Рішення № 86879096, 09.01.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/134/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2020 Справа № 908/3345/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Берті» (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, б. 2/40)

до відповідача Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, б. 11)

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Гаранич Ю.В., довіреність №18-100 від 12.12.2019;

СУТЬ СПОРУ:

02.12.2019 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Приватне акціонерне товариство «Берті» з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про стягнення пені за прострочення оплати товару у розмірі 59 105,92 грн та 3% річних у розмірі 5 215,19 грн.

02.12.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3345/19, справу призначено для розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 09.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3345/19, присвоєно справі номер провадження № 35/134/19, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 09.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки від 13.03.2019 відповідачем несвоєчасно здійснено оплату поставленого товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано на підставі п. 10.7. договору та ч. 2 ст. 343 ГКУ пеню у сумі 59 105,92 грн та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 5 215,19 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. В обґрунтування заперечень посилається на те, що умовами договору не визначено чіткого розміру пені, відтак вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні представник відповідача усно пояснив, що оплата товару здійснена з простроченням та відповідач проти стягнення 3% річних не заперечує.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Акорд».

В судому засіданні 09.01.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

13.03.2019 між АТ «Запорізький завод феросплавів» - покупець та ПрАТ «Берті» - постачальник укладено договір поставки №239, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 5.6. договору порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до договору.

В додатку №1 до договору сторони визначили, що постачальник зобов`язується передати покупцеві товар на загальну суму 2 115 878,74 грн.

Пунктом 4 додатку №1 визначено, що покупець здійснює оплату за фактом поставки товару, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через 20 календарних днів тільки за умови виконання постачальником п. 3.4., п. 4.1.1-4.1.5 цього договору. Термін оплати збільшується на термін прострочення надання первинних документів відповідно до п. 3.4. даного договору.

На виконання умов договору за видатковими накладними №РН-0000222 від 06.06.2019 на суму 563 015,98 грн та №РН-0000276 від 10.07.2019 на суму 1 175 511,19 грн, №РН-0000284 від 15.07.2019 на суму 332 275,20 грн позивачем поставлено відповідачеві товар. Про прийняття товару відповідачем свідчать підписи уповноваженої особи на накладних.

Відповідачем вартість товару сплачена наступним чином:

- 22.07.2019 сплачено 563 015,98 грн;

- 16.08.2019 сплачено 100 000,00 грн;

- 20.08.2019 сплачено 100 000,00 грн;

- 23.08.2019 сплачено 100 000,00 грн;

- 27.08.2019 сплачено 100 000,00 грн;

- 12.09.2019 сплачено 100 000,00 грн;

- 16.09.2019 сплачено 100 000,00 грн;

- 17.09.2019 сплачено 100 000,00 грн;

- 19.09.2019 сплачено 100 000,00 грн;

- 25.09.2019 сплачено 100 000,00 грн;

- 26.09.2019 сплачено 100 000,00 грн;

- 30.09.2019 сплачено 175 511,19 грн;

- 30.09.2019 сплачено 332 275,20 грн.

За порушення відповідачем зобов`язань по договору в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару позивачем нараховано пеню в сумі 59 105,92 грн та 3% річних в сумі 5 215,19 грн.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Доказів своєчасного виконання своїх зобов`язань за договором щодо оплати товару відповідачем не надано.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та періоди нарахування, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 5 215,19 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 59 105,92 грн задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст.231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено чч.1.2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, умови щодо розміру та бази нарахування пені визначаються договором або законом.

Відповідно до п. 10.7 договору, на який посилається позивач, у разі порушення термінів оплати за поставлений товар згідно даного договору більше 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню згідно діючого законодавства України від суми не сплаченого товару за кожний день прострочення починаючи з 11-го календарного дня прострочення.

Отже, фактично сторонами визначено лише база нарахування пені (сума простроченого платежу), однак, не визначено конкретного її розміру.

Між тим, в силу ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, ст.3 вказаного Закону, визначено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, сам Закон не визначає конкретного розміру пені, що нараховується, а лише обмежує її максимальний розмір подвійною обліковою ставкою НБУ.

Згідно ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Однак, і відповідна норма не є такою нормою, яка встановлює обов`язок та умови сплати пені.

Відповідні висновки щодо застосування ч.6 ст.231 ГК України, ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» викладений Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 №904/5922/17.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки у договорі, укладеному сторонами, не визначеного конкретного розміру пені, що підлягає нарахуванню від суми простроченого зобов`язання, і такий розмір не встановлено чинним законодавством, вимоги позивача щодо стягнення пені у максимальному розмірі, який дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, є безпідставними.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 59 105,92 грн задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сторонами надано всі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеними вимогам.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Берті» до Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, б. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 00186542) на користь Приватного акціонерного товариства «Берті» (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, б. 2/40, ідентифікаційний код юридичної особи 00152359) 3% річних у розмірі 5 215,19 грн (п`ять тисяч двісті п`ятнадцять гривень 19 коп.), судовий збір у розмірі 155,76 грн (сто п`ятдесят п`ять гривень 76 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 січня 2020 року.

Суддя О.А. Топчій