 грн 82 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні була підписана вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання.

Господарським судом Чернігівської області 13.11.2019 винесено ухвалу про залишення позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» без руху та встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення без руху для усунення недоліків.

Після усунення позивачем недоліків у встановлений судом строк ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Фізичної особи-підприємця Сахно Марини Юріївни про стягнення 94114 грн 82 коп. заборгованості, а саме: 31 329,56 грн заборгованості за кредитом, 19 132,86 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно з п.3.2.8.3.3. та п.3.2.8.9.1. Умов за період з 27.11.2017 по 17.09.2019, 10 145,25 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно з п.3.2.8.3.2. та п.3.2.8.9. Умов за період з 13.04.2017 по 17.09.2019, 33507,15 грн пені, нарахованої згідно з п. 3.2.8.10.1. Умов за період з 25.04.2017 по 17.09.2019, розгляд спору по суті призначено на 23.12.2019.

03.12.2019 судом вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації фізичної особи-підприємця Сахно Марини Юріївни, у зв`язку з чим отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за критерієм пошуку реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , відповідно до якого в реєстрі значиться фізична особа-підприємець Сахно Марина Юріївна, місце проживання: АДРЕСА_2 , не перебуває в процесі припинення.

У судове засідання 23.12.2019 уповноважені представники сторін не прибули.

Позивач належним чином повідомлений про дату час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400046516054, 1400046519002.

Ухвала суду від 03.12.2019 направлена на адресу відповідача (АДРЕСА_2), що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася 11.12.2019 до суду неврученою, з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання».

Ухвала суду від 03.12.2019 повторно 11.12.2019 направлена на адресу відповідача (АДРЕСА_2), що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася 19.12.2019 до суду неврученою, з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання».

Заяви та клопотання від сторін не надходили, причини неприбуття у судове засідання не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2019 відкладено засідання з розгляду справи по суті на 08.01.2020.

У судове засідання з розгляду спору по суті 08.01.2020 уповноважені представники позивача та відповідача не прибули.

08.01.2020 судом вчинені дії щодо перевірки отримання позивачем ухвали суду від 23.12.2019 за штрихкодовим ідентифікатором 1400046688327. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ «Укрпошта», відстеження пересилання поштових відправлень свідчить про те, що поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400046688327 вручене під час доставки в місці виконання операції м. Дніпро 27.12.2019.

08.01.2020 судом вчинені дії щодо перевірки отримання позивачем ухвали суду від 23.12.2019 за штрихкодовим ідентифікатором 1400046692278. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ «Укрпошта», відстеження пересилання поштових відправлень свідчить про те, що поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400046692278 вручене 26.12.2019 під час доставки в місці виконання операції м. Дніпро.

08.01.2020 судом вчинені дії щодо перевірки отримання відповідачем ухвали суду від 23.12.2019 за штрихкодовим ідентифікатором 1400046692286. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ «Укрпошта», відстеження пересилання поштових відправлень свідчить про те, що поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400046692286 не вручене під час доставки з відміткою відділення поштового зв`язку «інші причини».

Крім того, з метою дотримання принципу змагальності сторін та належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 120 - 122 Господарського процесуального кодексу України на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет 24.12.2019 розміщено оголошення про виклик фізичної особи-підприємця Сахно Марини Юріївни в судове засідання з розгляду справи по суті 08.01.2020 об 11:00год.

У ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що з опублікування оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Зважаючи на те, що згідно з ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи з огляду на приписи ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом враховано, що відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 927/909/19. 08.01.2020 позивачем через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подано заяву від 08.01.2020, в якій просить провести судове засідання 08.01.2020 без участі представника банку.

В судовому засіданні 08.01.2020 суд задовольнив заяву позивача.

Таким чином, неявка уповноважених представників сторін не є перешкодою для розгляду справи за відсутності такого учасника.

Виклад позицій учасників судового процесу

Стислий виклад позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням фізичною особою-підприємцем Сахно Мариною Юріївною умов кредитного договору у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» щодо своєчасного повернення кредитних коштів, отриманих 13.03.2017.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзив не надав, проти позовних вимог не заперечив. Заяви та клопотання від відповідача до суду не надходили. В ухвалі про відкриття провадження у справі від 03.12.2019 попереджено відповідача про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин, тому в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа вирішується судом за наявними у ній матеріалами.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі, фактичні обставини справи.

До обставин, які є предметом доказування у справі належить: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов`язань відповідача по суті спору, наявність факту невиконання відповідачем грошових зобов`язань, наявність підстав для нарахування сум відсотків, наявність підстав для нарахування штрафних санкцій (пені), доведеність нарахованої позивачем загальної суми боргу.

Висновок суду про обставини, які є предметом доказування у справі, та визнаються судом встановленими або спростованими з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.

Згідно зі статутом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (нова редакція) (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.20119 №594 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №712), згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 № 519 було змінено тип банку на приватне та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».

Як вбачається із матеріалів справи, 03.03.2017 фізичною особою-підприємцем Сахно Мариною Юріївною було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб».

Підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» фізична особа-підприємець Сахно Марина Юріївна приєдналася і погодилося із Умовами і правилами надання послуги «КУБ», розміщеними на офіційному сайті Банку www.privatbank.ua.

Відповідно до Анкети-заяви, строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів (п.1.3), проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту (п.1.4); порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п.1.5).

Сторони узгодили, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. цієї Заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг (п. 1.6 анкети-заяви).

Укладення кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг.

Розділом 3.2.8. Умови та правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» визначено Умови та правила надання «Кредиту «КУБ» (далі - Умови), які затверджені на засіданні Правління АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 09.02.2017, протокол №10.

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий «Кредит КУБ» для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» (далі - Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги складає від 50000 до 1000000 грн (п. 3.2.8.2. Умов).

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.

Сплата відсотків за користування кредитом передбачена п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.3., 3.2.8.9., 3.2.8.9.1., 3.2.8.9.2. Умов.

Укладений між сторонами кредитний договір №б/н від 03.03.2017 за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із вищевказаних Заяви та Умов.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2017, на підставі заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, відповідачу був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_2 .

13.03.2017, на підставі укладеного між сторонами кредитного договору №б/н від 03.03.2017, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 50000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача з 01.01.2000 по 08.07.2019 (а.с. 32).

Пунктом 3.2.8.3.1. та 3.2.8.3.1.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу на протязі 6 місяців користування кредитом на вибір клієнта за погодженням Банку.

У відповідності до п. 3.2.8.3.1.3 договору Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Згідно зі ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.

Таким чином, погашення кредиту в повному обсязі відповідачем повинно було бути здійснено протягом 12 місяців з моменту отримання, тобто до 13.03.2018 включно, шляхом здійснення щомісячних платежів в розмірі 4166,67 грн.

Відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства та умовам кредитного договору №б/н від 03.03.2017, свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору №б/н від 03.03.2017 в частині своєчасного повернення кредиту.

Позивачем на адресу відповідача 11.02.2018 була надіслана претензія від 29.01.2018 №H3DK2KUB0GVK9 з вимогою негайно погасити прострочену заборгованість в повному обсязі (а.с.38). Відповідач дану претензію залишив без відповіді, заборгованість за кредитом не сплатив.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено лише часткове повернення кредиту на загальну суму 18670,44 грн, що підтверджується випискою по рахунку з 01.01.2000 по 08.07.2019 (а.с. 32-33). Заперечень щодо суми основної заборгованості по кредиту та доказів погашення суми основної заборгованості в розмірі 31329,56 грн відповідачем суду не надано.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що заборгованість відповідача за кредитом становить 31329,56 грн.

Доказів погашення суми основної заборгованості відповідачем в розмірі 31329,56 грн, позивачем та відповідачами суду за час розгляду справи не надано.

Крім суми основної заборгованості за кредитом позивачем нараховано відповідачу та пред`явлено до стягнення:

- 19 132,86 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно з п.3.2.8.3.3. та п.3.2.8.9.1. Умов за період з 27.11.2017 по 17.09.2019;

- 10 145,25 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно з п.3.2.8.3.2. та п.3.2.8.9. Умов за період з 13.04.2017 по 17.09.2019.

У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов, відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.8.9.1. Умов, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.3.2.8.1., 3.2.8.3. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

Пунктом 3.2.8.9.3. Умов передбачено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві (п.3.2.8.3.1.).

Згідно з п. 3.2.8.3.2. Умов, за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в Заяві та Тарифах.

Відповідно до п. 1.4. Заяви проценти (комісія) за користування кредитом -2% в місяць від початкового розміру кредиту.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 33507,15 грн пені, нарахованої згідно з п. 3.2.8.10.1. Умов за період з 25.04.2017 по 17.09.2019.

Як встановлено судом, п.1.6. Заяви, сторони визначили, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. цієї Заяви, Клієнт зобов`язаний сплатити, зокрема, неустойку в розмірі і згідно з розділом 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.

Пунктом 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1., п. 3.2.8.9, 3.2.8.3.1. цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

За приписами п. 3.2.8.10.3. та 3.2.8.10.5 Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 15 років.

Норми права, які суд застосував, та мотиви їх застосування

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч.2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Мотивована оцінка аргументів, наведеного учасниками справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту в передбачені строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №б/н від 03.03.2017 становить 31329,56 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У пункті 6.20. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 зауважено, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання визначена законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Отже, зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012).

Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012, від 18.02.2019 у справі 910/21449/17, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №5017/1987/2012).

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві, а саме: 4% в місяць від суми простроченої заборгованості, тобто 48% річних (п.1.6 Заяви).

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що п. 3.2.8.3.3. Умов та п.1.6 Заяви сторонами передбачено сплату відсотків за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 30 - 31) та виписки банку (а.с. 48 - 53), відповідач свої зобов`язання щодо сплати процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за період з 14.04.2017 по 24.11.2017 виконав у сумі 2953,62 грн. Станом на 24.11.2017 заборгованість по процентам, нарахованим на прострочену заборгованість щодо повернення кредиту, була відсутня.

Заборгованість відповідача перед позивачем за процентами, нарахованими на прострочену заборгованість за період з 27.11.2017 по 17.09.2019 становить 19 132,86 грн, що підтверджується матеріалами справи та розрахунком заборгованості за договором №б/н від 03.03.2017. Доказів проведення відповідачем сплати нарахованих процентів у сумі 19132,86грн суду під час розгляду справи не надано сторонами.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19 132,86 грн процентів, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 27.11.2017 по 17.09.2019 обґрунтовані і підлягають задоволенню. Як свідчить наведений позивачем розрахунок процентів у вигляді щомісячної комісії, останнім за період користування відповідачем кредитом за період з 13.04.2017 по 13.03.2018 (по строк повернення кредиту) нараховано 12000,00грн, з яких сплачено 1854,75грн.

З наведеного розрахунку вбачається, що позивачем у відповідності до умов Анкети-заяви після 13.03.2018 нарахування процентів у вигляді щомісячної комісії не здійснювалося.

Оскільки, обов`язок по сплаті процентів (комісії) згідно Анкети-заяви та п.3.2.8.3.2 Умов не був виконаний відповідачем належним чином, у зв`язку з чим станом на дату проведення розрахунку позивачем - 17.09.2019 та на момент винесення судом рішення розмір невиконаного зобов`язання в цій частині складає 10145,25 грн. за період з 13.04.2017 по 17.09.2019.

Відповідачем не надано суду доказів про сплату заборгованості за процентами у вигляді щомісячної комісії, тому суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення 10145,25 грн, які підлягають задоволенню у повній сумі.

Як вбачається з пункту 1.6. Заяви, сторони визначили, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, Клієнт зобов`язаний сплатити, зокрема, неустойку в розмірі і згідно з розділом 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.

Пунктом 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбачених п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1. цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п. 3.2.8.9., 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Таким чином, суд доходить висновку, що сторонами погоджена відповідальність у вигляді сплати пені за прострочку виконання грошового зобов`язання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 33507,15 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 25.04.2017 по 17.09.2019, розраховану на підставі поданого розрахунку заборгованості за договором №б/н від 03.03.2017 (а.с. 30 - 31). Крім того, в підтвердження поданого розрахунку позивачем на усунення недоліків позовної заяви подано виписку з 03.03.2017 по 17.09.2019 щодо нарахування відповідачу пені.

Як вбачається з вищевикладеного, заборгованість в сумі 19 132,86 грн з 27.11.2017 по 17.09.2019 це є проценти, які нараховані на прострочену заборгованість по кредиту, за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами, як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, та відповідно на суму яких не може бути нарахована пеня, оскільки згідно з ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин сплачує штрафні санкції (неустойку) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Нарахування процентів за неправомірне користування грошовими коштами, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, є відповідальністю, а не господарським зобов`язанням у розумінні ст. 173 Господарського кодексу України.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок пені за договором №б/н від 03.03.2017 та банківську виписку по рахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з ФОП Сахно М.Ю. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором підлягають частковому задоволенню в сумі 24063,06 грн, з огляду на наступне.

Як вбачається з виписки банку, щодо нарахування відповідачу пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 03.03.2017 по 17.09.2019, позивачем проведено нарахування 19427,12 грн пені на суми простроченої заборгованості за наданим кредитом, 5717,13 грн пені на суми процентів (комісії), 7534,87 грн пені на суми відсотків, які нараховані на прострочену заборгованість по кредиту, крім того, позивачем проведено донарахування пені в сумі 1909,23 грн.

Відповідно до поданих позивачем розрахунку та виписки відповідачем сплачено 1081,19 грн пені.

Оскільки суд дійшов висновку, що нараховані відсотки у сумі 19 132,86 грн виходячи із процентної ставки в розмірі 48% річних, відповідно п. 3.2.8.3.3. Умов та п.1.6. заяви, це проценти за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому пеня підлягає нарахуванню та відповідно стягненню лише на прострочку сплати кредиту та процентів (комісії).

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем правомірно проведено нарахування пені в сумі 19427,12 грн на суми простроченої заборгованості за наданим кредитом та 5717,13 грн пені на суми прострочених до сплати процентів (комісії).

При цьому судом враховано, що суд не може перевірити правильність нарахування донарахованої пені позивачем в сумі 1909,23 грн, а саме: 10.04.2018 в сумі 1909,09 грн та 04.01.2019 в сумі 0,14 грн, оскільки зробити беззаперечний висновок, що пеня нарахована з дотриманням вимог чинного законодавства неможливо, з огляду на те, що у наданому до матеріалів справи розрахунку заборгованості позивачем не зазначено на яку суму заборгованості проведено дане донарахування.

Здійснивши перерахунок пені за прострочку повернення кредиту в сумі 33507,16 грн суд доходить висновку, що пеня підлягає стягненню в сумі 24063 грн 06 коп. (19427,12 грн + 5717,13 грн - 1081,19 грн) за період прострочки оплати з 25.04.2017 по 17.09.2019.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9444,10 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором №б/н від 03.03.2017 за період з 25.04.2017 по 17.09.2019 задоволенню не підлягають.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів належного виконання ним зобов`язань за кредитним договором №б/н від 03.03.2017 та доказів, які підтверджують своєчасне та повне повернення ним отриманого від позивача кредиту, або ж фактичних даних на спростування факту отримання від позивача кредиту, а також доказів, які підтверджують неможливість своєчасного та повного повернення ним отриманої суми кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в частині стягнення 31 329 грн 56 коп. заборгованості за кредитом, 19132грн86 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 10 145 грн 25 коп. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 24063 грн 06 коп. пені.

У частині стягнення 9444,10 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором позовні вимоги задоволенню не підлягають, як безпідставні.

Судові витрати

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, судовий збір відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача в розмірі 1728 грн 23 коп.

Керуючись ст. 12, 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Фізичної особи - підприємця Сахно Марини Юріївни про стягнення 94114 грн 82 коп. заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сахно Марини Юріївни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ідентифікаційний код 14360570) 31 329 грн 56 коп. заборгованості за кредитом, 19 132 грн 86 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 10 145 грн 25 коп. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 24063 грн 06 коп. пені, 1728 грн 23 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» у стягненні з фізичної особи-підприємця Сахно Марини Юріївни 9444 грн 10 коп. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 13.01.2020.

Суддя Н.Ю.Книш