Рішення № 86879189, 13.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2020Справа № 910/15338/19За позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району»

до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції

про стягнення 6 379, 10 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - відповідач) про стягнення 6 379, 10 грн.

В обґрунтування позовних вимог, з посиланням на ст.11, 626, 628 ЦК України, ст. 174, 184 ГК України, позивач зазначає, що відповідачем було порушено зобов`язання щодо належного виконання умов договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №434-Г-35 від 11.03.2014 в частині своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103052036376, ухвала про відкриття провадження у справі була вручена відповідачу 12.11.2019. Однак, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У зв`язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у період з 23.12.2019 року по 11.01.2020 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 13.01.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2014 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 434-Г-35 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових території (далі - договір), на підставі якого, позивач надає послуги з утримання нежитлового приміщення, загальною площею 168,63м2, за адресою: м.Київ, вул. Азербайджанська, 8-Б, відповідно до якого, позивач зобов`язався надавати послуги, а відповідач, що є орендарем нежитлового приміщення у житловому будинку згідно договору оренди нерухомого майна №1415 від 01.10.2010, забезпечувати своєчасну оплату за надані послуги.

Згідно з п.2.1. виконавець своєчасно нараховує плату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ пропорційно займаній площі та до 10-го числа поточного місяця надає споживачу платіжну вимогу-доручення, податкову накладну та акт приймання - передачі наданих послуг.

Пунктом 2.2. договору плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ перераховується споживачем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця до 20-го числа поточного місяця.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що строк дії договору встановлено з 01.01.2014 до 30.12.2016. У разі коли за місяць до закінчення дії договору однієї із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Матеріали справи не містять відомостей, які свідчать про припинення дії договору, а тому станом на подання позовної заяви договір є укладеним та діючим.

Тарифи та структура тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються суб`єктами господарювання по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків з власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) встановлені відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2010 № 1221 (п.2.5. договору).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 у справі № 910/2170/19, яке набрало законної сили 09.07.2019, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі у сумі 64 669,00 грн за користування нежитловим приміщенням, загальною площею 168,63м2, за адресою: м.Київ, вул. Азербайджанська, 8-Б.

Вищевказаним рішенням встановлено, що на виконання умов договору № 1415 оренди нерухомого майна від 01.02.2010, позивач передав, а відповідач прийняв в користування нерухоме майно - загальною площею 168,63 м2, що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 8-б, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Також судом було встановлено, що відповідач користувався приміщенням в період з липня 2018 по грудень 2018 та не сплачував орендні платежі за вказаний період.

Встановлені обставини згідно ч.4 ст 75 ГПК України не потребують доказування.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати платежів за договором № 434-Г-35 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових території за період з серпня 2018 року по серпень 2019 року, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості на суму 6 379, 10 грн.

Враховуючи встановлені рішенням суду від 18.06.2019 у справі № 910/2170/19 обставини щодо користування відповідачем приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 8-б у період з липня 2018 по грудень 2018, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення заборгованості у період з серпня 2018 по грудень 2018 у сумі 2 453 грн 50 коп.

Що стосується частини позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у період з січня 2019 по серпень 2019 у розмірі 3 925 грн 60 коп. суд приходить до висновку, що останні не підлягають задоволенню та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем нараховано за період з серпня 2018 року по серпень 2019 року відповідачу до сплати суму в розмірі 6 379,10 грн за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у зв`язку з чим Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" виставлено споживачу відповідні рахунки-фактури для оплати: № 589 від 06.08.2018 на суму 490 грн 70 коп., №374 від 07.09.2018 на суму 490 грн 70 коп., №199 від 05.10.2018 на суму 490 грн 70 коп., №452 від 05.11.2018 на суму 490 грн 70 коп., №681 від 03.12.2018 на суму 490 грн 70 коп., №646 від 04.01.2019 на суму 490 грн 70 коп., №161 від 04.02.2019 на суму 490 грн 70 коп., №497 від 04.03.2019 на суму 490 грн 70 коп., № 534 від 05.04.2019 на суму 490 грн 70 коп., №539 від 06.05.2019 на суму 490 грн 70 коп., № 699 від 05.06.2019 на суму 490 грн 70 коп., № 372 від 05.07.2019 на суму 490 грн 70 коп., №709 від 05.08.2019 на суму 490 грн 70 коп. та складено акти приймання-передачі наданих послуг за договором у відповідний період, однак відповідачем зазначені акти не підписані, доказів направлення останніх відповідачу позивачем не надано.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони у договорі погодили наступні умови: згідно з п.2.1. виконавець своєчасно нараховує плату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ пропорційно займаній площі та до 10-го числа поточного місяця надає споживачу платіжну вимогу-доручення, податкову накладну та акт приймання - передачі наданих послуг.

Проте, на підтвердження надання відповідних послуг у спірний період позивачем не надано суду податкові накладні, які передбачено умовами п. 2.1. договору, акти приймання-передачі засвідчені підписом відповідача та/або доказів направлення таких актів і платіжні вимоги-доручення.

Окрім того як вказує позивач, ним 31.01.2019 на юридичну адресу відповідача (04071, м.Київ, вул. Воздвиженська, буд.2) було направлено претензію за №103/45-696 з вимогою про оплату заборгованості, однак доказів направлення такої претензії відповідачу та інших доказів, які б свідчили про знаходження відповідача у період з січня по серпень 2019 року в орендованому приміщенні, позивачем суду також не було надано.

Враховуюче наведене, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання позивачем п.2.1. договору тощо, а також доказів фактичного користування відповідачем приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 8-б та надання послуг позивачем з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в період з січня 2019 по серпень 2019, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження, такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району» про стягнення страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 2 453 грн 50 коп.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (04071, місто Київ, вулиця Воздвиженська, будинок 2, ідентифікаційний код 40867327) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (02002, місто Київ, вулиця Челябінська, будинок 9-г, ідентифікаційний код 39606435) 2 453 (дві тисячі чотириста п`ятдесят три) грн 50 коп. заборгованості та 738 (сімсот тридцять вісім) грн 85 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань