Рішення № 86879289, 14.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2020Справа № 910/15512/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Немовицької сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фест Моушен Груп»

про стягнення 120 739, 68 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Немовицька сільська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фест Моушен Груп» (далі - відповідач) про стягнення 120 739, 68 грн, з яких: 119 116, 80 грн. - штрафи та 1 622, 88 грн. - неустойка.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1 про закупівлю товару від 24.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 позовну заяву Немовицької сільської ради - залишено без руху. Встановлено Немовицькій сільській раді строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду докази надіслання копії позовної заяви з додатками на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фест Моушен Груп».

18.11.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Немовицької сільської ради надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку 14.11.2019).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

23.12.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач не звертався до відповідача з заявкою на отримання талонів на партію товару, а тому строк виконання зобов`язань відповідача щодо поставки товару позивачу не настав. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не доведено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу.

02.01.2020 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що Немовицька сільська рада зверталася до відповідача з заявкою на отримання талонів на партію товару, відповідно до умов договору, копія якої наявна у матеріалах справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2019 між Немовицькою сільською радою (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фест Моушен Груп» (далі - постачальник) укладено договір № 1 про закупівлю товару, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити - бензин А-92 (в талонах) - 6600 л, дизельне паливо (в талонах) - 14600 л (за ДК 021:2015 «09130000-9 Нафта і дистиляти»), далі - товар.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна цього договору становить 572 400, 00 грн, у тому числі ПДВ - 95400,00 грн.

Згідно п.п. 4.1. та 4.2. договору, розрахунки за поставлений товар проводяться у національній валюті України шляхом перерахування покупцем коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на окрему партію товару. Зобов`язання покупця по оплаті настає після передачі постачальником талонів на замовлену партію товару та підписання сторонами видаткової накладної, яка обов`язково повинна містити номенклатуру (асортимент), кількість та ціну поставленого товару, а також загальну суму для оплати.

Строк поставки товару: з дати підписання договору до 31.12.2019 - згідно письмової чи усної заявки покупця (п. 5.1. договору).

Пунктом 5.2. договору, товар постачається окремими партіями шляхом передачі покупцю талонів на замовлену партію товару - протягом 3 (трьох) днів з моменту направлення покупцем заявки (письмової чи усної) постачальнику.

За умовами п. 5.3. договору, передача талонів покупцю підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на окрему партію товару, яка обов`язково повинна містити номенклатуру (асортимент), кількість та ціну товару відповідно до переданих талонів, а також загальну суму для оплати.

Відповідно до п. 5.13 договору, за безпідставну відмову від передачі покупцю талонів на замовлену партію товару частково або повністю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 10 % від ціни договору.

Згідно п. 6.2.1. п. 6.2. договору, покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань постачальником та вимагати стягнення штрафних санкцій та збитків передбачених цим договором.

У відповідності до п. 6.3.1. п. 6.3. договору, постачальник зобов`язаний забезпечити передачу покупцю талонів та відпуск товару на АЗС в порядку та у строки, встановлені цим договором.

У разі порушення терміну передачі покупцю талонів на замовлену партію товару або передачі талонів у кількості, меншій ніж зазначено в заявці, постачальник сплачує неустойку у розмірі 0,1 % від ціни замовленої партії товару за кожний день прострочення. Неустойка нараховується по день виконання постачальником прострочених зобов`язань за цим договором. Сплата неустойки не звільняє постачальника від виконання зобов`язань з поставки та відшкодування покупцю збитків у повному обсязі (п. 7.2. договору).

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у разі, якщо прострочення строку передачі покупцю талонів на замовлену партію товару перевищить 10 календарних днів. Постачальник зобов`язаний додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 10 % від ціни договору.

За умовами п. 7.6. договору, за безпідставну відмову від виконання заявки покупця на замовлену партію товару постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від ціни замовленої партії товару.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього договору (п. 10.1. договору).

05.03.2019 між Немовицькою сільською радою (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фест Моушен Груп» (далі - постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1 про закупівлю товару від 24.01.2019 якою сторони домовилися п. 1.1. змінити та викласти в новій редакції: «Постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити - бензин А-92 (в талонах) - 6365 л, дизельне паливо (в талонах) - 13625 л (за ДК 021:2015 « 09130000-9 Нафта і дистиляти»)».

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, сторони домовились п. 3.1. змінити та викласти в новій редакції: «Ціна цього договору становить 572 238, 00 грн, у тому числі ПДВ - 95 373, 00 грн».

Згідно п. 3 додаткової угоди, сторони домовились змінити специфікацію та викласти в новій редакції: Найменування товару: 1) бензин А-92 (в талонах) - 1100 л, ціна з ПДВ - 29700,00 грн; 2) дизельне паливо (в талонах) - 1500 л, ціна з ПДВ - 40500,00 грн; 3) бензин А-92 (в талонах) - 5265 л, ціна з ПДВ - 148 473, 00 грн; 4) дизельне паливо (в талонах) - 12125 л, ціна з ПДВ - 353 565, 00 грн. Всього - 572 238, 00 грн.

Як зазначає позивач, Немовицькою сільською радою здійснено усну заявку, 03.05.2019 надіслано письмову заявку № 472 щодо надання талонів на 1300 л дизельного палива та 300 л бензину марки А-92.

Проте, відповідачем в порушення умов договору, талони на пальне не надано, при цьому він звернувся до позивача з листом від 06.05.2019 № 002/06/05, в якому зазначив про необхідність внесення змін до договору, яка обґрунтована виникненням економічних обставин, пов`язаних зі зміною ціни товару на ринку нафтопродуктів, у зв`язку з чим повідомив позивача про необхідність підвищення ціни за одиницю товару, яка передбачена договором № 1 від 24.01.2019 до наступної: бензин А-92 - 30,48 грн/л, дизельне паливо - 30,72 грн/л та зазначив про необхідність погодження та підписання додаткової угоди до договору.

Листом від 06.05.2019 № 476 позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати умови договору та надати талони на пальне.

В свою чергу, листом від 06.05.2019 № 08/06/05 відповідач надав відповідь на вищевказаний лист позивача, в якому зазначив, що у зв`язку з нестабільною політичною та економічною ситуацією в Україні, а також у зв`язку з обмеженням постачання імпорту, виник дефіцит палива на території країни, а тому на даний час відповідач має можливість здійснити поставку палива за заявкою позивача по цінах, вказаних у листі № 002/06/05 від 06.05.2019.

Листом від 07.05.2019 № 478 позивач надав відповідь на вищевказаний лист відповідача, в якому повідомив відповідача, що роздрібні ціни на пальне на заправках, на які Немовицька сільська рада замовляє у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фест Моушен Груп» талони є нижчими від запропонованих відповідачем цін, а тому внесення змін до договору є безпідставним та не звільняє відповідача від обов`язку виконати умови договору щодо надання позивачу талонів на пальне відповідно до зроблених раніше заявок.

Крім того, листом від 08.05.2019 № 482 позивач повідомив відповідача, що у разі ненадання талонів на пальне відповідно до зроблених раніше заявок до 13.05.2019 договір буде розірвано в односторонньому порядку, у зв`язку з систематичним невиконанням його умов.

Відповідач листом від 16.05.2019 № 011/06/05 надав відповідь на листи позивача № 482 від 08.05.2019 та № 478 від 07.05.2019, в якому зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фест Моушен Груп» не відмовляється від поставки товару, проте обставини, які склалися, що пов`язані з коливанням цін на нафтопродукти змушує відповідача підняти ціну за одиницю товару.

Листом від 20.05.2019 № 502 позивачем надано відповідь на лист відповідача № 002/06/05 від 06.05.2019 щодо внесення змін договору та підвищення ціни за одиницю товару, в якому позивач відмовився від підписання додаткової угоди про збільшення ціни за одиницю товару, у зв`язку з безпідставнім підвищенням цін.

Також, позивачем направлялась на адресу відповідача претензія № 503 від 20.05.2019, в якій позивач повідомив відповідача про нарахування штрафів та пені за невиконання умов договору у розмірі 119 905, 43 грн, які вимагав сплатити у термін до 07.06.2019.

Крім того, листом від 20.05.2019 № 504 позивач повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку з 07.06.2019 року та вимагав сплатити штрафи та неустойку.

Листом від 22.05.2019 № 17/08 відповідач надав відповідь на вищевказаний лист позивача, повідомивши що у зв`язку з коливанням цін на ринку нафтопродуктів України у бік збільшення, відповідач вимушений підняти ціну за одиницю товару згідно договору № 1 від 24.01.2019.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару, чим порушив умови договору, тому просить суд стягнути з відповідача 57 240, 00 грн - штрафу у розмірі 10 % від ціни договору за безпідставну відмову від передачі покупцю талонів на замовлену партію товару відповідно до п. 5.13 договору, 57 240, 00 грн - штрафу у розмірі 10 % від ціни договору за прострочення строку передачі талонів більше 10 календарних днів відповідно до п. 7.3. договору, 4 636, 80 грн - штрафу у розмірі 10 % від ціни замовленої партії товару за безпідставну відмову від виконання заявки покупця на замовлену партію товару згідно п. 7.6. договору та 1 622, 88 грн - пені відповідно до п. 7.2. договору за період з 03.05.2019 по 07.06.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1 від 24.01.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем було направлено на адресу відповідача заявку № 472 від 03.05.2019 щодо надання талонів на 1300 л дизельного палива та 300 л бензину марки А-92.

Відповідно до п. 5.1. договору, строк поставки товару: з дати підписання договору до 31.12.2019 - згідно письмової чи усної заявки покупця.

Згідно п. 5.2. договору, товар постачається окремими партіями шляхом передачі покупцю талонів на замовлену партію товару - протягом 3 (трьох) днів з моменту направлення покупцем заявки (письмової чи усної) постачальнику.

За умовами п. 5.3. договору, передача талонів покупцю підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на окрему партію товару, яка обов`язково повинна містити номенклатуру (асортимент), кількість та ціну товару відповідно до переданих талонів, а також загальну суму для оплати.

Таким чином, відповідно до п. 5.2. договору № 1 від 24.01.2019, останнім днем поставки товару за заявкою № 472 від 03.05.2019 є 06.05.2019.

Проте, відповідачем в порушення умов договору, талони на пальне не надано, при цьому відповідач звернувся до позивача з листом від 06.05.2019 № 002/06/05, в якому зазначив про необхідність внесення змін до договору, яка обґрунтована виникненням економічних обставин, пов`язаних зі зміною ціни товару на ринку нафтопродуктів, у зв`язку з чим повідомив позивача про необхідність підвищення ціни за одиницю товару, яка передбачена договором № 1 від 24.01.2019 до наступної: бензин А-92 - 30,48 грн/л, дизельне паливо - 30,72 грн/л та зазначив про необхідність погодження та підписання додаткової угоди до договору.

Листом від 07.05.2019 № 478 позивач надав відповідь на вищевказаний лист відповідача, в якому повідомив відповідача, що роздрібні ціни на пальне на заправках, на які Немовицька сільська рада замовляє у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фест Моушен Груп» талони є нижчими від запропонованих відповідачем цін, а тому внесення змін до договору є безпідставним та не звільняє відповідача від обов`язку виконати умови договору щодо надання позивачу талонів на пальне відповідно до зроблених раніше заявок.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, частиною 1-2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, законодавство чітко визначає порядок внесення змін до договору, та передбачає, що таке внесення має відбуватися лише за згодою сторін угоди, а у випадку, коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутися до суду, при умові одночасного існування чотирьох умов.

Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Суд зазначає, що закон пов`язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі № 3-9гс12.

Тож, наведені у листі від 06.05.2019 № 002/06/05 обставини не звільняють відповідача від обов`язку виконати умови договору щодо надання позивачу талонів на пальне відповідно до зроблених ним заявок.

Крім того, суд не приймає до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки умовами договору чітко визначено право позивача на визначення форми заявки щодо надання талонів, як письмово, так і усно, при цьому з матеріалів справи вбачається направлення позивачем на адресу відповідача письмової заявки № 472 від 03.05.2019, отримання якої підтверджується листами відповідача.

Тож, відповідачем в порушення умов договору не поставлено наступний товар: 1300 л дизельного палива та 300 л бензину марки А-92, вартість непоставленого товару складає 46 368, 00 грн.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 5.13 договору, за безпідставну відмову від передачі покупцю талонів на замовлену партію товару частково або повністю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 10 % від ціни договору.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі порушення терміну передачі покупцю талонів на замовлену партію товару або передачі талонів у кількості, меншій ніж зазначено в заявці, постачальник сплачує неустойку у розмірі 0,1 % від ціни замовленої партії товару за кожний день прострочення. Неустойка нараховується по день виконання постачальником прострочених зобов`язань за цим договором. Сплата неустойки не звільняє постачальника від виконання зобов`язань з поставки та відшкодування покупцю збитків у повному обсязі.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у разі, якщо прострочення строку передачі покупцю талонів на замовлену партію товару перевищить 10 календарних днів. Постачальник зобов`язаний додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 10 % від ціни договору.

За умовами п. 7.6. договору, за безпідставну відмову від виконання заявки покупця на замовлену партію товару постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від ціни замовленої партії товару.

Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 622, 88 грн - пені відповідно до п. 7.2. договору за період з 03.05.2019 по 07.06.2019, 57 240, 00 грн - штрафу у розмірі 10 % від ціни договору за безпідставну відмову від передачі покупцю талонів на замовлену партію товару відповідно до п. 5.13 договору, 57 240, 00 грн - штрафу у розмірі 10 % від ціни договору за прострочення строку передачі талонів більше 10 календарних днів відповідно до п. 7.3. договору та 4 636, 80 грн - штрафу у розмірі 10 % від ціни замовленої партії товару за безпідставну відмову від виконання заявки покупця на замовлену партію товару згідно п. 7.6. договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що у разі порушення терміну передачі покупцю талонів на замовлену партію товару або передачі талонів у кількості, меншій ніж зазначено в заявці, постачальник сплачує неустойку у розмірі 0,1 % від ціни замовленої партії товару за кожний день прострочення.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 27.09.2005 у справі № 35/475-04 та від 08.02.2017 у справі № 3-1217гс/16.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування пені, оскільки як встановлено судом вище останнім днем поставки товару за заявкою № 472 від 03.05.2019 є 06.05.2019, тож починаючи з 07.05.2019 відбулося прострочення виконання зобов`язання з поставки товару (надання талонів на отримання партії товару).

Отже, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 1 483, 78 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за період з 07.05.2019 по 07.06.2019 нарахована на суму 46 368, 00 грн., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафів і встановив, що у розрахунку допущено помилки, оскільки позивачем при вирахуванні розміру штрафів згідно п. 5.13. та 7.3. договору не враховано, що додатковою угодою № 1 від 05.03.2019 внесено зміни до ціни договору, яка становить 572 238, 00 грн та, враховуючи що заявка направлялась позивачем після укладення додаткової угоди, то саме від цієї ціни необхідно було розрахувати суму штрафів відповідно до п. 5.13 та 7.3. договору. В частині розрахунку штрафу у розмірі 10 % від ціни замовленої партії товару за безпідставну відмову від виконання заявки покупця на замовлену партію товару згідно п. 7.6. договору, сума штрафу нарахована вірно.

Тож, за розрахунку суду, з урахуванням п. 5.13. та 7.3. договору, обґрунтованими до стягнення є 57 223, 80 грн - штрафу у розмірі 10 % від ціни договору за безпідставну відмову від передачі покупцю талонів на замовлену партію товару відповідно до п. 5.13 договору, 57 223, 80 грн - штрафу у розмірі 10 % від ціни договору за прострочення строку передачі талонів більше 10 календарних днів відповідно до п. 7.3. договору та 4 636, 80 грн - штрафу у розмірі 10 % від ціни замовленої партії товару за безпідставну відмову від виконання заявки покупця на замовлену партію товару згідно п. 7.6. договору, а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правовою допомогою.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2019 між Адвокатом Дрожжин Мариною Віталіївною та Немовицькою сільською радою укладено договір № 36/2019 про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методамита способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Додатком № 1 до договору № 36/2019 від 15.10.2019 визначено, що розмір гонорару за надані адвокатом юридичні послуги, які клієнт зобов`язується сплатити на користь адвоката становить 20 000, 00 грн, з яких консультація 2000 грн, вивчення законодавства та документів наданих клієнтом 8000 грн, підготовка позовної заяви та формування справи 10 000 грн.

Позивачем також додано до матеріалів справи акт виконаних робіт від 15.10.2019 до договору № 36/2019, відповідно до якого замовник (позивач) повністю оплатив послуги в момент підписання договору та даного акту у розмірі 20 000, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено оплату послуг адвоката згідно договору № 36/2019 про надання правової допомоги від 15.10.2019, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією на суму 20 000, 00 грн

Однак, з огляду на те, що такі витрати у сумі 20 000, 00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченими ними часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 10 000, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 191,00 грн., так як, виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов`язаний сплатити судовий збір в сумі 1921,00 грн., однак сплатив - 2112,00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Немовицької сільської ради - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фест Моушен Груп» (вул. Мечникова, буд.16, офіс 211/3, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код - 42005671) на користь Немовицької сільської ради (вул.Центральна 4, с. Немовичі, Сарненський район, Рівненська область, 34540, ідентифікаційний код - 04387786) 1 483 (одну тисячу чотириста вісімдесят три) грн - пені, 119 084 (сто дев`ятнадцять тисяч вісімдесят чотири) грн 40 коп. - штрафів, 1 918 (одну тисячу дев`ятсот вісімнадцять) грн 27 коп. - судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.- витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков